Постанова

від 14.01.2014 по справі 826/16023/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/16023/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В.

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 січня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Епель О.В., Федотова І.В.,

за участю секретаря: Бащенко Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Тутковський» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Тутковський» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними дій, скасування наказу та податкових повідомлень - рішень,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби, в якому просив суд визнати протиправними дії щодо проведення виїзної позапланової документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ПП «Транс-Інвестбуд» за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року та скасувати наказ від 18.05.2013 року №1011; скасувати податкові повідомлення - рішення від 21.06.2013 року №0004682202, №0004692202.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 листопада 2013 року у задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 листопада 2013 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги посилаючись на те, що судом першої інстанції було ухвалене законне та обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено колегією суддів, у період з 21.05.2013 року по 27.05.2013 року та з 28.05.2013 року по 01.06.2013 року посадовою особою відповідача на підставі пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України проведено виїзну позапланову документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ПП «Транс - Інвестбуд» за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року; за наслідками перевірки складено акт від 01.06.2013 року №625/22.2-10/01431334.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем п. 138.1, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток підприємств за півріччя 2012 року на 262469,00 грн.; п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 та п. 200.2 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на 236221,00 грн., у тому числі за лютий 2012 року на 50725,00 грн., за березень 2012 року - 83678,00 грн., за квітень 2012 року - 101818,00 грн.

В обґрунтування заниження податкових зобов'язань орган державної податкової служби посилаючись на акт ДПІ у Печерському районі м. Києва «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Транс - Інвестбуд» щодо підтвердження відомостей по взаємовідносинах з платником податків ПП «Еверест», СГД ОСОБА_2, ПП «Хладком» за лютий - квітень 2012 року» від 20.12.2012 року №5567/22-4/34808709 вважає господарські операції позивача з ПП «Транс - Інвестбуд» не реальними. Також, в акті зазначено, що господарські операції здійснені без ділової мети та необхідного обсягу цивільної дієздатності. Окрім цього, посилаючись на Систему автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України посадовою особою відповідача встановлено, що позивачем до складу податкового кредиту віднесено суму податку на додану вартість з ПП «Транс - Інвестбуд» в лютому 2012 року в розмірі 50725,00 грн., в березні 2012 року - 83678,00 грн., в квітні 2012 року 101818,00 грн., які останнім не задекларовані.

21 червня 2013 року ДПІ у Оболонському районі м. Києва винесені податкові повідомлення - рішення:

- №0004682202, яким на підставі акту перевірки за виявлені порушення позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 295276,00 грн., у тому числі за основним платежем 236221,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 59055,00 грн.;

- №0004692202, яким на підставі акту перевірки за виявлені порушення позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 328086,00 грн., у тому числі за основним платежем 262469,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 65617,00 грн.

Переглядаючи постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 листопада 2013 року в частині позовних вимог про визнання протиправними дій щодо проведення виїзної позапланової документальної перевірки та скасування наказу від 18.05.2013 року №1011, колегією суддів встановлено наступне.

Так, позивач вважає, що з дотриманням строків надав контролюючому органу пояснення та запитувані документальні підтвердження щодо взаємовідносин з ПП «Транс - Інвестбуд», чим виконав вимоги пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України, тому відповідач не мав право виносити наказ на проведення позапланової виїзної перевірки та проводити таку перевірку.

Відмовляючи у задоволенні позову в цій частині вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність наказу про проведення перевірки та дій щодо проведення позапланової виїзної перевірки.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка (пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України).

Відповідно до пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється у разі, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено колегією суддів, 18 травня 2013 року ДПІ у Оболонському районі м. Києва звернулась до позивача з запитом від 17.04.2013 року №9439/10/222-21/3х про надання пояснень та документальних підтверджень (а.с. 155).

В адміністративному позові, позивач зазначає, що на виконання зазначеного запиту ним 30.04.2013 року було надано пояснення та документальні підтвердження.

Положеннями пунктів 78.4 та 78.5 статті 78 ПК України передбачено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

18 травня 2013 року начальником ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС видано наказ №1011, яким на підставі пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України вирішено провести документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ПП «Транс - Інвестбуд» за період з 01.12.2012 року по 31.12.2012 року тривалістю п'ять робочих днів з 21.05.2013 року по 27.05.2013 року (т. 1 а.с. 54).

Пунктом 78.5 статті 78 ПК України визначено, що допуск посадових осіб органів податкової служби до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки;

- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Колегія суддів вважає, що встановлюючи умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення планових та позапланових виїзних перевірок, п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України одночасно встановлює наслідки недотримання контролюючим органом цих умов. Так, непред'явлення або ненадання контролюючим органом державної податкової служби платнику податків документів, перелік яких наведений в абз. 1 п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України, або їх надання з порушенням вимог є підставою для недопущення осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.

Факт отримання позивачем направлення на перевірку та наказу про проведення перевірки останнім не заперечується. Також, факт отримання посадовою особо позивача - головою правління Загороднюком О.О., під розписку копії наказу про проведення перевірки від 18.05.2013 року №1011 та ознайомлення під підпис його з направленням від 21.05.2013 року №989/22 відображено в акті перевірки, який підписаний посадовими особами відповідача, в тому числі і головою правління, без заперечень.

Отже, вважаючи неправомірним наказ про проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивач мав право скористатися своїм правом та не допустити посадову особу до проведення перевірки.

В разі коли платник податків не скористався цим правом і перевірка була проведена, платник податків має право оскаржити рішення органу державної податкової служби, прийняте за результатами перевірки, з підстав невідповідності рішення закону чи компетенції органу державної податкової служби.

Таким чином, колегія суддів вважає, що наказ про проведення документальної позапланової виїзної перевірки від 18 травня 2013 року №1011 винесено на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ПК України, у зв'язку із чим відповідач під час проведення виїзної позапланової документальної перевірки діяв правомірно, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Щодо позовних вимог про скасування податкових повідомлень - рішень від 21.06.2013 року №0004682202, №0004692202 колегією суддів встановлено наступне.

Відмовляючи у задоволенні позову в цій частині вимог, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем документи не підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, а висновки акту перевірки знайшли свого підтвердження, тому останнім неправомірно сформовані дані податкового обліку по господарських операціях з ПП «Транс - Інвестбуд».

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Частиною 2 ст. 3 цього Кодексу передбачено, що господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Водночас за відсутністю факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

При цьому, під час розгляду зазначеної категорії справ необхідно звертати особливу увагу на дослідження реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку та приймати на підтвердження даних податкового обліку лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Розглядаючи реальність господарських операцій позивача з ПП «Транс - Інвестбуд», колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між позивачем (замовник) та ПП «Транс - Інвестбуд» (підрядник) укладено договір №87/01-2012 на виконання підрядних робіт, відповідно до якого останній зобов'язується виконати комплекс ремонтних та будівельних робіт будівель та споруд замовника за адресою: Україна, 04114, м. Київ, вул. Дубровицька, 28. Детальний перелік робіт, що підлягають виконанню в рамках даного договору та їх вартість визначається сторонами на підставі кошториса, узгодженого сторонами (п. 1.2 договору). У випадку відсутності у виконаній роботі недоліків та/або своєчасного і належного їх усунення, сторонами підписується акт виконаних робіт (акт виконаних робіт за формою КБ-2В, довідка за формою КБ-3), який є підставою для проведення розрахунку між сторонами (п. 3.5).

На виконання умов договору між сторонами узгоджено договірну ціну на ремонтні роботи приміщень корпусів «Л», «Е» станом на 16 січня 2012 року та на ремонтні роботи приміщень корпусів «З», «Л» станом на 01 лютого 2012 року (т. 1 а.с. 70, 71), локальні кошториси на ремонтні роботи приміщень корпусів «Л», «Е» станом на 16 січня 2012 року №2-1-1 та на ремонтні роботи приміщень корпусів «З», «Л» станом на 01 лютого 2012 року №2-1-1 (т. 1 а.с. 72 - 76, 77 - 80), а також складені довідки про вартість виконаних підрядних робіт форми №КБ-3 за січень 2012 року, лютий 2012 року (т. 1 а.с. 98, 106), акти приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2В за січень 2012 року, лютий 2012 року (т. 1 а.с. 99 - 105, 107 - 112).

В подальшому між позивачем та ПП «Транс - Інвестбуд» були укладені аналогічного змісту договори від 01 березня 2012 року №90/03-2012 (т. 1 а.с. 81 - 82), від 02 квітня 2012 року №95/04-2012 (т. 1 а.с. 87 - 88)

На виконання умов договорів між сторонами узгоджено договірну ціну на ремонтні роботи приміщень корпусу «О» станом на 01 березня 2012 року (т. 1 а.с. 83), корпусів «О», «Е» станом на 02 квітня 2012 року (т. 1 а.с. 89), локальні кошториси на ремонтні роботи приміщень корпусів «О» станом на 01 березня 2012 року №2-1-1 (т. 1 а.с. 84), корпусів «О», «Е» станом на 02 квітня 2012 року (т. 1 а.с. 90 - 93), а також складені довідки про вартість виконаних підрядних робіт форми №КБ-3 за березень 2012 року (т. 1 а.с. 103), за квітень 2012 року (т. 1 а.с. 119), акти приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2В за березень 2012 року (т. 1 а.с. 114 - 118), квітень 2012 року (т. 1 а.с. 120 - 126).

Окрім цього, виконавцем були виписані податкові накладні від 31.01.2012 року №55, від 29.02.2012 року №94, від 30.03.2012 року №88, від 24.04.2012 року №57 (т. 1 а.с. 94 - 97).

На підтвердження оплати отриманих робіт позивачем надані виписки по рахункам у банках (т. 1 а.с. 127 - 134).

Сума податку на додану вартість за зазначеними вище податковими накладними та витрат була віднесена до складу податкового кредиту та, відповідно, до складу валових витрат, що не заперечується сторонами.

На виконання умов договорів позивач придбав необхідні для проведення ремонту будівельні матеріали, що підтверджуються видатковими накладними на придбання будівельних матеріалів та накладними - вимогами на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (т. 1 а.с. 148 - 194).

Згідно свідоцтв на право власності від 11.01.2000 року серії МК №010002829 та від 25.01.2002 року серії МК №010004841 з додатками, будівлі за адресою: м. Київ, вул. Дубровицька, 28, належить ВАТ «Київській завод «Геофізприлад», правонаступником якого є позивач (т. 1 а.с. 137 - 142, 143 - 147).

Згідно витягу з оборотно - сальдової відомості по рахунку бухгалтерського обліку №103 за період з 01 січня по 30 червня 2012 року, в обліку відображено збільшення балансової вартості основних засобів по корпусу «Л» (заводоуправління, 4 поверх, корпус №3), корпусу «О» (лабораторно - побутовий корпус) (т. 1 а.с. 200)

Таким чином, колегія суддів вважає, що господарські операції позивача з зазначеним вище контрагентом здійснювалась в межах господарської діяльності, є реальними, та підтверджуються необхідними документами.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих виконавцем податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Також, як вбачається з акту перевірки, підставою для донарахування позивачу податкових зобов'язань є лише висновки акту про неможливість проведення зустрічної звірки, будь - яких інших доказів на підтвердження укладення між позивачем та контрагентами правочинів, які вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами, не надано.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено колегією суддів, на дату підписання договорів та розрахункових документів контрагент позивача не був припинений та був платником податку на додану вартість.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Колегія суддів вважає, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг) - ПП «Еверест», СГД ОСОБА_2, ПП «Хладком», на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Щодо посилання в акті перевірки на ненадання позивачем журналу реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці, колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що відповідальність за проведення інструктажів, в тому числі з питань охорони праці, покладено на особу, яка залучала працівників до виконання робіт, тобто на ПП «Транс - Інвестбуд».

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що органом державної податкової служби, як суб'єктом владних повноважень не доведено, що зазначені вище правочини є такими, що не відповідають моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок, спрямовані на не реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про скасування податкових повідомлень - рішень від 21.06.2013 року №0004682202, №0004692202 підлягають задоволенню.

Підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, відповідно до пункту 1 та 4 статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні постанови неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи та порушено норми матеріального права, в зв'язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про часткове задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Тутковський» задовольнити частково.

Скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 листопада 2013 року та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби від 21.06.2013 року №0004682202, №0004692202.

В інший частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Постанову у повному обсязі складено 20.01.2014 року)

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя: О.В. Епель

Суддя: І.В. Федотов

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Епель О.В.