Постанова

від 20.01.2014 по справі 904/5995/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.01.2014 року Справа № 904/5995/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Антоніка С.Г. (доповідача),

суддів : Чимбар Л.О., Чоха Л.В.

при секретарі судового засідання: Ревковій Г.О.

за участю представників сторін

від позивача: Єрмілко Т.А., представник, дов. № 261 юр від 17.12.2013

від відповідача: ОСОБА_2, представник, дог. про правову допомогу

від третьої особи: Кононова І.В., представник, дов. № б/н від 17.01.14

розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.11.2013 року у справі № 904/5995/13

за позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз", м. Дніпропетровськ

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, м.Дніпропетровськ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: Приватне підприємсто "Порт-М", м.Дніпропетровськ

про розірвання договору на постачання природного газу за регульованим тарифом

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06.11.2013р. ( головуючий суддя Мартинюк С.В., судді - Бєлік В.Г., Юзіков С.Г.) позов задоволено.

Розірвано Договір №2013/П-ПР-14290/139844 від 01.01.2013р. на постачання природного газу за регульованим тарифом (в межах обсягів природного газу для забезпечення потреб промислових підприємств та інших суб'єктів господарювання які є кінцевими споживачами) укладеного між Публічним акціонерним товариством "Дніпрогаз" та фізичною особою-підприєцем ОСОБА_4.

Стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз" судовий збір в розмірі 1147 грн.

Рішення суду мотивоване тим, що об'єкт нерухомого майна, що належав відповідачу на момент укладання договору з позивачем, на час розгляду справи перебуває у власності ПП «Порт-М». Відповідно до п.6.8. Правил користування природним газом для юридичних осіб, затверджених постановою НКРЕ 13.09.2012 № 1181, договір з новим власником приміщення укладається після розірвання договору із споживачем, який звільняє приміщення. Доказів належності відповідачу газоспоживного обладнання не надано.

Не погодившись з рішенням, відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду від 06.11.2013р. та відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі зазначає, що згідно законодавства розірвання Договору можливе виключно: за згодою сторін; з підстав, передбачених договором; з підстав, передбачених законом.

Позивач не зазначив жодної підстави" для розірвання Договору, передбаченої чинним законодавством України чи Договором, та, тим більше, не навів жодного доказу на підтвердження існування такої обставини. Укладеним сторонами Договором не передбачене право позивача на його розірвання в односторонньому порядку. Суд не врахував вимог статті 651 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом невірно застосован абзац 4 пункту 6.8. Правил користування природним газом для юридичних осіб, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 13.09.2012 № 1181 (далі - Правила №1181), відповідно до якого «з новим споживачем укладаються договори відповідно до вимог законодавства України, зокрема цих Правил та нормативних документів, після, розірвання договорів із споживачем, який звільняє приміщення», оскільки в зазначеній нормі підзаконного акту міститься умова укладення договору з новим споживачем, а не підстава розірвання договору зі споживачем, з яким договір на постачання природного газу є чинним. Розірвання ж чинного договору з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 можливе лише з підстав, визначених законом.

Суд не врахував, що відповідач належним чином виконує умови Договору, в тому числі в частині оплати за реалізований газ. Станом на день вирішення справи за Договором була наявна переплата в сумі 9 594,89 грн., що підтверджується актами виконаних робіт за січень-березень 2013 року за Договором та платіжними дорученнями про оплату за природний газ за Договором (є в матеріалах справи).

Відповідач взагалі не може вважатися «споживачем, який звільняє приміщення», оскільки їй на праві оренди належить приміщення в об'єкті газоспоживання строком до 01 березня 2015 року (копія договору оренди №01/04/2012-ДА від 01.04.2012 є в матеріалах справи).

Суд першої інстанції не врахував, що позивач фактично звернувся до суду не за захистом своїх прав, а за захистом інтересів іншої особи (третьої особи по справі), що є підставою для відмови в позові.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач та його представник у судовому засіданні зазначили, що позовні вимоги обґрунтовані посиланням на норми Правил користування природним газом для юридичних осіб. Судом вірно зазначено, що об'єкт нерухомості, який раніше належав відповідачу, на час розгляду справи належить третій особі. Відповідно до Правил та нормативних документів з новим споживачем укладається договір після розірвання договору із споживачем. який звільняє приміщення. Оскільки власник приміщення змінився, то позивачем на адресу відповідача, згідно ст..188 ГК України, 18.06.2013р. направлялася для підписання додаткова угода про розірвання договору. Однак відповіді від відповідача не надійшло. У зв'язку з цим позивач вимушений був звернутися до суду. Просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Третя особа у відзиві на апеляційну скаргу вказала, що в матеріалах справи наявні достатні та належні докази повного припинення прав ФОП ОСОБА_4 на об'єкт нерухомості на який здійснюється газопостачання та приналежність даного об'єкту на праві власності ПП «Порт М». Відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження прав власності чи користування ні об'єктом нерухомого майна по АДРЕСА_1 ні газовим обладнанням, що встановлено в ньому. Оскільки нерухоме майно, стосовно якого було укладено Типовий договір між позивачем і відповідачем, вибуло з володіння відповідача то фактично за договором відсутній об'єкт споживача (відповідача). Не маючи жодного правового зв'язку з об'єктом нерухомості відповідач не може виступати споживачем за договором на постачання природного газу за регульованим тарифом. Що стосується права позивача на розірвання договору то воно передбачено ст..ст.16, 651, 652 ЦК України, ст..ст. 20, 188 ГК України. Крім того необхідно звернути увагу, що в силу втрати ФОП ОСОБА_4 прав на нерухоме майно, вона об'єктивно не може виконувати передбачені ст..19 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» та п. 5.3. Типового договору обов'язки споживача. Більш того ФОП ОСОБА_4 не має правових підстав реалізовувати передбачені Типовим договором права, в тому числі і на отримання газу. Вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а рішення господарського суду без змін.

Представник третьої особи в судовому засіданні підтримала доводи наведені у відзиві та зазначила, що наявні всі підстави, передбачені ст..652 ІЦК України для розірвання договору.

Представник позивача заявила клопотання про припинення провадження по справі, у зв'язку з тим, що договір який є предметом спору припинив свою дію 31.12.2013р., відповідно до п.10.1. Договору.

Колегія суддів відмовляє в задоволенні клопотання, оскільки перевіряється законність та обґрунтованість рішення з урахуванням обставин і доказів, які існували на час його винесення.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм чинного законодавства при винесенні рішення суду, встановила наступне:

Між Публічним акціонерним товариством "Дніпрогаз" (постачальник) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 (споживач) 01.01.2013р. . укладено типовий договір №2013/П-ПР-14290/139844 на постачання природного газу за регульованим тарифом (в межах обсягів природного газу для забезпечення потреб промислових підприємств та інших суб'єктів господарювання які є кінцевими споживачами) .

За умовами договору, постачальник зобов'язався поставити природний газ (далі - газ) Споживачу, для забезпечення потреб Споживача, а Споживач зобов'язався оплачувати Постачальнику, вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених Договором. Передача газу за цим Договором здійснюється на межах балансової належності об'єктів Відповідача відповідно до актів розмежування ділянок обслуговування за адресою: АДРЕСА_1 ( п.п.1.1 , 1.2 Договору)

29.04.2013р. на адресу Позивача надійшла пропозиція від Приватного підприємства "Порт - М" на укладання договору на постачання газу на об'єкт за адресою: АДРЕСА_1 у зв'язку із зміною власника.

Публічним акціонерним товариством "Дніпрогаз", 18.06.2013р. на адресу відповідача направлена для підписання Додаткова угода до договору про розірвання договору з 30.06.2013 року. Відповіді від ФОП ОСОБА_4 щодо розірвання договору позивач не отримав, у зв'язку з чим звернувся з даним позовом до суду.

Як встановлено матеріалами справи, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2012р. у справі № 35/5005/4763/2012 визнано недійсними рішення Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради №989 від 25.02.2010р. "Про оформлення прав власності гр. ОСОБА_5, гр..ОСОБА_4 на об'єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1"; рішення сесії Дніпропетровської міської ради № 55/17 від 30.11.2011р. "Про скасування рішення виконавчого комітету міської ради від 25.02.2010р. №989 "Про оформлення прав власності гр. ОСОБА_5, гр..ОСОБА_4 на об'єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 "; свідоцтва про право власності видані ОСОБА_5 на 9/100 частин та ОСОБА_4 на 71/100 частину будівлі магазину непродовольчих товарів літ. 2А-3 по АДРЕСА_1, а також скасовано відповідні записи про державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно за ОСОБА_4, що підтверджується постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від

19.09.2012р. постановою Дніпропетровського апеляційного суду, яка залишена в силі постановою Вищого господарського суду України від 26.11.2012р., рішення суду залишено без змін.

Розпорядженням Дніпропетровського міського голови №606-р від 26.09.2012р. «Про присвоєння адреси будівлі магазину непродовольчих товарів по АДРЕСА_1», присвоєно будівлі магазину непродовольчих товарів по АДРЕСА_1.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 28.09.2012р. по справі № 36/5005/6972/2012, яке залишено в силі постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.11.2012р. та постановою Вищого господарського суду від 02.07.2013р., право власності на даний об'єкт нерухомого майна було визнано за Замовником будівництва - Приватним підприємством «Джерело».

21.03.2013р. між ПП «Джерело» (продавець) та ПП «Порт М» (покупець) укладено договір купівлі-продажу, посвідчений нотаріально, за яким право власності на об'єкт нерухомого майна - приміщення загальною площею 3788,45 кв.м у будівлі магазину непродовольчих товарів літ. 2А-3, розташованому у АДРЕСА_1 перейшло до ПП «Порт М».

Право власності ПП «Порт М» на даний об'єкт нерухомого майна підтверджується також витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 1458455 від 21.03.2013р., технічним паспортом на об'єкт нерухомого майна розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно ч.1 - 4 ст.188 ГК України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Згідно п.1 Правил користування природним газом для юридичних осіб, затверджених Постановою НКРЕ №1181 від 13.09.2012р., об'єкт газоспоживання - газопроводи та споруди на них, в яких розміщені газові прилади і пристрої споживача, інше газове обладнання, що належать споживачу (субспоживачу) на правах власності чи користування та призначені для користування природним газом та/або його обліку.

Пункт 6.8 даних Правил, визначає права і обов'язки сторін договору (постачальника та споживач) у разі звільнення займаного приміщення та/або остаточного припинення користування природним газом. Так, зокрема. споживач повинен не пізніше ніж за 20 робочих днів повідомити постачальника про звільнення приміщення та надати заяву про розірвання договору. З новим споживачем укладається договір, після розірвання договору із споживачем, який звільняє приміщення.

Таким чином, обов'язку споживача щодо подання заяви про розірвання договору у разі звільнення приміщення кореспондує право постачальника вимагати розірвання договору і оскільки позивач не отримав відповіді від відповідача щодо пропозиції про розірвання договору у встановлений законом строк то його право на зверненні до суду ґрунтується на законі.

Відповідно до ч.1, 2 ст.652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Укладаючи Типовий договір на постачання природного газу за регульованим тарифом, позивач та відповідач не передбачили розірвання договору у зв'язку із зміною власника об'єкта газоспоживання. Однак зміна власника є істотною обставиною, оскільки лише власник, як споживач має права і зобов'язаний виконувати обов'язки, встановлені Правилами та передбачені Типовим договором, тому, якби сторони передбачили зміну власника, то вони уклали б договір на інших умовах, а саме передбачили б право постачальника на розірвання договору в односторонньому порядку.

Аналізуючи встановлені по справі обставини, колегія дійшла висновку, що в момент укладання договору сторони виходили з того, що така зміна обставин, як зміна власника, не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не може усунути; подальше виконання договору порушує співвідношення майнових інтересів сторін; із суті договору не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Таким чином, в наявності всі чотири умови, передбачені ст..652 ЦК України, необхідні для розірвання договору за рішенням суду.

З цих підстав колегія суддів погоджується з рішенням господарського суду, а апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст..ст.49, 101 - 103, 105 ГПК України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.11.2013 року у справі № 904/5995/13 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 23.01.2014 року

Головуючий:

---

С.Г. Антонік

Судді:

---

Л.О.Чимбар

---

Л.В.Чоха