Ухвала

від 17.07.2014 по справі 810/6067/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/6067/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Панченко Н.Д. Суддя-доповідач: Грибан І.О.

У Х В А Л А

Іменем України

17 липня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий-суддя Грибан І.О.

судді Губська О.А., Парінов А.Б.

за участі :

секретар с/з Печенюк Р.В.

розглянув в судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Техно» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Техно» звернулося в суд з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 23.07.2013 року №0000012300 та №0000022300.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 16 січня 2014 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення судом першої інстанції матеріального права, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

Сторони, що були належним чином повідомлені, в судове засідання на апеляційний розгляд не з'явилися. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення клопотання, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін. Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, у період з 10.06.2013 року по 21.06.2013 року посадовою особою ДПІ у Києво-Святошинському районі проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Компанія «Техно» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року.

За результатами перевірки складено Акт від 09.07.2013 №427/22-01/30398674, в якому зафіксовано порушення позивачем:

- підпунктів 14.1.27,14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 137.1 статті 137, пунктів 138.2, 138.4 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 138048,60 грн., у тому числі за ІV квартал 2010 року на суму 55469,12 грн., за І квартал 2012 року на суму 18981,90 грн., за ІІ квартал 2012 року на суму 39949,47 грн. та за ІІІ квартал 2012 року на суму 23648,10 грн.;

- підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 113198,37 грн., у тому числі за жовтень 2010 року на суму 44375,37 грн., за квітень 2011 року на суму 33480,00 грн. та за грудень 2011 року на суму 35343,00 грн.;

- нікчемність договорів укладених між позивачем та ТОВ «Онікс Компані ЛТД», ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь», ТОВ «Компанія «Мегафіш» і ТОВ «Консалтингова компанія «Бремексгруп ЛТД».

Висновок податкового органу про нікчемність угод ґрунтується на актах перевірки ТОВ «Консалтингова компанія «Бремексгруп ЛТД», ТОВ «Компанія «Мегафіш», ТОВ «Онікс Компані ЛТД» та ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь», поясненнях посадових осіб ТОВ «Консалтингова компанія «Бремексгруп ЛТД», ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» та висновку почеркознавчої експертизи підписів на податкових декларацій ТОВ «Компанія «Мегафіш».

23.07.2013 року відповідачем на підставі акта перевірки прийнято оскаржувані податкові повідомлення - рішення:

- №0000012300, згідно з яким позивачеві збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 172562,00 грн., у тому числі, за основним платежем -138049,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 34513,00 грн.;

- №0000022300, згідно з яким позивачеві збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 133130,00 грн., у тому числі, за основним платежем - 113199,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 19931,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися враховуючи наступні обставини справи.

Відповідно до вимог податкового законодавства правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Не відносяться до валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Отже, наявність законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту та валових витрат, зокрема податкових накладних, виписаних платником податку, є обов'язковою, для визнання правомірності формування таких за умови, якщо відомості в таких документах відповідають дійсності, і якщо господарські операції мали реальний характер та придбані товари (роботи, послуги) використовувалися у господарській діяльності платника податку.

З матеріалів справи вбачається, що між покупцем - ТОВ «Компанія «Техно» та постачальниками (продавцями) укладені договори поставок та купівлі-продажу:

- з ТОВ «Онікс Компані ЛТД» договір поставки від 01.12.2011 року № б/н;

- з ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» договір купівлі-продажу від 01.03.2012 року №0103/2012;

- з ТОВ «Компанія «Мегафіш» договір поставки від 01.04.2011 року №01/042;

- з ТОВ «Консалтингова компанія «Бремексгруп ЛТД» договір купівлі-продажу від 01.10.2012 №1003 (том І а.с.104, 105, 122, 181, 182, 195).

Як встановлено судом першої інстанції, факт виконання поставки позивачу за зазначеним зобов'язанням та оплати їх вартості підтверджується документально; господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Доказами господарської операції є первинні документи, які складалися відповідно до вимог діючого законодавства, зокрема: податкові та видаткові накладні, рахунки-фактури.

В рахунок оплати поставок на виконання вищезазначених зобов'язань позивач в безготівковій формі здійснив перерахування грошових коштів, що підтверджується відповідними банківськими виписками.

Позивачем надано докази використання придбаного товару у подальшій господарській діяльності. Зокрема, придбані у ТОВ «Консалтингова компанія «Бремексгруп ЛТД», ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь», ТОВ «Компанія «Мегафіш» та ТОВ «Онікс Компані ЛТД» товари (плівка ПА/ПЕ, ПЕТ) у подальшому були реалізовані третім особам.

Відповідачем не надано доказів того, що суми сплаченого (нарахованого) позивачем податку, у зв'язку з придбанням товарів, не підтверджені податковими накладними або останні оформлені з порушенням вимог закону.

Відповідачем не надано будь-яких доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних операцій, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків, не надано доказів на підтвердження доводів щодо відсутності у контрагентів позивача можливостей (технічних, матеріальних, людських ресурсів) на виконання зобов'язань за укладеними договорами.

Також, судом першої інстанції встановлено, що на час здійснення господарських операцій з позивачем, контрагенти останнього були правоздатними та дієздатними юридичними особами, створеними та зареєстрованими у відповідності до чинного законодавства України, доказів того, що позивач знав або міг знати про недостовірність відомостей Єдиного державного реєстру Юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо вказаних юридичних осіб суду не дано.

Зазначене свідчить, що відповідачем не проводилася перевірка щодо реальності здійснених господарських операцій, а лише використовувалася наявна інформація в матеріалах невиїзних перевірок та неможливості проведення зустрічних звірок контрагентів позивача.

Доводи відповідача про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами не підтверджуються об'єктивними доказами та спростовуються матеріалами справи.

Отже, висновки суду першої інстанції щодо правомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми сплаченого податку на додану вартість у складі ціни придбаних товарів за податковими накладними, отриманими від контрагента, та включення відповідних витрат до складу валових витрат підприємства є обґрунтованими.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до переконання, що висновки суду першої інстанції є обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з дотриманням норм матеріального та процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтверджених доказами, колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 січня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя І.О.Грибан

Суддя О.А.Губська

Суддя А.Б.Парінов

Повний текст виготовлено - 18.07.2014 р.

.

Головуючий суддя Грибан І.О.

Судді: Губська О.А.

Парінов А.Б.