Рішення

від 22.01.2014 по справі 373/3552/13-ц

ПЕРЕЯСЛАВ-ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 373/3552/13-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

22 січня 2014 року Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд

Київської області в складі:

головуючого судді Овдієнко К.М.

при секретарі Реві І.Л.

з участю: позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Переяславі-Хмельницькому

справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання заповіту недійсним,-

встановив:

Позивач звернувся до суду з даним позовом до Денисівської сільської ради, в якому просить визнати за ним в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_7 право власності на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва: площею 3,9121 га., кадастровий номер 3223382800:02:002:0007, що належала померлому на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 947957 та площею 0,2335 га., кадастровий номер 3223382800:03:005:0012, що належала померлому на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 947956, розміщені на території Денисівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області, ділянка НОМЕР_2.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його дід ОСОБА_7, який за життя склав заповіт, посвідчений 04.12.2009 р. секретарем Денисівської сільської ради, згідно з яким заповідав йому земельну ділянку, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Денисівської сільської ради. Ця земельна ділянка є земельним паєм за номером НОМЕР_2, яка складається з двох окремих ділянок, одна з яких площею 3,9121 га., друга - 0,2335 га. Право власності ОСОБА_7 на цю земельну ділянку посвідчене двома державними актами. Приватний нотаріус ОСОБА_8, яка відкрила спадкову справу після смерті діда, відмовила у видачі йому свідоцтва про право на спадщину на ці земельні ділянки, оскільки не могла визначити відносно якої земельної ділянки складено заповіт.

У ході підготовчого судового засідання за клопотанням позивача замість відповідача Денисівської сільської ради до участі у справі в якості співвідповідачів були залучені інші спадкоємці ОСОБА_7, які прийняли спадщину - дочка померлого ОСОБА_3 та його онуки ОСОБА_4 і ОСОБА_5.

Відповідачка ОСОБА_3 до початку розгляду справи по суті подала зустрічний позов, який судом прийнято до сумісного розгляду з первісним, в якому просила визнати недійсним заповіт ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1, посвідчений 04 грудня 2009 року секретарем Денисівської сільської ради за № 66, з підстав недотримання вимог щодо форми. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що в заповіті не вказане місце його складання та не зазначено місце народження заповідача.

В судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_2 вимоги підтримали, зустрічний позов не визнали, посилаючись на його безпідставність.

Відповідачі ОСОБА_3 і ОСОБА_4 заперечують проти задоволення первісного позову, посилаючись на нікчемність заповіту ОСОБА_7, зустрічний позов підтримали. Окрім вказаних в позові підстав для визнання заповіту недійсним, відповідачка ОСОБА_3, зазначила в надісланих до суду письмових поясненнях, що в заповіті, який посвідчувався не в приміщенні виконкому сільської ради, в порушення вимог абзацу 2 п. 8 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України, не зазначено причину з якої це відбувалося та місце вчинення нотаріальної дії. Вважають, що ОСОБА_3, як спадкоємець за законом першої черги (дочка померлого) має право на 1/ 2 частину вказаного в позові спадкового майна, другу половину успадкували за законом діти її померлої сестри - ОСОБА_1 та ОСОБА_5

Відповідачка ОСОБА_5 подала заяву про розгляд справи без її участі. Первісний позов визнала у повному обсязі, проти задоволення зустрічного позову заперечує.

З показань свідка, письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, судом встановлено такі обставини.

27.02.2012 року в м. Києві відкрилася спадщина після смерті ОСОБА_7, що підтверджується копією свідоцтва про його смерть серії НОМЕР_3, виданого 28.02.2012 р.

З матеріалів спадкової справи № 8/2012, заведеної 14 травня 2012 р. Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 до майна померлого ОСОБА_7 вбачається, що до спадкової маси входить 7/ 12 частин квартири АДРЕСА_1, 1/ 12 частина житлового будинку АДРЕСА_2, та дві земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва: площею 3,9121 га., кадастровий номер 3223382800:02:002:0007, та площею 0,2335 га., кадастровий номер 3223382800:03:005:0012, розміщені на території Денисівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області, ділянка НОМЕР_2. Право власності ОСОБА_7 на ці земельні ділянки посвідчене Державними актами на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 947957 та № 947956.

Згідно з повідомленням Управління Держземагенства у Переяслав-Хмельницькому районі від 08.01.2014 р. № 06-10/53 та від 14.01.2014 р. № 06-10/223, вказані державні акти зареєстровані за ОСОБА_7 та видані на руки власнику 02.07.2008 р.

Із заявами про прийняття спадщини до нотаріуса звернулися у встановлений законом строк: позивач ОСОБА_1 - онук спадкодавця, та відповідачі: ОСОБА_3 - його дочка,- та ОСОБА_4 і ОСОБА_5 - його онуки.

Згідно із заповітом, посвідченим 17.09.2011 р. приватним нотаріусом ОСОБА_8, 7/ 12 частин квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_7 заповідав позивачеві ОСОБА_1, який 31.08.2012 р. одержав свідоцтво про право на спадщину за заповітом на це майно.

Згідно із заповітом, посвідченим секретарем Денисівської сільської ради, зареєстрованим в реєстрі за № 66, ОСОБА_7 заповідав позивачеві ОСОБА_1 земельну ділянку, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Денисівської сільської ради. Зі змісту заповіту вбачається, що він посвідчений 04 грудня 2009 року о 15 год.10 хв. в с. Дениси Переяслав-Хмельницького району Київської області; ОСОБА_7 народився ІНФОРМАЦІЯ_2; його ідентифікаційний номер - НОМЕР_1; він зареєстрований у АДРЕСА_1.

05.02.2013 р. нотаріус відмовив ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину через неможливість ідентифікувати яку саме земельну ділянку ОСОБА_7 йому заповідав.

З довідки Виконкому Денисівської сільської ради від 08.07.2012 р. № 340 вбачається, що земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за НОМЕР_2, розташована на території Денисівської сільської ради, право власності ОСОБА_7 на яку посвідчене державними актами серії ЯД № 947956 та 947957, складається з двох земельних ділянок: площею 0,2335 га. - сіножать , та 3,9121 га. - рілля, які становлять один пай, вартість якого, згідно з довідкою Управління Держземагенства у Переяслав-Хмельницькому районі Київської області від 28.11.2013 р. № 08-09/2495, становить 80531 грн.

Свідок ОСОБА_9 показала суду, що заповіт від імені ОСОБА_7 вона посвідчувала 04.12.2009 року у приміщенні виконкому Денисівської сільської ради. Заповідача вона добре знала, оскільки він тривалий час разом з дружиною проживав в селі. Перед складанням заповіту він прийшов до сільської ради та поцікавився які документи потрібно надати, на що вона пояснила, що обов»язково має бути його паспорт та, бажано, копія документа спадкоємця, щоб правильно зазначити його прізвище, ім»я та по-батькові. Через деякий час ОСОБА_7 з документами прийшов в сільраду та повідомив про складання заповіту на земельний пай на ім»я свого онука ОСОБА_1, копію паспорта якого надав. Він мав з собою два державні акти на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які видавалися на підставі сертифіката. Порадившись з районним нотаріусом, вона вказала в заповіті, що ОСОБА_7 заповідає ОСОБА_1 земельну ділянку призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, маючи на увазі обидві земельні ділянки, які складають земельний пай спадкодавця, як колишнього члена КСП ім. Петровського. За формою заповіт відповідає вимогам Цивільного кодексу, який не вимагає зазначення місця народження спадкоємця та адреси сільської ради, та формам, які надав секретарям сільвиконкомів районний державний нотаріус. Кілька останніх років за вказівкою державного нотаріуса вона зазначала в заповіті ідентифікаційний номер заповідача.

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються ст.ст. 1223,1247,1251,1257,1261,1268,1270 ЦК України.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, зазначені в заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ст.1247 ЦК України, в редакції, яка була чинною на час складання заповіту, заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складання. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 1251 ЦК України в чинній на момент складання заповіту редакції якщо в населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою, службовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.1 ст. 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це повноважень, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи, відповідно до ч.2 цієї статті, суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Відповідно до абзацу 3 п.33 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України, затвердженої Наказом Мінюсту України № 22/5 від 25.08.94 (далі Інструкція), в чинній на день складання заповіту редакції, заповіт має бути складений у письмовій формі, із зазначенням місця і часу складення заповіту, дати та місця народження заповідача та підписаний особисто заповідачем.

Судом встановлено, що оскаржуваний заповіт було складено у приміщенні виконкому Денисівської сільської ради. В заповіті не вказане місце народження заповідача, натомість зазначено його ідентифікаційний номер, що дає можливість безспірно встановити його особу.

Із змісту дослідженого судом оскаржуваного відповідачем ОСОБА_3 заповіту не вбачається підстав для визнання його нікчемним, оскільки він повністю відповідає вимогам ст. 1247 ЦК України щодо його форми, підписання та посвідчення. Часткова невідповідність заповіту вимогам Інструкції ( в частині не зазначення місця народження заповідача) не є підставою для визнання його нікчемним.

Заповіт не може бути визнаний недійсним з підстав порушення вимог щодо його форми. Добровільність волевиявлення заповідача ОСОБА_7 та відповідність заповіту його волі відповідачка ОСОБА_3 в суді не оскаржувала.

За таких обставин в суду відсутні підстави для задоволення зустрічного позову.

Щодо вимог за первісним позовом суд дійшов до висновку про його задоволення, виходячи з таких міркувань.

Судом встановлено, що обидві спірні земельні ділянки є складовими земельної частки (паю) НОМЕР_2, право на яку до одержання державних актів було посвідчене єдиним сертифікатом на право на земельну частку (пай). При виділенні земельної частки (паю) в натурі, відповідно до ст.3 ЗУ «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», спадкодавцю, як і іншим власникам земельних сертифікатів в с. Дениси, його було виділено в двох земельних ділянках з різним складом сільськогосподарських угідь: 0,2335 га. - сіножаття та 3,9121 га. - рілля. Ці земельні ділянки, як до одержання державних актів, так і після їх виготовлення, спадкодавець не обробляв самостійно, а здавав в оренду, тому про їх місцезнаходження на місцевості йому не було відомо.

Відповідно до п. 34 Інструкції при посвідченні заповіту від заповідача не вимагається подання доказів, які підтверджують його право на майно, що заповідається, тому посадова особа, яка посвідчувала заповіт не мала право вимагати від ОСОБА_7 надання державного акту на право власності на земельну ділянку.

Враховуючи вказані обставини, суд дійшов до висновку, що ОСОБА_7 заповідав своєму онуку ОСОБА_1 обидві земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, як єдиний земельний пай.

Дослідивши наявні у справі докази та оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов до висновку про задоволення первісного позову у повному обсязі та про відмову у задоволенні зустрічного позову.

Судові витрати за первісним позовом стягуються з відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які не визнавали його позов, на підставі ст. 88 ЦПК України.

На підставі ст.ст.1223,1247,1251,1257,1261,1268,1270 ЦК України, керуючись ст.ст. 10,60, 212,213,214 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті 27 лютого 2012 року ОСОБА_7 право власності на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва: площею 3,9121 га., кадастровий номер 3223382800:02:002:0007, що належала ОСОБА_7 на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 947957 та площею 0,2335 га., кадастровий номер 3223382800:03:005:0012, що належала йому на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 947956, розміщені на території Денисівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області, ділянка НОМЕР_2.

Відмовити у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання заповіту недійсним.

Стягнути з ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 по 402 (чотириста дві) грн. 66 коп. судових витрат з кожного.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а особою, яка не була присутня в судовому засіданні - протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано в установлений строк.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя К. М. Овдієнко