Постанова

від 16.01.2014 по справі 903/873/13

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" січня 2014 р. Справа № 903/873/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Олексюк Г.Є.

суддів Гудак А.В.

суддів Філіпова Т.Л.

при секретарі судового засідання Чекеренда Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Імперія жирів" на рішення господарського суду Волинської області від 14.10.13 р.

у справі № 903/873/13 (суддя Пахолюк Валентина Анатоліївна )

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Імперія жирів"

відповідач Приватне підприємство "СЕМЬ ВЕТРОВ"

про припинення порушення права інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг (торгову марку) і відшкодування збитків

за участю представників сторін:

позивача - Григор"єв В.В., Селюков О.В., представники , довіреність в справі

відповідача - СкачкоВ.А., представник, довіреність в справі

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 15 січня 2014 року у зв"язку з тимчасовою непрацездатністю судді Сініциної Л.М. внесені зміни до складу колегії і визначено колегію суддів у складі : головуюча суддя Олексюк Г.Є., суддя Гудак А.В., суддя Філіпова Т.Л.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 14 жовтня 2013 року у справі № 903/873/13 ( суддя Пахолюк В.А.) відмовлено у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія жирів" до приватного підприємства "Семь Ветров" про заборону здійснювати будь-яке використання знаків для товарів і послуг за свідоцтвом на знак для товарів і послуг № 128319 від 10.09.2010 року і схожі позначення для товарів 29 класу Міжнародної класифікації товарів і послуг та стягнення з відповідача на користь позивача збитків, заподіяних неправомірним використанням знаку для товарів і послуг згідно свідоцтва на знак для товарів і послуг № 128319 від 10.09.2010 року.

Ухвалюючи рішення з огляду на норми ст. ст.16, 22, 424, 432, 495, 500 Цивільного кодексу України, ст.1,5,16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", приписи постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 12 від 17.10.2012 року "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності", місцевий господарський суд дійшов висновків про необґрунтованість позовних вимог, оскільки :

- ТзОВ "Імперія жирів" на даний час не являється власником свідоцтва на знак для товарів і послуг "Маселко" № 36585 (з дати подання заявки відносно даного свідоцтва - 10.04.2002 року), так як згідно Витягу БД "Зареєстровані в Україні знаки для товарів і послуг" ДП УІПВ від 07.10.2013 року термін дії даного свідоцтва закінчився 10.04.2012 року;

- позивачем не надано достатніх доказів про продовження терміну дії свідоцтва № 36585;

- майнові права, що випливають із свідоцтва № 128319 від 10.09.2010 року, виникли у позивача від дати подання заявки - 08.07.2009 року;

- позивачем не надано належних та допустимих доказів щодо: реалізації товарів на одному ринку, що і Відповідачем; введення в оману споживачів; не було доведено про те, чи можуть споживачі змішувати даний товар; в чому полягає схожість (тотожність) найменувань товару; нанесення шкоди діловій репутації ТзОВ "Імперія жирів" зі сторони відповідача - ПП "Семь Ветров"; в чому полягає недобросовісна конкуренція зі сторони ПП "Семь Ветров" та чому наявність на ринку маргарину масою 250 грн. "МАСЄЛКО" виробництва відповідача порушує права та охоронювані інтереси ТзОВ "Імперія жирів";

- ПП "Семь Ветров" являється особою, яка має право попереднього користувача та добросовісно використовувала спірну торговельну марку в Україні до дати подачі заявки позивачем за свідоцтвом № 128319 - 08.07.2009 року;

- відповідачем було здійснено значну і серйозну підготовку для такого використання, що підтверджується наявністю прав на технічні умови ТУУ 15.4-31527943 Маргарин "Вершкова долина", в асортименті якого зазначена назва "МАСЄЛКО";

- позивачем не було доведено наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, не наведено негативних наслідків, завданих зі сторони ПП "Семь Ветров" та не зазначено критерії визначення прямих, реальних збитків .Натомість ,Приватним підприємством "Семь Ветров" надано докази відсутності вини та протиправної поведінки при використанні знаку для товарів і послуг "МАСЕЛКО".

Представником товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія жирів" подано апеляційну скаргу ,якою вважає оскаржуване рішення ухваленим за не повного з»ясування обставин, що мають значення для справи , та з порушенням норм матеріального права.

З покликанням на ст.492,494 ЦК України, ст. ст. 5 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" стверджує, що позивач є власником знаку для товарів і послуг «МАСЕЛКО», оскільки це підтверджується свідоцтвом на знак для товарів і послуг № 128319, зареєстрованим в Державному реєстрі свідоцтв України на знак для товарів і послуг 10.09.2010 року (дата подання заявки: 08.07.2009 року). Знак для товарів і послуг «МАСЕЛКО»(згідно заяви про реєстрацію знака для товарів і послуг в України від 08.07.2009 року - транслітерація літерами української абетки «Маселко»), зареєстрований для товарів 29 класу МКТП, а саме: олія, що належить до 29 класу, маргарин, масло.

Вважає, що в силу ст. ст. 495 ЦК України, ст. 5, 16, 22 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів та послуг" позивач являється законним власником знаку для товарів і послуг «Маселко» згідно свідоцтва №36585, виданого 15.12.2003 року (дата подання заявки: 10.04.2002р.), оскільки 16 січня 2008 року прийняв всі права на знак для товарів і послуг (свідоцтво №36585, позначення «Маселко») від ВАТ «Луцьк Фудз» та наділений правом до 10 квітня 2015 року здійснити його повторну реєстрацію.

За таких обставин вважає помилковими висновки про те, що позивач не міг набути права на торговельну марку «Маселко» згідно свідоцтва №36585 виданого 15.12.2003р. (дата подання заявки: 10.04.2002р.) з 2002 року, оскільки був створений тільки в 2007 році.

На переконання апелянта, висновок суду про наділення відповідача правом попереднього користувача, передбаченим ст. 500 ЦК України, на підставі якого було відмовлено в задоволенні позову ТОВ «ІМПЕРІЯ ЖИРІВ» являється помилковим, оскільки відповідач не може бути наділений правом попереднього користувача, передбаченим ст. 500 ЦК України, оскільки до дати подання заявки на торговельну марку «Маселко» (свідоцтво №36585, дата подання заявки: 10.04.2002 року), тобто, до 10.04.2002 року він не здійснював значної і серйозної підготовки для використання цієї торгової марки, а використав дану торгову марку в 2007-2008 роках вже після дати подання заявки відносно неї, що не може бути визнано добросовісним використанням, оскільки він використав знак, що є тотожним із знаком, раніше зареєстрованим в Україні на ім'я іншої особи для таких товарів.

З покликанням на ст.1, 4 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» вважає, що використання відповідачем позначень (робіт та послуг), що вже використовуються іншими особами, необхідно розцінювати як недобросовісну конкуренцію,оскільки позивач не давав відповідачу дозволу на використання належних йому знаків для товарів і послуг згідно свідоцтв № № 36585, 128319, та незаконно використовує позначення «МАСЄЛКО» та «МАСЕЛКО», і його дії необхідно кваліфікувати як недобросовісну конкуренцію.

Наводить і інші міркування, які, на думку апелянта, вказують на необґрунтованість рішення місцевого господарського суду у даній справі.

Просить скасувати рішення господарського суду Волинської області від 14 жовтня 2013 року у даній справі та прийняти нове рішення про задоволення позову.

У відзиві на апеляційну скаргу представник приватного підприємства "Семь Ветров" вказує на законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у даній справі та наводить свої міркування на спростування доводів скаржника.

Серед іншого вказує, що судом першої інстанції обґрунтовано ,що відповідно до ст. 500 ЦК України та ТУ У 15.04-31527943 встановлене право відповідача як попереднього користувача на спірну торгову марку та зроблено обґрунтований висновок про його існування і надалі, незалежно від того, що дія такого документу припинена.

Вважає безпідставними твердження скаржника щодо його прав, які випливають з свідоцтва № 36585 (дата подання - 10.04.2002 року, дата публікації - 15.12.2003 року бюл. № 12), оскільки цивільна правоздатність у апелянта як юридичної особи, тобто володіти та розпоряджатись виникла із 07.07.2007 року, а володіти та розпоряджатись свідоцтвом № 36585 на знак - 25.04.2008 року та скінчилась 14.02.2012 року внаслідок закінчення терміну дії свідоцтва.

З покликанням на ст. 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», положення Паризької Конвенції від 20.03.1883 року, яка набрала чинності для України з 25.12.1991 року, ст. 11 Закону України «Про авторське право та суміжні права», положення Всесвітньої конвенції про авторське право вважає помилковими твердження апелянта стосовно відсутності відношення до даної справи авторських прав відповідача на ТУ У 15.4.31527943-912-2003 ,оскільки він надав у 2003 році екземпляр твору до адміністративного органу, який затвердив ТУ, і таким чином посвідчив своє авторське право на твір. Просить залишити рішення господарського суду Волинської області від 14 жовтня 2013 року у даній справі без змін, а скаргу - без задоволення.

У судовому засіданні представники товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія жирів" апеляційну скаргу підтримали з мотивів ,які у ній викладені та просили скасувати рішення місцевого господарського суду у даній справі та прийняти нове рішення про задоволення позову.

В ході апеляційного перегляду справи представник приватного підприємства "Семь Ветров" наводив свої заперечення на спростування доводів скаржника, вказував на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, яке просив залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Також, скаржником заявлено клопотання про витребування у відповідача Реалізаційні накладні приватного підприємства «СЕМЬ ВЕТРОВ» за 2009-

2013 роки,податкові накладні за 2009-2013 роки,оборотно-сальдові відомості по 361 рахунку за 2009-2013 роки,витяги з головних книг по 361 та 26 рахунках приватного підприємства «СЕМЬ ВЕТРОВ» за 2009-2013 роки та його баланси за Формою№1,2 за 2009-2013 роки.

Цим же клопотанням апелянт просить витребувати в Державної податкової інспекції в Ленінському районі Головного управління Міністерства доходів м. Севастополі копії податкових накладних за 2009-2013 роки приватного підприємства «СЕМЬ ВЕТРОВ» .

Своє клопотання апелянт обґрунтовує необхідністю подати обґрунтований та чіткий розрахунок ціни позову з майнової вимоги про відшкодування збитків, оскільки позивач не володіє інформацією про кількість товару, проданого ПП «СЕМЬ ВЕТРОВ» з використанням торгової марки «Маселко» та «Масєлко»,а відповідачем такі дані надані не були.

Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення означеного клопотання, оскільки представником товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія жирів" в порушення приписів ст. 38 ГПК України не наведено обставин, що перешкоджали наданню цих доказів безпосередньо позивачем ,як і не надано доказів звернення його до зазначених органів з метою отримання цих доказів.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню з наступних міркувань.

Судом встановлено, що ТзОВ "Імперія жирів" (Позивач у справі) є власником знаку для товарів і послуг "MASELKO", що підтверджується Свідоцтвом на знак для товарів і послуг № 128319, зареєстрованим в Державному реєстрі свідоцтв України на знак для товарів і послуг "MASELKO" (згідно заяви про реєстрацію знака для товарів і послуг в Україні від 08.07.2009 р. - транслітерація літерами української абетки "Маселко"), зареєстрований для товарів 29 класу МКТП, а саме: олія, що належить до 29 класу, маргарин, масло.

Попередньо, свідоцтво на знак для товарів і послуг "Маселко" № 36685 15.12.2003 року було зареєстровано за Рубчуком В.О. та Свиридою О.М. (10.04.2002 р. - дата подання заявки).

В подальшому, Рубчук В.О. та Свирида С.О. передали право власності на знак для товарів і послуг "Маселко" згідно свідоцтва № 36585 відкритому акціонерному товариству "Луцьк Фудз", що засвідчується доповненням до свідоцтва на знак для товарів і послуг № 36585.

16.01.2008 року ВАТ "Луцьк-Фудз", в свою чергу, передало право власності на знак для товарів і послуг "Маселко" згідно свідоцтва № 36585 товариству з обмеженою відповідальністю "Імперія жирів" на підставі укладеного договору від 16.01.2008 року.

За змістом п.2.2. вказаного договору власник (ВАТ "Луцьк- Фудз") передає правонаступнику (ТОВ "Імперія жирів") всі права на знак для товарів і послуг "Маселко" за свідоцтвом № 36585. Згідно виписки з Державного реєстру свідоцтв України на знак для товарів і послуг № 9552/11 складеного 19.05.2008 року власником свідоцтва № 36585 зазначається ТОВ "Імперія жирів".

Із витягу бази даних "Зареєстровані в Україні знаки для товарів і послуг" ДП УІПВ від 07.10.2013 року вбачається, що термін дії свідоцтва на знак для товарів і послуг "Маселко" № 36585 (з дати подання заявки відносно даного свідоцтва - 10.04.2002 р.) закінчився 10.04.2012 року.

Частиною 1 статті 418 Цивільного кодексу України визначено, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним кодексом України та іншим законом.

Відповідно до статті 492 ЦК України, торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи,комбінації кольорів.

Закон України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" (із змінами та доповненнями) у статті 1 також визначає, що знаком є позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб.

Згідно частини 1 статті 157 ГК України право інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом у випадках і порядку, передбачених законом.

За умовами частини 1 статті 494 ЦК України, частини 3 статті, набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом, умови та порядок видачі якого встановлюються законом.

Згідно вимог ст.ст. 424, 495 Цивільного кодексу України майновими правами інтелектуальної власності, в т.ч. на торговельну марку є: право на використання об'єкта інтелектуальної власності; виключне право дозволяти використання об'єкта інтелектуальної власності; виключне право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Стаття 22 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" встановлює, що ніхто інший, крім колишнього власника свідоцтва, не має права на повторну реєстрацію знака протягом трьох років після припинення дії свідоцтва згідно із пунктами 1-3 статті 18 цього Закону.

Із наявних у матеріалах справи : заявки на реєстрацію знака для товарів і послуг "Маселко" від 05.04.2013 року № м201305841, поданої заявником - Рубчук В.О., інформації про стан діловодства за цією заявкою, договору про передачу права на одержання свідоцтва на знак за заявкою про реєстрацію знака для товарів і послуг "Маселко" від 05.04.2013 року - вбачається, що проводився комплекс заходів, спрямованих на реєстрацію знаку в порядку, передбаченому Законом, зокрема, ст.22 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг".

З огляду на викладене колегія суддів не погоджується із доводами апелянта про те, що позивач є власником знаку для товарів і послуг «МАСЕЛКО» та вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що майнові прав, що випливають із свідоцтва № 128319 від 10.09.2010 року виникли у позивача від дати подання заявки - 08.07.2009 року та ним не доведено про продовження терміну дії свідоцтва № 36585, яке являється припиненим з 11.04.2012 року.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" неправомірним є використання імені, комерційного найменування, торгівельної марки (знака для товарів і послуг), рекламних матеріалів, оформлення упаковки товарів, інших позначень без дозволу суб'єкту господарювання, який раніше почав використовувати їх або схожі на них позначення у господарській діяльності, що призвело чи могло призвести до змішування з діяльністю цього суб'єкта господарювання. Відповідно до ст. 15 цього закону, поширенням інформації, що вводить в оману, є повідомлення суб'єктом господарювання невизначеного кола осіб в тому числі рекламі неправдивих відомостей, що вплинули або можуть вплинути на намір цих осіб щодо придбання товарів, послуг цього суб'єкта господарювання. Інформацією, що вводить в оману, є, зокрема, відомості, які містять неповні, неточні або неправдиві дані про походження товару, виробника, продавця.

Водночас, відповідно до пункту 6 статті 16 Закону № 3689 виключне право власника свідоцтва забороняти іншим особам використовувати без його згоди зареєстрований знак не поширюється на здійснення будь-якого права, що виникло до дати подання заявки або, якщо було заявлено пріоритет, до дати пріоритету заявки.

Згідно ст.500 Цивільного кодексу України визначено, що будь-яка особа, яка до дати подання заявки на торговельну марку або, якщо було заявлено пріоритет, до дати пріоритету заявки в інтересах своєї діяльності добросовісно використала торговельну марку в Україні або здійснила значну і серйозну підготовку для такого використання, має право на безоплатне продовження такого використання або використання, яке передбачалося зазначеною підготовкою (право попереднього користувача). Право попереднього користувача може передаватися або переходити до іншої особи тільки разом із підприємством чи діловою практикою або з тією частиною підприємства чи ділової практики, в яких було використано торговельну марку або здійснено значну і серйозну підготовку для такого використання.

У пункті 61 постанови № 12 від 17.10.2012 р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" Пленум Вищого господарського суду України звернув увагу, що право попереднього користувача виникає з факту використання ним знака для товарів і послуг до дати подання заявки власником свідоцтва на знак, або, якщо було заявлено пріоритет, - до дати пріоритету заявки. Якщо стороною у справі не доведено обставин, що свідчать про добросовісне використання нею знака для товарів і послуг в Україні або здійснення значної і серйозної підготовки до такого використання до дати подання іншою стороною заявки на цей знак, у господарського суду відсутні підстави для висновку про наявність права попереднього користувача на відповідний знак"

Згідно з п.5 ст.7 Декрету Кабінету Міністрів України "Про стандартизацію і сертифікацію" майнова частина авторського права на технічні умови і стандарти підприємств належить підприємствам або органам, що їх затвердили.

Так у відповідача наявні права на технічні умови ТУУ 15.4-31527943 Маргарин "Вершкова долина", в асортименті якого зазначена назва "МАСЄЛКО", які затверджені 10.12.2003 року.

З огляду на наведене колегія суддів вважає обґрунтованим встановлення місцевим господарським судом здійснення відповідачем значної і серйозної підготовки для використання торгової мірки , що підтверджується наявністю прав на технічні умови ТУУ 15.4-31527943 Маргарин "Вершкова долина", в асортименті якого зазначена назва "МАСЄЛКО" та наявність у ПП «Семь ветров» право попереднього користувача означеної торгової марки.Про добросовісне використання відповідачем торгової марки свідчать також наявні в матеріалах справи докази (договори, видаткові і податкові накладні, банківськи рахунки)(т. 1,а.с. 85-195)

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову та факти, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову. В силу частини 2 статті 22 ГПК України сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, обґрунтовувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (частина 2 статті 43 ГПК України), якими в силу статті 32 даного Кодексу є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

У п.71 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 12 від 17.10.2012 р. зазначено, що "на підтвердження факту використання знака власник свідоцтва має подати суду докази вчинення принаймні деяких дій з числа зазначених у частині четвертій статті 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг"; такими доказами можуть бути, зокрема, примірники товарів, на яких нанесено відповідний знак для товарів і послуг, документи із зображенням знака (каталоги, прайс-листи з пропозиціями щодо надання послуг чи поставки товарів тощо).

Поширення на території України товарів із зображенням знака може бути підтверджено касовими чеками, квитанціями, накладними, іншими документами, що містять інформацію про найменування товару й місце його придбання, а в разі коли власником знака є нерезидент, підтвердженням ввезення товарів в Україну можуть бути митні декларації та інші митні документи.

Саме лише укладення договорів (у тому числі ліцензійних) щодо розпорядження майновими правами на знак для товарів і послуг не може вважатися використанням даного знака. Доказами використання певного позначення у відповідності з укладеним договором можуть виступати, зокрема, договори купівлі-продажу чи поставки товару, на якому розміщено знак, договори про розміщення рекламної продукції про такі товари на відповідних рекламних носіях тощо. Використання позначення може підтверджуватися й фактичними даними про використання його іншою особою за умови контролю з боку власника свідоцтва (доказами такого використання позначення мають бути такі ж документи, як і у випадку, якби власник знака використовував його у власній діяльності).

Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на відсутність у матеріалах справи належних та допустимих доказів щодо: реалізації товарів на одному ринку що і Відповідачем; введення в оману споживачів; можливості змішування споживачами товару; в чому полягає схожість (тотожність) найменувань товару; нанесення шкоди діловій репутації ТзОВ "Імперія жирів" зі сторони відповідача - ПП "Семь Ветров"; в чому полягає недобросовісна конкуренція зі сторони ПП "Семь Ветров".

За таких обставин колегія суддів вважає правомірним використання ПП «Семь Ветров» позначення "МАСЕЛКО" для товарів 29 класу та знаходить обґрунтованою відмову у задоволенні позовних вимог в частині заборони Приватному підприємству "Семь Ветров" (99003, м.Севастополь, вул.Харківська, 77, код 31527943) здійснювати будь-яке використання знаків для товарів і послуг за свідоцтвом на знак для товарів і послуг № 128319 від 10.09.2010 р., а також схожі позначення для товарів 29 класу Міжнародної класифікації товарів і послуг.

Частиною другою статті 20 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" також передбачено, що порушник зобов'язаний відшкодувати власнику свідоцтва збитки.

У відповідності до ст. 432 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до статті 16 цього Кодексу, нормами пункту 8 частини 2 якої до переліку способів захисту цивільного права та інтересу віднесено відшкодування збитків.

Статтею 22 ЦК України унормовано, що збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно із ч. 2 ст. 224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які б вона одержала б у разі належного виконання зобов'язання, або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Враховуючи, що позивачем не доведено суду порушення відповідачем його прав інтелектуальної власності як власника свідоцтва на знак для товарів і послуг "Маселко" , суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення із відповідача на користь позивача заподіяних неправомірним використанням знаку для товарів і послуг згідно свідоцтва на знак для товарів і послуг № 128319 від 10.09.2010 року збитків.

Апеляційний господарський суд не може погодитись з доводами апелянта про те, що він набув права на торговельну марку «Маселко» згідно свідоцтва № 36585, виданого 15.12.2003р. (дата подання заявки: 10.04.2002р.) з 2002 року.

Майнові права інтелектуальної власності можуть бути передані відповідно до закону повністю або частково іншій особі. Умови передання майнових прав інтелектуальної власності можуть бути визначені договором (стаття 427 ЦК України).

Частиною першою статті 1113 ЦК України передбачено, що за договором про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності одна сторона (особа, що має виключні майнові права) передає другій стороні частково або у повному складі ці права відповідно до закону та на визначених договором умовах.

За приписом частини другої статті 1114 ЦК України факт передання виключних майнових прав інтелектуальної власності, які відповідно до цього Кодексу або іншого закону є чинними після їх державної реєстрації, підлягає державній реєстрації

Пунктом 67 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності» № 12 від 17.10.2012 р. визначено , що державна реєстрація прав інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг (торговельну марку) засвідчується свідоцтвом України на знак для товарів і послуг, з видачею якого закон і пов'язує набуття відповідних прав. Отже, оскільки право інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг (торговельну марку) набувається з моменту відповідної реєстрації, то й договір про передання виключних майнових прав на такий об'єкт хоча й має виконуватися сторонами з моменту його підписання, але безпосередньо не надає новому власникові виключних майнових прав на знак для товарів і послуг (торговельну марку), які переходять до нього лише з моменту здійснення державної реєстрації. Якщо така реєстрація не відбулася, особа, якій за договором передавалося право власності на знак для товарів і послуг (торговельну марку), не набуває права власника за свідоцтвом України на знак для товарів і послуг.

Оскільки 16.01.2008 року ВАТ "Луцьк-Фудз передало право власності на знак для товарів і послуг "Маселко" згідно свідоцтва № 36585 товариству з обмеженою відповідальністю "Імперія жирів" на підставі укладеного договору від 16.01.2008 року (т. 2,а.с. 21-24),а Державна реєстрація такого права відбулась лише 25 квітня 2008 року за № 6584(т.2,а.с. 25), він саме з 25 квітня 2008 року набув права власника за свідоцтвом № 36585 .

Інші доводи апеляційної скарги та пояснення представників позивача не спростовують по суті правильного висновку суду, викладеного у рішенні.

В силу ст.ст. 33, 38, 43,47 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, коли кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а суд, оцінивши подані по справі докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен прийняти рішення за результатами обговорення усіх цих обставин.

Апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи та вірно застосовані норми процесуального і матеріального права, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни рішення господарського суду Волинської області від 14 жовтня 2013 року у справі № 903/873/13 .

Судовий збір за подачу апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України в зв»язку з відмовою в її задоволенні покладається на апелянта.

Керуючись ст.ст. 49,99,101,103,105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Волинської області від 14 жовтня 2013 року у справі № 903/873/13 залишити без змін , а апеляційну скаргу ТзОВ " Імперія жирів " залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Філіпова Т.Л.