Ухвала

від 14.01.2014 по справі 802/3448/13-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову в забезпеченні адміністративного позову

м. Вінниця

14 січня 2014 р. Справа № 802/3448/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Поліщук Ірини Миколаївни,

за участю:

секретаря судового засідання: Кошевого Богдана Анатолійовича

представника позивача: Лимара А.В.

представника відповідача: Шевчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника позивача про забезпечення позову в адміністративній справі

за позовом: відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Немирівському районі Вінницької області

до: СВАТ "Сокілець"

про: стягнення капіталізованих платежів

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Немирівському районі Вінницької області до СВАТ "Сокілець" про стягнення капіталізованих платежів.

27 грудня 2013 року до суду надійшло клопотання представника позивача Вих. № 13 від 27.12.2013 року (а.с. 139) про забезпечення позову відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Немирівському районі Вінницької області шляхом заборони ліквідаційні комісії здійснювати відчуження рухомого та нерухомого майна та заборони розпорядження грошовими коштами, що належать СВАТ "Сокілець", в межах заявленої суми позову до моменту винесення рішення судом у даній справі.

Дане клопотання мотивоване тим, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливої постанови суду про задоволення позову, оскільки відповідач вправі здійснювати продаж належного йому майна до винесення судового рішення.

Представник позивача в судовому засіданні клопотання про забезпечення позову підтримав, просив заборонити ліквідаційній комісії здійснювати відчуження рухомого і нерухомого майна та заборони розпорядження грошовими коштами, що належать СВАТ "Сокілець", в межах заявленої суми позову до моменту винесення рішення судом у даній справі.

Представник відповідача заперечувала щодо задоволення клопотання про забезпечення позову обґрунтовуючи свою позицію тим, що під час ліквідаційної процедури знімаються всі заборони та обмеження щодо розпорядження майном боржника.

Крім того, представник відповідача зазначила, що позивач є кредитором СВАТ "Сокілець", однак він звернувся з пропуском строку, який встановлено для задоволення його вимог.

Також, представник відповідача вказала, що задоволення даного клопотання порушить інтереси інших кредиторів та самого СВАТ "Сокілець". При цьому, як зазначила представник СВАТ "Сокілець", клопотання про забезпечення позову має бути обґрунтованим та підтверджуватись належними доказами, в той час, як клопотання представника позивача базується на припущеннях.

Заслухавши думку представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що клопотання не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Особливості інституту забезпечення адміністративного позову врегульовані статтями 117 та 118 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України, Кодекс).

Відповідно до частини 1 статті 117 Кодексу суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

З аналізу наведеної норми випливає, що законодавцем визначено чіткі підстави, за наявності яких допустимо вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Серед них наступні: існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів; необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Виходячи із наведеного, у випадку звернення сторони із клопотанням про забезпечення позову заявник повинен обґрунтувати підстави звернення із таким клопотанням та обґрунтувати їх.

Тому, під час вирішення клопотання про забезпечення позову адміністративний суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності та обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом вимог, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів.

Так, статтею 112 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у такій черговості:

1) у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом;

2) у другу чергу задовольняються вимоги працівників, пов'язані з трудовими відносинами, вимоги автора про плату за використання результату його інтелектуальної, творчої діяльності;

3) у третю чергу задовольняються вимоги щодо податків, зборів (обов'язкових платежів);

4) у четверту чергу задовольняються всі інші вимоги.

Вимоги однієї черги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належать кожному кредитору цієї черги.

В свою чергу, пунктом 2 частини 1 статті 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цією статтею. При цьому, у другу чергу задовольняються вимоги із зобов'язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, шляхом капіталізації у ліквідаційній процедурі відповідних платежів, у тому числі до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за громадян, які застраховані в цьому фонді, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, зобов'язань із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, крім вимог, задоволених позачергово, з повернення невикористаних коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, а також вимоги громадян - довірителів (вкладників) довірчих товариств або інших суб'єктів підприємницької діяльності, які залучали майно (кошти) довірителів (вкладників).

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 45 даного Закону, вимоги кожної наступної черги задовольняються у міру надходження на рахунок коштів від продажу майна банкрута після повного задоволення вимог попередньої черги, крім випадків, установлених цим Законом.

На переконання суду, забезпечення адміністративного позову у спосіб, визначений представником позивача, призведе до порушення прав та інтересів інших кредиторів.

Більше того, будь-яких доказів в підтвердження того, що ліквідаційною комісією здійснюється відчуження рухомого та нерухомого майна СВАТ "Сокілець", як і доказів, що ліквідаційна комісія неналежно розпоряджається грошовими коштами останнього, суду надано не було.

Таким чином, клопотання позивача є необґрунтованим, адже заявником не доведено наявності хоча б однієї підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також не надано доказів, які б підтверджували відповідні обставини.

Враховуючи наведене, суд не знаходить достатніх та обґрунтованих підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 117, 118, 165, 254 КАС України, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання представника відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Немирівському районі Вінницької області про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала з питань забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи. Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України. Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Поліщук Ірина Миколаївна