Рішення

від 23.01.2014 по справі 542/747/13-ц

НОВОСАНЖАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2014 року Справа № 542/747/13-ц

2/542/157/14

Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді - Стрельченко Т.Г.,

при секретарі - Нестеренко О.В..,

з участю позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача адвоката - ОСОБА_3.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства «Лавіта» про визнання договору оренди землі недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння, -

встановив:

У квітні 2013 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до приватного підприємства «Лавіта», в якому просила :

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки , укладений 01.01.2010 року між нею та відповідачем;

- витребувати у відповідача і повернути належну їй на праві власності земельну ділянку , яка розташована на території Лелюхівської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

Позивач вказала, що 01.01.2010 року від її імені невідомою особою було укладено договір оренди земельної ділянки із приватним підприємством «Лавіта», який зареєстровано в Новосанжарському відділі Держкомзему , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис 15 лютого 2012 року за № 532340004000619.

ОСОБА_1 вважає спірний договір земельної ділянки недійсним , оскільки вона його не підписувала, що свідчить про відсутність у неї волевиявлення на укладення спірного правочину. Також позивач зазначає, що спірний договір оренди земельної ділянки не відповідає вимогам ст.. 15 Закону України « Про оренду землі».

Враховуючи вищевикладене, просила задовольнити вимоги в повному обсязі .

У судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали, просили задовольнити в повному обсязі та стягнути понесені судові витрати.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнає, вважає, що сторонами дотриманий загальний порядок укладення договорів при укладенні договору оренди від 01.01.2010 року, який пройшов державну реєстрацію. Виконання договору відповідачем та отримання ОСОБА_1 орендної плати за оспорюваним договором свідчить про факт укладення договору з боку позивача , та про факт узгодження сторонами істотних умов договору.

Суд , заслухавши пояснення учасників процесу , вивчивши матеріали справи, приходить до висновку про задоволення позову з наступних підстав.

По справі встановлено , що на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯП № 503648, виданого 20.05.2010 року отриманого на підставі рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 10.10.2008 року ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 2,3100 га. із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства , яка розташована на території Лелюхівської сільської ради Новосанжарського району, Полтавської області ( а.с.10).

01 січня 2010 року між ОСОБА_1 та приватним підприємством «Лавіта» укладено договір оренди вказаної земельної ділянки, який зареєстрований у Новосанжарському відділенні Держкомзему за № 532340004000619 ( а.с.6-8).

Із висновку експерта НДЕКЦ при УМВС в Полтавській області від 10.01.2014 року № 6 вбачається, що розташований в графі «Орендодавець» оспорюваного договору оренди земельної ділянки підпис виконаний не ОСОБА_1 ( а.с.175-181).

Матеріали справи не містять доказів про те, що договір підписаний іншою особою за дорученням позивача .

Статтею 14 Закону України « Про оренду землі» передбачено , що договір оренди землі укладається в письмовій формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Частиною 2 ст. 207 ЦК України визначено , що правочин вважається таким , що вчинений у письмовій формі , якщо він підписаний стороною.

За змістом ст.. 360-7 ЦПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом ( судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт , що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Судом приймається до уваги позиція, яка викладена у постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року про те, що відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України « Про оренду землі» договір оренди землі підлягає державній реєстрації та на підставі ч.1 ст. 210 , ч.3 ст. 640 ЦК України, ч.2 ст. 125 ЗК України й ст.. 18 Закону України « Про оренду землі» є укладеним з моменту його державної реєстрації.

Судом встановлено, що реєстрація спірного договору оренди землі відбулась в установленому законом порядку, отже він є укладеним , звідси - оспорюваним та за рішенням суду може бути визнаний недійсним .

Стаття 215 ЦК України передбачає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені ч.1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України.

Суд приходить до висновку про те, що при укладенні спірного договору не було вільного волевиявлення власника земельної ділянки, а тому є підстави для визнання його недійсним .

За таких обставин вимоги позивача про витребування спірної земельної ділянки із чужого незаконного володіння є обґрунтованими, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та підлягають задоволенню.

Таким чином , враховуючи , що суд визнає оспорюваний договір оренди недійсним, то земельна ділянка підлягає поверненню ОСОБА_1

Відповідно до ст. 84 ЦПК України, витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Граничний розмір таких витрат встановлюється законом.

Як визначено ст. 88 ч. 1 цього ж Кодексу, стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Згідно квитанції № 12 від 10.04.2013 року, витрати позивача по оплаті правової допомоги адвоката ОСОБА_4., який брав участь у справі, складають 2 000 гривень ( а.с.5).

Як визначено ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» ,розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим рішенням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Як вбачається з матеріалів справи, представник позивача адвокат ОСОБА_4 брала участь у судових засіданнях:

- 06.06.2013 року - 12 хв. ( а.с.76);

- 14.06.2013 року - 48 хв. ( а.с.91-92), всього 60 хвилин = 1 год.

Розмір мінімальної заробітної плати в Україні, за вказаний період становить 1 147 грн.

Таким чином сума компенсації витрат на правову допомогу становить - (1 147 грн. х 40%) = 458 грн. 80 коп. - вартість за 1 годину.

Розрахунку часу вчинення адвокатом окремих процесуальних дій суду не надано .

Підлягає також стягненню з відповідача на користь позивача судовий збір та вартість експертизи.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212, 215, 218, 360-7 ЦПК України, ст. ст. 203, 207 , 210, 640 ЦК України, ст.. 125 ЗК України, ст. ст. 14, 18, 20 Закону України «Про оренду землі», суд, -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до приватного підприємства «Лавіта» про визнання договору оренди землі недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння задовольнити .

Визнати недійсним договір оренди землі від 01.01.2010 року , укладений між ОСОБА_1 та приватним підприємством «Лавіта» на земельну ділянку площею 2,3100 га., яка розташована на території Лелюхівської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯП № 503648, кадастровий номер 5323482800:00:001:0121.

Витребувати з чужого незаконного володіння приватного підприємства «Лавіта» земельну ділянку площею 2,3100 га., кадастровий номер 5323482800:00:001:0121 , що розташована на території Лелюхівської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області на користь ОСОБА_1.

Зобов'язати приватне підприємство «Лавіта» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,3100 га., кадастровий номер 5323482800:00:001:0121, що розташована на території Лелюхівської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області.

Стягнути з приватного підприємства «Лавіта» ( с.Лелюхівка Новосанжарського району Полтавської області МФО 380805 код ЄДРПОУ 31040855) на користь ОСОБА_1 - всього 2938 ( дві тисячі дев'ятсот тридцять вісім) грн. 44 коп. судових витрат, з них : вартість експертизи 2250 (дві тисячі двісті п'ятдесят ) грн. 24 коп., судовий збір 229 ( двісті двадцять дев'ять ) грн. 40 коп., витрат на правову допомогу 458 (чотириста п'ятдесят вісім) грн. 80 коп..

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Полтавської області через Новосанжарський районний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя /підпис/

Відповідає оригіналу

Голова Новосанжарського районного суду

Полтавської області Т.Г.Стрельченко