Постанова

від 14.01.2014 по справі 925/1457/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" січня 2014 р. Справа№ 925/1457/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Власова Ю.Л.

суддів: Самсіна Р.І.

Шаптали Є.Ю.

за участю секретаря судового засідання Вага В.В.

за участю представників

від позивача: не з'явився,

від відповідача: не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Макстро»

на рішення Господарського суду Черкаської області від 21.10. 2013р. у справі № 925/1457/13 (суддя Спаських Н.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройтехнологія»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Макстро»

про стягнення 67860,90 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду Черкаської області про стягнення з Відповідача 62860,90 грн. збитків та 5000,00 грн. заподіяної моральної шкоди.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 21.10.13р. позов задоволено частково, стягнуто з Відповідача на користь Позивача 62860,90 грн. основного боргу та 1720,50 грн. на відшкодування судового збору, в іншій частині у позові відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 21.10.13р. у даній справі та направити справу на новий розгляд.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушені права Відповідача та справу розглянуто за відсутності представників Відповідача, крім того суд першої інстанції неправильно встановив факт прострочення виконання Відповідачем свого зобов'язання.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.11.13р. апеляційну скаргу Позивача прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 10.12.13р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.12.13р. розгляд справи відкладався на 14.01.14р.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, суд встановив.

19.06.13р. між Позивачем та Відповідачем був укладений договір №211 купівлі-продажу, предметом якого є купівля-продаж товару (продукції), що є наслідком виробничо-господарської діяльності Відповідача та належить йому на праві власності. Відповідач зобов'язався передати у власність, а Позивач зобов'язався прийняти товар відповідно до умов даного договору.

Відповідно до п.1.7 договору поставка товару здійснюється по 50% передплати та 50% по факту загрузки автомобіля.

Згідно з п.2.2. договору поставка продукції здійснюється за рахунок Відповідача. За згодою сторін допускається дострокове постачання товару. Протягом 3 календарних днів.

Відповідно до п.5.1 договору у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань, передбачених цим договором, винна сторона відшкодовує добросовісній спричинені в зв'язку з цим збитки (підтверджені не отримані доходи) в повному обсязі.

Згідно з п.5.3 договору якщо Відповідач на порушення договору не передає Позивачеві проданий товар, Позивач вправі вимагати передачі йому проданого товару і відшкодування збитків, завданих затримкою виконання або, зі своєї сторони, відмовитись від виконання договору і вимагати повернення сплачених грошових сум.

На виконання умов договору Відповідач виставив Позивачеві рахунок-фактуру №СФ-0000543 від 19.06.13р. на загальну суму 62860,90 грн. для оплати товару.

Позивач здійснив оплату товару в сумі 62860,90 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень №185 від 11.07.13р. та №209 від 24.0713р., копіями платіжних доручень, які містяться в матеріалах справи.

05.08.13р. Позивач направив на адресу Відповідача заяву №181, в якій просив направити Позивачеві оплачений товар до 09.08.13р., яка залишена Відповідачем без відповіді та задоволення.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що апеляційна скарга Позивача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно з ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Згідно з ст.693 Цивільного кодексу України Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як встановлено судом, 19.06.13р. між Позивачем та Відповідачем був укладений договір №211 купівлі-продажу, предметом якого є купівля-продаж товару (продукції), що є наслідком виробничо-господарської діяльності Відповідача та належить йому на праві власності. Відповідач зобов'язався передати у власність, а Позивач зобов'язався прийняти товар відповідно до умов даного договору. Відповідно до п.1.7 договору поставка товару здійснюється по 50% передплати та 50% по факту загрузки автомобіля. Згідно з п.2.2. договору поставка продукції здійснюється за рахунок Відповідача. За згодою сторін допускається дострокове постачання товару. Протягом 3 календарних днів. Відповідно до п.5.1 договору у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань, передбачених цим договором, винна сторона відшкодовує добросовісній спричинені в зв'язку з цим збитки (підтверджені не отримані доходи) в повному обсязі. Згідно з п.5.3 договору якщо Відповідач на порушення договору не передає Позивачеві проданий товар, Позивач вправі вимагати передачі йому проданого товару і відшкодування збитків, завданих затримкою виконання або, зі своєї сторони, відмовитись від виконання договору і вимагати повернення сплачених грошових сум.

Як встановлено судом, на виконання умов договору Відповідач виставив Позивачеві рахунок-фактуру №СФ-0000543 від 19.06.13р. на загальну суму 62860,90 грн. для оплати товару. Позивач здійснив оплату товару на загальну суму 62860,90 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень №185 від 11.07.13р. та №209 від 24.0713р., копіями платіжних доручень, які містяться в матеріалах справи. 05.08.13р. Позивач направив на адресу Відповідача заяву №181, в якій просив направити Позивачеві оплачений товар до 09.08.13р., яка Відповідачем залишена без відповіді та задоволення.

Враховуючи викладене, суд погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає вимогу Позивача про стягнення з Відповідача коштів в сумі 62860,90 грн. обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Судом не можуть бути прийняті доводи Відповідача, що оплата коштів була здійснена Позивачем не за договором купівлі-продажу, а на підставі виставленого Відповідачем рахунку-фактури №СФ-0000543 від 19.06.13р., тому строки поставки товару у Відповідача не настали, оскільки за вказаним рахунком-фактурою Позивач не вимагав поставки товару.

Як встановлено судом 19.06.13р. між Позивачем та Відповідачем був укладений договір, яким були встановлені відносини купівлі-продажу між сторонами, в цей же день Відповідач виставив Позивачу рахунок-фактуру №СФ-0000543 на оплату товару, тому місцевий суд дійшов правильного висновку, що відносини з виставлення вказаного рахунку та його оплати виникли між сторонами в межах укладеного договору купівлі-продажу.

Відповідно до ст.1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно з п.3 постанови пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.95р. №4 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

В обґрунтування свої позовних вимог про стягнення з Відповідача моральної шкоди в сумі 5000,00 грн. Позивач зазначив, що внаслідок дій Відповідача підприємство Позивача втратило ділову репутацію та з ним уникають укладати договори контрагенти. Проте зазначене не доведено Позивачем жодними доказами в порядку вимог ст.32-33 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що Позивачем не доведено завдання моральної шкоди підприємству Позивача, а тому обґрунтовано відмовлено в задоволенні позову в цій частині.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Відповідач зазначає, що суд першої інстанції порушив процесуальні права Відповідача, оскільки розглянув справу та прийняв оскаржуване рішення за відсутності представників Відповідача.

Судова колегія не приймає доводи Відповідача виходячи з наступного. Відповідно до ч.2 ст.28 Господарського процесуального кодексу України представниками сторін у справі можуть бути як керівники підприємств та організацій так і інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, тобто коло осіб, які можуть здійснювати представництво в суді, чинним законодавством не обмежується.

Згідно з ст.77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такою обставиною, зокрема є нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу.

Відповідно до п.3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.11р. №18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст.64 та ст.87 Господарського процесуального кодексу України. За змістом зазначеної ст.64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою, і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з п.3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з ч.1-5 ст.28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (ст.32-34 Господарського процесуального кодексу України), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Згідно з ч.3 п.3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» неявка у судове засідання сторін або однієї з сторін, за умови, що їх належним чином повідомлено про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

З наведених норм та правоположень вбачається, що у разі нез'явлення у судове засідання представника сторони суд може відкласти розгляд справи у разі неможливості вирішення спору. Як вбачається з матеріалів справи місцевим судом розгляд справи двічі відкладався та 21.10.13р. були призначено третє судове засідання, на яке Відповідач не з'явився, при цьому в цей же день подав до суду клопотання про чергове відкладення розгляду справи без зазначення причин неявки та підстав такого відкладення, яке було місцевим судом правомірно відхилено.

З врахуванням вищезазначеного, суд дійшов висновку про правомірність розгляду справи судом першої інстанції за наявними матеріалами та за відсутності представника Відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції згідно з ст.104 Господарського процесуального кодексу України.

Судові витрати покладаються на Відповідача в порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.32-34, 36, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Макстро» на рішення Господарського суду Черкаської області від 21.10.13р. у справі №925/1457/13 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.13р. у справі №925/1457/13 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 22.01.2014р.

Головуючий суддя Ю.Л. Власов

Судді Р.І. Самсін

Є.Ю. Шаптала