Рішення

від 20.01.2014 по справі 904/7643/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.01.14 Справа № 904/7643/13 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Рокс", с. Уютне, Сакський район, АР Крим

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дім Будсервіс", м. Дніпропетровськ

про про стягнення 48 305, 61 грн.

Головуючий колегії Ярошенко В.І.

Суддя Соловйова А.Є.

Суддя Мартинюк С.В.

Представники:

від позивача: Шейкіна Д.О. - представник за дов. № 47 від 23.12.2013

від відповідача: не з'явились

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма Рокс" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дім Будсервіс" про стягнення 40 000 грн. основного боргу, 7 765, 83 грн. пені, 1 566, 29 грн. трьох відсотків річних, 139, 85 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № 080512 від 08.05.2012 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду від 02.10.2013 порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 28.10.2013.

28.10.2013 через канцелярію господарського суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач позовні вимоги визнає частково, а саме заборгованість в розмірі 12685, 95 грн. В частині стягнення 36 786, 02 грн., з яких пеня в розмірі 7 765, 83 грн., три відсотки річних в розмірі 1 566, 29 грн., інфляційні втрати в розмірі 139, 85 грн. відповідач заперечує. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що не підписував договір № 080512 від 08.05.2012.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 28.10.2013 було оголошено перерву до 11.11.2013. Після перерви розгляд справи продовжено.

11.11.2013 від відповідача надійшли пояснення директора ТОВ «Дім Будсервіс», в яких він зазначає, що спірний договір від 08.05.2012 № 080512 ним не підписувався та печаткою підприємства не скріплявся.

Ухвалою господарського суду від 11.11.13 розгляд справи відкладений на 20.11.2013.

20.11.2013 від відповідача надійшло клопотання вих. № 99 від 28.10.2013 про призначення судової почеркознавчої експертизи.

Через канцелярію суду від 20.11.2013 від позивача надійшли заперечення на відзив, в яких позивач заперечує проти призначення судової експертизи.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 20.11.2013 оголошено перерву до 25.11.13.

22.11.13 через канцелярію господарського суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 40000 грн., пеню в розмірі 6 401, 28 грн., три відсотки річних в розмірі 1 854, 09 грн., інфляційні втрати в розмірі 50, 24 грн.

Відповідності до ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі, зменшити розмір позовних вимог.

Оскільки подана позивачем заява про зменшення позовних вимог не порушує чиї-небудь права та інтереси, вона прийнята судом до розгляду.

25.11.13 через канцелярію господарського суду від відповідача надійшло доповнення до відзиву на позовну заяву від 25.11.2013 вих. № 188, в якому відповідач позовні вимоги визнає частково, а саме суму основного боргу у розмірі 12 685, 95 грн. В частині стягнення основного боргу у розмірі 35 619, 67 грн., з яких пеня в розмірі 6 401, 28 грн., три відсотки річних в розмірі 1 854, 09 грн., інфляційні втрати в розмірі 50, 24 грн. відповідач заперечує. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що не підписував договір № 080512 від 08.05.2012; а тому застосування пені, передбаченої п. п. 4.1 договору, є неправомірним; позивач не застосовує при нарахуванні неустойки у вигляді 3 % річних строк позовної давності, що є неправомірним, згідно ст. 258 Цивільного кодексу України при стягненні неустойки застосовуються скорочені строки позовної давності.

Ухвалою господарського суду від 25.11.2013 справу № 904/7643/13 призначено до розгляду колегіально у складі трьох суддів.

Розпорядженням в. о. голови суду від 25.11.2013 № 510 визначено склад колегії по розгляду справи № 904/7643/13 у складі трьох суддів: головуючої судді Ярошенко В.І., судді Мартинюка С.В., судді Соловйової А.Є.

Ухвалою від 25.11.2013 справу № 904/7643/13 прийнято до розгляду колегіально та її розгляд призначено на 13.01.2014.

Ухвалою від 13.01.2014 розгляд справи було відкладено на 20.01.2014.

Відповідач у судове засідання не з'явився. Про час і місце судового засідання повідомлений належним чином. Згідно телефонограми 15.01.2014 юрисконсульт Бондаренко В.В. повідомлена про час і місце судового засідання. Довіреність № 94 від 20.10.2013 представництво Бондаренко В.В. інтересів ТОВ "Дім Будсервіс" залучена до матеріалів справи (арк. с. 70).

У судовому засіданні 20.01.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

08.05.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма Рокс» (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дім Будсервіс» (далі - відповідач, покупець) був укладений договір поставки № 080512 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця матеріали будівельного призначення, а саме матеріали асортимент, кількість, ціна яких визначена у рахунках-фактурах і у накладних, наданих постачальником і які є невід'ємною частиною цього договору (далі - товар), а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити його на умовах цього договору.

Згідно п. 2.1 договору датою поставки вважається дата, зазначена у видатковій накладній.

Постачання товару та його прийняття оформлюється у накладній на відвантаження товару, яка підписується уповноваженими представниками сторін. Повноваження представника повинні бути підтверджені довіреністю (п. 2.5 договору).

Відповідно до п. 3.2 договору вартість товару зазначається у рахунках-фактурах й у накладних, які є невід'ємною частиною цього договору.

Покупець здійснює оплату товару постачальнику протягом 3 календарних днів з дати виписки накладної (п. 3.3 договору).

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар згідно видаткових накладних, копії яких залучені до матеріалів справи. Відповідач здійснив лише часткову оплату поставленого товару, зв'язку з чим утворилась заборгованість за поставлений товар у розмірі 40 000 грн., копії платіжних доручень є в матеріалах справи.

Заперечення відповідача щодо того, що директор не підписував спірний договір від 08.05.2012 № 080512 і накладну № Б/-003066 від 15.06.2012 та його клопотання щодо призначення судової експертизи, не приймаються судом та не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/70, визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вказаний перелік обов'язкових реквізитів кореспондується з пунктом 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, згідно якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складається документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції (у натуральному та/або у вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 2.5 пункту 2 згаданого Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Зі змісту видаткової накладної № Б/-003066 від 15.06.2012, яка, як зазначає відповідач не підписувалась представником, вбачається, що товар відповідно до даної накладної був прийнятий представником ТОВ "Дім Будсервіс", про що свідчить підпис на накладній, завірений печаткою відповідача.

При цьому, слід зазначити, що вимоги наведених норм чинного законодавства щодо правильності оформлення первинних документів, передбачають наявність в документах такого реквізиту, як "інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції" лише альтернативно такому обов'язковому реквізиту, як особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У зв'язку з цим слід взяти до уваги, що відповідно до п. 64 Постанови Кабінету Міністрів України № 1893 від 27.11.1998 "Про затвердження Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять службову інформацію", яка є обов'язковою для усіх підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, порядок обліку, зберігання і використання печаток, штампів і бланків суворої звітності визначається відповідними відомчими інструкціями. Контроль за їх виготовленням, зберіганням та використанням покладається на канцелярії організацій та осіб, відповідальних за діловодство. Згідно п. 65 зазначеної постанови, особи, які персонально відповідають за облік і зберігання печаток, штампів і бланків, призначаються наказами керівників організацій. Виходячи з вищезазначеного, особи які мають право зберігати та використовувати печатки підприємства призначаються наказом керівника організації та несуть персональну відповідальність за неналежне зберігання та використання печатки.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не заперечує проти автентичності відтиску печатки, здійсненого на видатковій накладній (повернення) № Б/-003066 від 15.06.2012, а матеріали справи не містять документів, які б свідчили про втрату зазначеної печатки, її підробку чи інше незаконне використання третіми особами всупереч волі ТОВ "Дім Будсервіс".

Крім того, відповідно до ст. 2 ГК України, учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження та основі відносин власності.

Згідно зі ст. 62 ГК України, підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органами місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами. Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом.

Таким чином, відтиск печатки підприємства, наявний зокрема на первинних документах, є свідченням участі такого підприємства, як юридичної особи, у здійсненні певної господарської операції (у даному випадку - прийнятті повернутого товару).

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з приписами ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт отримання товару за представленими накладними та не надано доказів повної оплати або повернення переданого товару на суму 40 000 грн., а відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу підлягає задоволенню в розмірі 40 000 грн.

У зв'язку з несвоєчасним виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого товару, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 6 401, 28 грн. за період з 19.06.2012 по 18.11.2013.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За порушення умов цього договору сторони несуть відповідальність у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення виконання зобов'язання за цим договором, за умови надходження вимоги від постраждалої сторони (п. 4.1 договору).

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування пені, задовольняє її частково у розмірі 3 561, 93 грн., Оскільки, при здійсненні розрахунку позивачем невірно визначені сума та період нарахування. Правильним періодом нарахування є з 19.06.2012 по 19.12.2012.

Також, за порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання позивачем нараховані інфляційні втрати в сумі 50, 24 грн. за період з 28.12.2012 по 17.05.2013 та три відсотка річних у сумі 1 854, 09 грн. за період з 19.06.2012 по 20.11.2013.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а три відсотки річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань. Тому заперечення відповідача щодо застосування строку позовної давності, передбаченого ст. 258 ЦК України, до даних позовних вимог, не беруться судом до уваги.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування трьох відсотків річних та інфляційних втрат, задовольняє дані вимоги у повному обсязі, а саме у сумі 1 854, 09 грн. та 50, 24 грн. відповідно.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, стягуються з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам, а саме у розмірі 1 619, 37 грн.

Керуючись ст. ст. 22, 44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дім Будсервіс" (49019, м. Дніпропетровськ, вул. Червонозаводська, 68, код ЄДРПОУ 36094470) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Рокс" (96555, АР Крим, Сакський район, с. Уютне, вул. Гагаріна, буд. 51-А, код ЄДРПОУ 30054081) основний борг у розмірі 40 000 грн. (сорок тисяч), пеню у розмірі 3561, 93 грн. (три тисячі п'ятсот шістдесят одна грн. 93 к.), три відсотка річних у сумі 1 854, 09 грн. (одна тисяча вісімсот п'ятдесят чотири грн. 09 к.), інфляційні втрати у розмірі 50, 24 грн. (п'ятдесят грн. 24 к.) та 1 619, 37 грн. (одна тисяча шістсот дев'ятнадцять грн. 37 к.) витрат по сплаті судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 21.01.2014

Головуючий колегії В.І. Ярошенко Суддя А.Є. Соловйова

Суддя С.В. Мартинюк