Рішення

від 21.01.2014 по справі 918/1936/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26 А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2014 р. Справа № 918/1936/13

Господарський суд Рівненської області у складі судді Павленка Є.В., розглянувши матеріали справи за позовом Антимонопольного комітету України (далі - Комітет) до приватного підприємства фірми "Котигорошко" (далі - Підприємство) про стягнення 8 300 грн. 00 коп.,

за участі представників:

позивача: Барбашова О.В. за дов. від 11 листопада 2013 року № 300-122/08-10984,

відповідача: не з'явився,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У грудні 2013 року Комітет звернувся до господарського суду Рівненської області з вказаним позовом, посилаючись на те, що рішенням позивача від 26 червня 2013 року № 528-р на Підприємство було накладено штраф у розмірі 20 000 грн. 00 коп. У зв'язку з несплатою відповідачем суми штрафу в добровільному порядку рішенням господарського суду Рівненської області від 19 листопада 2013 року у справі № 918/1652/13 з останнього було стягнуто 20 000 грн. 00 коп. штрафу, а також 11 700 грн. 00 коп. пені, нарахованої у період з 10 вересня 2013 року по 18 жовтня 2013 року. Оскільки пеня за вказаним рішенням місцевого господарського суду була стягнута з відповідача станом на 18 жовтня 2013 року, а судове рішення було винесено 19 листопада 2013 року, позивач, посилаючись на частину 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон), просив суд стягнути з Підприємства 8 300 грн. 00 коп. пені, донарахованої у період з 19 жовтня 2013 року по 19 листопада 2013 року включно.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 23 грудня 2013 року порушено провадження у справі № 918/1936/13, розгляд якої було призначено на 9 січня 2014 року.

Ухвалою суду від 9 січня 2014 року розгляд справи відкладено на 21 січня 2014 року.

Представник позивача у судовому засіданні 21 січня 2014 року позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.

Підприємство явку свого повноважного представника у призначене судове засідання не забезпечило, витребуваних судом документів не надало, проте надіслало клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату в зв'язку із службовим відрядженням директора відповідача та неможливістю забезпечити явку іншого уповноваженого представника у судове засідання через тяжке фінансове становище Підприємства.

Однак суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, оскільки явка представника Підприємства у судове засідання обов'язковою не визнавалась, крім того, розгляд даної справи вже відкладався ухвалою суду від 9 січня 2014 року. Отже, Підприємству було надано достатньо часу для висловлення своєї правової позиції по суті спору та надання додаткових доказів.

Пунктом 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами 1-5 статті 28 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32-34 ГПК України), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

За таких обставин, беручи до уваги те, що відповідачу надавалося достатньо часу для залучення до розгляду справи інших представників, а також для подання письмових пояснень та додаткових документів, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду даної справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними матеріалами без участі представника Підприємства.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

За результатами розгляду Комітетом матеріалів справи № 126-26.13/214-12 про порушення Підприємством законодавства про захист економічної конкуренції 26 червня 2013 року позивачем було прийнято рішення № 528-р, яким встановлено вчинення відповідачем порушення, передбаченого пунктом 13 статті 50 Закону, та накладено на Підприємство штраф у розмірі 20 000 грн. 00 коп. (а.с. 8-11).

Вказане рішення було отримано відповідачем 9 липня 2013 року, що підтверджується підписом уповноваженої особи Підприємства, проставленим на повідомленні про вручення відповідного поштового відправлення (а.с. 13).

У зв'язку з несплатою відповідачем вказаної суми штрафу у строки, передбачені статтею 56 Закону, позивач звернувся з відповідним позовом до господарського суду Рівненської області про примусове стягнення з Підприємства 20 000 грн. 00 коп. штрафу та 11 700 грн. 00 коп. пені, нарахованої у період з 10 вересня 2013 року по 18 жовтня 2013 року.

У відповідності до статті 7 Закону у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами.

Приписами частини 2 статті 56 Закону встановлено, що рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання.

Особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу (частина 3 статті 56 Закону).

Відповідно до частини 5 статті 56 Закону за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

Частиною 2 статті 35 ГПК України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Судом встановлено, що рішенням господарського суду Рівненської області від 19 листопада 2013 року у справі № 918/1652/13 (суддя Горплюк А.М.) за позовом Комітету до Підприємства про стягнення 31 700 грн. 00 коп. вимоги позивача задоволено повністю, стягнуто з відповідача 20 000 грн. 00 коп. штрафу та 11 700 грн. 00 коп. пені, нарахованої у період з 10 вересня 2013 року по 18 жовтня 2013 року. Вказане судове рішення на момент розгляду даної справи набрало законної сили.

При прийнятті зазначеного рішення господарським судом Рівненської області було встановлено, що рішення Комітету від 26 червня 2013 року № 528-р є чинним, штраф у розмірі 20 000 грн. 00 коп., накладений на відповідача вказаним рішенням, Підприємством у встановлений законом строк не сплачений, а розрахунок пені за період прострочення оплати відповідачем штрафу з 10 вересня 2013 року по 18 жовтня 2013 року є арифметично вірним та таким, що відповідає законодавчому обмеженню її максимального розміру.

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення (ухвала, постанова) є обов'язковими до виконання на всій території України, набуваючи після набрання законної сили таких правових наслідків, як неспростовність, виключність, преюдиційність, здійсненність та обов'язковість для усіх підприємств, організацій, установ, посадових осіб та громадян, в тому числі і для суду.

З огляду на те, що вищенаведене рішення господарського суду Рівненської області у справі № 918/1652/13 на час розгляду даної справи набрало законної сили, суд дійшов висновку про те, що факт несплати відповідачем штрафу, накладеного рішенням Комітету від 26 червня 2013 року № 528-р, має преюдиціальне значення у розумінні статті 35 ГПК України, а відтак не підлягає доказуванню.

Як було зазначено вище, частиною 5 статті 56 Закону передбачено, що за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

Зі змісту поданої Комітетом позовної заяви вбачається, що останній здійснював нарахування пені за 32 дні прострочення платежу в період з 19 жовтня 2013 року по 19 листопада 2013 року (день винесення судового рішення) включно, розмір якої, за обрахунком останнього, склав 9 600 грн. 00 коп.

Водночас суд критично оцінює вказаний розрахунок, оскільки частиною 5 статті 56 Закону передбачено, що нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу.

З системного аналізу вказаної норми слідує, що з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу нарахування пені припиняється. Тобто за день, коли господарським судом прийнято рішення про стягнення відповідного штрафу, пеня не нараховується.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що рішення господарського суду Рівненської області у справі № 918/1652/13 було прийнято 19 листопада 2013 року, суд дійшов висновку, що в силу вимог частини 5 статті 56 Закону з 19 листопада 2013 року (включно) у позивача припинилось право нарахування пені. Таким чином, останнім днем періоду, за який може нараховуватися пеня, є 18 листопада 2013 року, а не 19 листопада 2013 року, як помилково вважає позивач.

Аналогічна правова позиція викладена у низці постанов Вищого господарського суду України, зокрема, у постанові від 1 листопада 2011 року у справі № 18/690/11 та у постанові від 23 липня 2013 року у справі № 911/77/21/13-г, де суд вищої інстанції прямо зазначив про неможливість включення дня винесення судового рішення у період нарахування Комітетом вказаної штрафної санкції в аналогічних правовідносинах.

У той же час з прохальної частини позовної заяви вбачається, що Комітет просив суд стягнути з відповідача не 9 600 грн. 00 коп. пені за 32 дні прострочки, а з урахуванням приписів частини 5 статті 56 Закону, пеню у розмірі 8 300 грн. 00 коп. (тобто менше, ніж за 28 днів прострочки).

Оскільки розмір вказаної штрафної санкції, заявлений позивачем до стягнення, відповідає нормативним приписам частини 5 статті 56 Закону, а також є арифметично вірним, позов Комітету про стягнення з Підприємства 8 300 грн. 00 коп. пені підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду (частина 1 вищезазначеної статті).

Статтею 8 Закону України "Про державний бюджет України на 2013 рік" встановлено, що з 1 січня 2013 року розмір мінімальної заробітної плати у місячному розмірі дорівнює 1 147 грн. 00 коп.

Оскільки ціна позову у даній справі становить 8 300 грн. 00 коп., за подання вказаної позовної заяви до Державного бюджету України сплаті підлягає судовий збір у розмірі 1 720 грн. 50 коп.

Водночас пунктом 4.7 Постанови також передбачено, що якщо у відповідних випадках позивача звільнено від сплати судового збору, то останній стягується в доход Державного бюджету України.

З огляду на вищезазначене, а також зважаючи на те, що позивач у даній справі відповідно до приписів чинного законодавства України звільнений від сплати судового збору, суд на підставі частини 2 статті 49 ГПК України дійшов висновку про необхідність покладення на відповідача витрат по сплаті судового збору в сумі 1 720 грн. 50 коп.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватного підприємства фірми "Котигорошко" (35400, Рівненська область, Гощанський район, селище міського типу Гоща, вулиця Островського, будинок 4, ідентифікаційний код: 32124883) в доход Державного бюджету України на рахунок управління Державної казначейської служби України за місцезнаходженням вищезазначеного платника податків за кодом бюджетної класифікації доходів 21081100 (символ звітності 106) 8 300 (вісім тисяч триста) грн. 00 коп. пені.

Стягнути з приватного підприємства фірми "Котигорошко" (35400, Рівненська область, Гощанський район, селище міського типу Гоща, вулиця Островського, будинок 4, ідентифікаційний код: 32124883) в доход Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 21 січня 2014 року

Суддя Є.В. Павленко