Постанова

від 10.12.2013 по справі 2а-8410/12/0170/29

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 грудня 2013 р. Справа №2а-8410/12/0170/29

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді - Пакет Т.В.,

за участю секретаря судового засідання - Мельникової А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Закритого акціонерного товариства «Керченський завод будівельної кераміки «Сармат» до Керченської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, визнання дій неправомірними.

Обставини справи: ЗАТ «Керченський завод будівельної кераміки «Сармат» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Керчі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування наказу відповідача №408 від 04.07.2012 року «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ЗАТ «Керченський завод будівельної кераміки «Сармат», визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000742201 та №0000732201 від 24 липня 2012 року, визнання протиправними дії відповідача щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ЗАТ «Керченський завод будівельної кераміки «Сармат».

Позов мотивовано помилковістю висновків відповідача про заниження податку на прибуток та податку на додану вартість, по правовідносинам з сумнівними контрагентами, що мають ознаки фіктивності та безтоварність зазначених господарських операцій. Також позивач зазначає, що податковим органом була проведена вказана перевірка із порушенням порядку, встановленого Податковим кодексом України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 26 листопада 2013 року замінено відповідача Державну податкову інспекцію у м. Керчі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби її правонаступником Керченською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим.

У судове засідання представник позивача не з'явилася, про час, дату та місце розгляду справи повідомлена належним чином, надала до суду клопотання про розгляд справи у її відсутності, на задоволенні позову наполягає, також просить стягнути з відповідача витрати, пов'язані з проведенням експертизи та судовий збір.

У судове засідання представник відповідача не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надіслав до суду заяву, в якій просив відкласти розгляд справи у зв'язку із складними погодними умовами та неможливістю явки у судове засідання, до якого додав письмові заперечення та копію вироку Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 10.04.2013 року по справі №123/3318/13-к.

Вказане клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи було залишено без задоволення усною ухвалою суду.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ЗАТ «Керченський завод будівельної кераміки «Сармат» є юридичною особою, ідентифікаційний код 30697351, зареєстрований у якості платника ПДВ та перебуває на податковому обліку Керченської ОДПІ ГУ Міндоходів в АР Крим (а.с.29,30,31 - том№1).

Відповідно до наказу Державної податкової інспекції у м. Керчі Автономної Республіки Крим ДПС від 04 липня 2012 року № 408 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ЗАТ «Керченський завод будівельної кераміки «Сармат», код ЄДРПОУ 30697351, згідно із підставами, викладеними в доповідній записці від 04.07.2012 року №238/22-01, з урахуванням вимог п.п. 20.1.4 п. 20.1, п.п.75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1, п.п. 78.1.4 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України наказано провести документальну позапланову невиїзну перевірку ЗАТ «Керченський завод будівельної кераміки «Сармат», код ЄДРПОУ 30697351 по взаємовідносинам з ВПП «Строитель Плюс» (код ЄДРПОУ 31263808) у вересні грудні 2009 року, січні, серпні, вересні, жовтні, листопаді 2010 року, березні, травні, червні, серпні, вересні, жовтні 2011 року, грудні 2011 року з КП «Альянс» (код ЄДРПОУ 32468182), квітні 2011 року з ПП «ОСОБА_2» (код ЄДРПОУ НОМЕР_1) з 05.07.2012 року протягом 3-х робочих днів (а.с.72, том №1).

На підставі вказаного наказу посадовими особами ДПІ у м. Керчі АР Крим ДПС з 05.07.2012 року по 07.07.2012 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ЗАТ «Керченський завод будівельної кераміки «Сармат» з питання достовірності визначення показників податкової звітності по взаємовідносинам з КП «Альянс» (код ЄДРПОУ 32468182) за грудень 2011 року, БВП «Строитель Плюс» (код ЄДРПОУ 31263808) за вересень, грудень 2009 року, січень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2010 року, березень, квітень, травень, червень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2011 року, ПП «ОСОБА_2» (код ЄДРПОУ НОМЕР_1) за квітень 2011 року .

За результатами перевірки складено акт від 13 липня 2012 року №512/22-01/30697351 (далі - акт) (а.с41-66 - том№1).

- ч.1-3, ч.5-6 ст. 203, ч.1-2 ст. 215, ч.1 ст. 216, ч. 2 ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ЗАТ «КЗБК «Сармат» при придбанні робіт на ТМЦ у постачальників - КП «Альняс» (код ЄДРПОУ 32468182), ПП «ОСОБА_2» (код ЄДРПОУ 351168001), БВП «Строитель-плюс» (код ЄДРПОУ 31263808);

- п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР із змінами та доповненнями, ст. 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-ІV, п.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. №996-ХІV зі змінами та доповненнями, в результаті чого завищено суму податкового кредиту що привело до заниження ПДВ на суму 146692,00 грн., у т.ч. по періодах: вересень 2009 року - 13971,00 грн., грудень 2009 року - 4224,00 грн., січень 2010 року - 3628,00 грн., серпень 2010 року - 10564,00 грн., вересень 2010 року - 11120,00 грн., жовтень 2010 року - 15684,00 грн., листопад 2010 року - 16025,00 грн., березень 2011 року - 12570, грн., квітень 2011 року - 3923,00 грн., травень 2011 року - 2848,00 грн., червень 2011 року - 13383,00 грн., серпень 2011 року - 5040,00 грн., вересень 2011 року - 4590,00 грн., жовтень 2011 року - 6120,00 грн., грудень 2011 року - 23002,00 грн.;

- п.п.5.2.1 п.5.2, ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в редакції від 22.05.1997 року №283/97-ВР із змінами та доповненнями, ст. 138, 144 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI із змінами і доповненнями, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 133814,00 грн, у відповідних податкових періодах: за 3 квартал 2009 року в сумі 17463,00 грн., за 4 квартал 2009 року в сумі 5280,00 грн., за 1 квартал 2010 року в сумі 4536,00 грн., за 3 квартал 2010 року в сумі 27105,00 грн., за 4 квартал 2010 року в сумі 39636,00 грн., за 2 квартал 2011 року в сумі 19813,00 грн., за 3 квартал 2011 року в сумі 12009,00 грн., за 4 квартал 2011 року в сумі 7972,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення №0000732201 від 24 липня 2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 157319,00 грн., у тому числі 133814,00 грн. за основним платежем та 23505,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; №0000742201 від 24 липня 2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 175185,00 грн., у тому числі 146692,00 грн. за основним платежем та 28493 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.34,35 том№1).

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ст. 75 Податкового Кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п.75.1.2. ст. 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Згідно наказу №408 від 04 липня 2012 року «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ЗАТ «Керченський завод будівельної кераміки «Сармат» відповідачем вирішено провести саме документальну позапланову невиїзну перевірку.

Згідно із пунктом 79.1 статті 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Відповідно до п.78.1.1 п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до п.78.1.4 п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Судом встановлено, що відповідачем на адресу позивача були направлені наступні запити: №362010/22-03 від 20 квітня 2012 року про надання інформації щодо взаємовідносин з ПП «ОСОБА_2» за період квітень 2011 року та №4748/10/22-01 від 08 травня 2012 року про надання інформації щодо взаємовідносин з КП «Альянс» (код ЄДРПОУ 32468182) за грудень 2011 року, БВП «Строитель Плюс» (код ЄДРПОУ 31263808) за вересень, грудень 2009 року, січень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2010 року, березень, квітень, травень, червень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2011 року (а.с.67,68, том№1).

На виконання вищевказаних запитів, позивачем відповідно до супровідних листів №307 від 28.04.2012 року, №336 від 21.05.2012 року були направлені належним чином засвідчені копії документів, що підтверджують взаємовідносини з вищевказаними постачальниками.

Фактичні обставини справи свідчать, що позивач у повному обсязі та у встановлений 10-тиденний термін надав відповідачу належним чином засвідчені копії усіх документів та пояснення, зазначені у запитах відповідача.

З оскаржуваного наказу вбачається, що документальна позапланова невиїзна перевірка позивача призначена відповідачем на підставі п.п.78.1.1, п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України. Аналіз зазначених норм Закону приводить до висновку, що право податкового органу на проведення позапланових перевірок виникає лише в разі одночасної наявності наступних умов:

- виявлення фактів, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації;

- виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків;

- направлення письмового запиту органом державної податкової служби до платника податків стосовно надання пояснень та їх документальних підтверджень;

- фактичного отримання платником податків такого запиту;

- ненадання платником податків протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту пояснень та їх документальних підтверджень по суті отриманого запиту.

За таких обставин, суд вважає, що у відповідача не було передбачених п.п. 78.1.1, п.п.78.1.4 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України підстав для проведення документальної позапланової перевірки, оскільки позивачем у встановлені законом строки були надані пояснення та їх документальні підтвердження по суті отриманих запитів.

Крім того, відповідно до п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Як зазначалося судом вище, оскаржуваним наказом передбачено проведення перевірки з 05 липня 2012 року тривалістю 3 робочих дні.

Відповідно до повідомлення №7637 від 04 липня 2012 року відповідач повідомив позивача про проведення перевірки (а.с.73, том№1).

З матеріалів справи вбачається, що вказане повідомлення і копія оскаржуваного наказу були вручені представнику відповідача 05 липня 2012 року.

Отже, повідомлення про проведення перевірки та копія оскаржуваного наказу були вручені представнику позивача вже під час проведення перевірки, про що також у позові зазначив позивач, та що не було спростовано належними та допустимими доказами відповідачем.

Аналізуючи приписи п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України слідує, що податковий орган може розпочати проведення невиїзної перевірки лише після отримання повідомлення про вручення поштового відправлення. Початок перевірки у день видання наказу та день відправки повідомлення (або раніше), без урахування строків поштового пробігу відповідно до Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12 грудня 2007 р. N 1149, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 19 грудня 2007 р. за N 1383/14650, позбавляє положення пункту 79.2 статті 79 ПК України будь-якого практичного значення та порушує право платника податку надавати матеріали, які можуть бути підставами для висновків під час проведення перевірок.

Зазначені обставини свідчать про протиправність дій посадових осіб відповідача щодо проведення позапланової невиїзної перевірки ЗАТ «Керченський завод будівельної кераміки «Сармат» з 05 липня 2012 року тривалістю 3 робочих дня.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що оскільки, підставою для проведення позапланової невиїзної документальної перевірки позивача, був протиправний наказ, то такі дії не можуть бути проведені обґрунтовано та правомірно.

Видання керівником податкового органу наказу про проведення позапланової перевірки безпосередньо призводить до виникнення певних обов'язків у платника податків, щодо якого прийнято рішення про проведення перевірки. Тому зазначений наказ є таким, що має правове значення, а отже, є актом у розумінні пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналогічну позицію викладено у листі Вищого адміністративного суду України від 24.12.2010 р. N 1844/11/13-10.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень в порушення зазначених правових норм, правомірності прийняття оскаржуваного наказу та вчинення дій не доведено.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування наказу відповідача №408 від 04.07.2012 року «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ЗАТ «Керченський завод будівельної кераміки «Сармат», визнання протиправними дії відповідача щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ЗАТ «Керченський завод будівельної кераміки «Сармат» є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також підлягають задоволенню позовні вимоги ЗАТ «Керченський завод будівельної кераміки «Сармат» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача №0000742201 та №0000732201 від 24 липня 2012 року виходячи з наступного.

В ході проведеної перевірки позивача було встановлено порушення позивачем законодавства в частині оподаткування податком на прибуток підприємств та податком на додану вартість за період з 2009 року по 2011 року.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Розділом ІІІ цього Кодексу визначений порядок оподаткування податком на прибуток підприємств.

Проте, в п.1 Розділу ХІХ Прикінцеві положення Податкового кодексу України зроблено зауваження про те, що Розділ ІІІ цього Кодексу набирає чинності з 01.04.2011 року.

До набрання чинності Розділом ІІІ Податкового кодексу України порядок оподаткування податком на прибуток підприємств було врегульовано нормами Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"№334/94-ВР від 28.12.1994 року (зі змінами і доповненнями, далі - Закон №334) (в редакції, чинній на час спірних правовідносин).

Таким чином, при визначенні суми податку на прибуток та інших показників декларації за І квартал 2011 року та за весь попередній період позивач мав керуватися нормами саме цього нормативно-правового акту, а за всі наступні періоди - нормами розділу ІІІ Податкового кодексу України.

Відповідно до ст.3 Закону №334 об'єкт оподаткування визначений як прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до п.5.1. ст.5 Закону№334, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В силу п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону №334 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Вичерпний перелік витрат, які не відносяться до складу валових, наведений у п.5.3 ст.5 Закону №334. Відповідно до п.5.11 ст.5 Закону №334 установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому Законі, не дозволяється.

Згідно з п.6.1. ст.6 Закону №334 якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Згідно з п.п.8.1.1. п.8.1 ст.8 Закону №334 під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Амортизації підлягають витрати на:

придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення;

самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів;

проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів;

капітальні поліпшення землі, не пов'язані з будівництвом, а саме: іригація, осушення, збагачення та інші подібні капітальні поліпшення землі. (п.п.8.1.2. п.8.1 ст.8 Закону №334).

Відповідно до п.п.8.7.1. п.8.7. ст.8 Закону №334 платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Поняття господарської діяльності наведено у п.1.32 ст.1 Закону №334, в силу якого господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Норми аналогічного змісту встановлено й розділом IV Податкового кодексу України, яким врегульовано порядок оподаткування податком на прибуток підприємств з 01.01.2011 року.

Згідно з п.п.14.1.191. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Згідно з п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

прямих матеріальних витрат;

прямих витрат на оплату праці;

амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу п.138.2 ст.138 ПК України).

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З аналізу вищенаведених норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Податкового кодексу України слідує, що підставою для включення витрат з придбання товарів (отримання робіт, послуг) до складу валових з метою обчислення об'єкта оподаткування є належним чином оформлені розрахункові, платіжні та інші первинні документи.

Необхідність підтвердження проведеної господарської операції відповідними документами було встановлено також нормами Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон №168).

Цим Законом передбачалось право платника податку на отримання податкового кредиту, яким, відповідно до п.1.7. Закону №168 є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Виникнення права на податковий кредит, порядок його нарахування та визначення передбачались ст.7 Закону №168.

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168. підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно з п.п.7.2.3 Закону №168 податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Аналогічні положення встановлені розділу V Податкового кодексу України, яким врегульовано порядок оподаткування податком на додану вартість з 01.01.2011 року.

Так, згідно із ст.198 Податкового кодексу України передбачено право платників податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, яким є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду (п.п.14.1.181 п.14.1 ст. 14 ПК України).

Згідно з п.198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно п.п.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону №168 у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду». Починаючи з 01.01.2011р. згідно п.199.1 ст.199 розділу V ПК України діє аналогічна норма: «У разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях».

Отже, зі змісту норм Закону України "Про податок на додану вартість" та Податкового кодексу України слідує, що необхідним первинним документом, який дає право платнику податків на формування податкового кредиту, є належним чином оформлена податкова накладна.

Однак, суд зазначає, що наявність у покупця податкової накладної, є достатньою, але не безумовною підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Згідно з ч.2 ст.3 цього Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.ч.1-2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність").

Вищевикладені положення свідчать, що до податкового кредиту відносяться суми податку на додану вартість, сплачені за наслідками господарської операції з придбанням товарів, що фактично мала місце, в результаті якої платник податку використовує придбані товари у власній господарській діяльності.

Відповідно до вищевказаного акту перевірки порушення позивачем податкового законодавства відбулося у зв'язку з тим, що останній у періоді, що перевірявся, мав правовідносини з контрагентами-постачальниками, які мають ознаки фіктивності та спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

В матеріалах справи наявні документи бухгалтерської та податкової звітності ТОВ «Промбитхолод» щодо правовідносин з ПП «ОСОБА_2», КП «Альянс», БВП «Строитель Плюс» в період часу, що перевірявся.

Так, судом встановлено, що у період, що перевірявся, позивач мав правовідносини з ПП «ОСОБА_2», КП «Альянс», БВП «Строитель Плюс», які згідно відомостей з Єдиного реєстру юридичних осіб (http://irc.gov.ua/ua/Poshuk-v-YeDR.html) станом на день розгляду справи не перебувають у процесі припинення.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 №755-ІУ якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

На підставі вищевикладеного судом встановлено, що вказані контрагенти позивача є юридичними особами, що мають належний обсяг цивільної правоздатності та дієздатності.

Так, судом встановлено, що відповідно до договорів укладених між БВП «Строитель Плюс» та ЗАТ «Керченський завод будівельної кераміки «Сармат», позивач отримав послуги та роботи на загальну суму 740656,45 грн., у т.ч. сума без ПДВ 617213,70 грн., ПДВ 123442,75 грн., що підтверджується актами виконаних будівельних робіт та актами здачі-приймання автотранспортних послуг, а саме: №4302 на суму 83824,00 грн., у т.ч. ПДВ 13970,67 грн., №5949/1 на суму 25344,00 грн., у т.ч. ПДВ 4224,00 грн., №186 на суму 21772,80 грн., у т.ч. ПДВ 3628,80 грн., №4648 на суму 63384,00 грн., у т.ч. ПДВ 10564,00 грн., №4959 на суму 66720,00 ГРН., у т.ч. ПДВ 11120,00 грн., №6142 на суму 63384,00 грн., у т.ч. ПДВ 10564,00 грн., №6143 на суму 30720,00 грн., у т.ч. ПДВ 5120,00 грн., №6447 на суму 56712,00 грн., у т.ч. ПДВ 9452,00 грн., №6448 на суму 39435,00 грн., у т.ч. ПДВ 6572,50 грн., №б/н на суму 75418,66 грн., у т.ч. ПДВ 12569,78 грн., №б/н на суму 22054,70 грн., у т.ч. ПДВ 3675,78 грн., №б/н на суму 17087,09 грн., у т.ч. ПДВ 2847,85 грн., №б/н на суму 80300,20 грн., у т.ч. 13383,37 грн., №1033/1 на суму 30240,00 грн., у т.ч. ПДВ 5040,00 грн., №1033/2 на суму 27540,00 грн., у т.ч. ПДВ 4590,00 грн., №1033/2 на суму 36720,00 грн., у т.ч. ПДВ 6120,00 грн., а також товарно-транспортними накладними виданими позивачу БВП «Строитель Плюс».

Також, БВП «Строитель Плюс» видало ЗАТ «Керченський завод будівельної кераміки «Сармат» податкові накладні, а саме: №4302 від 30.09.2009 року на суму 83824,00 грн., у т.ч. ПДВ 13970,67 грн., №5949/1 від 24.12.2009 року на суму 25344,00 грн., у т.ч. 4224,00 грн., №186 від 29.01.2010 року на суму 21772,80 грн., у т.ч. ПДВ 3628,80 грн., №4648 від 31.08.2010 року на суму 63384,00 грн., у т.ч. ПДВ 10564,00 грн., №4959 від 30.09.2010 року на суму 66720,00 грн., у т.ч. ПДВ 11120,00 грн., №6142 від 29.10.2010 року на суму 63384,00 грн., у т.ч. ПДВ 10564,00 грн., №6143 від 29.10.2010м року на суму 30720,00 грн., у т.ч. ПДВ 5120,00 грн., №6447 від 30.11.2010 року на суму 56712,00 грн., у т.ч. ПДВ 9452,00 грн., №6448 від 30.11.2010 року на суму 39435,00 грн. у т.ч. ПДВ 6572,50 грн., №448 віл 31.03.2011 року на суму 75418,66 грн., у т.ч. 12569,78 грн., №339 від 27.04.2011 року на суму 22054,70 грн., у т.ч. ПДВ 3675,78 грн., №438 від 30.05.2011 року на суму 17087,09 грн., у т.ч. ПДВ 2847,85 грн., №359 від 29.06.2011 року на суму 80300,20 грн., у т.ч. ПДВ 13383,37 грн., №133 від 10.08.2011 року на суму 30240 грн., у т.ч. ПДВ 5040,00 грн., №296 від 23.09.2011 року на суму 27540,00 грн., у т.ч. ПДВ 4590,00 грн., №241 від 25.10.2011 року на суму 36720,00 грн., у т.ч. ПДВ 6120,00 грн.

Отримані роботи та послуги оплачені позивачем на суму 131824,00 грн., заборгованість перед БПВ «Строитель Плюс» станом на 30.10.2011 року складає 608832,45 грн.

01 грудня 2011 року між КП «Альянс» та ЗАТ «Керченський завод будівельної кераміки «Сармат» укладено договір підряду №1681 відповідно до якого КП «Альянс» зобов'язується виконати роботи з ремонту кільцевої печі, №2 (камера №17) ЗАТ «Керченський завод будівельної кераміки «Сармат». Загальна вартість договору становить 203432,09 грн., у т.ч. ПДВ 33905,35 грн.

На виконання вказаного договору КП «Альянс» виконало вказані роботи на загальну суму 138012,00 грн., у т.ч. ПДВ 23002,00 грн., що підтверджується актом приймання виконання будівельних робіт, отриманого позивачем від КП «Альянс» за період з 01.12.2011 року по 31.12.2011 року

Також, КП «Альянс» видало ЗАТ «Керченський завод будівельної кераміки «Сармат» податкову накладну №266 від 29.12.2011 року на загальну суму 138012,00 грн., у т.ч. ПДВ 23002,00 грн.

Крім цього, за період з 01.04.2011 року по 30.04.2011 року ЗАТ «Керченський завод будівельної кераміки «Сармат» придбало у ПП «ОСОБА_2» рукавиці робочі на загальну суму 1480,80 грн., у т.ч. ПДВ 246,80 грн., що підтверджується видатковими накладними №124 від 11.04.2011 року на суму 400,80 грн., у т.ч. ПДВ 66,80 грн., №127м від 12.04.2011 року на суму 1080,00 грн., у т.ч. ПДВ 180,00 грн.

Оплата позивачем отриманого товару у повному обсязі підтверджується виписками з банку та платіжними дорученнями №342 від 11.04.2011 року на суму 400,80 грн. та №344 від 12.04.2011 року на суму 1080,00 грн.

ПП «ОСОБА_2» видало ЗАТ «Керченський завод будівельної кераміки «Сармат» податкові накладні, а саме №17 від 11.04.2011 року на суму 400,80 грн., у т.ч. ПДВ 66,80 грн., №19 від 12.04.2011 року на суму 1080,00 грн., у т.ч. ПДВ 180,00 грн.

Також, отримані позивачем товари, роботи, послуги використані у власній господарській діяльності, про що свідчать наявні в матеріалах справи дефектні акти, звіти про рух сировини за кар'єром, про рух напівфабрикатів з переділу формовки цеху СМ виробництво цегли, про рух напівфабрикатів з переділу сушіння цеху СМ виробництво цегли, вимога №125 від 12.04.2011 року , що були дослідженні в судовому засіданні.

Вищенаведені обставини також наведені у проведеній по справі судово-економічній експертизі №280-23 від 21.10.2013 року (а.с.155-193 - том№4), відповідно до висновків якої висновки акту перевірки №512/22-01/30697351 від 13.07.2012 року щодо завищення суми податкового кредиту, що призвело до заниження ПДВ на суму 146692,00 грн. за періоди, що перевірялися, щодо заниження податку на прибуток на суму 133814,00 грн., за періоди що перевірялися не підтверджуються первинними та податковими документами ЗАТ «Керченський завод будівельної кераміки «Сармат». Також, первинними та податковими документами підтверджується реальність здійснення ЗАТ «Керченський завод будівельної кераміки «Сармат» господарських операцій за угодами з КП «Альянс» (ЄДРПОУ 32468182) за грудень 2011 року, БВП «Строитель Плюс» (ЄДРПОУ 31263808) за вересень, грудень 2009 року, січень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2010 року, березень, квітень, травень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2011 року, з ПП «ОСОБА_2» (ЄДРПОУ НОМЕР_1) за квітень 2011 року.

Суд погоджується з вказаним висновком судово-економічної експертизи №280-23 від 21.10.2013 року, оскільки він повністю узгоджується з встановленими судом обставинами та дослідженими у судовому засіданні доказами.

Отже, право позивача на формування податкового кредиту за відповідні періоди по вказаним господарським операціям з вищезазначеними контрагентами підтверджується наявними в матеріалах справи вищевказаними податковими накладними, складеними КП «Альянс», БВП «Строитель Плюс» та ПП «ОСОБА_2».

Судом встановлено, що постачальники робіт, товарів, послуг придбання яких є для позивача підставою для формування витрат і податкового кредиту з ПДВ, на момент вчинення відповідних господарських операцій були зареєстрованими платниками податку на додану вартість за даними офіційного сайту Міністерства доходів і зборів України (http://www.minrd.gov.ua) і мали право видавати податкові накладні.

Таким чином, судом встановлено, що позивач формував податковий кредит та валові витрати за реально здійсненими господарськими операціями з КП «Альянс», БВП «Строитель Плюс» та ПП «ОСОБА_2», які були окремими платниками податків, а тому за приписами статті 61 Конституції України несуть самостійну (індивідуальну) відповідальність за своєчасність нарахування та повноту сплати податкових зобов'язань за такими господарськими операціями.

Висновок податкового органу про заниження позивачем об'єкту оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість, заснований на тому, що правочини, укладені між позивачем та вищезазначеними контрагентами мають ознаки "нікчемності" та "безтоварності".

Статтею 204 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлена презумпція правомірності правочину. Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Відповідно до приписів ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3,5,6 ст.203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок,є нікчемним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за ст.228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Всупереч цьому, відповідачем не було надано суду доказів, які б вказували на нікчемність правочинів, укладених між позивачем та КП «Альянс», БВП «Строитель Плюс» та ПП «ОСОБА_2», зокрема доказів умисного укладання угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Не надано відповідачем також рішення суду у цивільній чи господарській справі про визнання правочину недійсним, не надано вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "безтоварності" здійснених позивачем господарських операцій.

Невиконання зобов'язань перед бюджетом контрагентом позивача є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до такого контрагенту, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем.

У зв'язку із цим суд зазначає, що законодавство України, чинне на час виникнення спірних відносин, не ставить виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит та право на декларування понесених витрат в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Подібної думки дотримується Вищий адміністративний суд України в Ухвалах від 24.01.2012 року №К/9991/2491/11, від 10.04.2012 року №К-19705/10, від 25.04.2012 року №К/9991/75974/11, від 12.07.2012 року №К-14542/08, від 22.08.2012 року №К/9991/43010/12, від 06.09.2012 року №К/9991/90896/11.

Зазначений висновок узгоджується із позицію, викладеною у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справах №21-42а10 та 21-47а10, за позовами Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області, які є обов'язковими для всіх судів України, в силу положень частини першої статті 244-2 КАС України.

Крім того, правомірність такої позиції підтверджується практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Так, у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи. Згідно із п.2 ст.3 цього Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Позивач при проведені господарських операцій зі своїми постачальниками оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку, що не заперечувалось податковими органами. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена. Документи про стан розрахунків з бюджетом інших платників податків не відносяться до первинних документів позивача, в зв'язку з чим не підлягають врахуванню в його обліку. Вони взагалі позивачеві невідомі.

Платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як зазначалося судом вище, представник відповідача надав суду вирок Київського районного суду у м. Сімферополь АР Крим від 10.04.2013 року по справі№123/3318/13-к відносно фізичної особи ОСОБА_3, яка визнана винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК України та яка є засновником БВП «Строитель плюс», КП «Альянс», ПП «Севелітстрой», ПП «Кримторг» та ПП «Кримспецтехнолоджи».

Однак суд зазначає, що даним вироком суду встановлено, що ОСОБА_3, використовуючи реквізити, банківські рахунки та печатки підприємств, створених та придбаних нею з метою прикриття незаконної діяльності групи осіб під керівництвом іншої особи, учасниками злочинного угрупування вчинено пособництво службовим особам: генеральному директору ТОВ «Союз КДС» Кірюшку С.М., головному бухгалтеру ПАТ «Крименерго» Дурбасенко В.В., директору ТОВ «Південна будівельна компанія» Філліпову І.Д., директору ТОВ «Кримкомплекс» ОСОБА_2, директору ТОВ «Будком» Васильову О.В.

Тобто, даним вироком суду не встановлено будь-яких злочинних дій під час здійснення фінансово-господарських операцій із позивачем.

Відповідно до частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, у адміністративного суду відсутні правові підстави для прийняття вказаного вироку суду у якості доказу по даній справі.

Отже, обставинами, встановленими під час розгляду справи, спростовано висновки перевірки щодо заниження позивачем податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість по взаємовідносинам з КП «Альянс», БВП «Строитель Плюс» та ПП «ОСОБА_2».

Застосування санкцій у спірних податкових повідомленнях-рішеннях обумовлено визначенням суми грошового зобов'язання за результатами документальної перевірки. Оскільки судом встановлено помилковість відповідних висновків податкового органу, то і для застосування штрафних санкцій не має правових підстав, тож позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Враховуючи висновок суду про задоволення позову, суд вважає можливим стягнути на користь позивача суму сплаченого ним судового збору у розмірі 2146 грн. та витрати, пов'язані з проведенням судово-економічної експертизи у розмірі 10053,20 грн.

Керуючись ст.ст. 9, 11, 69-71, 94, 158, 159, 161-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати наказ Державної податкової інспекції у м. Керчі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби №408 від 04.07.2012 року «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ЗАТ «Керченський завод будівельної кераміки «Сармат».

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Керчі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби №0000742201 та №0000732201 від 24 липня 2012 року.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Керчі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ЗАТ «Керченський завод будівельної кераміки «Сармат».

Стягнути з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства «Керченський завод будівельної кераміки «Сармат» судовий збір у розмірі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. 00 коп. та витрати, пов'язані з проведенням судово-економічної експертизи у розмірі 10053 (десять тисяч п'ятдесят три) грн. 20 коп., а всього 12199 (дванадцять тисяч сто дев'яносто дев'ять) грн. 20 коп.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Т.В.Пакет