Постанова

від 16.01.2014 по справі 910/19982/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" січня 2014 р. Справа№ 910/19982/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Гаврилюка О.М.

Коротун О.М.

секретар Джужа Р.Є.

за участю представників:

від позивача: Максименко А.П. (представник за довіреністю)

від відповідача: не з'явився

розглянувши матеріали

апеляційної скарги Київського міського територіального відділення

Антимонопольного комітету України

на рішення господарського суду міста Києва

від 11.11.2013 р. у справі №910/19982/13 (суддя Гумега О.В.)

за позовом Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрдіагностика"

про стягнення 108800,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду міста Києва передані вимоги Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України до Товариства з обмеженою відповідальністю Укрдіагностика" стягнення пені у сумі 108800,00 грн., з яких: 68000,00 грн. -сума штрафу, накладеного на відповідача рішенням Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 13.06.2013 р. №28/03-П у справі № 23-03/03.13 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу", а 40800,00 грн. - сума пені за прострочення сплати штрафу за період з 22.08.2013 р. по 30.09.2013 р.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати штрафу, накладеного рішенням Антимонопольного комітету України у встановлені законом строки.

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.11.2013 року у справі №910/19982/13 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрдіагностика" (01032, м. Київ, вул. Рейтарська, 18/11-А; ідентифікаційний код 32856389), з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, 21420,00 грн. (двадцять одну тисячу чотириста двадцять гривень 00 коп.) пені за прострочення сплати штрафу, зарахувавши вказану суму в доход загального фонду Державного бюджету України на рахунок відповідного управління Державної казначейської служби України за місцем знаходження платника податків по коду класифікації доходів бюджету 21081100 (символ звітності 106).В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрдіагностика" (01032, м. Київ, вул. Рейтарська, 18/11-А; ідентифікаційний код 32856389), з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, судовий збір в розмірі 2176,00 грн. (дві тисячі сто сімдесят шість гривень 00 коп.), який підлягає зарахуванню за реквізитами, передбаченими для справляння судового збору за подачу позовної заяви до господарського суду міста Києва.

Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що позивачем були погашені, нараховані контролюючим органом конкурентного законодавства, штрафні санкції до моменту звернення останнього до суду для вирішення цього питання, а отже в задоволенні даної частини позовних вимог судом було відмовлено. Щодо стягнення пені за несвоєчасну сплату штрафу, то в даному випадку суд дійшов висновку про невірність визначення позивачем періоду нарахування пені.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати частково рішення господарського суду міста Києва від 11.11.2013 року у справі №910/19982/13 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 22440 грн.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення господарського суду м. Києва в частині відмови у задоволенні позовних вимог прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2013 року було прийнято апеляційну скаргу та порушено провадження для розгляду у наступному складі суддів: головуючий суддя - Іоннікова І.А., судді -Коротун О.М., Гаврилюк О.М. та призначено до розгляду на 16.01.2013 року.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду м. Києва від 11.11.2013 року у справі №910/19982/13 скасувати частково, та прийняти в частині нове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрдіагностика" 22440 грн. пені, за період з 22.08.2013 по 12.09.2013 включно за прострочення сплати штрафу.

Представники відповідача в судове засідання 16.01.2013 року не з'явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу, у відсутності представника відповідача.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судових засіданнях з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, Київський апеляційний господарський суд вважає що рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим з наступних підстав.

У судовому процесі в господарських судах позивачами і відповідачами можуть бути підприємства та організації, зазначені в статті 1 ГПК України, тобто підприємства, установи, організації, інші юридичні та фізичні особи.

Відповідно до статті 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції.

Стаття 29 Господарського кодексу України визначає, що зловживанням монопольним становищем вважаються: нав'язування таких умов договору, які ставлять контрагентів у нерівне становище, або додаткових умов, що не стосуються предмета договору, включаючи нав'язування товару, не потрібного контрагенту; обмеження або припинення виробництва, а також вилучення товарів з обороту з метою створення або підтримки дефіциту на ринку чи встановлення монопольних цін; інші дії, вчинені з метою створення перешкод доступу на ринок (виходу з ринку) суб'єктів господарювання; встановлення монопольно високих або дискримінаційних цін (тарифів) на свої товари, що призводить до порушення прав споживачів або обмежує права окремих споживачів; встановлення монопольно низьких цін (тарифів) на свої товари, що призводить до обмеження конкуренції.

Згідно ч. 1 ст. 251 Господарського кодексу України, Антимонопольний комітет України накладає штрафи на суб'єктів господарювання - юридичних осіб за вчинення дій, передбачених статтями 29, 30 і 32 цього Кодексу, ухилення від виконання або несвоєчасне виконання рішень Антимонопольного комітету України чи його територіальних відділень про припинення порушень антимонопольно-конкурентного законодавства, відновлення первинного стану або зміну угод, що суперечать антимонопольно-конкурентному законодавству.

В силу приписів ст.7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" для реалізації покладених на нього завдань Антимонопольний комітет України, зокрема, має право перевіряти суб'єктів господарювання щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції, розглядати справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими справами, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції, приймати з цього приводу передбачені законодавством розпорядження та рішення, проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб'єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження) тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, Антимонопольний комітет України, розглянувши справу № 23-03/03.13 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції прийняв рішення № 28/03-п від 13.06.2013р., яким визнано дії Товариства з обмеженою відповідальністю "Київжитлоспецексплуатація", які полягають у неподанні інформації на вимогу голови Відділення від 26.12.2012 року № 26-03/5294 у встановлений головою територіального Відділення строк порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 13 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді неподання територіальному відділенню Антимонопольного комітету України інформації у встановлені строки.

Відповідно до ч. 2 ст. 56 ЗУ "Про Антимонопольний комітет України" рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, припинення порушення та усунення його наслідків, а також про накладення штрафу.

У зв'язку із зазначеним вище порушенням норм конкурентного законодавства, рішенням Антимонопольного комітету України № 28/03-п від 13.06.2013р.на відповідача було накладено штраф у розмірі 68000,00 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 56 Закону України „Про захист економічної конкуренції" особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Комітету, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу. За не своєчасну сплату штрафу нараховується пеня.

Отже наведена норм пов'язує початок перебігу строку для добровільної сплати штрафу особою, на яку його накладено, саме з днем одержання відповідного рішення органу АМК.

Згідно ч. 8 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.

Отже, відповідно до вищевказаних норм позивач має право приймати рішення про визнання вчинення відповідачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу, який повинен бути сплачений відповідачем у двомісячний строк з дня отримання відповідного рішення, при цьому протягом п'яти днів з дня сплати штрафу відповідач зобов'язаний надіслати позивачу документи, що підтверджують сплату штрафу, рішення позивача є обов'язковим для виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України було отримано відповідачем 21.06.2013 р., що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103022253895.

Таким чином з урахуванням положень ч.3 ст. 56 ЗУ «Про захист економічної конкуренції», кінцевим терміном сплати відповідачем штрафу є 21.08.2013 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 13.06.2013 р. № 28/03-П у справі № 23-03/03.13 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" не скасовано та не визнано судом недійсним, а отже на момент розгляду справи у судовому порядку є чинним.

Наявні в матеріалах справи докази, а саме: копії платіжного доручення №93 від 12.09.2013 р. та банківської виписки за 12.09.2013 р. підтверджують, що 12.09.2013 р. відповідач сплатив штраф в розмірі 68000,00 грн.

Згідно п.п. 4.4 п. 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18, згідно з якою припинення провадження у справі на підставі норми пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

З огляду на ту обставину, що позов у даній справі був поданий до господарського суду міста Києва 15.10.2013 р. (підтверджується реєстраційним штампом суду про одержання №19982/13 від 15.10.2013 р.), колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов до вірного висновку про відсутність предмету спору у даній справі в частині стягнення з відповідача 68000,00 грн. штрафу, накладеного на відповідача рішенням Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 13.06.2013 р. № 28/03-П у справі №23-03/03.13, був відсутній до порушення провадження у справі №910/19982/13, а отже в задоволенні вказаної позовної вимоги слід відмовити.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 40800 грн. за несвоєчасну сплату штрафних санкцій, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

Як вище було встановлено, відповідач мав сплатити 68000,00 грн. штрафу до 21.08.2013 р., таким чином, початком періоду прострочення сплати штрафу є 22.08.2013 р., натомість відповідачем було погашено штрафні санкції 12.09.2013 року.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з правовою позицією місцевого господарського суду щодо неможливості віднесення дня у якому було здійснено фактичну оплату виставлених контролюючим органом штрафних періоду прострочення виконання, за який нараховується пеня. При цьому суд звертає увагу, що у ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" законодавець чітко визначив, що пеня стягується за кожний день прострочення сплати штрафу. Тобто останнім днем прострочення сплати штрафу відповідачем в спірному випадку є 11.09.2013 р. та підстави для нарахування відповідачу пені після цієї дати у відповідності до частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" відсутні.

З урахуванням вищенаведених обставин справи колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку з приводу визначення часових інтервалів нарахування пені з огляду на сплату відповідачем штрафних санкцій 12.09.2013, а отже сума пені за прострочення сплати штрафів складає 21420,00 грн. (68000,00 грн. : 100 х 1,5 х 21).

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва у справі № 910/19982/13 від 11.11.2013 року відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 11.11.2013 року у справі № 910/19982/13 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/19982/13 повернути до господарського суду міста Києва

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді О.М. Гаврилюк

О.М. Коротун