Ухвала

від 16.01.2014 по справі 805/9195/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Циганенко А.І.

Суддя-доповідач - Ляшенко Д.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2014 року справа №805/9195/13-а

приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів судді-доповідача Ляшенка Д.В., суддів Ястребової Л.В., Чумака С.Ю., при секретарі Полторацькій С.С., за участі представника позивача Дерев*янченка Я.Ю., представників відповідача Пальцун С.О., Яковенка В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2013 р. у справі № 805/9195/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеграція" до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення №0000032230 від 20 лютого 2013 року,-

В С Т А Н О В И В :

В червні 2013 року ТОВ "Інтеграція" звернулось до суду з адміністративним позовом до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про про скасування податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування позовних вимог товариство зазначило, що відповідач неправомірно не визнав права позивача на формування податкового кредиту за операцією з придбання будівельних робіт в межах господарських правовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Донстройтранс" за договором підряду №10/02 від 10.02.2010 у зв'язку з його недійсністю в силу закону (зазначений правочин не відповідає загальним умовам дійсності правочину і не спрямований на реальне настання наслідків). Позивач, вважав, що має підстави для одержання податкової вигоди, оскільки подав відповідачу належним чином оформлені документи, передбачені законодавством про податки та збори.

Посилаючись на статті 44, 55-58, 86 Податкового кодексу України, статті 203, 228 Цивільного кодексу України, позивач просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення №0000032230 від 20 лютого 2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 6378,75 гривень, в тому числі за основним платежем 5103,00 гривні, за штрафними санкціями 1275,75 гривень.

Постановою суду 1 інстанції позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000032230 від 20 лютого 2013 року про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Інтеграція" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 6378 гривень 75 копійок, в тому числі за основним платежем 5103 гривні 00 копійок, за штрафними санкціями 1275 гривень 75 копійок. Присуджено з Державного бюджету України на користь ТОВ "Інтеграція" судовий збір в сумі 114 гривень 70 копійок.

Відповідач вважаючи, що це судове рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив постанову скасувати та постановити нове рішення про відмову у задоволенні вимог у повному обсязі.

В судовому засіданні представники відповідача скаргу підтримали, а представник позивача проти її задоволення заперечував.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає, а постанову суду першої інстанції необхідно залишити без змін з наступних підстав.

10 лютого 2010 року між ТОВ "Інтеграція" (замовник) та ТОВ "Донстройтранс" (підрядник) був укладений договір підряду №10/02. За договором підрядник зобов'язався виконати ремонтні роботи згідно затвердженої замовником кошторисної документації та динамічної договірної ціни, які є невід'ємною частиною договору, на загальну суму 30616,41 гривень. Остаточний розрахунок з підрядником провадиться на підставі підписаної сторонами форми №КБ-2в (а.с. 45-58).

25 лютого 2010 року ТОВ "Інтеграція" перерахувало на поточний рахунок ТОВ "Донстройтранс" грошові кошти в сумі 15000,00 гривень (а.с. 71).

25 лютого 2010 року ТОВ "Донстройтранс" видало ТОВ "Інтеграція" податкову накладну №250206 на суму 15000,00 гривень, в тому числі ПДВ - 2500,00 гривень (а.с. 69).

5 березня 2010 року між ТОВ "Інтеграція" (замовник) та ТОВ "Донстройтранс" (підрядник) були підписані "Акт приймання виконаних робіт за березень 2010 року, форма №КБ-2в" та "Довідка про вартість виконаних підрядних робіт форма №КБ-3" (а.с. 59-65).

5 березня 2010 року ТОВ "Інтеграція" перерахувало на поточний рахунок ТОВ "Донстройтранс" грошові кошти в сумі 15616,63 гривень (а.с. 71).

5 березня 2010 року ТОВ "Донстройтранс" видало ТОВ "Інтеграція" податкову накладну №050302 на суму 15616,63 гривень, в тому числі ПДВ - 2602,77 гривень (а.с. 70)

22 квітня 2010 року ТОВ "Інтеграція" була подана податкова декларація з податку на додану вартість за І квартал 2010 року (а.с. 72-75).

В період з 21 по 23 січня 2013 року посадовими особами відповідача була здійснена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача. За результатами перевірки 30 січня 2013 року був складений акт №621/22-4/31433007 "Про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Інтеграція" (код ЄДРПОУ 31433007) з питань виявлення фактів, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Донстройтранс" (код ЄДРПОУ 36306165) за лютий-березень 2010 року" (а.с. 18-31).

За висновками викладеними в Акті позивачем порушені: підпункт 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункт 4.1 статті 4, підпункти 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпункти 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" оскільки безпідставно віднесена до складу податкового кредиту за рахунок сум ПДВ по податковим накладним, отриманим від підприємства ТОВ "Донстройтранс" на суму 5103,00 гривень, у тому числі за І квартал 2010 року за операціями, які не спрямовані на реальне настання наслідків здійснених ТОВ "Інтеграція" при придбанні будівельних робіт.

На обґрунтування своєї правової позиції відповідач посилається на Акт №1808/15-4/36306165 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Донстройтранс" (код за ЄДРПОУ 36306165) з питань дотримання податкового законодавства, правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 17.12.08р. по 31.07.12р. та податку на прибуток за період 01.01.09р. по 30.06.12р.", який був складений 27.08.2012р. працівниками Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька. Згідно цього акту ТОВ "Донстройтранс" у І кварталі 2010 року включило до податкових зобов'язань суми податку на додану вартість по господарським операціям, які не здійснювалися. Висновок про те, що ТОВ "Донстройтранс" фактично не здійснювало господарської діяльності ґрунтується на поясненнях директора та засновника ТОВ "Донстройтранс" ОСОБА_5, які містяться в кримінальній справі №69-150 (а.с. 104-113).

20 лютого 2013 року Макіївською об'єднаною державною податковою інспекцією Донецької області Державної податкової служби на підставі Акту було прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0000032230 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Інтеграція" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 6378,75 гривень, в тому числі за основним платежем 5103,00 гривні, за штрафними санкціями 1275,75 гривень (а.с. 34).

Відповідно до матеріалів справи податкові накладні, які були видані ТОВ "Донстройтранс" позивачу як замовнику підрядних робіт, зареєстровані в "Єдиному реєстрі податкових накладних" і сума податку на додану вартість, сплачена в ціні підрядних робіт, придбаних у ТОВ "Донстройтранс", включена до суми податкового кредиту в податковій декларації з податку на додану вартість за І квартал 2010 року (а.с. 72-75).

22 жовтня 2013 року старший слідчий з ОВС Другого відділу кримінальних розслідувань СУ ФР ГУ Міндоходів у Донецькій області Коношенко Д.В. листом за №4538/10/05-9909-03-13 повідомив суд про те, що на теперішній час по кримінальному провадженню №32012000000000007 (кримінальна справа №69-150) ведеться досудове слідство (а.с. 154).

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В І кварталі 2010 року платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначалися Законом України від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР "Про податок на додану вартість", в редакції Закону України від 20 січня 2010 року №1814-VI.

Статтею 3 Господарського кодексу України встановлено, що господарською діяльністю вважається діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до частин 1, 2 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із статтею 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, згідно з частиною 1 статті 203, частиною 2 статті 215 ЦК України є нікчемним, визнання такого право чину недійсним судом не вимагається.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

За змістом п.7.5 вказаного Закону України, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Таким чином, наявність податкової накладної, яка оформлена згідно вимог пп.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" є виключною підставою для виникнення у суб'єкта господарювання права на формування податкового кредиту.

З наведених законодавчих положень випливає, що право на зменшення суми податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду на суму податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду надається добросовісним платникам для компенсації витрат, понесених у процесі здійснення реальної економічної діяльності, за умови наявності належного документального підтвердження виконання господарської операції.

У ході судового розгляду справи встановлено, що податкові накладні оформлені належним чином, та їх недоліків при перевірці не виявлено.

Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон №996-ХІV) поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством у відповідності до статті 2 цього Закону.

Статтею 9 Закону №996-ХІV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити як назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи (договір підряду №10/02 від 10.02.2010; "Акт приймання виконаних робіт за березень 2010 року, форма №КБ-2в" та "Довідка про вартість виконаних підрядних робіт форма №КБ-3"; податкові накладені №№ 230206, 050302; платіжні доручення №150 від 25.02.2010, №163 від 16.03.2010), надані позивачем на підтвердження здійснення витрат, які враховуються для визначення суми податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду, відповідають вимогам Закону №996-ХІV, а тому судова колегія вважає правильними висновки суду 1 інстанції про доведеність здійснення вказаної господарської операції.

Доводи відповідача про отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту. Проте відповідачем не доведено існування таких обставин.

Суд 1 інстанції правильно не врахував Акт №1808/15-4/36306165 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Донстройтранс" (код за ЄДРПОУ 36306165) з питань дотримання податкового законодавства, правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 17.12.08р. по 31.07.12р. та податку на прибуток за період 01.01.09р. по 30.06.12р.", який був складений 27.08.2012р. працівниками Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька, оскільки він ґрунтується на поясненнях особи, наданих на досудовому слідстві, у справі в якій на цей час рішення яким би було встановлено нікчемність спірного правочина, не прийнято.

Нікчемність договору підряду між позивачем та ТОВ "Донстройтранс" відповідач обумовлює реєстрацією цього товариства на підставну особу ОСОБА_5 Однак порушення порядку реєстрації юридичної особи не є імперативною ознакою протиправності її діяльності та не може розцінюватися як беззаперечне свідчення фіктивності господарської операції, здійсненої такою особою.

Досудове слідство у кримінальному провадженню №32012000000000007 (кримінальна справа №69-150) триває, а тому факт реєстрації ОСОБА_5 ТОВ "Донстройтранс" без мети реального провадження підприємницької діяльності та номінальність його керівництва цим товариством не можуть вважатися встановленими. Належним та допустимим доказом цих обставин є вирок суду у кримінальній справі, а відтак саме по собі здійснення ОСОБА_5 реєстрації названого товариства без мети реального провадження підприємницької діяльності та номінальність його керівництва цим товариством, за відсутності інших обставин, які б свідчили про необґрунтованість податкової вигоди, не можуть бути визнані судом як докази недійсності спірної господарської операції.

Що ж стосується посилання відповідача на неможливість формування даних податкового обліку на підставі первинних документів, підписаних від імені ТОВ "Донстройтранс" невстановленою особою, то слід зазначити, що платник не має можливості встановлювати автентичність та приналежність підписів на кожному документі, представленому контрагентом, а також проводити почеркознавчу експертизу під час здійснення підприємницької діяльності; на нього не може бути покладено надмірний тягар доказування своєї добросовісності.

При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких податкових накладних, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей.

З огляду на недоведеність відповідачем існування відповідних фактів, та обставина, що первинні документи від імені ТОВ "Донстройтранс" підписані невстановленою особою, не є достатньою підставою для позбавлення позивача у справі права на податковий кредит за наслідками придбання будівельних робіт у ТОВ "Донстройтранс".

Також є безпідставними посилання відповідача на постанову Гірницького районного суду м. Макіївки від 19 березня 2013р. у справі № 3/267/319/13 , про притягнення ОСОБА_7 до відповідальності передбаченої ст. 163-1 ч.1 КУпАП, оскільки на цей час вказане рішення оскаржено і не набрало законної сили.

Враховуючи викладене суд апеляційної інстанції зазначає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвалено постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2013 р. у справі № 805/9195/13-а - залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складення ухвали в повному обсязі.

Суддя - доповідач Ляшенко Д.В.

Судді Ястребова Л.В.

Чумак С.Ю.