Постанова

від 24.03.2014 по справі 908/171/13-г

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

24.03.2014 справа №908/171/13-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Попков Д.О. Марченко О.А., Радіонова О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "АзовЕлектроСталь" м. Маріуполь, Донецька область при секретарі судового засідання за участю представників:не з'явився; від позивачане з'явився; від відповідача на рішення господарського суду Запорізької області від 21.01.2014р. (повний текст підписано 22.01.2014р.) у справі№908/171/13-г (суддя Гончаренко С.А.) за позовомПриватного акціонерного товариства "АзовЕлектроСталь" м.Маріуполь, Донецька область до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алекс-Трейд 2010" смт. Куйбишеве, Куйбишевський район, Запорізька область простягнення 97626,75 грн.

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство "АзовЕлектроСталь" м.Маріуполь, Донецька область звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алекс-Трейд 2010" смт. Куйбишеве, Куйбишевський район, Запорізька область безпідставно утримуваних грошових коштів неповернутої попередньої оплати в сумі 88371,60 грн., нарахованих на неї 5374,93 грн. - 3% річних та 3880,22 грн. інфляційної індексації.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 20.05.2013р., яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського від 23.07.2013р., позовні вимоги задоволені частково - стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алекс-трейд 2010" (код ЄДРПОУ 35064104) на користь Приватного акціонерного товариства "Азовелектросталь", (код ЄДРПОУ 25605170) - борг в розмірі 88 371,60 грн. та 1767,44грн. судового збору.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.10.2013р. вищенаведені судові акти скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду першої інстанції із зауваженнями про ненадання попередніми інстанціями оцінку обставинам, викладеним Відповідачем у відзиві, стосовно здійснення в період дії договору (за яким Відповідач повинен поставити Позивачу товар на загальну суму 3 924 000 грн.) на користь Позивача поставки товару на загальну суму 1 682 157,20 грн. згідно доданих до відзиву видаткових накладних, тоді як Позивачем сплачено лише 1 075 000 грн.

За результатами нового розгляду справи рішенням Господарського суду Запорізької області від 21.01.2014р. (суддя Гончаренко С.А.) в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення першої інстанції вмотивовано відсутністю у Відповідача грошових зобов'язань перед Позивачем, оскільки договір уступки пава вимоги №21/10 від 02.12.2009р. розірвано, що зумовило висновок про те, що таке відступлення не відбулося, а різниця між вартістю поставленого Позивачем товару і сумою сплачених Відповідачеві коштів на користь останнього.

Приватне акціонерне товариство "АзовЕлектроСталь", м. Маріуполь, Донецька область, не погодившись з прийнятим судовим рішенням, звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 21.01.2014р у справі №908/171/13-г, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає суперечності висновків суду наявними у справі документам та неповне з'ясування обставин справи, оскільки взаємовідносини між Позивачем та Відповідачем з проводу оплати поставленого раніше товару припинились з моменту уступки ним права вимоги за договором №21/10 від 02.12.2009р. на користь ТОВ «Іст-Вектор»,а подальше розірвання такого договору уступки суперечить його природі.

Розпорядженням в.о. голови Донецького апеляційного господарського суду від 18.02.2014р. за результатами автоматичного розподілу справи сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий (суддя-доповідач) Попков Д.О., судді Марченко О.А., Радіонова О.О.

Ухвалою від 18.02.2014р. суд порушив апеляційне провадження та призначив її розгляд у судовому засіданні на 03.03.2014р. о 13:40 годин., з подальшим відкладанням через неявку сторін на 24.03.2013р.

Фіксація судових засідань апеляційної інстанції здійснювалась за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.ст. 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Представник Скаржника у судове засідання 24.03.2014р. знову не з'явився, надавши через канцелярію суду викладене в телеграмі (а.с.74 т.2) клопотання про розгляд справи без участі свого представника.

Представник Відповідача у судове засідання 24.03.2014р. також не з'явився, надавши через канцелярію суду телеграму з клопотанням (а.с.75 т.2) про його відкладання через неможливість вчасного прибуття представника з огляду на проблеми на транспорті.

Судова колегія, враховуючи повторну неявку представників сторін, достатність наявних в справі матеріалів для надання належної правової оцінки спірним правовідносинам та достатність наданого судом часу для подання будь-яких додаткових документів із дотриманням вимог ст.101 Господарського процесуального кодексу України, відхилила клопотання Відповідача щодо подальшого відкладання розгляду, тим більше, що доказів викладених в клопотанні обставин не представлено.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, у тому числі - надані на вимогу апеляційного суду документи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в контексті вказівок Вищого господарського суду України, викладених в постанові 21.10.2013р., судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне:

Як правильно було встановлено місцевим судом та вбачається із матеріалів справи, 01.10.2009р. між Закритим акціонерним товариством «АзовЕлектоСталь» (правопопередник Позивача (а.с.а.с.31, 32 т.1) - Покупець) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Верск» (правонаступником якого є відповідач (а.с.а.с.25-28 т.1) - Постачальник), був укладений договір № 118 АЭCcн (а.с.а.с.12, 13 т.1), відповідно до умов п.1.1., 12.1 якого Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та сплатити товар в асортименті, кількості відповідно до специфікації №1 (а.с.13 зворотна сторона т.1), зі строком дії до 31.12.2010р.

В свою чергу, специфікація №1 передбачає постачання феросиликомарганцю у кількості 300 базових тон на суму 3924000грн. разом з ПДВ на умовах СРТ - склад Покупця в м. Маріуполі.

Строк поставки п. 5.1. договору визначений періодом в 5 днів з моменту отримання письмової заявки від Покупця. Однак за згодою сторін допускається дострокова поставка товару.

Відповідно до умов розділу 6 договору:

- ціна товару визначається на умовах СРТ - склад Покупця, відповідно «Інкотермс 2000», відображена в специфікації (п.6.1);

- загальна сума договору складає 3 924 000 грн., у тому числі ПДВ 20% - 654000 грн.

За п. 7.1 договору сплата товару здійснюється в національній валюті України у розмірі 100% по факту поставки партії товару впродовж 5 банківських днів з моменту поставки товару на склад Покупця.

Місцевим судом встановлено і сторонами не заперечується, що в межах договору №118 АЭCcн від 01.10.2009р. у період 18.10.2009р. по 01.11.2009р. Відповідачем на адресу Позивача було поставлено товар загальною вартістю 1500528,80 грн., що підтверджується видатковими накладними (а.с.а.с.19-25 т.2).

В свою чергу, факт перерахуванням Позивачем Відповідачу коштів у розмірі 805 000,00 грн. у якості оплати за товар за договором 118 АЭCcн від 01.10.2009р. протягом періоду з 19.10.2009р. по 30.10.2009р. підтверджується банківською випискою руху коштів по рахунку Відповідача (а.с.а.с.29-31 т.2).

02.12.2009р. між Відповідачем (Цедент) та ТОВ «Іст-Вектор» (Ценасорій) укладено договір про відступлення права вимоги № 21/10 (а.с.7 т.2), відповідно до умов п.п.2,3 якого до Цесіонарія переходить право вимоги Цедента за договором № 118 АЭCcн від 01.10.2009р. в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, а саме - право вимагати від Боржника належного виконання грошових зобов'язань по оплаті поставленого Цедентом ферросілікомарганцю МнС17Р35 й відшкодування заборгованості, підтвердженої видатковими накладними і двосторонніми актами звіряння в сумі 608991,52 грн.

Відповідно до п. 4 договору про відступлення права вимоги № 21/10 від 02.12.2009р. Цесіонарій як новий кредитор відносно зобов'язань з оплати товару в сумі 608994,52грн. звернувся до Позивача з претензією №02/12 від 02.12.2009р. (а.с.6 т.2) про сплату означеної суми, через незадоволення якої звернувся в подальшому із позовом (а.с.8 т.2), за яким Господарським судом Донецької області 10.02.2010р. було порушено провадження у справі №7/31 (а.с.9 т.2).

Втім, ухвалою від 19.02.2013р. (а.с.10 т.2) провадження у справі №7/31 було припинено на підставі п.6 ст.80 Господарського процесуального кодексу України - у зв'язку із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 25.10.2012р. запису про припинення Товариства з обмеженою відповідальністю «Іст - Вектор».

Вже після укладання між Відповідачем і ТОВ «Іст - Вектор» вказаного вище договору відступлення права вимоги, Позивач в межах договору № 118 АЭCcн від 01.10.2009р. здійснив 24.12.2009р., 12.01.2010р. і 13.01.2010р. на користь Відповідача оплату а загальну суму 270 000,00 грн. (а.с.а.с.14, 15, 16 т.1).

В свою чергу, після отримання означених коштів Відповідача у період з 13.01.2010р. по 14.01.2010р. здійснив поставку товару на загальну суму 181 628,40 грн., що підтверджується наступними документами:

- видаткова накладна № В-0000001 від 13.01.2010р. на суму 86851,20 грн. (а.с.65 т.1);

- видаткова накладна № РН-0000002 від 14.01.2010р. на суму 39841,20 грн. (а.с.66 т.1);

- видаткова накладна № РН-0000003 від 14.01.2010р. на суму 54936,00 грн. (а.с.67 т.1).

Таким чином, різниця між сумою здійснених після укладання договору відступлення права вимоги № 21/10 від 02.12.2009р. Позивачем платежів на користь Відповідача та вартістю поставленого після цього товару склала 88 371,60 грн. на користь Позивача.

28.01.2011р. між Відповідачем та ТОВ «Іст-Вектор» укладено договір №1 про розірвання договору від 02.12.2009р. №21/10 про відступлення права вимоги (а.с.88 т.1), відповідно до п. 2 якого сторони визнаються такими, що не мають будь-яких прав та зобов'язань відповідно договору про відступлення права вимоги. При цьому, п.4.1 зазначеної угоди визначено, що кошти, які надійшли на рахунок ТОВ «Верск» від Позивача за договором №118 АЄСен від 01.10.2009р., впродовж дії договору про відступлення права вимоги, знаходяться в стадії перерахування на момент укладання договору, поверненню ТОВ «Іст-Вектор» не підлягають. В свою чергу, кошти, які на даний час знаходяться в стадії перерахування на рахунок ТОВ «Іст-Вектор» або надійдуть впродовж двох днів з моменту укладання цього договору, від ЗАТ «АзовЕлектроСталь» за договором №118 АЭCcн від 01.10.2009р., підлягають поверненню останньому.

13.12.2011р. Позивач надіслав Відповідачу (а.с.21 т.1) вимогу №2160 (а.с.20 т.1) повернути перераховані у якості передплати кошти у розмірі 88 371,60 грн., посилаючись на сплив 31.12.2010р. строку дії договору №118 АЭCcн від 01.10.2009р. Повторна вимога (а.с.22 т.1) була надіслана (а.с.а.с.23, 24 т.1) Позивачем 09.01.2013р.

Через незадоволення означених вимог Позивач звернувся до місцевого суду з позовом про зобов'язання Відповідача повернути безпідставно утримувані сплачені кошти, разом із нарахованими 3% річних та інфляційною індексацією, у якому було переглядуваним рішенням за результатами нового розгляду Господарським судом Запорізької області відмовлено у повному обсягу.

Оцінюючи правильність застосування місцевим судом норм матеріального і процесуального законодавства в контексті встановлених обставин, апеляційний суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог апеляційної скарги з огляду на таке:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у примусовому спонуканні Відповідача до повернення безпідставно отриманих грошових коштів разом із нарахованими сумами інфляційної індексації та 3% річних.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ним в контексті викладеного Позивачем обґрунтування, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з певних юридичних фактів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України, які безпосередньо передбачають можливість виникнення зобов'язань внаслідок придбання або збереження майна суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав.

Відповідно до ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути потерпілому це майно. При цьому, можливість застосування зазначених наслідків не перебуває у залежності від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком подій.

Згідно із ч. 2 ст. 1214 Цивільного кодексу України означений законодавчий припис у повній мірі стосується і грошових коштів, які є видом майна у розумінні ст.177 цього Кодексу.

Виходячи із змісту наведених положень, можливість реалізації зазначеного кондикційного зобов'язання вимагає наявності наступної сукупності умов:

- збільшення (набуття) майна у набувача (або збереження такого майна) з одночасним зменшенням майна у потерпілого у відповідному розмірі (або не збільшення такого майна);

- збільшення (збереження) майна у набувача за рахунок потерпілого;

- первісна відсутність правових підстав для збільшення (збереження) майна у набувача, або відпадіння таких підстав у подальшому.

Встановлення наявності сукупності зазначених умов є предметом доказування для Позивача та, відповідно, оцінки для суду.

Відносно збільшення майна у набувача за рахунок потерпілого з одночасним зменшенням його у потерпілого:

Факт отримання Відповідачем як одержувачем від Позивача грошових коштів у сумі 88 371,60 грн., а отже - і одночасність збільшення майна першого за рахунок останнього - достатньою мірою підтверджується представленими платіжними дорученнями (а.с.а.с.14-16 т.1), загальна сума за якими перевищує загальну вартість поставленого після таких платежів товару (а.с.а.с.17-19 т.1) саме на суму заявлених вимог.

Стосовно відсутності (відпадіння) правових підстав для збільшення (збереження) грошових коштів:

Згідно встановлених судом обставин, правовою підставою для здійснення Позивачем відповідних платежів на користь Позивача був визначений договір №118АЭСен від 01.09.2009р. (сплата товару за цим договором). За змістом ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України і ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України договір, зазвичай, виступає належною правовою підставою для виникнення зустрічних взаємообумовлених зобов'язань.

Беручи до уваги правову природу договору №118АЭСен від 01.09.2009р., кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Із матеріалів справи вбачається, що строк дії договору поставки №118АЭСен від 01.09.2009р. сплив 31.10.2012р. - доказів його продовження сторонами до матеріалів справи не надано. В свою чергу, сплив означеного строку за змістом ч.7 ст.180 Господарського кодексу України і ч.1 ст.631 Цивільного кодексу України унеможливлює виконання зустрічних у розумінні ст.538 Цивільного кодексу України обов'язків Відповідачем з постачання товару на суму 88 371,60грн. саме в межах договору №118АЭСен від 01.09.2009р.

Наразі, за змістом ст.ст.655, 712 Цивільного кодексу України правовою підставою для набуття Продавцем грошових коштів від Покупця є здійснена на користь останнього постачання товару в межах відповідного договору. Оскільки таке постачання відносно розглядуваного періоду оплат і поставок щодо стягуваної суми не відбулося, а строк дії договору №118АЭСен від 01.09.2009р. сплив, утримування Відповідачем стягуваної суми в розмірі 88 371,60грн. не має належних правових підстав.

Відхилення місцевим судом позовних вимог стосовно суми переплати з мотивів її зменшення на суму заборгованості Позивача перед Відповідачем за поставлений товар у період з 18.10.2009р. по 01.11.2009р. є безпідставним та зумовленим неправильним застосуванням норма матеріального права до встановлених обставин.

Дійсно, виходячи із змісту умов договору від 02.12.2009р. №21/10 про відступлення права вимоги та приписів ст.ст.512-514 Цивільного кодексу України з моменту його укладання сторонами Відповідач втратив статус кредитора Позивача у зобов'язанні з оплати отриманого останнім у період з 18.10.2009р. по 01.11.2009р. за договором №118АЭСен від 01.09.2009р. через набуття такого статусу відносно відповідної суми заборгованості ТОВ «Іст-Вектор». При цьому, означений договір відступлення визначає належного отримувача лише визначених його умовами коштів і жодною мірою не впливає на подальші відносини між Позивачем та Відповідачем за договором №118АЭСен від 01.09.2009р.

В свою чергу, розглядувані в межах цієї справи правовідносини між Позивачем і Відповідачем, у яких сформувалась стягувана сума здійсненої оплати за товар, що не був поставлений, виникли вже після набуття ТОВ «Іст-Вектор» статусу кредитора Позивача відносно оплати поставленого товару у попередній період.

Оцінюючи договір №1 від 28.01.2011р. про розірвання договору від 02.12.2009р. №21/10 про відступлення права вимоги як підставу для висновку про те, що правовідносини з відступлення права вимоги між сторонами не відбулися, господарським судом порушено ч.2 ст.653 Цивільного кодексу України. Так, із змісту означеної норми випливає, що розірвання може припинити лише наявні зобов'язання сторін. Між тим, в силу укладання договору відступлення від 02.12.2009р. №21/10 обумовлене ним зобов'язання Відповідача з передачі на користь ТОВ «Іст-Вектор» права вимоги оплати заборгованості припинилося в порядку ст.599 Цивільного кодексу України, а отже - таке зобов'язання не могло бути повторно припинено у майбутньому розірванням договору.

Таким чином, договір №1 від 28.01.2011р. міг припинити лише зобов'язання ТОВ «Іст-Вектор» за п. 5 договору від 02.12.2009р. №21/10 про відступлення права вимоги щодо оплати на користь Цедента 108991,52грн., якщо воно не було виконано достроково станом на 28.01.2011р., докази чого в матеріалах справи відсутні.

Колегія суддів наголошує, що повторне (зворотне) набуття Відповідачем замість ТОВ «Іст-Вектор» статусу кредитора Позивача у зобов'язані з оплати поставленого у період з 18.10.2009р. по 01.11.2009р. товару за договором №118АЭСен від 01.09.2009р. могло відбутися виключно з підстав, передбачених ст.512 Цивільного кодексу України, докази чого у матеріалах справи відсутні, а договір №1 від 28.01.2011р. в контексті таких підстав кваліфікований бути не може (навіть не визначає за своїм змістом обсяг грошових вимог). Відтак, договір №1 від 28.01.2011р. не є належним у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказом наявності у Відповідача права вимоги до Позивача оплати товару, поставленого у період з 18.10.2009р. по 01.11.2009р., за договором №118АЭСен від 01.09.2009р.

Отже, апеляційний суд погоджується із Скаржником щодо безпідставності коригування розміру грошових коштів, як були сплачені Позивачем у період з 24.12.2009р. по 13.01.2010р., і відносно яких у подальшому не було здійснено постачання, на суму заборгованості Позивача перед ТОВ «Іст-Вектор». Відтак, рішення місцевого суду в частині відмови у задоволені позовних вимог про стягнення безпідставно утримуваної суми попередньої оплати в розмірі 88 371,60грн. підлягає скасуванню на підставі п.п.2, 4 ч.1 ст.104 Господарського процесуального кодексу України із прийняттям нового - про задоволення цієї позовної вимоги.

Відносно решти вимог щодо стягнення 3% річних та інфляційної індексації, нарахованих на суму здійснений Позивачем платежів, апеляційний суд погоджується з необхідністю відмови у їх задоволенні, проте з наступних підстав.

Згідно приписів ч.2 ст. 19 та п. 1 ч. 3 ст. 129 Конституції України суд управнений здійснювати повноваження із надання судового захисту порушених прав та інтересів у цілковитій відповідності до приписів закону, що, серед іншого, передбачає можливість застосування судом лише тих способів захисту, які визначні законом.

Стягнення інфляційної індексації та 3% річних не визначено у якості окремого способу судового захисту за змістом ч.2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, проте такий спосіб судового захисту визначений спеціальною в цьому відношенні нормою ст. 625 Цивільного кодексу України, що зумовлює висновок суду про його (способу) принципову спроможність до застосування.

Так, відповідно до частини 2 наведеної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із назви ст.625 Цивільного кодексу України та змісту Глави 51, в якому вона розташована, згаданий у її диспозиції борг є заходом відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, який є наслідком такого невиконання - порушення у розмінні ст. 610 Цивільного кодексу України. В свою чергу, саме борг є підставою та базою для нарахування стягуваних в межах розглядуваної справи суми інфляційної індексації та 3% річних.

Оскільки ознакою боргу за наведеними статтями Цивільного кодексу України є прострочення виконання грошового зобов'язання, остільки у світлі приписів ст.ст.526, 530 Цивільного кодексу України, які закріплюють вимоги щодо виконання зобов'язань, у тому числі - за строком, цілком логічним є висновок про існування певного строку (терміну), в межах якого виконання відповідного зобов'язання вважатиметься належним (не простроченим).

Між тим, основна сума грошових вимог Позивача до Відповідача, на яку нараховані 3% річних та інфляційна індексація , є наслідком реалізації положень ст.1212 Цивільного кодексу України. В свою чергу, приписи ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України, встановлюючи обов'язок набувача безпідставно отриманого майна повернути таке майно відповідній особі, не визначають строк, в межах якого таке повернення мало б бути здійснено, і до настання якого вимога потерпілого не може бути задоволена . За висновком апеляційного суду, невизначеність такого строку зумовлена природою правовідносин з набуття (збереження) майна без достатньої правової підстави та однозначно вказує на приписи законодавця з негайного здійснення повернення майна потерпілому. Зазначені особливості правового регулювання кондиційних зобов'язань об'єктивно виключають існування строку для належного (непростроченого) виконання зобов'язання з повернення безпідставно набутого майна у розумінні ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, що, наразі, виключає і можливість прострочення цього негайного обов'язку.

За таких обставин, використана Позивачем база для нарахування стягуваних в межах цієї справи сум не має і не може мати обов'язкової для застосування ст. 625 Цивільного кодексу України ознаки прострочення, і надіслані вимоги про повернення цих коштів не впивають на ї правову природу.

Більш того, встановлений ст.1212 Цивільного кодексу України обов'язок набувача здійснити повернення майна не є заходом відповідальності, на що вказує на тільки характер розміщення відповідної статті у Цивільному кодексі України, але й зміст ч. 2 ст.1212 Цивільного кодексу України, який виключає наявність обумовленості обов'язку з повернення фактом вчинення набувачем відповідного порушення.

Натомість цього, як вже зазначалося вище, згаданий у ст. 625 Цивільного кодексу України борг завжди є наслідком порушення зобов'язання - протиправної поведінки боржника, винність якого презюмується згідно ст. 614 Цивільного кодексу України. Викладене унеможливлює кваліфікацію стягуваних на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України сум як боргу.

Таким чином, належні до повернення Відповідачем безпідставно отримані грошові кошти на користь Позивача за своєю правовою природою не уособлюють грошового зобов'язання у розмінні ст. 625 Цивільного кодексу України, оскільки не мають відповідних ознак.

Зазначені висновки суду узгоджуються із правовою позицією, сформульованою Вищим господарським судом України у п. 5.2. постанови Пленуму №14 від 17.12.2013р. Таким чином, у позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційної індексації є юридично не спроможними і задоволенню не підлягають.

На підставі вищевикладеного, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що переглядуване рішення місцевого суду згідно приписів ч.1 ст.104 Господарського процесуального кодексу України підлягає частковому скасуванню в частині відмови у стягненні 88371,60 грн. суми передплати, зважаючи на що апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "АзовЕлектроСталь" м. Маріуполь, Донецька область підлягає частковому задоволенню, що згідно із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України має наслідком новий розподіл судових витрат за позовом та розподіл судових витрат за подання апеляційної скарги відповідно до результатів апеляційного провадження.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "АзовЕлектроСталь" м. Маріуполь, Донецька область на рішенням Господарського суду Запорізької області від 21.01.2014р. у справі №908/171/13-г задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Запорізької області від 21.01.2014р. у справі №908/171/13-г скасувати в частині відмови у задоволення позовних вимог щодо стягнення 88371,60 грн. суми безпідставно утримуваної попередньої оплати.

3. Прийняти нове рішення в цій частині, яким задовольнити позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "АзовЕлектроСталь" м.Маріуполь Донецької області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алекс-Трейд 2010", смт. Куйбишеве, Куйбишевський район Запорізької області про стягнення 88371,60 грн. суми безпідставно утримуваної попередньої оплати, у зв'язку із чим викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

« 1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "АзовЕлектроСталь" м.Маріуполь, Донецька область (ідентифікаційний код 25605170) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алекс-Трейд 2010" смт. Куйбишеве, Куйбишевський район, Запорізька область (ідентифікаційний код 35064104) про стягнення 88371,60 грн. суми передплати, 5374,93 грн. 3% річних та 3880,22 грн. витрат від інфляції, нарахованих за користування чужими грошовими коштами задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алекс-Трейд 2010" смт. Куйбишеве, Куйбишевський район, Запорізька область (ідентифікаційний код 35064104) на користь Приватного акціонерного товариства "АзовЕлектроСталь" м.Маріуполь, Донецька область (ідентифікаційний код 25605170) суму переплати у розмірі 88371,60 грн.

3. У задоволені решти вимог щодо 3% річних та інфляційних нарахувань відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алекс-Трейд 2010" смт. Куйбишеве, Куйбишевський район, Запорізька область (ідентифікаційний код 35064104) на користь Приватного акціонерного товариства "АзовЕлектроСталь" м.Маріуполь, Донецька область (ідентифікаційний код 25605170) компенсацію витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви в сумі 1767,44 грн.»

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алекс-Трейд 2010" смт. Куйбишеве, Куйбишевський район, Запорізька область (ідентифікаційний код 35064104) на користь Приватного акціонерного товариства "АзовЕлектроСталь" м.Маріуполь, Донецька область (ідентифікаційний код 25605170) компенсацію витрат зі сплати судового збору за апеляційної скарги в сумі 883,72 грн.

5. Доручити Господарському суду Запорізької області ї області видати відповідні накази про примусове виконання постанови Донецького апеляційного господарського суду від 24.03.2014р., оформивши їх у відповідності до приписів ст.18 Закону України «Про виконавче провадження».

6. Постанова апеляційної інстанції набирає сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена

до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Д.О. Попков

Судді:

О.А. Марченко

О.О. Радіонова

Вик. Куц Н.С.

Надруковано 5 прим.: 1. Позивачу; 2. Відповідачу;3. У справу; 4. ДАГС; 5. ГСЗО