Ухвала

від 20.02.2014 по справі 806/7281/13-а

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-602, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Панкеєва В.А.

Суддя-доповідач:Шидловський В.Б.

УХВАЛА

іменем України

"20" лютого 2014 р. Справа № 806/7281/13-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Шидловського В.Б.

суддів: Євпак В.В.

Капустинського М.М.,

при секретарі Шуляк О.Ю. ,

за участю сторін:

представника апелянта: Самохвала А.Ю.

представника позивача: Чепури М.В., Бойцмана І.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "15" січня 2014 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Труд" до Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання дій неправомірними,визнання нечинними та скасування податкових повідомлень - рішень ,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Труд" (далі - ТОВ "Труд") звернулось до суду з позовом, в якому просить з урахуванням уточнених позовних вимог визнати протиправними дії працівників Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції (далі - Новоград-Волинська ОДПІ) щодо визначення величини валових витрат (витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування) та недовключення до їх складу 1068752,00 грн., суми нарахованих податків та зборів, установлених Податковим кодексом України (далі - ПК України) та визнати нечинними та скасувати прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення від 24.10.2013 року № 0006562210, №0006552200 та № 0006542200.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 15.01.2014 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Труд" задоволено частково.

Cкасовано податкові повідомлення-рішення Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 24.10.2013 р. № 0006562210, № 0006552200, № 0006542200.

Стягнуто на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Труд" з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Житомирської області 458,80 грн. сплаченого судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено за безпідставністю.

Відповідач не погодився з постановою суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду через порушення норм матеріального і процесуального права та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема на порушення пп.135.5.4. п.135.5. ст.135, п.138.2., п.138.4. ст.138, п.198.2., п.198.3., п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до неправильного вирішення справи.

Вказує, що підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугувала також інформація від ДПІ у Подільському районі м.Києва, встановлена при перевірці контрагентів позивача. Так, за результатами перевірки було встановлено, що позивач у перевіряємий період мав господарські відносини із контрагентом - ПП "ВАП-БУД". Разом з тим, відповідно до інформації, встановленої при перевірці ПП "ВАП-БУД", результати якої оформлені Актом від 13.08.2013 року №373/26-56-22-01-05/33403765, була встановлена неможливість проведення зустрічної звірки ПП "ВАП-БУД" з питань правильності обчислення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 19.02.10 р. по 31.03.2012 р.". Враховуючи наведене, відповідач дійшов висновку, що всі договори укладені даним суб'єктом господарювання із продавцями та покупцями, у т.ч. ТОВ "Труд" не створюють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевірила матеріали справи, обговорила доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що на підставі направлень від 09.09.2013 р. № 202, № 203, № 204, від 11.09.2013 р. № 208 та від 17.09.2013 р. № 218, виданих Новоград-Волинською ОДПІ інспекторами контролюючого органу згідно пп.20.1.4. п.20.1. ст.20, п.75.1. ст.75, п.77.4. ст.77 ПК України, наказів Новоград-Волинської ОДПІ від 28.08.2013 р. № 170, від 20.09.2013 р. № 215 та плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на ІІІ квартал 2013 року, проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ "Труд" з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р.

У ході здійснення перевірки контролюючим органом було зроблено висновок та складено акт від 04.10.2013 р. за № 665/22-00/13720486 (а.с.11-31) про порушення товариством вимог:

- пп.135.5.4. п.135.5. ст.135, п.138.2., п.138.4. ст.138 ПК України в результаті чого донараховано податку на прибуток на загальну суму 233186,00грн., в тому числі: за 1 квартал 2012 р. - 467,00 грн., 2 квартал 2012 р. - 2202,00 грн., 3 квартал 2012 р. - 16031,00 грн., 4 квартал 2012 р. - 214486,00 грн.;

- п.198.2., п.198.3., п.198.6. ст.198 ПК України в результаті чого донараховано податку на додану вартість на загальну суму 17810,00 грн., в тому числі: за лютий 2012 р. на суму 445,00 грн., червень 2012 р. - 2097,00 грн., липень 2012 р. - 6966,00 грн., серпень 2012 р. - 3029,00 грн., вересень 2012 р. - 5273,00 грн., та знижено від'ємне значення з податку на додану вартість за жовтень 2012 року на суму 1272,00 грн.

На підставі наведеного акту перевірки відповідачем прийнято спірні податкові повідомлення-рішення від 24.10.2013 року:

- № 0006562210, відповідно до якого підлягає сплаті донарахована сума податку на прибуток (доходи) приватних підприємств в сумі 291483,00 грн. (за основним платежем 233186,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 58297,00 грн.);

- № 0006552200, відповідно до якого донарахована сума податку на додану вартість в сумі 22262,00 грн. (за основним платежем 17810,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 4452,00 грн.);

- № 0006542200, відповідно до якого зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1272,00 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом, використання послуг у власній господарській діяльності, підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності. Податковим органом під час розгляду справи не було надано доказів того, що операції позивачем не проводились. В зв'язку з чим, позивач мав встановлене законом право на віднесення сум по даним взаємовідносинам до складу витрат, які підлягають оподаткуванню та формування податкового кредиту з податку на додану вартість, оскільки порушення контрагентами правил здійснення податкової дисципліни та господарської діяльності тягне негативні наслідки лише до цієї особи.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Що стосується збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток, то колегія суддів зазначає наступне.

Як зазначено в акті перевірки (а.с.13), проведеною перевіркою відображених у рядку 03 Декларації "Інші доходи" показників за період з 01.01.2012 по 31.12.2012 в сумі 835536,0 грн. на підставі наданих для перевірки документів: банківських виписок, оборотно-сальдових відомостей по рахунках 3772 "Розрахунки з іншими дебіторами", 714 "Дохід від операційної курсової різниці", 719 "Інші доходи від операційної діяльності", 732 "Відсотки отримані", головної книги встановлено його заниження всього на суму 1015000,0 грн., в тому числі за 4 квартал 2012 року на суму 1015000,0 грн. В ході перевірки встановлено, що у 2010 році ТОВ "Труд" (Позичальник) було укладено договір позики (поворотної фінансової допомоги) з ТОВ "Торговий дім "НВК" (Кредитор) за № б/н від 27.04.2010 року. Відповідно до п.1 "Предмет договору" Кредитор зобов'язується надати Позичальнику безвідсоткову позику (поворотну фінансову допомогу) в грошовій формі в національній валюті Україні, а останній зобов'язується повернути позику у визначений даним Договором строк.

Загальна сума позики згідно п.2 "Розмір позики" даного Договору не може перевищувати 3000000 грн. Відповідно до п.3 Договору "Порядок надання позики" позика надається у безготівковому порядку шляхом переказу коштів на поточний рахунок Позичальника до завершення строку, передбаченого даним Договором. Згідно п.4 позика надається Позичальнику на строк до 30.12.2012 р. Позичальник зобов'язується повернути суму отриманих у позику коштів не пізніше останнього дня строку, передбаченого Договором.

Крім того, товариством надано для перевірки додаткову угоду № 1 до даного Договору, укладену 29.12.2012 р., якою внесено зміни до п.4 "Строки позики", а саме: "Позика в сумі 418394,0 грн. надається Позичальнику на строк до 31.12.2013 року. Суму позики в розмірі 1015000,0 грн. вважати безповоротною фінансовою допомогою".

Перевіркою встановлено, що фактично в перевіряємому періоді ТОВ "Труд" отримано від ТОВ "ТД НВК" позику (поворотну фінансову допомогу) в розмірі 1433394,0 грн.

За висновками контролюючого органу позика в сумі 1015000 грн. отримана товариством від ТОВ "ТД "НВК" згідно додаткової угоди № 1 від 29.12.2012 р., надана на безповоротній основі, в порушення 135.5.4 п.135.5 ст.135 ПК України товариством безпідставно занижено інші доходи по р. 03 Декларацій з податку на прибуток на загальну суму 1015000,0 грн., в т.ч. за 4 квартал 2012 р. - на 1015000,0 грн. Дане порушення виявлено при співставленні первинних документів з даними бухгалтерського обліку та податкової звітності.

Судом встановлено, що 27.04.2010 р. між ТОВ "Торговий дім "НВК" (Кредитор) та ТОВ "Труд" (Позичальник) було укладено договір позики (поворотної фінансової допомоги) (а.с.32-33).

Пунктом 4.1. даного договору визначено, що позика надається Позичальнику на строк до 31.12.2012 р. Також п.4.2. цього договору передбачає, що строк, вказаний у п.4.1 даного договору, може бути продовжений або скорочений за згодою сторін.

29.12.2012 р. між сторонами була укладена Додаткова угода № 1 (а.с.34) до Договору позики (поворотної фінансової допомоги) від 27.04.2010 р., в якій Сторони домовились викласти п.4.1 Договору позики від 27.04.2010 р. в такій редакції: "4.1. Позика надається Позичальнику на строк до 31.12.2013 р."

Також судом встановлено, що інші положення вказаного договору додатковою угодою не змінювались.

Отже, судова колегія не погоджується з висновками контролюючого органу та доводами з приводу того, що між позивачем та ТОВ "Торговий дім "НВК" було укладено договір позики на безповоротній основі є безпідставними.

Що стосується збільшення суми грошового зобов'язання товариству за платежем по податку на додану вартість та щодо зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість колегія суддів зазначає наступне.

В ході проведення перевірки, відповідно до наданих документів, встановлено, що у періоді з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р. ТОВ "Труд" отримувало від ПП "Вап-Буд" запчастини та послуги по технічному обслуговуванню на загальну суму 95411,0 грн. без ПДВ. Вартість придбаних ТМЦ та послуг відносились товариством до витрат операційної діяльності в повному розмірі, а саме: за 1 квартал 2012 року - в сумі 2223,0 грн., 2 квартал 2012 року - 12708,0 грн., 3 квартали 2012 року - 89049,0 грн., 2012 рік - 95411,0 грн. Фактично не доведено реальність здійснення господарських операцій ПП "Вап-Буд" з своїми контрагентами та в порушення п.138.2., п.138.4. ст.138 ПК України тавариством безпідставно завищено витрати по р.05.1 "Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) за вказаний період (а.с.16). 05.09.2013 року ДПІ у Подільському районі м.Києва отримано акт "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "ВАП-БУД" (код за ЄДРПОУ 33403765) щодо господарських взаємовідносин із платниками податків за період з 01.07.2012 року по 31.12.2012 року. Відповідно до отриманого акта зустрічну звірку ПП "ВАП-БУД" провести неможливо у зв'язку з тим, що ПП "ВАП-БУД" та його посадові особи відсутні за податковою адресою: 4108, м.Київ, Подільський проспект Правди, буд. 9-В, кв. 23. Стан платника податку (28) - триває процедура припинення (направлені заперечення органу ДПС). Також встановлено (згідно Інформаційного ресурсу ДПС України "Податковий блок" форми 1ДФ), що на підприємстві ПП "ВАП-БУД" не було найманих працівників, яким виплачували заробітну плату, власних чи орендованих основних засобів, тобто ПП "ВАП-БУД" не мало змоги здійснювати фінансово-господарські взаємовідносини із платниками податків. А тому, контролююючий орган прийшов до висновку про те, що операції ПП "ВАП-БУД" та контрагентів покупців не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання і продажу товарів. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності. Наслідком діяльності ПП "ВАП-БУД" є виключно чи переважно формування податкових зобов'язань та податкового кредиту на адресу контрагентів. А такий правочин, внаслідок якого неправомірно віднесений ПДВ до складу податкових зобов'язань по суті спрямований на незаконне заволодіння майном держави та суперечить інтересам держави та суспільства, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже згідно з ч.2 ст.228 Цивільного кодексу є нікчемним.

Перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р. встановлено його заниження на загальну суму 17810,00 грн., в тому числі: за лютий 2012 р. на суму 445,00 грн., червень 2012 р. - 2097,00 грн., липень 2012 р. - 6966,00 грн., серпень 2012 р. - 3029,00 грн., вересень 2012 р. - 5273,00 грн., в результаті допущеного порушення податкового законодавства, що відображено в п.3.2.2. розділу 3 акта перевірки.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставність та необґрунтованість даного висновку податкового органу виходячи з наступного.

Так, в судовому засіданні встановлено, що 01 травня 2011 року між ТОВ "Труд" (який виступає як Замовник) та приватним підприємством "ВАП-БУД" (який виступає як Виконавець) було укладено договір про технічне обслуговування та ремонт техніки №А39/11, відповідно до якого Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується за Замовленням-нарядом за відповідну плату у визначений строк надавати послуги з технічного обслуговування та ремонту техніки Замовника - навантажувачів New Holland, Stalowa Wola, надалі іменується "Техніка". Додатковою угодою до вказаного договору від 05 січня 2012 р., строк договору продовжено до 31.12.2012 р. (а.с.64-68).

На виконання умов договору, сторонами було підписано акти здачі-прийняття робіт, виписано рахунки-фактури, податкові та видаткові накладні, проведено оплату у повному обсязі (а.с.69-99,102-115).

Використання придбаних товарно-матеріальних цінностей у господарській діяльності позивача підтвержується актами списання товарно-матеріальних цінностей (а.с.100-101).

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із ч.2 ст.9 вказаного Закону первинні та зведенні облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Порядок та підстави формування платником податку податкового кредиту регламентується приписами ст.198 ПК України, яких платник податків зобов'язаний дотримуватися, і за умови порушення яких, формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

Відповідно до п.14.1.181. ст.14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності із п.198.1. ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно із п.198.2. ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу (п.198.6. ст.198 ПК України).

Згідно із п.201.1. ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

У відповідності із п.201.6. ст.201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.7. статті 201 ПК України встановлено, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу (п.201.8. ст.201 ПК України).

Згідно із п.201.10. ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З матеріалів справи видно, що факт вчинення господарських операцій між ТОВ "Труд" та ПП "ВАП-БУД" підтверджується договором про технічне обслуговування та ремонт техніки, податковими та видатковими накладними, платіжними дорученнями, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг)

Надані документи документи дають підстави для висновку про сплату підприємством сум податку на додану вартість в ціні придбання товарів та послуг у ПП "ВАП-БУД", який видавав позивачу податкові накладні.

Крім того, відповідачем не надано доказів того, що на час здійснення господарських операцій ПП "ВАП-БУД" не було зареєстроване як платник податку на додану вартість та не здійснювало господарську діяльність.

З огляду на зазначене судова колегія зазначає, що наявність податкових накладних, платіжних доручень щодо сплати податку на додану вартість в ціні товару хоч і є обов'язковими підставами для визначення податкового кредиту та бюджетного відшкодування, але не вичерпними, оскільки предметом доказування у даній справі є обставини, що підтверджують обґрунтованість визначення суми бюджетного відшкодування.

Враховуючи наведене, позивачем під час розгляду справи було надано належні та допустимі докази отримання та використання у власній господарській діяльності отриманого від контрагента - ПП "ВАП-БУД" товару.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що надані позивачем документи підтверджують реальність господарських операцій у спірних правовідносинах, а понесення позивачем у спірних правовідносинах витрат шляхом вибуття безготівкових коштів з власності даного суб'єкта господарювання (в оплату вартості придбаного товару) свідчить про відсутність наміру безпідставно отримати податкову вигоду.

Доказів того, що вказані в отриманій від контрагента - ПП "ВАП-БУД" податковій накладній послуги не отримувались позивачем у власній господарській діяльності матеріали даної адміністративної справи не містять.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем, з метою одержання бюджетного відшкодування податку на додану вартість, було надано до податкового органу податкові декларації з ПДВ.

Законом передбачено чіткий перелік підстав, які дають право на податковий кредит. Ці підстави дотримані позивачем в повному обсязі.

Посилання контролюючого органу, як на підставу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, на те, що правочини укладені між позивачем та контрагентом - ПП "ВАП-БУД" не мають на меті реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними, колегія суддів вважає безпідставними та зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Відповідно до ст.203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.1 ст.228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правова природа договорів купівлі-продажу визначає наступне волевиявлення сторін цих договорів (правочинів): у продавця - на передачу покупцеві товару, у покупця - на прийняття товару та його оплату. Жодної іншої мети (завдання збитків державі шляхом несплати податків, штучне зменшення бази оподаткування тощо) ці правочини не містять і містити не можуть, оскільки зобов'язання припиняється його виконанням. Тобто, після виконання договорів внаслідок отримання кожною зі сторін бажаного результату, всі правовідносини між ними завершуються. Після цього у кожної зі сторін правочину (договору) виникають правовідносини вже з іншим суб'єктним складом. Поза увагою відповідача залишився той факт, що як позивач, так і його контрагент виконали умови укладених між ними угод, чим і підтвердили факт їх укладення.

Наявними первинними документами, долученими до матеріалів справи, що описані вище, підтверджуються обставини реальне постачання товарно-матеріальних цінностей від ПП "ВАП-БУД" по договору купівлі-продажу укладеного з позивачем, а не лише документальне оформлення господарських операцій з перерахуванням коштів продавцю, на чому наполягає відповідач.

Суд не бере до уваги заперечення відповідача про нікчемність договору через неможливість його виконання з огляду на обмеженість персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів у контрагента ПП "ВАП-БУД". Такі, висновки базуються на акті невиїзної перевірки податкової звітності, проведеної щодо вказаного контрагента. На думку суду, такі висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях та аналітичних даних - висновків іншого податкового органу, без встановлення достовірної інформації з компетентних джерел. ДПІ у Подільському районі м.Києва не надано суду будь-яких доказів, які давали б підстави для сумніву у реальності проведених господарських операцій між позивачем та ПП "ВАП-БУД" та вказували б на те, що дані податкових накладних, виписаних продавцем не відповідають дійсності.

Крім того, ч.2 ст.61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

У рішенні ж Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Отже, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, не подав звітність, або не знаходиться за місцем своєї реєстрації, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого податкового кредиту та має всі документальні підтвердження його розміру.

Виходячи з наведеного, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та контрагентом - ПП "ВАП-БУД" і правомірність віднесення позивачем даних сум до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування та формування податкового кредиту з податку на додану вартість, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що позивач, надавши письмові докази, що були предметом дослідження при проведенні перевірки та при розгляді справи судом першої інстанції, виконав вимоги ч.1 ст.71 КАС України.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень Новоград-Волинської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 24 жовтня 2013 року за № 0006562210, № 00065522000 та № 0006542200 діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, з порушенням вимог ч.3 ст.2 КАС України.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що відповідно до ст.71 ч.2 КАС України відповідач, як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення Новоград-Волинської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 24 жовтня 2013 року за № 0006562210, № 00065522000 та № 0006542200, оскільки його прийняття ґрунтується на безпідставних висновках акта перевірки від 04.10.2013 р. за № 665/22-00/13720486, внаслідок чого дане податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

В решті позовних вимог, в задоволенні яких суд першої інстанції відмовив, постанова суду не оскаржена.

Відповідно до ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, суд першої інстанції вирішив справу з дотриманням норм матеріального та процесуального законів, доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків суду, підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "15" січня 2014 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) В.Б. Шидловський

судді: (підпис) В.В. Євпак

(підпис) М.М. Капустинський

З оригіналом згідно: суддя

Повний текст cудового рішення виготовлено "20" лютого 2014 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: Товариство з обмеженою відповідальністю "Труд" вул.Гранітна, 24,м.Новоград-Волинський,Житомирська область,11700

3- відповідачу/відповідачам: Новоград-Волинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Житомирській області вул.Ушакова,3,м.Новоград-Волинський,Житомирська область,11700