Постанова

від 21.01.2014 по справі 8/5025/1402/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2014 року Справа № 8/5025/1402/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. - головуючого, Катеринчук Л.Й., Куровського С.В. - доповідача, за участю представників сторін: ТОВ "Кам'янець -Подільський комбікормовий завод" - Бугай Д.В. (дов. від 20.12.2013), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Криворізький маслоекстракційний завод" на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 14.05.2013р. по справі№ 8/5025/1402/12 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Криворізький маслоекстракційний завод" доТовариства з обмеженою відповідальністю простягнення коштів,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Криворізький маслоекстракційний завод" звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Кам'янець-Подільський комбікормовий завод" про стягнення 391821,20 грн. заборгованості за поставлений товар, 4658 грн. пені, 58 225,91 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами на підставі укладеного між сторонами у справі договору поставки № 190912-1 від 19.09.2012.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 04.03.2013 позов задоволено. Стягнуто з ТОВ "Кам'янець-Подільський комбікормовий завод" на користь ТОВ "Криворізький маслоекстракційний завод" 390 978 грн. заборгованості за поставлений товар, 4658 грн. пені, 58 225,91 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 14.05.2013 рішення господарського суду Хмельницької області від 04.03.2013 скасовано в частині стягнення 58225,91 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами і викладено резолютивну частину рішення в наступній редакції: "Позов задовольнити частково. Стягнути з ТОВ "Кам'янець-Подільський комбікормовий завод" на користь ТОВ "Криворізький маслоекстракційний завод" 390 978 грн. заборгованості по розрахунках, 4658 грн. пені. В задоволенні решти позовних вимог відмовити."

Постановою Вищого господарського суду України від 24.07.2013 постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 14.05.2013 в частині відмови у стягненні 58 225,91 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами скасовано, рішення господарського суду Хмельницької області від 04.03.2013 в цій частині залишити в силі.

Постанова мотивована тим, що проценти за користування чужими грошовими коштами, які за умовами договору нараховуються за кожен день прострочення невиконаного зобов'язання, є платою саме за користування цими грошима, а не санкцією (неустойкою. штрафом, пенею, стягнення якої передбачено окремо) за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання.

Постановою Верховного Суду України від 24.12.2013 постанову Вищого господарського суду України від 24.07.2013 скасовано в частині стягнення 58225,91 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

В постанові вказано, що Вищий господарський суд України не звернув уваги на те, що за своєю природою проценти за користування чужими грошовими коштами, підпадають під визначення пені, яку вже стягнуто з відповідача.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги ТОВ "Криворізький маслоекстракційний завод" в частині стягненні з ТОВ "Кам'янець-Подільський комбікормовий завод" суми процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 58 225,91 грн., перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Так, господарськими судами встановлено, що між ТОВ "Криворізький маслоекстракційний завод" (продавець) та ТОВ "Кам'янець-Подільський комбікормовий завод" (покупець) 19.09.2012 укладено договір поставки № 190912-1 (далі - договір), відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених даним договором, постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити шрот соняшниковий ( п.1.1. договору).

Згідно з п. 3.4. договору відпуск товару здійснюється за видатковими накладними. Датою поставки товару вважається дата підписання покупцем видаткової накладної або товарно-транспортної накладної постачальника на поставку товару, що проводиться після розвантаження в місці призначення. Поставка товару здійснюється залізничним або автомобільним транспортом (п. 3.6. договору).

Ціна за одиницю товару, загальна вартість товару, що поставляється, строки поставки, кількість поставки, зазначається сторонами у специфікаціях до договору (п. 4.1 договору).

В п. 4.4 договору закріплено, що розрахунки за поставлений згідно договору товар здійснюються шляхом перерахунку коштів на поточний рахунок постачальника протягом 2 банківських днів з дати отримання рахунка на оплату партії товару, визначеної в специфікації (факсом або електронною поштою) або з дати поставки товару.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов договору через представника Хабовського Е.Б., який діяв на підставі довіреності № 424 від 29.10.2012, згідно видаткових накладних №86 від 31.10.2012, №101 від 02.11.2012, №112 від 04.11.2012, №121 від 06.11.2012 ТОВ "Криворізький маслоекстракційний завод" передало, а ТОВ "Кам'янець-Подільський комбікормовий завод" прийняло товар (шрот соняшника) на загальну суму 390 978 грн.

Однак, ТОВ "Кам'янець-Подільський комбікормовий завод" зобов'язання з оплати поставленого товару не виконало, у зв'язку з чим, як встановлено судами, виникла заборгованість у розмірі 390 978 грн.

Згідно з п. 6.1. договору за невиконання або неналежне виконання інших зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену чинним законодавством України.

Пунктом 6.4. договору сторонами визначено, що у випадку прострочення оплати або не повної оплати товару в строки, зазначені у договорі, покупець зобов'язується на вимогу постачальника сплатити останньому пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період прострочення платежу від вартості неоплаченого або частково неоплаченого товару за кожен день прострочення оплати, але не більше 5% від суми простроченого грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 6.6. договору за невиконання грошових зобов'язань, крім визначених умовами договору, сторона, що прострочила, сплачує іншій стороні проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 0,5 % від вартості невиконаного зобов'язання за кожен день такого прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 3 ст. 692 ЦК України передбачено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Ця правова норма є спеціальною і поширює свою дію лише на правовідносини, пов'язані з купівлею-продажем товару, або на правовідносини, до яких згідно із чинним законодавством застосовуються положення про купівлю-продаж.

Частиною 3 ст. 692 ЦК України фактично конкретизовано передбачений статтею 536 цього кодексу обов'язок боржника сплачувати встановлений договором або законом розмір процентів за користування чужими грошовими коштами та передбачене статтею 625 цього Кодексу право продавця вимагати від покупця сплати 3 % річних за весь час прострочення, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У розумінні зазначених статей проценти є не відповідальністю, а платою за весь час користування грошовими коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

Зі змісту цих статей випливає, що договором може бути встановлено лише інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення.

Разом із цим згідно з положеннями ст. 549 ЦК України грошовою сумою, яку боржник повинен передати кредитору у разі порушення зобов'язання, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, є пеня.

Таким чином, передбачені п. 6.6 договору поставки № 190912-1 від 19.09.2012 проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 0,5% від вартості невиконаного зобов'язання за кожен день такого прострочення за своєю природою підпадають під визначення неустойки, а саме пені, згідно зі ст. 549 ЦК України, частина 3 якої встановлює, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Разом з тим судом уже стягнуто з відповідача 4 658,00 грн. пені, нарахованої за цей самий період на підставі пункту 6.4 договору, яким сторони передбачили нарахування пені.

Тому нарахування ще одних процентів за цей же період за несвоєчасне виконання зобов'язання покупцем, не узгоджується з приписами ст. 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд України, скасовуючи постанову Вищого господарського суду України від 24.07.2013 по даній справі.

Згідно з ч. 1 ст. 111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 58 225,91 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постанови апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись статтями 85, 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Криворізький маслоекстракційний завод" залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 14.05.2013р. по справі №8/5025/1402/12 залишити без змін.

Головуючий Ткаченко Н.Г.

Судді Катеринчук Л.Й.

Куровський С.В.