Рішення

від 21.01.2014 по справі 902/1644/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21 січня 2014 р.

Справа № 902/1644/13

за позовом :Спільного підприємства у формі товариства обмеженою відповідальністю "Техносервіс" ( вул. Шевченка,86, м. Кролевець, Сумська олб., 41300)

до :Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільські цукроварні" (вул. Чкалова, 16-Б. смт. Крижопіль, Вінницька обл., 24600)

про стягнення 15 433,65 грн. згідно договору купівлі-продажу № 92 від 05.05.2011р.

Головуючий суддя Яремчук Ю.О.

Cекретар судового засідання Резніченко Ю.В.

Представники

позивача : Дзюба Ю. М.,

відповідача : не з'явився

ВСТАНОВИВ :

Спільне підприємство у формі товариства обмеженою відповідальністю "Техносервіс" звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Подільські цукроварні" про стягнення 15433,65 грн. згідно договору купівлі-продажу № 92 від 05.05.2011 року.

Ухвалою суду від 06.12.2013 року порушено провадження у вказаній справі №902/1644/13 з призначенням її до розгляду в судовому засіданні на 24.12.2013 року.

Ухвалою суду від 24.12.2013 року розгляд справи відкладався на 21.01.2014 року, з об"єктивних причин.

В судове засідання 21.01.2014 року з'явився представник позивача, який позов підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 21.01.2014 року не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, про що свідчить поштове повідомлення, яке наявне в матеріалах справи.

При цьому, представником відповідача через канцелярію суду 20.01.2014 року подано відзив на позовну заяву (вих. № 03/а), в якому останній позов визнає лише в частині суми основного боргу.

Разом з тим, останній подав через канцелярію суду заяву про розгляд справи за його відсутності (вх. № канц. 08-46/447/14 від 20.01.2014 року).

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

05.05.2011 року між спільним підприємством у формі товариства обмеженою відповідальністю "Техносервіс" та товариством з обмеженою відповідальністю "Подільські цукроварні" було укладено договір купівлі - продажу № 92.

Відповідно до п.1.1. договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю, що належить продавцю товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар і оплатити його.

Відповідно до п.1.2. предметом договору є: запчастини до сільгосптехніки, автомобілів, запірна арматура.

Відповідно п. 3.1. договору оплата товару по даному договору проводиться з відстрочкою платежу до 31 жовтня 2011 року.

Відповідно до п.3.2. договору форма оплати - за згодою сторін.

Відповідно до п.5.1. договору за несвоєчасну або не повну оплату кожної партії товару покупець сплачує штраф в розмірі 2% від простроченої суми, якщо про строчка склала від 3-х днів до 1 місяця, 6% - при прострочці від 1 до 3 місяців, 12 % при про строчці більше 3-х місяців.

Позивач повністю виконав умови договору, та поставив відповідачу запірну арматуру на загальну суму 52051,56 грн. в т.ч. ПДВ 8675,26 грн., що підтверджується накладними та довіреностями на отримання товару, копії яких містяться в матеріалах справи ( а.с. 49-67).

Натомість, відповідач за поставлений товар розрахувався частково, в сумі 38 631,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями та банківськими виписками по рахунку, копії яких наявні в матеріалах справи ( а.с. 68-95).

Як видно із акту звірки взаєморозрахунків заборгованість відповідача перед позивачем станом на 18.12.2013 року становить 13420,56 грн., копія акту міститься в матеріалах справи ( а.с. 111).

28.05.2013 року позивач надіслав на адресу відповідача претензію № 23 від 27.05.2013 року з вимогою сплатити борг в сумі 13420,56 грн., яку останній отримав, що стверджується поштовим повідомленням, яке наявне в матеріалах справи, але яка залишена без задоволення.

Несплата відповідачем заборгованих коштів спонукало позивача звернутись з позовом до суду про стягнення боргу та як наслідок із нарахованими штрафними санкціями, які передбачені договором та чинним законодавством.

При цьому, як видно із відзиві на позов (вих. № 03/а) відповідач, позов визнає лише в частині суми основного боргу.

Дослідивши та оцінивши докази по справі, суд дійшов такого висновку.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події..

Статтею 193 Господарського Кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Також кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Дії позивача по передачі товару та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов'язання по оплаті за отриманий товар.

Як випливає з договору, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини, що випливають з договору купівлі-продажу.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Виходячи з викладеного, враховуючи доведеність боргу наявними у справі доказами, суд вважає вимогу позивача про стягнення основного боргу в розмірі 13420,56 грн. правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Крім стягнення основної суми заборгованості відповідачу нараховано штрафні санкції, а саме 1610,47 грн. штрафу за період з 01.11.2012 року по 31.10.2013 року та 402,62 грн. 3% річних за період з 01.11.2012 року по 31.10.2013 року

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач не виконав зобов'язання у вказаний строк, він є боржником, що прострочив.

Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частин 1,2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Згідно з п. 3 ст. 3, ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 господарського суду України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно п. 3.1. договору оплата товару по даному договору проводиться з відстрочкою платежу до 31 жовтня 2011 року.

Як видно з матеріалів справи відповідач порушив умови договору, а саме останнім не було здійснено остаточних платежів до 31.10.2011 року.

Відповідно до п.5.1. договору за несвоєчасну або не повну оплату кожної партії товару покупець сплачує штраф в розмірі 2% від простроченої суми, якщо про строчка склала від 3-х днів до 1 місяця, 6% - при прострочці від 1 до 3 місяців, 12 % при про строчці більше 3-х місяців

Суд, здійснивши перерахунок нарахованих штрафних санкцій прийшов до висновку про правильність їх нарахування, а тому останні підлягають до задоволення, а саме з відповідача слід стягнути 1610,47 грн. штрафу за період з 01.11.2012 року по 31.10.2013 року та 402,62 грн. 3% річних за період з 01.11.2012 року по 31.10.2013 року.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Враховуючи вищевикладене суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.

Згідно з положеннями ст. 49 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4-3, 33, 43, 47, 49, 82, 84, 115,116 ГПК України, ст.7 Закону України "Про судовий збір" -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Подільські цукроварні" (вул. Чкалова, 16-Б. смт. Крижопіль, Вінницька обл., 24600, код ЄДРПОУ 36327881) на користь спільного підприємства у формі товариства обмеженою відповідальністю "Техносервіс" (вул. Шевченка,86, м. Кролевець, Сумська олб., 41300, код ЄДРПОУ 21113435) 13420,56 грн. боргу; 1610,47 грн. штрафу, 402,62 грн. 3% річних; 1720,50 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Копію рішення надіслати відповідачу.

Повне рішення складено 23 січня 2014 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу (вул. Чкалова, 16-Б. смт. Крижопіль, Вінницька обл., 24600)