Рішення

від 21.01.2014 по справі 908/171/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 10/4/13-11/98/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.01.2014 Справа № 908/171/13-г

Господарський суд Запорізької області у складі:

головуючий - суддя Гончаренко С.А., розглянувши в відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом : Приватне акціонерне товариство «АзовЕлектроСталь» (пр.Машинобудівельників, буд. 1, м. Маріуполь, Донецька область, 87535)

до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Алекс-Трейд 2010» (вул.Запорізька, буд. 63, смт. Куйбишеве, Куйбишевський район, Запорізька область, 71001)

відомості про представників сторін та учасників судового процесу:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Марюха К.В. - дов. № 01-27/13 від 15.12.2013р.

про: стягнення 97626,75 грн., -

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява приватного акціонерного товариства «АзовЕлектроСталь» про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Алекс-Трейд 2010» 97626,75 грн., які складаються з 88371,60 грн. суми передплати, 5374,93 грн. 3% річних та 3880,22 грн. втрат від інфляції, нарахованих за користування чужими грошовими коштами.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 20.05.2013р. позовні вимоги ПрАТ «АзовЕлектроСталь» задоволені частково, з ТОВ «Алекс-Трейд 2010» на користь позивача стягнуто 88371,60 грн. основного боргу та судові витрати в сумі 1767,44 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 23.07.2013р. рішення господарського суду Запорізької області від 20.05.2013р. залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням та постановою судів першої та апеляційної інстанцій відповідач звернувся з касаційною скаргою, за наслідками розгляду якої, 21.10.2013р. Вищий господарський суд України своєю постановою касаційну скаргу ТОВ «Алекс-Трейд 2010» задовольнив частково, а рішення господарського суду Запорізької області від 20.05.2013р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23.07.2013р. скасував. Справу направлено до господарського суду Запорізької області на новий розгляд.

Разом з цим, колегією суддів Вищого господарського суду України в постанові від 21.10.2013р. було зазначено, що судами першої та апеляційної інстанцій не було вжито всіх передбачених законом заходів до всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, а саме - не надана оцінка обставинам, викладеним відповідачем у відзиві щодо здійснення поставки на суму більшу, ніж сума сплачена позивачем. Під час нового судового розгляду було рекомендовано належним чином встановити фактичні обставини справи, дати їм правову оцінку та, в залежності від встановленого , прийняти відповідне рішення.

Ухвалою від 21.11.2013р. справа прийнята на новий розгляд даним складом суду, призначені час і дата судового засідання, сторони зобов'язані надати документи та вчинити дії, необхідні для повного та всебічного розгляду справи.

У зв'язку з неявкою повноважного представника відповідача, з метою витребування додаткових доказів та для надання можливості сторонам нормативно та документально обґрунтувати свої доводи і заперечення судовий розгляд відкладався.

Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог, з підстав, викладених у позовній заяві, та поясненнях з урахуванням постанови Вищого господарського суду України, при цьому зазначає, що в рамках укладеного договору № 118 АЭCcн від 01.10.2009р. позивачем на користь відповідача була здійснена передплата за товар в сумі 270000,00 грн. В порушення умов договору відповідач поставив товар на суму 181628,40 грн. Товар на суму 88371,60 грн. не поставлявся. 02.12.2009р. відповідачем з ТОВ «Іст-Вектор» був укладений договір № 21/10 про відступлення права вимоги, за умовами якого до ТОВ «Іст-Вектор» перейшло право вимагати від позивача належного виконання грошових зобов'язань по оплаті вартості поставленого відповідачем товару і відшкодування заборгованості, підтвердженої первинними документами в рамках виконання договору № 118 АЭCcн від 01.10.2009р. в сумі 608991,52 грн. На думку позивача, правовідносини з відповідачем в частині оплати поставленого товару припинилися з моменту укладання договору відступлення права вимоги, проте сума 88371,60 грн., на яку товар не було поставлено, є дебіторською заборгованістю відповідача.

Разом з цим, позивач просить судові витрати, пов'язані із розглядом справи віднести на відповідача.

Відповідач проти задоволення позову заперечує, стверджує, що у зв'язку із розірванням договору про відступлення права вимоги на час вирішення спору позивач має заборгованість по оплаті поставленого товару в сумі 607151,20 грн. В якості підтвердження своїх доводів надав копії первинних документів та договір № 21 від 28.01.2011р. про розірвання договору від 02.12.2019р. № 21/10 про відступлення права вимоги. Просить у задоволенні позову відмовити.

Вивчивши матеріали справи і вислухавши пояснення представників сторін, встановив наступні обставини:

Статтею 11 Цивільного кодексу України закріплено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до п. 2 цієї статті підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зобов'язанням, відповідно до п. п. 1, 2 ст. 509 цього Кодексу, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

01.10.2009р. між Закритим акціонерним товариством «АзовЕлектоСталь», правонаступником якого є позивач (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Верск», правонаступником якого є відповідач у справі (постачальник), був укладений договір № 118 АЭCcн від 01.10.2009р., відповідно до умов якого відповідач взяв на себе зобов'язання поставити позивачу товар в асортименті, кількості згідно специфікації № 1, що є невід'ємною частиною договору. В свою чергу, позивач зобов'язався прийняти товар та оплатити його вартість.

За своєю правовою природою договір, укладений між позивачем та відповідачем, є договором поставки.

В силу положень ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 692 Цивільного кодексу України визначає обов'язок Покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

На виконання умов договору за період з 18.10.2009р. по 01.11.2009р. відповідачем на адресу позивача було поставлено товар загальною вартістю 1500528,80 грн.

Дані поставки підтверджуються відповідними первинними документами, а саме:

- видаткова накладна № В-42/1 від 18.10.2009р. на суму 201665,95 грн.;

- видаткова накладна № В-44 від 21.10.2009р. на суму 161229,85 грн.;

- видаткова накладна № В-45 від 22.10.2009р. на суму 104888,52 грн.;

- видаткова накладна № В-46 від 23.10.2009р. на суму 113796,00 грн.;

- видаткова накладна № В-47 від 31.10.2009р. на суму 279912,00 грн.;

- видаткова накладна № В-48 від 31.10.2009р. на суму 282148,68 грн.;

- видаткова накладна № В-49 від 01.11.2009р. на суму 356887,80 грн.

Факт отримання товару підтверджується відмітками відповідальних осіб позивача на видаткових накладних.

Позивач за отриману продукцію здійснив наступні оплати:

19.10.2009р. - 80000,00 грн.;

20.10.2009р. - 50000,00 грн.;

21.10.2009р. - 100000,00 грн.;

23.10.2009р. - 75000,00 грн.;

23.10.2009р. - 100000,00 грн.

27.10.2009р. - 50000,00 грн.;

28.10.2009р. - 50000,00 грн.;

30.10.2009р. - 300000,00 грн.

Факт перерахуванням позивачем 805000,00 грн. протягом зазначеного періоду підтверджується банківською випискою руху коштів по рахунку відповідача.

Таким чином на кінець вказаного періоду спостерігається наявність заборгованості позивача перед відповідачем в сумі 695528,80 грн.

02.12.2009р. відповідач уклав з товариством «Іст-Вектор» договір № 21/10 про відступлення права вимоги. Відповідно до п. 2 вказаного договору до ТОВ «Іст-Вектор» (цесіонарій) переходить право вимагати замість позивача (цедент) від позивача (боржник) належного виконання грошових зобов'язань по оплаті вартості, поставленого цементом за договором № 118 АЭCcн від 01.10.2009р. ферросілікомарганцю МнС17Р35 й відшкодування заборгованості, підтвердженої видатковими накладними і двосторонніми актами звіряння в сумі 608991,52 грн.

До матеріалів справи відповідачем наданий договір № 21 від 28.01.2011р. про розірвання договору від 02.12.2009р. № 21/10 про відступлення права вимоги. Відповідно до п. 2 договору сторони визнаються такими, що не мають будь-яких прав та зобов'язань відповідно договору про відступлення права вимоги. Таким чином, можна зробити висновок, що угода не відбулась, і на господарські відносини між ПрАТ «АзовЕлектоСталь» та ТОВ «Алекс-Тред 2010» не вплинула.

За період з 13.01.2010р. по 14.01.2010р. відповідачем було поставлено товару ще на 181628,40 грн., що підтверджується наступними документами:

- видаткова накладна № В-0000001 від 13.01.2010р. на суму 86851,20 грн.;

- видаткова накладна № РН-0000002 від 14.01.2010р. на суму 39841,20 грн.;

- видаткова накладна № РН-0000003 від 14.01.2010р. на суму 54936,00 грн.

В свою чергу позивач здійснив перерахування 270000,00 грн., а саме:

24.12.2009р. - 20000,00 грн.;

12.01.2010р. - 150000,00 грн.;

13.01.2010р. - 100000,00грн.

Переплата за поставлений протягом другого періоду товару склала 88371,60 грн.

Таким чином, відраховуючи суму переплати, здійснену позивачем за період з 24.12.2009р. по 13.01.2010р. від суми заборгованості за поставлений товар протягом періоду з 18.10.2009р. по 01.11.2009р. виявляється заборгованість позивача на користь відповідача в сумі 607157,20 грн., а це свідчить про відсутність у ПрАТ «АзовЕлектроСталь» права вимагати стягнення з ТОВ «Алекс-Трейд 2010» 88371,60 грн.

Оскільки відповідач не має перед позивачем грошових зобов'язань в межах виконання договору № 118 АЭCcн від 01.10.2009р., не користувався коштами ПрАТ «АзовЕлектроСталь» в сумі 88371,60 грн., вимоги про стягнення з нього 5374,93 грн. 3% річних та 3880,22 грн. втрат від інфляції, заявлені безпідставно і задоволенню не підлягають.

Судові витрати слід віднести на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, -

В И Р І Ш И В :

В позові відмовити.

В судовому засіданні 21.01.2014р. оголошена вступна і резолютивна частини рішення. Рішення в повному обсязі складено і підписане 22.01.2014р.

Суддя С.А.Гончаренко