Постанова

від 15.01.2014 по справі 806/7281/13-а

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

15 січня 2014 р. Житомир справа № 806/7281/13-a

категорія 8.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Панкеєвої В.А.,

при секретарі - Бондаренко Д.А.,

за участю представників позивача Бойцуна І.П., Чепури М.В., представників відповідача Самохвала А.Ю., Десятко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Труд" до Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання дій неправомірними, визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.10.2013 р. № 0006562210, № 0006552200, № 0006542200,-

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Труд" (далі - ТОВ "Труд") звернулось до суду з позовом, в якому просить з урахуванням уточнених позовних вимог визнати протиправними дії працівників Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції (далі - Новоград-Волинська ОДПІ) щодо визначення величини валових витрат (витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування) та недовключення до їх складу 1068752,00 грн., суми нарахованих податків та зборів, установлених Податковим кодексом України (далі - ПК України) та визнати нечинними та скасувати прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення від 24.10.2013 року № 0006562210, № 0006552200 та № 0006542200.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що податкова перевірка проведена за відсутності законних підстав встановлених ПК України, при проведенні перевірки відповідач вийшов за рамки власних повноважень та безпосередньо у акті постановив рішення стосовно недійсності цивільних угод між ТОВ "Труд" та ТОВ "Торговий дім "НВК", ПП "Вап-Буд", за відсутності таких повноважень та протиправно визначив податкові зобов'язання. Висновки акту перевірки на підставі якого винесено спірні податкові повідомлення-рішення є безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам.

Представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, посилаючись на висновки акту перевірки. Зазначили, що нарахування податків, штрафних санкцій, здійснені законно та обґрунтовано, просили відмовити в позові за безпідставністю.

Вислухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що на підставі направлень від 09.09.2013 р. № 202, № 203, № 204, від 11.09.2013 р. № 208 та від 17.09.2013 р. № 218, виданих Новоград-Волинською ОДПІ інспекторами контролюючого органу згідно пп.20.1.4. п.20.1. ст.20, п.75.1. ст.75, п.77.4. ст.77 ПК України, наказів Новоград-Волинської ОДПІ від 28.08.2013 р. № 170, від 20.09.2013 р. № 215 та плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на ІІІ квартал 2013 року, проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ "Труд" з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р.

У ході здійснення перевірки контролюючим органом було зроблено висновок та складено акт від 04.10.2013 р. за № 665/22-00/13720486 (а.с.11-31) про порушення товариством вимог:

- пп.135.5.4. п.135.5. ст.135, п.138.2., п.138.4. ст.138 ПК України в результаті чого донараховано податку на прибуток на загальну суму 233186,00грн., в тому числі: за 1 квартал 2012 р. - 467,00 грн., 2 квартал 2012 р. - 2202,00 грн., 3 квартал 2012 р. - 16031,00 грн., 4 квартал 2012 р. - 214486,00 грн.;

- п.198.2., п.198.3., п.198.6. ст.198 ПК України в результаті чого донараховано податку на додану вартість на загальну суму 17810,00 грн., в тому числі: за лютий 2012 р. на суму 445,00 грн., червень 2012 р. - 2097,00 грн., липень 2012 р. - 6966,00 грн., серпень 2012 р. - 3029,00 грн., вересень 2012 р. - 5273,00 грн., та знижено від'ємне значення з податку на додану вартість за жовтень 2012 року на суму 1272,00 грн.

На підставі наведеного акту перевірки відповідачем прийнято спірні податкові повідомлення-рішення від 24.10.2013 року:

- № 0006562210, відповідно до якого підлягає сплаті донарахована сума податку на прибуток (доходи) приватних підприємств в сумі 291483,00 грн. (за основним платежем 233186,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 58297,00 грн.);

- № 0006552200, відповідно до якого донарахована сума податку на додану вартість в сумі 22262,00 грн. (за основним платежем 17810,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 4452,00 грн.);

- № 0006542200, відповідно до якого зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1272,00 грн.

Позовна вимога позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо визначення величини валових витрат (витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування) та недовключення до їх складу 1068752,00 грн., суми нарахованих податків та зборів, установлених ПК України задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як визначив Верховний Суд України, платник податків, який вважає порушенним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

Отже, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.

Зазначене узгоджується з приписами ч.1 ст.67 Конституції України, відповідно до яких кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Тому процедурні порушення, допущенні контролюючим органом при призначенні та/або проведенні перевірки не можуть бути обставиною, яка звільняє платника податків від відповідальності за невиконання його податкового обов'язку.

Як вбачається з матеріалів справи, перевірка позивача проводилась у присутності директора, який не заперечував проти її проведення працівниками відповідача, зауважень до акту перевірки від 04.10.2013 р. за № 665/22-00/13720486 не мав.

Що стосується збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток, то суд зазначає слідуюче.

Як зазначено в акті перевірки (а.с.13), проведеною перевіркою відображених у рядку 03 Декларації "Інші доходи" показників за період з 01.01.2012 по 31.12.2012 в сумі 835536,0 грн. на підставі наданих для перевірки документів: банківських виписок, оборотно-сальдових відомостей по рахунках 3772 "Розрахунки з іншими дебіторами", 714 "Дохід від операційної курсової різниці", 719 "Інші доходи від операційної діяльності", 732 "Відсотки отримані", головної книги встановлено його заниження всього на суму 1015000,0 грн., в тому числі за 4 квартал 2012 року на суму 1015000,0 грн. В ході перевірки встановлено, що у 2010 році ТОВ "Труд" (Позичальник) було укладено договір позики (поворотної фінансової допомоги) з ТОВ "Торговий дім "НВК" (Кредитор) за № б/н від 27.04.2010 року. Відповідно до п.1 "Предмет договору" Кредитор зобов'язується надати Позичальнику безвідсоткову позику (поворотну фінансову допомогу) в грошовій формі в національній валюті Україні, а останній зобов'язується повернути позику у визначений даним Договором строк.

Загальна сума позики згідно п.2 "Розмір позики" даного Договору не може перевищувати 3000000 грн. Відповідно до п.3 Договору "Порядок надання позики" позика надається у безготівковому порядку шляхом переказу коштів на поточний рахунок Позичальника до завершення строку, передбаченого даним Договором. Згідно п.4 позика надається Позичальнику на строк до 30.12.2012 р. Позичальник зобов'язується повернути суму отриманих у позику коштів не пізніше останнього дня строку, передбаченого Договором.

Крім того, товариством надано для перевірки додаткову угоду № 1 до даного Договору, укладену 29.12.2012 р., якою внесено зміни до п.4 "Строки позики", а саме: "Позика в сумі 418394,0 грн. надається Позичальнику на строк до 31.12.2013 року. Суму позики в розмірі 1015000,0 грн. вважати безповоротною фінансовою допомогою".

Перевіркою встановлено, що фактично в перевіряємому періоді ТОВ "Труд" отримано від ТОВ "ТД НВК" позику (поворотну фінансову допомогу) в розмірі 1433394,0 грн.

За висновками контролюючого органу позика в сумі 1015000 грн. отримана товариством від ТОВ "ТД "НВК" згідно додаткової угоди № 1 від 29.12.2012 р., надана на безповоротній основі, в порушення 135.5.4 п.135.5 ст.135 ПК України товариством безпідставно занижено інші доходи по р. 03 Декларацій з податку на прибуток на загальну суму 1015000,0 грн., в т.ч. за 4 квартал 2012 р. - на 1015000,0 грн. Дане порушення виявлено при співставленні первинних документів з даними бухгалтерського обліку та податкової звітності.

Суд не погоджується з такими висновками контролюючого органу з огляду на наступне.

В процесі розгляду справи встановлено, що 27.04.2010 р. між ТОВ "Торговий дім "НВК" (Кредитор) та ТОВ "Труд" (Позичальник) було укладено договір позики (поворотної фінансової допомоги) (а.с.32-33).

Пунктом 4.1. даного договору визначено, що позика надається Позичальнику на строк до 31.12.2012 р. Також п.4.2. цього договору передбачає, що строк, вказаний у п.4.1 даного договору, може бути продовжений або скорочений за згодою сторін.

29.12.2012 р. між сторонами була укладена Додаткова угода № 1 (а.с.34) до Договору позики (поворотної фінансової допомоги) від 27.04.2010 р., в якій Сторони домовились викласти п.4.1 Договору позики від 27.04.2010 р. в такій редакції: "4.1. Позика надається Позичальнику на строк до 31.12.2013 р."

Представники позивача в судовому засіданні пояснили, що інші положення вказаного договору додатковою угодою не змінювались, а тому висновки перевіряючих, що їм для перевірки було надано додаткову угоду № 1, в якій суму ПФД в розмірі 1015000 грн. вважати безповоротною фінансовою допомогою є безпідставними. Також зазначили, що позики в розмірі 1433394 грн. ТОВ "Труд" від ТОВ " ТД "НВК" на протязі 2012 р. не отримувало.

Представник відповідача, головний державний ревізор-інспектор, Десятко А.В., яка приймала участь в проведенні перевірки пояснила, що висновки, викладені в акті перевірки зроблені на підставі документів, наданих головним бухгалтером ТОВ "Труд". При проведенні перевірки їй надавалася додаткова угода № 1 до Договору позики (поворотної фінансової допомоги) від 27.04.2010 р., укладена 29.12.2012 р., якою внесено зміни до п.4 "Строки позики", а саме: "Позика в сумі 418394,0 грн. надається Позичальнику на строк до 31.12.2013 р. Суму позики в розмірі 1015000,0 грн. вважати безповоротною фінансовою допомогою". Копію додаткової угоди № 1 до Договору позики (поворотної фінансової допомоги) від 27.04.2010 р., укладену 29.12.2012 р., яка долучена до матеріалів справи, вона бачить вперше.

На пропозицію суду надати копію додаткової угоди № 1 до вказаного Договору, укладену 29.12.2012 р., за якою сума позики в розмірі 1015000,0 грн. вважається безповоротною фінансовою допомогою, представник відповідача Десятко А.В. відповіла, що такого документа надати не має можливості, оскільки копії документів на підставі яких проводилась перевірка не виготовлялись, документи ТОВ "Труд" лише були предоставлені для огляду.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5, яка працює головним бухгалтером ТОВ "Торговий дім "НВК", показала, що 27 квітня 2010 р. між ТОВ "Труд" та ТОВ "Торговий дім "НВК" було укладено договір позики (поворотної фінансової допомоги). 29 грудня 2012 р. було укладено Додаткову угоду № 1 до договору позики (поворотної фінансової допомоги), за якою викладено п.4.1. Договору позики (поворотної фінансової допомоги) в новій редакції та встановлено лише, що позика надана Позичальнику на строк до 31.12.2013 р. Протягом 2012 р. інших додаткових угод між даними підприємствами не укладалось.

У суду немає сумнівів щодо правдивості показань свідка ОСОБА_5, тому її пояснення суд сприймає, як належний доказ.

Отже, доводи відповідача з приводу того, що між позивачем та ТОВ "Торговий дім "НВК" було укладено договір позики на безповоротній основі є безпідставними.

Що стосується збільшення суми грошового зобов'язання товариству за платежем по податку на додану вартість та щодо зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість суд зазначає наступне.

В ході проведення перевірки, відповідно до наданих документів, встановлено, що у періоді з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р. ТОВ "Труд" отримувало від ПП "Вап-Буд" запчастини та послуги по технічному обслуговуванню на загальну суму 95411,0 грн. без ПДВ. Вартість придбаних ТМЦ та послуг відносились товариством до витрат операційної діяльності в повному розмірі, а саме: за 1 квартал 2012 року - в сумі 2223,0 грн., 2 квартал 2012 року - 12708,0 грн., 3 квартали 2012 року - 89049,0 грн., 2012 рік - 95411,0 грн. Фактично не доведено реальність здійснення господарських операцій ПП "Вап-Буд" з своїми контрагентами та в порушення п.138.2., п.138.4. ст.138 ПК України тавариством безпідставно завищено витрати по р.05.1 "Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) за вказаний період (а.с.16). 05.09.2013 року ДПІ у Подільському районі м.Києва отримано акт "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "ВАП-БУД" (код за ЄДРПОУ 33403765) щодо господарських взаємовідносин із платниками податків за період з 01.07.2012 року по 31.12.2012 року. Відповідно до отриманого акта зустрічну звірку ПП "ВАП-БУД" провести неможливо у зв'язку з тим, що ПП "ВАП-БУД" та його посадові особи відсутні за податковою адресою: 4108, м.Київ, Подільський проспект Правди, буд. 9-В, кв. 23. Стан платника податку (28) - триває процедура припинення (направлені заперечення органу ДПС). Також встановлено (згідно Інформаційного ресурсу ДПС України "Податковий блок" форми 1ДФ), що на підприємстві ПП "ВАП-БУД" не було найманих працівників, яким виплачували заробітну плату, власних чи орендованих основних засобів, тобто ПП "ВАП-БУД" не мало змоги здійснювати фінансово-господарські взаємовідносини із платниками податків. А тому, контролююючий орган прийшов до висновку про те, що операції ПП "ВАП-БУД" та контрагентів покупців не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання і продажу товарів. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності. Наслідком діяльності ПП "ВАП-БУД" є виключно чи переважно формування податкових зобов'язань та податкового кредиту на адресу контрагентів. А такий правочин, внаслідок якого неправомірно віднесений ПДВ до складу податкових зобов'язань по суті спрямований на незаконне заволодіння майном держави та суперечить інтересам держави та суспільства, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже згідно з ч.2 ст.228 Цивільного кодексу є нікчемним.

Перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р. встановлено його заниження на загальну суму 17810,00 грн., в тому числі: за лютий 2012 р. на суму 445,00 грн., червень 2012 р. - 2097,00 грн., липень 2012 р. - 6966,00 грн., серпень 2012 р. - 3029,00 грн., вересень 2012 р. - 5273,00 грн., в результаті допущеного порушення податкового законодавства, що відображено в п.3.2.2. розділу 3 акта перевірки.

Суд вважає такий висновок відповідача безпідставним виходячи з наступного.

Так, в судовому засіданні встановлено, що 01 травня 2011 року між ТОВ "Труд" (який виступає як Замовник) та приватним підприємством "ВАП-БУД" (який виступає як Виконавець) було укладено договір про технічне обслуговування та ремонт техніки № А39/11, відповідно до якого Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується за Замовленням-нарядом за відповідну плату у визначений строк надавати послуги з технічного обслуговування та ремонту техніки Замовника - навантажувачів New Holland, Stalowa Wola, надалі іменується "Техніка". Додатковою угодою до вказаного договору від 05 січня 2012 р., строк договору продовжено до 31.12.2012 р. (а.с.64-68).

На виконання умов договору, сторонами було підписано акти здачі-прийняття робіт, виписано рахунки-фактури, податкові та видаткові накладні, проведено оплату у повному обсязі (а.с.69-99,102-115).

Використання придбаних товарно-матеріальних цінностей у господарській діяльності позивача підтвержується актами списання товарно-матеріальних цінностей (а.с.100-101).

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із ч.2 ст.9 вказаного Закону первинні та зведенні облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Порядок та підстави формування платником податку податкового кредиту регламентується приписами ст.198 ПК України, яких платник податків зобов'язаний дотримуватися, і за умови порушення яких, формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

Відповідно до п.14.1.181. ст.14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності із п.198.1. ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно із п.198.2. ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу (п.198.6. ст.198 ПК України).

Згідно із п.201.1. ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

У відповідності із п.201.6. ст.201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.7. статті 201 ПК України встановлено, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу (п.201.8. ст.201 ПК України).

Згідно із п.201.10. ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Проаналізувавши наведені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що в даному випадку єдиними та достатніми підставами для формування податкового кредиту є наявність податкової накладної, що засвідчує факт сплати отримувачем товару (робіт, послуг) їх вартості з урахуванням податку на додану вартість.

З матеріалів справи видно, що факт вчинення господарських операцій між ТОВ "Труд" та ПП "ВАП-БУД" підтверджується договором про технічне обслуговування та ремонт техніки, податковими та видатковими накладними, платіжними дорученнями, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг)

Надані документи документи дають підстави для висновку про сплату підприємством сум податку на додану вартість в ціні придбання товарів та послуг у ПП "ВАП-БУД", який видавав позивачу податкові накладні.

Крім того, відповідачем не надано доказів того, що на час здійснення господарських операцій ПП "ВАП-БУД" не було зареєстроване як платник податку на додану вартість та не здійснювало господарську діяльність.

З огляду на викладене, законодавче регулювання спірних правовідносин, встановлені у справі обставини щодо дотримання позивачем усіх визначених ПК України умов для включення сплаченого в ціні придбаних товарів та послуг податку на додану вартість до складу податкового кредиту товариства та при наявності належним чином складених податкових накладних, виданих контрагентом, суд вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення не відповідають вимогам названого Кодексу, а тому підлягають скасуванню.

Щодо посилання податкового органу на нікчемність укладених угод між ПП "ВАП-БУД" та контрагентами, то слід зазначити наступне.

Підставою для недійсності правочину, відповідно до ст.215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із ст.228 ЦК України, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

У постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. визначено, що при кваліфікації правочину за ст.228 ЦК України, має враховуватись вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однієї зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

При визнанні угоди нікчемною податковим органом не дотримано зазначених вимог законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення договору між ТОВ "Труд" та ПП "ВАП-БУД" з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

До справи Новоград-Волинською ОДПІ не надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження фіктивності здійснених позивачем господарських операцій. Висновок відповідача про фіктивність господарської операції носить характер припущення, яке не підтверджено належними доказами.

Відповідно до ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Частиною другою цитованої статті серед іншого встановлюється, що докази суду надають сторони, які беруть участь у справі.

Згідно із ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, суд, перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені доказами наявними в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.

Всі документи, надані позивачем, складені належним чином, відповідно до вимог ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Крім того, відповідно до роз'яснень наданих Вищим адміністративним судом України сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (інформаційний лист від 01.11.2011 року № 1936/11/13-11).

Також суд зазначає, що ПК України не ставить в залежність виникнення у платника права на формування розміру податкового кредиту від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

У разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

ПК України або ж іншим нормативно-правовим актом не встановлено будь-яких обмежень, ніж наявність належним чином оформлених первинних документів, не встановлено обов'язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентами.

Враховуючи все викладене вище, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення Новоград-Волинської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 24 жовтня 2013 року за № 0006562210, № 00065522000 та № 0006542200 прийняті з порушенням норм податкового законодавства, а тому позовні вимоги про їх скасування є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Отже, сплачений судовий збір в розмірі 458,80 грн., що підтверджується платіжним дорученням, підлягає відшкодуванню на користь позивача з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст.71, 86, 94, 159-163, 167, 254 КАС України, суд -

постановив:

Позов задовольнити частково.

Cкасувати податкові повідомлення-рішення Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 24.10.2013 р. № 0006562210, № 0006552200, № 0006542200.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Труд" з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Житомирської області 458,80 грн. сплаченого судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст.160 КАС України апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя В.А. Панкеєва