Постанова

від 16.01.2014 по справі 810/6067/13-а

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2014 року 17 год. 57 хв. 810/6067/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н.Д., за участю секретаря судового засідання Корецького І.О.,

представника позивача: Скляренко О.П.,

представника відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Техно» доДержавної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Техно» (далі - ТОВ «Компанія «Техно» або позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - ДПІ у Києво-Святошинському районі або відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.07.2013 №0000012300 та №0000022300.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на відсутність порушення ним вимог податкового законодавства, оскільки договірні відносини щодо поставки товарів між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Консалтингова компанія «Бремексгруп ЛТД», Товариством з обмеженою відповідальністю «Комерційна фірма «Горизонталь», Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Мегафіш», Товариством з обмеженою відповідальністю «Онікс Компані ЛТД» (далі - ТОВ «Консалтингова компанія «Бремексгруп ЛТД», ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь», ТОВ «Компанія «Мегафіш» та ТОВ «Онікс Компані ЛТД», відповідно) мали реальний характер - товар від них поставлено, отримано й оплачено позивачем. Зазначені факти підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності.

Як зазначає позивач, відповідачем не наведено жодного доказу для обґрунтування фіктивності та нікчемності договорів, укладених між позивачем та його контрагентами, а викладені в акті перевірки висновки здійснено виключно на матеріалах перевірок останніх, свідченнях посадових осіб ТОВ «Консалтингова компанія «Бремексгруп ЛТД» і ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь», а також висновку почеркознавчої експертизи підписів на податкових деклараціях ТОВ «Компанія «Мегафіш» без оцінки наданих позивачем до перевірки первинних документів.

Тому, на думку позивача, рішення податкового органу є незаконними, оскільки при їх прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

Представник позивача у судовому засіданні 16.01.2014 позов підтримав, просив задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач позов не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування заперечень вказав, що оскаржувані рішення прийняті з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Представник відповідача, який про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, у судове засідання призначене на 16.01.2014 не з'явився. Водночас, заперечення на адміністративний позов містить клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні матеріали справи у їх сукупності, заслухавши думку представника позивача, враховуючи, що про час, дату та місце розгляду справи відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином, зважаючи на відсутність підстав для відкладення судового розгляду, передбачених статтею 128 Кодексу адміністративного судочинства України та беручи до уваги положення частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ТОВ «Компанія «Техно», код ЄДРПОУ 30398674, місцезнаходження: 08150, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Вокзальна, буд. 45, зареєстроване як юридична особа Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області 25.05.1999. Як платник податків узятий на облік в органах державної податкової служби з 07.06.1999 за №897.

Як вбачається із змісту інформації, наявної на офіційному сайті Міністерства доходів і зборів України, у розділі «Реєстр платників ПДВ» (електрона адреса в мережі Інтернет http://minrd.gov.ua/reestr) ТОВ «Компанія «Техно», індивідуальний податковий номер - 303986710136, з 18.06.1999 зареєстрований платником податку на додану вартість. Крім цього, інформація про особу з податковим номером 30398674 відсутня в базі «Анульована реєстрація платників ПДВ».

Видами діяльності ТОВ «Компанія «Техно» є виробництво гофрованого паперу та картону, паперової та картонної тари; виробництво тари з пластмас; неспеціалізована оптова торгівля.

У період з 10.06.2013 по 21.06.2013 на підставі наказу ДПІ у Києво-Святошинському районі від 31.05.2013 № 487, повідомлення про проведення перевірки від 31.05.2013 № 25 посадовою особою ДПІ у Києво-Святошинському районі проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Компанія «Техно» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012.

За результатами перевірки складений акт від 09.07.2013 №427/22-01/30398674 (надалі - Акт перевірки), який містить висновки, з урахуванням предмету спору, про:

- порушення позивачем підпунктів 14.1.27,14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 137.1 статті 137, пунктів 138.2, 138.4 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 138048,60 грн., у тому числі за ІV квартал 2010 року на суму 55469,12 грн., за І квартал 2012 року на суму 18981,90 грн., за ІІ квартал 2012 року на суму 39949,47 грн. та за ІІІ квартал 2012 року на суму 23648,10 грн.;

- порушення позивачем підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 113198,37 грн., у тому числі за жовтень 2010 року на суму 44375,37 грн., за квітень 2011 року на суму 33480,00 грн. та за грудень 2011 року на суму 35343,00 грн.;

- нікчемність договорів укладених між позивачем та ТОВ «Онікс Компані ЛТД», ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь», ТОВ «Компанія «Мегафіш» і ТОВ «Консалтингова компанія «Бремексгруп ЛТД».

Висновок податкового органу про заниження суми податкового зобов'язання, за його твердженням, пов'язується із порушенням позивачем встановленого порядку формування податкового кредиту за операціями з придбання товарів у ТОВ «Консалтингова компанія «Бремексгруп ЛТД», ТОВ «Компанія «Мегафіш» і ТОВ «Онікс Компані ЛТД» та безпідставне віднесення позивачем до витрат витрати на придбання товарів у ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» і ТОВ «Консалтингова компанія «Бремексгруп ЛТД», що ґрунтується на матеріалах перевірок зазначених контрагентів, поясненнях посадових осіб ТОВ «Консалтингова компанія «Бремексгруп ЛТД», ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» та висновку почеркознавчої експертизи підписів на податкових декларацій ТОВ «Компанія «Мегафіш».

Так, відповідач зазначив, що на його адресу від інших податкових органів надійшли акти перевірок ТОВ «Консалтингова компанія «Бремексгруп ЛТД», ТОВ «Компанія «Мегафіш», ТОВ «Онікс Компані ЛТД» та ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь», а саме:

- акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 22.07.2011 №911/23-10/37242453 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Бремексгруп ЛТД» (код ЄДРПОУ 37242453) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.08.2010 по 01.06.2011»;

- акт ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 13.11.2012 №7593/22-7/37889322 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» (код за ЄДРПОУ 37889322) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.10.2011 по 30.06.2012»;

- акт ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 04.03.2013 №438/22.7-37889322 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» (код за ЄДРПОУ 37889322) щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами за період з 01.07.2012 по 31.12.2012»;

- акт ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 15.03.2013 №531/22.4-13/37817014 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Онікс Компані ЛТД» (код за ЄДРПОУ 37817014) щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами-покупцями за періоди з листопада по грудень місяці 2011 року та з січня по березень 2012 року»;

- акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 21.02.2013 №898/23-3 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Компанія «Мегафіш» (код за ЄДРПОУ 32665976) щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами-продавцями та контрагентами-покупцями за періоди з листопада по грудень місяці 2011 року та з січня по березень 2012 року».

У зв'язку із відсутністю за місцезнаходженням ТОВ «Консалтингова компанія «Бремексгруп ЛТД», ТОВ «Компанія «Мегафіш», ТОВ «Онікс Компані ЛТД» і ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь», податковий орган дійшов висновку про відсутність у них первинних документів по взаємовідносинах з ТОВ «Компанія «Техно» та про «фіктивність» діяльності вказаних підприємств, а отже, як наслідок, про нікчемність усіх укладених ними правочинів.

Крім цього, в обґрунтування прийнятих податкових повідомлень-рішень позивач зазначив, що відповідно до протоколів допиту директора ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» громадянина ОСОБА_2 та директора ТОВ «Консалтингова компанія «Бремексгруп ЛТД» громадянина ОСОБА_4, вони пояснили, що товариства зареєстрували за винагороду та фактично господарською діяльністю від імені зазначених товариств не займались.

Також відповідач зазначив, що відповідно до висновку спеціаліста відділу криміналістичних досліджень науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при Управлінні МВС України на Південно-західній залізниці від 09.02.2012 №83, підписи від імені Воловика В.А., у податкових деклараціях з ПДВ за травень та червень місяці 2011 року і у розшифровках податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за травень та червень місяці 2011 року ТОВ «Компанія «Мегафіш» виконані не Воловиком В.А., а іншою особою.

У зв'язку із зазначеним, податковий орган дійшов висновку, що всі угоди, які укладені між ТОВ «Компанія «Техно» та ТОВ «Консалтингова компанія «Бремексгруп ЛТД», ТОВ «Компанія «Мегафіш», ТОВ «Онікс Компані ЛТД» і ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» мають ознаки «фіктивності» та, як наслідок, про безпідставне віднесення позивачем за даними господарськими операціями суми податку на додану вартість до податкового кредиту та до складу витрат, витрати на придбання таких товарів.

На підставі Акта перевірки, відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, ДПІ у Києво-Святошинському районі прийняті податкові повідомлення-рішення від 23.07.2013: №0000012300, згідно з яким позивачеві збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 172562,00 грн., у тому числі, за основним платежем -138049,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 34513,00 грн.; №0000022300, згідно з яким позивачеві збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 133130,00 грн., у тому числі, за основним платежем - 113199,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 19931,00 грн.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач скористався своїм правом оскаржити їх у судовому порядку, звернувшись із даним позовом до суду.

У ході з'ясування обставин справи і перевірки їх доказами судом встановлено, що між покупцем - ТОВ «Компанія «Техно» та постачальниками (продавцями) укладені договори поставок та купівлі-продажу, а саме, з ТОВ «Онікс Компані ЛТД» договір поставки від 01.12.2011 № б/н, з ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» договір купівлі-продажу від 01.03.2012 №0103/2012, з ТОВ «Компанія «Мегафіш» договір поставки від 01.04.2011 №01/042 та з ТОВ «Консалтингова компанія «Бремексгруп ЛТД» договір купівлі-продажу від 01.10.2012 №1003 (том І а.с.104, 105, 122, 181, 182, 195), відповідно до яких продавець зобов'язується поставити товар (плівку ПА/ПЕ, ПЕТ), а покупець його прийняти та оплатити.

Відповідно до пояснень представника позивача, перед укладенням договорів з метою запобігання укладенню правочинів з недобросовісними суб'єктами господарювання він учинив низку дій щодо перевірки наявності спеціальної податкової правосуб'єктності та добросовісності ТОВ «Онікс Компані ЛТД», ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь», ТОВ «Компанія «Мегафіш» та ТОВ «Консалтингова компанія «Бремексгруп ЛТД», а саме, позивачем було запитано та отримано від контрагентів документи про наявність державної реєстрації та стан юридичних осіб контрагентів в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; наявність державної реєстрації як платників податків на додану вартість.

Лише після отримання всіх документів позивачем були укладені відповідні договори. На підтвердження зазначених обставин позивачем надано суду копії відповідних документів.

У зв'язку з цим, судом встановлено, що позивачем було вжито всіх необхідних від нього заходів стосовно перевірки наявності спеціальної податкової правосуб'єктності ТОВ «Онікс Компані ЛТД»,ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь», ТОВ «Компанія «Мегафіш» та ТОВ «Консалтингова компанія «Бремексгруп ЛТД», наявності дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації як платника податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо) в офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість, що ведеться податковим органом.

На підтвердження поставки товарів від ТОВ «Онікс Компані ЛТД», ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь», ТОВ «Компанія «Мегафіш» та ТОВ «Консалтингова компанія «Бремексгруп ЛТД», позивачем до перевірки та матеріалів справи надані видаткові накладні від 12.12.201 №308, від 05.12.2011 №107, від 13.03.2012 №31, від 07.03.2012 №16, від 09.04.2012 №195, від 02.04.2012 №38, від 07.05.2012 №156, від 15.05.2012 №385, від 01.06.2012 №7, від 16.07.2012 №532, від 11.07.2012 №369, від 04.04.2011 №РН-0000101, від 11.10.2010 №101107, від 04.10.2010 №100404, від 27.10.2010 №102708 та рахунки-фактури від 05.12.2011 №0512-11, від 13.03.2012 №31, від 07.03.2012 №16, від 09.04.2012 №195, від 02.04.2012 №38, від 07.05.2012 №156, від 15.05.2012 №385, від 01.06.2012 №7, від 16.07.2012 №532, від 11.07.2012 №369, (том І а.с.106, 107, 110, 123-131, 141-149, 183, 196-198).

За результатами господарських операцій ТОВ «Онікс Компані ЛТД», ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь», ТОВ «Компанія «Мегафіш» та ТОВ «Консалтингова компанія «Бремексгруп ЛТД» видано на користь ТОВ «Компанія «Техно» податкові накладні від 12.12.201 №308, від 05.12.2011 №107, від 13.03.2012 №31, від 07.03.2012 №16, від 09.04.2012 №195, від 02.04.2012 №38, від 07.05.2012 №156, від 15.05.2012 №385, від 01.06.2012 №7, від 16.07.2012 №532, від 11.07.2012 №369, від 04.04.2011 №22, від 11.10.2010 №101107, від 04.10.2010 №100404, від 27.10.2010 №102708 (том І а.с.108, 109, 132-140, 184, 199-201).

Розрахунки між позивачем та вказаними контрагентами здійснювались у безготівковій формі, що підтверджується наявними у матеріалах справи та дослідженими у ході проведення перевірки копіями виписок по банківському рахунку позивача (том І а.с.111-113, 172-180, 190-194, 210-218).

У ході розгляду справи представник відповідача жодних заперечень щодо форми і змісту наданих позивачем письмових документів не висловив. Доказів, які б вказували на недійсність чи підробку первинних документів або їх невідповідність нормативно-правовим актам суду не надав.

Тобто, позивачем відповідачеві під час проведення перевірки надані усі документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, які встановлюють факт здійснення господарських операцій щодо придбання товарів у ТОВ «Онікс Компані ЛТД»,ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь», ТОВ «Компанія «Мегафіш» і ТОВ «Консалтингова компанія «Бремексгруп ЛТД».

Суд звертає увагу, що усі зазначені двосторонні документи підписані зі сторони ТОВ «Онікс Компані ЛТД» - Юрченком С.П., зі сторони ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» - ОСОБА_2, зі сторони ТОВ «Компанія «Мегафіш» - Воловиком В.А., зі сторони ТОВ «Консалтингова компанія «Бремексгруп ЛТД» - ОСОБА_4, які відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на дату виникнення спірних правовідносин, були керівниками та підписантами ТОВ «Онікс Компані ЛТД», ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь», ТОВ «Компанія «Мегафіш», ТОВ «Консалтингова компанія «Бремексгруп ЛТД», відповідно, та скріплені печатками підприємств.

А відтак, перелічені вище первинні документи містять усі необхідні реквізити, для надання їм юридичної сили та доказовості.

Як вбачається зі змісту Акта перевірки, надані позивачем до перевірки документи відповідачем не проаналізовано.

Акт перевірки не містить жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Компанія «Техно», ТОВ «Онікс Компані ЛТД»,ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь», ТОВ «Компанія «Мегафіш» і ТОВ «Консалтингова компанія «Бремексгруп ЛТД» були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду, як на дату укладання чи виконання договорів, так і на дату складання податкових накладних.

Таким чином, на момент здійснення господарських операцій та видання податкових накладних, позивач та його контрагенти були платниками податку на додану вартість, які зареєстровані відповідно до положень статті 183 Податкового кодексу України.

Статус позивача та його контрагентів, як платників ПДВ, не заперечувався сторонами. Матеріали справи також містять відповідні свідоцтва платників податку на додану вартість зазначених контрагентів.

Відповідач не заперечував та не спростував той факт, що податкові накладні, виписані контрагентами позивача, відповідають вимогам статті 201 Податкового кодексу України та наказу Міністерства фінансів України 01.11.2011 № 1379 "Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за №1333/20071.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що сума податкового кредиту позивачем сформовано на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

Згідно з даними Акта перевірки, суми податку на додану вартість по податкових накладних, виписаних ТОВ «Онікс Компані ЛТД», ТОВ «Компанія «Мегафіш» і ТОВ «Консалтингова компанія «Бремексгруп ЛТД», включені позивачем до податкового кредиту відповідних періодів, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість, даним декларації з ПДВ.

Щодо включення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість по податкових накладних, виписаних ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь», то як вбачається із змісту акта перевірки, по даним взаємовідносинам податкове зобов'язання податковим органом не нараховувалось.

Крім цього, незважаючи на вимоги ухвали суду про закінчення підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду, відповідачем не надано жодних доказів того, що контрагенти позивача не звітувалися до податкових органів, не відображали результати господарських операцій з позивачем та не сплачували до бюджету обов'язкових платежів.

У зв'язку з цим, у суду не виникає сумнівів щодо належного відображення результатів господарських операцій між позивачем та його контрагентами у податковій звітності зазначених суб'єктів господарювання.

У силу положень пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 201.10 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит пов'язано з виникненням визначеної законом події та наявністю належним чином оформленого документа, який засвідчує суму сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість по дійсній операції, пов'язаній з господарською діяльністю платника податку.

Крім цього, в силу положень пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

Згідно підпунктів139.1.1, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не належать до складу витрат будь-які витрати не пов'язані з провадженням господарської діяльності, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Тобто, за змістом положень Податкового кодексу України наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту та витрат, за наявності необхідних підтверджувальних документів первинного бухгалтерського обліку.

Як вже зазначалось судом, податкові зобов'язання було визначено позивачеві у зв'язку з формуванням податкового кредиту за рахунок сум податку, сплачених контрагентам у складі вартості придбаних товарів, а також віднесення до складу витрат, витрати на їх придбання.

Оскільки, на думку податкового органу, товари фактично не поставлялись, а учасниками правочину переслідувалась мета мінімізації податкових зобов'язань, угоди є безтоварними, та, як наслідок, нікчемними, а тому формування податкового кредиту та витрат за ними вчинено позивачем незаконно.

Таким чином, вирішення даної справи також залежить від доведеності тверджень податкового органу про безтоварність господарських операцій, які покладено в основу висновків про нікчемність правочинів та оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Суд зазначає, що про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

З метою забезпечення повного та об'єктивного розгляду справи суд відповідно до ухвали від 02.12.2013 про закінчення підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду витребував у відповідача, серед іншого, письмову інформацію про наявність основних фондів виробництва (власних чи орендованих), управлінського персоналу тощо та форму № 1ДФ ТОВ «Консалтингова компанія «Бремексгруп ЛТД», ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь», ТОВ «Онікс компані ЛТД» і ТОВ «Компанія «Мегафіш».

Однак, відповідачем вказаних вимог ухвали суду не виконано, запитуваних документів не надано та не повідомлено про причини неможливості їх надання.

Разом з цим, як вбачається із змісту Акта перевірки, податковим органом не перевірялися контрагенти позивача ТОВ «Консалтингова компанія «Бремексгруп ЛТД», ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь», ТОВ «Компанія «Мегафіш» та ТОВ «Онікс Компані ЛТД» на предмет наявності у них необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності, зокрема, основних фондів виробництва, наявності матеріальних ресурсів, кваліфікованого персоналу тощо.

А відтак, суд констатує, що відповідачем не надано жодного доказу неможливості здійснення позивачем та його контрагентами зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Вивчивши надані документальні підтвердження, судом не встановлено відсутності мети у позивача щодо реального настання правових наслідків та укладення правочинів задля заниження об'єкту оподаткування і несплати податків.

Факт придбання позивачем товарів підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, а право на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченої у складі вартості придбаних товарів, посвідчується належним чином оформленими податковими накладними.

Щодо посилання у Акті перевірки, як на доказ безтоварності господарських операцій, на наявність висновку спеціаліста відділу криміналістичних досліджень науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при Управлінні МВС України на Південно-західній залізниці від 09.02.2012 №83, відповідно до якого, підписи від імені Воловика В.А., у податкових деклараціях з ПДВ за травень та червень місяці 2011 року і у розшифровках податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за травень та червень місяці 2011 року ТОВ «Компанія «Мегафіш» виконані не Воловиком В.А., а іншою особою., то суд зазначає, що на неодноразову вимогу суду, відповідачем не було надано зазначеного висновку.

А відтак, суд позбавлений можливості надати оцінку вказаним обставинам, а тому вони не беруться судом до уваги.

Крім цього, суду не надано жодного доказу, що експерту були представлені на дослідження первинні документи бухгалтерського та податкового обліку ТОВ «Компанія «Мегафіш» по взаємовідносинам із позивачем та наявність відповідного висновку експерта щодо них.

Щодо посилання у Акті перевірки, як на доказ безтоварності господарських операцій, на наявність пояснень директорів ТОВ «Консалтингова компанія «Бремексгруп ЛТД» та ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь», то суд зазначає, що на неодноразову вимогу суду, відповідачем не було надано протоколів допиту директорів цих підприємств, що позбавило суд можливості надати оцінку зазначеним обставинам, встановити коло таких осіб, а тому вони не беруться судом до уваги.

Крім цього, суд констатує, що правовідносини з приводу укладання та виконання договорів, які відповідач вважає безтоварними, виникли між юридичними особами, а фізичні особи, які учиняли підписи на первинних документах, діяли як представники цих юридичних осіб.

В силу частини четвертої статті 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Як установлено під час судового розгляду, на момент укладення правочинів, які відповідач вважає безтоварними та здійснення господарських операцій, і позивач і його контрагенти були правоздатними і перебували в якості зареєстрованих юридичних осіб в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Крім цього, як встановлено судом, усі документи від імені ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» підписані ОСОБА_2, а від імені ТОВ «Консалтингова компанія «Бремексгруп ЛТД» - ОСОБА_4, які, відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на дату виникнення спірних правовідносин та складання документів первинного бухгалтерського і податкового обліку та станом на дату розгляду справи по суті заявлених позовних вимог, є керівниками зазначених підприємств, тобто особами, які уповноважені діяти від їх імені без довіреностей.

За переконанням суду перевірка автентичності підписів на кожному документі, представленому контрагентом, виходить за межі розумної обачливості позивача. Адже платник не може проводити почеркознавчу експертизу під час здійснення підприємницької діяльності, на нього не може бути покладено надмірний тягар доказування своєї добросовісності.

Водночас належних та переконливих доказів того, що особи, які підписали податкові накладні та інші документи від імені контрагентів позивача, не мали відповідних повноважень, а також того, що про ці обставини було відомо або мало бути відомо позивачеві, податковим органом не надано.

Слід також зазначити, що дії фізичних осіб - представників, які учиняли підписи на первинних документах, у контексті правової оцінки правочинів, що вчинені між юридичними особами, слід оцінювати з точки зору наявності у цих фізичних осіб відповідних повноважень на укладення правочину від імені юридичної особи.

Відповідно до статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

У силу частини другої статті 1158 Цивільного кодексу України особа, яка вчинила дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, зобов'язана при першій нагоді повідомити її про свої дії. Якщо ці дії будуть схвалені іншою особою, надалі до відносин сторін застосовуються положення про відповідний договір.

Таким чином, сам лише факт того, що певна фізична особа учинила правочин (певні дії, що мають юридичне значення) в інтересах юридичної особи без її доручення або з перевищенням повноважень, не має наслідком безтоварності такого правочину, адже такого наслідку законом не передбачено.

Суд звертає увагу також на те, що податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку.

Як вбачається з Акта перевірки, позивачем до перевірки були надані посадовим особам відповідача всі необхідні документи та регістри, які підтверджують фактичний рух активів позивача.

Поряд з цим, факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлено з урахуванням якісних характеристик товарів, які б однозначно свідчили про призначення придбаних товарів для використання в господарській діяльності платника податків та відповідали б змісту цієї діяльності.

Документи та інші дані, що спростовують або підтверджують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Водночас, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

Як встановлено судом, усі наявні у матеріалах справи документи дають змогу визначити, які саме товари поставлялись, за якою ціною, між якими контрагентами та надано належні докази використання придбаних товарів у власній господарській діяльності.

Суд також звертає увагу на те, що відповідачем не заперечувався факт наявності у позивача товару та його використання у власній господарській діяльності, яка зазначена у КВЕД.

Податковим органом не надано доказів на підтвердження відсутності зв'язку придбаних товарів з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції або неможливістю їх використання в господарській діяльності позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, придбані у ТОВ «Консалтингова компанія «Бремексгруп ЛТД», ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь», ТОВ «Компанія «Мегафіш» та ТОВ «Онікс Компані ЛТД» товари (плівка ПА/ПЕ, ПЕТ) у подальшому були реалізовані ТОВ «Компанія «Техно» третім особам, на підтвердження чого позивачем надані відповідні докази (податкові, видаткові накладні, докази оплати) (том ІІ а.с.14-178).

Суду не надано також жодних доказів того, що товари, які були придбані позивачем у ТОВ «Консалтингова компанія «Бремексгруп ЛТД», ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь», ТОВ «Компанія «Мегафіш» та ТОВ «Онікс Компані ЛТД» придбавались у інших контрагентів або обліковувались на складах позивача до укладення правочинів, які, на думку відповідача, містять ознаки безтоварності.

Відповідно до пояснень позивача, що не було спростовано відповідачем, оскільки придбаний у ТОВ «Консалтингова компанія «Бремексгруп ЛТД», ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь», ТОВ «Компанія «Мегафіш» та ТОВ «Онікс Компані ЛТД» товар має невеликі габарити, його транспортування здійснювалось легковим автомобілем заступника директора ТОВ «Компанія «Техно», про що директором було прийнято відповідний наказ від 01.10.2010 №35 «Про використання автомобіля співробітника», та у зв'язку з чим, товарно-транспортні накладні та подорожні листи не складались. На підтвердження зазначеного позивачем приєднані до матеріалів справи заяви, накази, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.

У зв'язку з цим, суд дійшов висновку, що відсутність у позивача товарно-транспортних накладних не є безумовним доказом неправомірності вчиненої господарської операції.

Суд зазначає, що податкові повідомлення-рішення, на підставі яких визначаються податкові зобов'язання платника податків, приймаються податковим органом за результатами безпосередньої оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури.

З дослідженого у судовому засіданні Акта перевірки вбачається, що посадові особи податкового органу факти поставки товарів не перевіряли, безпосереднього аналізу фінансово-господарських документів не робили, а висновки про нікчемність/безтоварність господарських операцій посадовими особами зроблені лише на підставі матеріалів невиїзних перевірок та неможливості проведення зустрічних звірок ТОВ «Консалтингова компанія «Бремексгруп ЛТД», ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь», ТОВ «Компанія «Мегафіш» та ТОВ «Онікс Компані ЛТД», які не були надані суду.

А відтак, суд вважає, що висновок податкового органу про безтоварність господарських операцій є формальним і не об'єктивним, оскільки ґрунтується не на первинних документах та результатах співставлення даних бухгалтерського і податкового обліку, а на обставинах, які не мають безпосереднього значення для формування податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Щодо тверджень податкового органу про нікчемність правочинів суд зазначає таке.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (частина друга статті 215 Цивільного кодексу України).

У силу положень статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи у наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд звертає увагу на те, що у даній адміністративній справі, відповідачем, який посилається на нікчемність укладених між позивачем та його контрагентами договорів, повинно бути надано належні докази на обґрунтування такої нікчемності.

Крім того, для визнання правочину нікчемним на тій підставі, що його укладено з метою порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, суд досліджує у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення правочину, якою із сторін і в якій мірі виконано правочин, а також вину сторін у формі умислу.

Під наявністю умислу у сторін правочину суд розуміє те, що вони, виходячи з обставин справи, усвідомлювали протиправність правочину, який укладався, і суперечність його мети інтересам держави та суспільства, передбачали настання протиправних наслідків і бажали або свідомо допускали їх настання.

Проте, відповідачем на підтвердження позиції щодо нікчемності правочинів не надано, як того вимагають положення чинного законодавства України, належних доказів, які б свідчили, що документи, виписані на виконання договорів, були сфальсифікованими, як і не надано доказів притягнення до відповідальності (в тому числі кримінальної) відповідних посадових осіб у зв'язку з занесенням до звітності даних, що не відповідають дійсності або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угоди з метою, що порушує публічний порядок.

Відповідачем не доведено того факту, що зазначені правочини були укладені не з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, а з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, що вони спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності, спрямований на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею, її надрами, іншими природними ресурсами, укладені щодо відчуження викраденого майна або порушує правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Наявні в матеріалах справи документи первинного бухгалтерського та податкового обліку містять усі дані стосовно змісту операції. Вказані документи містять всі необхідні реквізити, які передбачені положеннями статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і фіксують факт здійснення господарської операції позивача.

Як установлено під час судового розгляду, на момент укладення правочинів, які відповідач вважає нікчемними, та здійснення господарських операцій, всі сторони правочину були правоздатними і перебували в якості зареєстрованих юридичних осіб в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Більш того, в Акті перевірки відсутні посилання на факт ухиляння контрагентів позивача від уплати податків та зборів, винесення вироків посадовим особам підприємств або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угоди з метою, що порушує публічний порядок.

Оскільки зобов'язання за договорами, укладеними між позивачем та ТОВ «Консалтингова компанія «Бремексгруп ЛТД», ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь», ТОВ «Компанія «Мегафіш» і ТОВ «Онікс Компані ЛТД» мали реальний характер, відсутність взаємних претензій свідчить про те, що укладення правочинів відповідало волі його сторін.

За наведених обставин, твердження податкового органу про порушення позивачем вимог частини п'ятої статті 203, частини першої та другої статті 215, статті 216 Цивільного кодексу України, що виявилось в недодержанні вимог зазначених норм в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, є безпідставними.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень.

Водночас, позивач під час судового розгляду довів суду належними та достатніми доказами факт придбання товарів. Надані позивачем докази є переконливими і достатніми для беззаперечного висновку суду щодо реальності господарських операцій та використання придбаних товарів у власній господарській діяльності з урахуванням видів економічної діяльності за КВЕД.

Слід також зазначити, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами.

Таким чином, в основу притягнення позивача до податкової відповідальності не можуть бути покладені висновки актів перевірки його контрагентів без фактичного встановлення порушень податкового законодавства самим позивачем.

З огляду на зазначене, беручи до уваги докази наявні у матеріалах справи у їх сукупності зважаючи на те, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентами у ході господарських операцій, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості; твердження про відсутність факту отримання товарів спростовується наявними матеріалами справи; суду не надано належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту та витрат, не доведено його недобросовісності суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 23.07.2013 №0000012300 та №0000022300.

Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Техно» понесені судові витрати у формі судового збору у розмірі 458 (чотириста п'ятдесят вісім) грн. 81 коп. згідно платіжного доручення від 07.11.2013 №2402.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панченко Н.Д.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 21 січня 2014 р.