Рішення

від 22.01.2014 по справі 908/3827/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 4/115/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Запоріжжя

22.01.2014 справа № 908/3827/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пекканіска», (04209, м. Київ, вул. Богатирська, буд. 11)

до відповідача Приватного підприємства «Муссон», (69057, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 135, кв. 78)

про стягнення 21450,00 грн. заборгованості за отримані послуги

суддя Зінченко Н.Г.

За участю представників сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - не з'явився;

22.11.2013 р. до господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Пекканіска», м. Київ (ТОВ «Пекканіска») з позовною заявою до Приватного підприємства «Муссон», м. Запоріжжя (ПП «Муссон») про стягнення 21450,00 грн. заборгованості за отримані послуги.

Згідно Протоколу автоматичного розподілу справи між суддями від 22.11.2013 р. справу № 908/3827/13 призначено до розгляду судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 22.11.2013 р. порушено провадження у справі № 908/3827/13, справі № 908/3827/13 присвоєно номер провадження справи 4/115/13, судове засідання призначено на 18.12.2013 р., у сторін витребувані документи і докази, необхідні для вирішення спору.

У зв'язку із неявкою в судове засідання представників сторін розгляд справи, на підставі ст. 77 ГПК України, відкладався до 22.01.2014 р.

В судовому засіданні 22.01.2014 р. справу розглянуто без участі представників сторін і прийнято рішення.

За ініціативою суду розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Позивач в судове засідання 22.01.2014 р. повторно не з'явився, про відмову від позову не заявив, витребувані ухвалами суду по справі від 22.11.2013 р. і від 18.12.2013 р. документи і матеріали суду не надав, про поважність причин неявки уповноваженого представника суд жодного разу не попереджав.

Відповідач в судове засідання 22.01.2014 р. також повторно не з'явився, про визнання позову не заявив, відзив на позовну заяву, витребувані ухвалами суду по справі від 22.11.2013 р. і від 18.12.2013 р. документи і матеріали суду не надав, про поважність причин неявки уповноваженого представника суд жодного разу не попереджав.

Згідно з п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд вважає, що про дату, час та місце розгляду справи № 908/3827/13 сторони були повідомлені належним чином ухвалою суду від 22.11.2013 р. про порушення провадження у справі № 908/3827/13, яка 28.11.2013 р. була отримана уповноваженою особою ТОВ «Пекканіска», про що свідчить відмітка уповноваженої особи позивача на повідомленні про вручення рекомендованого поштового відправлення (штрих-код 0421011812592), і 28.11.2013 р. була отримана уповноваженою особою ПП «Муссон», про що свідчить відмітка уповноваженої особи відповідача на повідомленні про вручення рекомендованого поштового відправлення (штрих-код 6905702368183). Крім того, ухвала суду від 18.12.2013 р. про відкладення розгляду справи № 908/3827/13, яка направлялася судом на адреси сторін, станом на час вирішення спору судом на адресу суду відділенням підприємства поштового зв'язку не поверталася.

В п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що 22.01.2014 р. є останнім днем процесуального строку, встановленого ст. 69 ГПК України, для вирішення спору у справі № 908/3827/13 і у суду не має процесуальних повноважень для продовження такого строку з власної ініціативи, суд визнав за можливе розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю представників сторін.

Заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на приписах ст., ст. 11, 202, 509, 525, 526, 530, 610, 759 ЦК України, ст., ст. 173, 181, 193 ГК України і полягають в тому, що в період з липня 2011 року по жовтень 2011 року позивачем відповідачу були надані послуги з оренди підйомної техніки на загальну суму 45600,00 грн., про що сторонами були складені відповідні акти наданих послуг за спірний період. При цьому, один з актів наданих послуг за спірний період (№ 901 від 30.09.2011 р.) відповідач на адресу позивача належним чином оформлений і підписаний не повернув, а також не надав мотивованої відмови від його підписання. Як зазначає позивач, за надані послуги відповідач розрахувався частково, перерахувавши на користь позивача 24150,00 грн. Решту суми боргу відповідач не сплатив, чим порушив умови досягнутої сторонами домовленості та вимоги чинного законодавства. 31.12.2012 р. сторонами був підписаний акт звірки взаєморозрахунків, яким відповідач визнав факт наявності заборгованості перед позивачем за надані послуги. З акту звірки взаєморозрахунків від 31.12.2012 р. вбачається, що до нього був включений акт надання послуг № 901 від 30.09.2011 р. Отже відповідач, підписавши акт звірки взаєморозрахунків, підтвердив прийняття ним виконаних позивачем послуг за актом № 901 від 30.09.2011 р. та відповідних грошових зобов'язань. 24.05.2013 р. позивачем на адресу відповідача була направлена претензія б/н від 21.05.2013 р. з вимогою про погашення заборгованості за надані послуги, яка відповідачем була залишена без відповіді та задоволення. Враховуючи викладене та норми чинного законодавства, позивач просить суд позов задовольнити та стягнути з ПП «Муссон» 21450,00 грн. заборгованості.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи у їх сукупності, суд -

ВСТАНОВИВ:

За текстом позовної заяви позивач зазначає, що в період з липня 2011 року по жовтень 2011 року між ТОВ «Пекканіска» (позивачем у справі) і ПП «Муссон» (відповідачем у справі) склалися господарські правовідносини щодо надання позивачем відповідачу послуг з оренди підйомної техніки, факт надання яких був оформлений двосторонніми актами надання послуг за спірний період.

Разом із тим, з матеріалів справи, зокрема з претензії про погашення заборгованості б/н від 21.05.2013 р. (а.с. 10) вбачається, що 14.07.2011 р. між ТОВ «Пекканіска» і ПП «Муссон» був укладений договір оренди підйомної техніки № 2-140711, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв в тимчасове користування підйомну техніку. Вартість послуг, наданих орендодавцем орендарю за вказаним договором, склала 45600,00 грн.

При цьому, оскільки до матеріалів справи договір оренди підйомної техніки № 2-140711 від 14.07.2011 р. наданий не був, суд неодноразово ухвалами по даній справі від 22.11.2013 р. і від 18.12.2013 р. зобов'язував сторони надати відповідний договір або надати пояснення чи надавалися послуги, щодо яких заявлена до стягнення сума заборгованості, на підставі відповідного договору чи ні.

Враховуючи що сторонами вимоги суду виконані не були, додаткові документи і матеріали суду не надані, представники сторін в судове засідання не з'явилися і не надали суду пояснень по суті спору, суд вирішує спір у даній справі за наявними в матеріалах справи письмовими доказами, які подані разом із позовною заявою.

Оцінивши матеріали справи у їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд вважає позивні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що в період з липня 2011 року по жовтень 2011 року позивачем відповідачу були надані послуги з оренди підйомної техніки на загальну суму 45600,00 грн., що підтверджується відповідними Актами надання послуг за спірний період, в тому числі:

- акт надання плуг № 574 від 29.07.2011 р. на суму 21000,00 грн.;

- акт надання плуг № 649 від 31.08.2011 р. на суму 10300,00 грн.;

- акт надання плуг № 901 від 30.09.2011 р. на суму 7800,00 грн.;

- акт надання плуг № 989 від 12.10.2011 р. на суму 5500,00 грн.;

- акт надання плуг № 1018 від 31.10.2011 р. на суму 1000,00 грн.

Зазначені вище Акти надання послуг за спірний період (крім Акту надання послуг № 901 від 30.09.2011 р. на суму 7800,00 грн.) підписані з боку позивача і відповідача, скріплені печатками підприємств і затвердженні підписами керівників підприємств, отже свідчать, що надані послуги прийняті відповідачем без жодних зауважень та претензій.

Акт надання послуг № 901 від 30.09.2011 р. відповідач на адресу позивача належним чином оформлений і підписаний не повернув, а також не надав мотивованої відмови від його підписання.

У відповідності до ст. 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Згідно зі ст. 284 ГК України істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Враховуючи наведені норми законодавства та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що правовідносини сторін у даній справі не є правовідносинами оренди.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до частини 2 цієї ж статті підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Правочином згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Зобов'язанням відповідно до частини 1 та 2 ст. 509 цього Кодексу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України.

Згідно ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформації тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Отже, з вищенаведеного слідує висновок, що договір може бути укладено не лише шляхом складання єдиного документа, підписаного сторонами, а й шляхом обміну листами, телеграмами, факсограмами, телефонограмами та іншими документами, якщо із зазначених документів вбачається, що сторони погодили умови стовного своїх намірів.

Таким чином, на підставі дій позивача, який надав відповідачу послуги з оренди підйомної техніки, та дій відповідача, який надані послуги прийняв, у сторін виникли взаємні права та обов'язки: у позивача - право вимагати оплати за надані послуги, а у відповідача - обов'язок сплатити вартість наданих послуг.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що між сторонами у справі у спрощений спосіб був укладений договір послуг.

Статтею 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено Договором. Зазначені положення можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Норми права аналогічного змісту містить ст. 526 ЦК України.

У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріали справи свідчать, що за надані послуги відповідач розрахувався частково, перерахувавши на користь позивача 22150,00 грн. Оплата відповідачем здійснювалася в вересні 2011 року та квітні - червні 2012 року.

31.12.2012 р. сторонами був підписаний Акт звірки взаєморозрахунків, який підписаний позивачем та відповідачем і скріплений печатками підприємств та яким відповідач визнав факт наявності заборгованості перед позивачем за надані послуги станом на 31.12.2012 р. в сумі 23450,00 грн. При цьому, з Акту звірки взаєморозрахунків від 31.12.2012 р. вбачається, що до нього сторонами був включений Акт надання послуг № 901 від 30.09.2011 р. на суму 7800,00 грн. (а.с. 21)

Таким чином, суд погоджується з доводами позивача, що відповідач, підписавши Акт звірки взаєморозрахунків, підтвердив прийняття ним виконаних позивачем послуг за Актом № 901 від 30.09.2011 р. та прийняв на себе відповідні грошові зобов'язання.

Після підписання Акту звірки взаєморозрахунків від 31.12.2012 р. відповідач 24.01.2013 р. сплатив позивачу ще 2000,00 грн., що підтверджується довідкою АТ «Райффайзен Банк Аваль» № 56.3.1-00/1009 від 13.11.2013 р. та випискою банку по рахунку з 01.10.2010 р. по 08.11.2013 р. (а.с. 19, 20)

Таким чином, всього за надані послуги відповідач сплатив позивачу 24150,00 грн. Решту вартості наданих послуг в розмірі 21450,00 грн. відповідач позивачу не сплатив.

Частиною 2 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а вразі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

24.05.2013 р. позивачем на адресу відповідача була направлена претензія б/н від 21.05.2013 р. з вимогою про погашення заборгованості за надані послуги розмірі 21450,00 грн., що підтверджується фіскальним чеком № 1751 від 24.05.2013 р. та описом вкладення в цінний лис, який скріплений відбитком календарного штемпелю відділення підприємства поштового зв'язку за 24.05.2013 р. (а.с. 10 - 13)

Відповідачем вказана претензія залишена без відповіді та задоволення.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, зобов'язання відповідача оплатити отримані послуги не припинено.

На день розгляду спору відповідач оплату наданих йому позивачем послуг в повному обсязі суду не довів.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ст., ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідач своїм правом на участь у судовому розгляді справи не скористався, письмових пояснень не надав, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості у повному обсязі суду не надав.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги про стягнення з ПП «Муссон» на користь ТОВ «Пекканіска» 21450,00 грн. заборгованості за отримані послуги документально підтвердженими, обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, враховуючи міру та ступень вини кожної із сторін, судові витрати в розмірі 1720,50 грн. судового збору присуджуються до стягнення з відповідача на користь позивача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Керуючись ст., ст. 22, 32, 33, 34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Пекканіска», м. Київ до Приватного підприємства «Муссон», м. Запоріжжя про стягнення 21450,00 грн. заборгованості за отримані послуги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Муссон», (69057, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 135, кв. 78, код ЄДРПОУ 30399018) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пекканіска», (04209, м. Київ, вул. Богатирська, буд. 11, код ЄДРПОУ 35411500) 21450 (двадцять одну тисячу чотириста п'ятдесят) грн. 00 коп. заборгованості та 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору. Видати наказ.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України "23" січня 2014 р.

Суддя Н.Г.Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.