Постанова

від 14.01.2014 по справі 806/7843/13-а

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

14 січня 2014 р. Житомир справа № 806/7843/13-a

категорія 8.2.1

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Романченка Є.Ю. ,

за участі секретаря - Длугаш О.В.

та представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства імені Цюрупи до Андрушівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000702201 від 19.11.2013 р.,-

встановив:

Приватне сільськогосподарське підприємство імені Цюрупи звернулось до суду з вказаним позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.11.2013 р. № 00000702201. Зазначає, що вказане повідомлення-рішення прийняте на підставі висновків податкового органу, викладених в Акті перевірки від 07.11.2013 року № 000013/06-01-22/00385767, в якому Андрушівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Житомирській області вказується на порушення ПСП ім. Цюрупи" п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України за період з 01.08.2012 року по 30.09.2013 року, а саме віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ, що не використані в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку в сумі 304 398 грн. Вважає, що податковий орган прийшов до необґрунтованого висновку, про те, що у позивача в спірний період відсутнє право на податковий кредит по операціях, пов'язаних з придбанням товарів, оскільки формування податкового кредиту підтверджено первинними документами та заявлено в межах чинного законодавства. Вказані висновки, на думку позивача, не відповідають дійсним обставинам господарської діяльності позивача і суперечать діючому законодавству.

Представники позивача в судовому засідання позовні вимоги підтримали з підстав викладених в позовній заяві та просили позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засідання позовні вимоги не визнав, просив відмовити в їх задоволенні за безпідставністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що за результатами документальної виїзної позапланової перевірки Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Цюрупи з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при нарахуванні та відображенні в податковому обліку сум податку на додану вартість за період з 01 серпня 2012 року по 30 вересня 2013 року податковим органом 7 листопада 2013 року складено акт № 000013/06-01-22/00385767 (а.с.11-33).

Відповідно до висновків акту перевірки, підприємством порушено п. 198.3 ст. 198, Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість по декларації з ПДВ (загальна) на загальну суму 304 398 грн., в тому числі по періодах: березень 2013 року - 180 559 грн., квітень 2013 року - 28 859 грн., травень 2013 року - 51 946 грн., вересень 2013 року - 43 034 грн.

На підставі акту перевірки Андрушівською об'єднаною державною податковою інспекцією прийнято податкове повідомлення - рішення від 19.11.2013 р. № НОМЕР_1 форми «Р», яким ПСП ім. Цюрупи збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 456 597 грн., в тому числі основний платіж - 304 398 грн. і штрафні санкції - 152 199 грн.

В акті перевірки зазначено, що ПСП ім. Цюрупи здійснено придбання соєвих бобів за ціною 4 800 грн. за 1 тону з ПДВ. Продаж (експорт) соєвих бобів здійснено по ціні 4 292,24 грн. за 1 тону, тобто, на думку податкового органу фактичний збиток від проведення такої операції складає 507,76 грн. за 1 тону. Реалізація соєвих бобів на експорт за ціною, нижчою від ціни придбання (з урахуванням ПДВ) не була зумовлена характером виробничої або іншої господарської діяльності підприємства. Тому у підприємства відсутнє право на податковий кредит по операціях, пов'язаних з придбанням товару (соєвих бобів).

Суд не погоджується з висновками акту перевірки з огляду на наступні встановлені обставини справи.

Судом встановлено, що Позивач придбав товар (соєві боби) у наступних постачальників, а саме: ТОВ «Укрзернопром-Погребище» (код ЄДРПОУ 34334918) - за Договором поставки № 510/5 від 23.07.2012; ТОВ «Укрзернопром-Красилів» (код ЄДРПОУ 35870736) - за Договором поставки № 510/2 від 23.07.2012; ТОВ «Укрзернопром-Деражня» (ЄДРПОУ 34543491) - за Договором поставки № 510/4 від 23.07.2012; ТОВ «Укрзернопром-Старокостянтинів» (ЄДРПОУ 34342363) - за Договором поставки № 510/2 від 23.07.2012.

На підтвердження реальності даних господарських операцій до перевірки надані видаткові та податкові накладні, платіжні доручення.

Вказані соєві боби реалізовано Позивачем наступним чином - експортовано за нульовою ставкою ПДВ відповідно до контракту - №510/14275770 від 20.07.2012, покупець - Alfred C.Toerfer International GmbH (Німеччина) за ціною 4 292,24 грн. за тону, що підтверджується вантажно митними деклараціями та банківськими виписками.

Представниками податкового органу під час перевірки та в судових засіданнях, не заперечувалося наявність на підприємстві належним чином оформлених первинних документів на підтвердження реальності вказаних господарських операцій.

З огляду на законодавче врегулювання спірних правовідносин судом зазначається наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу; податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності із п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезені на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів, як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України ( далі - ПК України) встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Водночас положеннями пункту 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підставою для нарахування податкового кредиту є видана платником податку на вимогу покупця податкова накладна із заповненням всіх обов'язкових реквізитів.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як зазначено в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010р. № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" (далі-Інформаційний лист), у разі якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних.

Крім того, відповідно до п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включається будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компетенцією вартості товарів/послуг.

Як встановлено судом, придбані за вищевказаними договорами товари ( соєви боби) були використані позивачем у власній господарській діяльності шляхом їх подальшої реалізації контрагенту, що свідчить про направленість діяльності на отримання доходу, яка визначає останню як господарську.

Господарська діяльність, згідно п. п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПКУ - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і виконується такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Господарська операція, направлена на отримання доходу, не завжди може мати позитивний економічний ефект, що є нормальним процесом здійснення господарської діяльності.

Збитковість господарської діяльності не може бути підставою для визначення такої діяльності, як негосподарської. Неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов`язана з господарською діяльністю підприємства, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції.

Такої ж позиції дотримується Вищий адміністративний суд України (Ухвали від 09.06.2011 у справі №К-9310/10, від 11.04.20121 у справі № К-13696/08, від 14.06.2012 у справі № К-21720/10).

В силу пункту 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування (крім випадків проведення операцій,

передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу);

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Вищевказаний перелік операцій є виключним і не підлягає розширеному тлумаченню.

Оскільки, жодної з операцій, передбачених п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, Позивачем упродовж ревізійного періоду не здійснено, тому не було підстав для зменшення Поивачу суми податкового кредиту.

Факт отримання податкових накладних від продавців вищевказаного товару Відповідачем не заперечується.

Також не заперечується Відповідачем, що вищевказана продукція реалізовувалась за цінами не нижче рівня звичайних.

Крім того, суд не погоджується з висновками Акту перевірки щодо реалізації соєвих бобів за ціною нижче від ціни придбання.

Встановлено, що соєві боби експортовано за нульовою ставкою відповідно до контракту №510/14275770 від 20.07.2012, покупець - Alfred C.Toerfer International GmbH (Німеччина) за ціною 4 292,24 грн. за тону.

Витрати Позивача на придбання 1 тони соєвих бобів становлять 4 000 грн. та ПДВ 800 грн., всього 4800 грн. Дохід від реалізації 1 тонни цього ж товару становить 4292, 24 грн.

Висновок податкового органу зводиться до того, що Позивач продав товар за ціною, нижчою від ціни придбання, що стало причиною формування від'ємного значення з податку на додану вартість.

Однак суд не погоджується з твердженням ДПІ про те, що ціна товару включає і ПДВ, який не враховується лише при визначені бази оподаткування податком на прибуток, не ґрунтується на вимогах чинного податкового законодавства України, з огляду на наступне.

Так, згідно п. 188.1 ПКУ, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку). Відповідно до п.п. 136.1.2 п. 136.1 ст. 136 Податкового кодексу України, для визначення об'єкта оподаткування не враховуються суми податку на додану вартість, отримані/нараховані платником податку на додану вартість.

З огляду на викладене, податковий орган у Акті перевірки безпідставно вказавши ціну придбання Позивачем соєвих бобів з ПДВ, а ціну продажу без ПДВ, прийшов до необґрунтованого висновку про продаж позивачем цього товару за ціною, нижчою від ціни придбання. Даний висновок податкового органу спростовується матеріалами справи та встановленими судом обставинами.

Вказане, з урахуванням вимог п. 198.6 ст. 198 ПКУ свідчить про право позивача на податковий кредит.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення- рішення від 19.11.2013 р. № 00000702201 форми «Р», яким ПСП ім. Цюрупи збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 456 597 грн., в тому числі основний платіж - 304 398 грн. і штрафні санкції - 152 199 грн., є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого повідомлення-рішення від 19.11.2013 р. № 00000702201.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 71, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення - рішення Андрушівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області № НОМЕР_1 від 19.11.2013 р.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя Є.Ю. Романченко

Повний текст постанови виготовлено: 20 січня 2014 р.