Ухвала

від 16.01.2014 по справі 2а-15293/10/14/0170

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-15293/10/14/0170

16.01.14 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дадінської Т.В.,

суддів Дудкіної Т.М. ,

Омельченка В. А.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кірєєв Д.В. ) від 17.10.2013 по справі №2а-15293/10/14/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ленді" (вул. Ген. Васильєва, буд.29, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим (вул. М.Залки, буд.1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 17 жовтня 2013 року у справі № 2а-15293/10/14/0170 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ленді» до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень було задоволено. Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим № 0024502301/0 від 29.10.2010 року, № 002451230/0 від 29.10.2010 року. Судом також вирішено питання щодо розподілу судових витрат по справі.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, з апеляційною скаргою звернулась Державна податкова інспекція у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим, яка просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 17 жовтня 2013 року, прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову позивачу відмовити.

Апеляційна скарга мотивована невідповідністю судового рішення суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права. Заявник апеляційної скарги посилається на безпідставне формування позивачем податкового кредиту та валових витрат за наслідками реально не здійснених господарських операцій з контрагентами - ТОВ «ТК Сигма Груп» та ТОВ «ТД Архіп».

Разом з апеляційною скаргою заявник апеляційної скарги заявив клопотання про заміну відповідача по справі у зв'язку із здійсненою реорганізацією органів ДПС.

Суд задовольнив клопотання Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим та здійснив заміну відповідача по справі, а саме: Державну податкову інспекцію у м. Сімферополі АР Крим на Державну податкову інспекцію у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився. Про дату, час і місце апеляційного розгляду справи відповідач сповіщений належним чином.

Представник позивача у судове засідання не з'явився. Про дату, час і місце апеляційного розгляду справи позивач сповіщений належним чином. Від позивача надійшли письмові заперечення на апеляційну скаргу, у яких позивач висловив свою правову позицію щодо незгоди з апеляційною скаргою. Позивач просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити судове рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини у справі виникли у зв'язку із визначенням позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 163824 грн. за основним платежем та 46090,9 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями податковим повідомленням-рішенням від 29.10.2010 року № 0024502301/0 та у зв'язку із визначенням суми податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 147659 грн. за основним платежем та 73829,5 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями податковим повідомленням-рішенням від 29.10.2010 року № 0024512301/0.

Вказані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі висновків акту ДПІ у м. Сімферополі АР Крим від 18.10.2010 року № 14783/23-2 «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Ленді» ЄДРПОУ 20704648 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01.10.2009р. по 30.06.2010р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009р. по 30.06.2010р.», яким було встановлено заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток на загальну суму 163824 грн., у т.ч. за 4 квартал 2009 року в сумі 61457 грн., за 1 квартал 2010 року на суму 10347 грн., за 2 квартал 2010 року на суму 92020 грн. та встановлено завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування Податком на прибуток в сумі 82996 грн., у т.ч. за 2009 рік у сумі 82996 грн. Також актом перевірки було встановлено завищення позивачем податкового кредиту на суму 147659 грн., у т.ч. за жовтень 2009 року в сумі 27008 грн., за листопад 2009 року в сумі 29750 грн., за грудень 2009 року в сумі 9007 грн., за січень 2010 року в сумі 16497 грн., за лютий 2010 року в сумі 8062 грн., за березень 2010 року в сумі 13580 грн., за квітень 2010 року в сумі 28755 грн., за травень 2010 року в сумі 15000 грн.

З акту перевірки вбачається, що підставою до висновку про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток та ПДВ сталися висновки податкового органу про завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту з ПДВ по фінансово-господарським операціям із ТОВ «ТК Сігма груп» та ТОВ «Торговий дім Архіп» за договором оренди балонів № 03/09 від 31.08.2009 року та договору оренди балонів № 04/10 від 06.04.2010р., правочини за якими податкова інспекція вважає нікчемними.

Такі висновки податкової інспекції ґрунтуються на інформації Відділу податкової міліції ДПІ в м. Сімферополі, яким повідомлялося про те, що співробітниками податкової міліції припинена діяльність «конвертаційного центру» створених на базі ТОВ «ТБ «Архіп» та ТОВ «ТК Сігма груп» та порушено кримінальну справу за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України, ч. 2 ст. 205 КК України у відношенні директора ТОВ «ТК Сігма груп», якого затримано.

Також у акті перевірки вказано, що проведеною перевіркою дослідження першого ланцюга постачання контрагентів згідно детальної інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено, що ТОВ «ТК Сігма груп» та ТОВ «ТБ Архіп» характеризуються однаковими показниками у часині кваліфікації таких контрагентів як посередники з незначним об'ємом основних фондів, відсутністю головного бухгалтера, характеру подання податкової звітності (відомості у наданих звітах не повні та суперечливі у частині надання основних звітних декларацій без декларування відповідних обсягів з подальшим їх уточненням загалом за декілька відповідних періодів одночасно), контрагентам присвоєно стан платника відмінні від нуля, а саме: ТОВ «ТК Сігма груп» та ТОВ «ТБ Архіп» - не знаходяться за місцезнаходженням, що на думку податкової інспекції виключає можливість надання вказаними суб'єктами послуг оренди.

Судова колегія зазначає, що твердження податкової інспекції щодо відсутності у позивача права на віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту та сум витрат з придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат виробництва за фінансово-господарськими взаємовідносинами із ТОВ «ТК Сігма груп» та ТОВ «ТБ Архіп», у зв'язку із відсутністю товарного характеру таких взаємовідносин, повинен бути доведеним. При цьому судова колегія зазначає, що неможливість проведення зустрічних перевірок контрагентів позивача - не може бути підставою до висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства України, оскільки податкова відповідальність платників податків має індивідуальний характер і при відсутності належних та допустимих доказів відсутності реального виконання умов господарських операцій (поставки товарів, робіт, послуг) у суду немає правових підстав до висновку про завищення позивачем суми податкового кредиту та валових витрат у періоді, що перевірявся.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України « Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину» зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним.

Згідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про те, що правочини між позивачем та вищевказаними суб'єктами господарської діяльності суперечать інтересам держави та суспільства, недійсність правочинів прямо не встановлена законом, а тому згідно приписів статті 215 Цивільного кодексу України такі правочини є оспорюваними, тобто підлягають визнанню судом недійсним у порядку, встановленому законом. Але, у судовому порядку не оспорено дійсність вказаних правочинів.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Тобто, вказаною нормою Кодексу чітко визначено, що правочини, що не відповідають інтересам держави і суспільства є не нікчемними а недійсними, що визнається в судовому порядку.

Як слідує з постанови Пленуму ВСУ від 6 листопада 2009 року N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

На час здійснення перевірки позивача та постановлення податковою інспекцією висновку про нікчемність правочинів між позивачем та ТОВ «ТК Сігма груп» та ТОВ «ТБ Архіп», був відсутній відповідний вирок суду про фіктивність вказаних підприємств, відсутнє відповідне рішення суду про визнання правочинів недійсними, а тому податкова інспекція не мала правових підстав до висновку про нікчемність правочинів та висновку про завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту з придбання послуг у вказаних підприємств.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (підпункт 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону №334).

Згідно із абзацом 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно до пункту 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Закону, не дозволяється.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, уразі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджених податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, зі змісту вказаних положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про податок на додану вартість» випливає, що понесені платником податку витрати у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг) повинні бути документально підтверджені та безпосередньо пов'язані із здійсненням платником власної господарської діяльності.

Таким чином, вказаними положеннями Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що валові витрати та податковий кредит з ПДВ повинні бути документально підтверджені а понесенні платником витрати з придбання товарів (робіт, послуг) повинні бути безпосередньо пов'язані із здійсненням платником податків власної господарської діяльності.

Термін "господарська діяльність" суд застосовує у значенні, наведеному у пункті 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: "будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи".

Судовою колегією враховується, що на формування показників податкового кредиту та валових витрат впливають операції з закупівлі товарів (робіт, послуг), а також подальша їх реалізація за ціною не нижче вартості.

Згідно статті 1 Закону України від 16.07.1999 №996-14 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків є обов'язковою ознакою господарської операції. Усі господарські операції, які були проведені, спричинили реальні зміни майнового стану позивача - вказаний факт підтверджується матеріалами справи.

Так судом першої інстанції було встановлено наступне.

31.08.2009 між позивачем (Орендар) та ТОВ «ТК Сигма Груп» (Орендодавець) укладено договір оренди балонів № 03/09.

Згідно умов договору Орендодавець зобов'язується передати Орендарю, а Орендар зобов'язується прийняти в платне користування балони згідно з актом приймання-передачі, який є його невід'ємною частиною. За користування балонами Орендар сплачує орендодавцю орендну плату в строки та розміри, зазначені в договорі. Місцем зберігання балонів є склади ТОВ «Ленді». Строк дії договору до 31.12.2009

Дію договору № 03/09 від 31.08.2009, було продовжено додатковою угодою №1 від 28.12.2009 та продовжено строк до 31.05.2010.

Згідно з актом приймання-передачі балонів № 1 від 31.08.2009 р. до договору 03/09 від 31.08.2009 Орендодавцем були здані, а Орендарем прийняти в платне користування балони для промислових газів у кількості 4 000 штук.

Згідно договору 03/09 за період жовтень 2009 року - березень 2010 року позивачем здійснені господарські операції з придбання у ТОВ «ТК Сігма Груп» послуг з оренди балонів для промислових газів на загальну суму 623 420,00 грн., у т.ч.: ПДВ 103903,34 грн..

Здійснення господарських операції позивача, підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 17 від 30.10.2009, № 49 від 30.11.2009, № 78 від 30.12.2009, № 21 від 29.01.2010, № 66 від 28.02.2010, № 132 від 31.03.2010.

ТОВ «ТК Сігма Груп» на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з ТОВ «Ленді» були виписані податкові накладні № 95 від 30.10.2009 на суму 162 050,00 грн., у т.ч.: ПДВ 27008,33 грн.; № 190 від 30.11.2009 на суму 178500,00 грн., у т.ч.: ПДВ 29750,00 грн.; № 350 від 30.12.2009 на суму 54040,00 грн., у т.ч.: ПДВ 9 006,67 грн.; № 212 від 29.01.2010 на суму 98980 грн., у т.ч.: ПДВ 16496,67 грн.; № 505 від 28.02.2010 на суму 48370,00 грн., у т. ч.: ПДВ 8061,57 грн., № 918 від 31.03.2010 на суму 81480,00 грн., у т.ч.: ПДВ 13 580,00 грн.

Згідно виписок з поточного банківського рахунку, отриманні позивачем послуги з оренди балонів за період листопад 2009 року - травень 2010 року у повному обсязі оплачені, шляхом перерахування грошових коштів у безготівковій формі у сумі 623 420,00 грн. з ПДВ на користь ТОВ «ТК Сігма Груп».

Згідно з актом приймання-передачі балонів № 2 від 31.03.2010 Орендарем були здані, а Орендодавцем прийняті балони для промислових газів у кількості 4000 штук.

Також між позивачем (Орендар) та ТОВ «ТД Архіп» (Орендодавець) укладено договір оренди балонів № 04/10 від 06.04.2010.

Відповідно до умов зазначеного договору Орендодавець зобов'язується передати Орендарю, а Орендар зобов'язується прийняти в платне користування балони згідно з актом приймання-передачі, який є його невід'ємною частиною. За користування балонами Орендар сплачує орендодавцю орендну плату в строки та розміри, зазначені в договорі. Місцем зберігання балонів є склади ТОВ «Ленді». Строк дії договору до 31.12.2010 року.

Згідно з актом приймання-передачі балонів № 1 від 06.04.2010 р. Орендодавцем були здані, а Орендарем прийняти в платне користування балони для промислових газів у кількості 3 600 штук.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем за період квітень-травень 2010 року здійснено господарські операції з придбання у ТОВ «Торговий дім «Архіп» послуг з оренди балонів для промислових газів на загальну суму 253125 грн., у т.ч.: ПДВ 42187,50 грн., що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг) № 8 від 30.04.2010, № 27 від 31.05.2010.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з позивачем, ТОВ «Торговий дім «Архіп» виписані податкові накладні № 202 від 30.04.2010 на суму 163 125,00 грн., у т.ч.: ПДВ 27187,50 грн., № 490 від 31.05.2010 на суму 90000,00 грн., у т.ч.: ПДВ 15 000,00 грн.

Згідно виписок з поточного банківського рахунку позивача, отримані ним послуги за період травень-червень 2010 року з оренди балонів, були у повному обсязі оплачені шляхом перерахування грошових коштів у безготівковій формі у сумі 253 25,00 грн. з ПДВ на користь ТОВ «Торговий дім «Архіп».

Згідно з актом приймання-передачі балонів № 2 від 31.05.2010 Орендарем були здані, а Орендодавцем прийняті балони для промислових газів у кількості 3 600 штук.

ТОВ «Ленді» придбало у ТОВ «Торговий дім «Архіп» товари (пропан) у кількості 57 балонів вартістю 9 405,00 грн., у т.ч.: 1567,50 грн., що підтверджується видатковою накладною № 167 від 06.04.2010 р..

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з позивачем ТОВ «Торговий дім «Архіп» виписана податкова накладна № 176 від 06.04.2010 на суму 9 405,00 грн., у т.ч.: ПДВ 1 567,50 грн.

Згідно з випискою банку з поточного банківського рахунку позивача, отримані ним балони з газом у травні 2010 року, оплачені шляхом перерахування грошових коштів у безготівковій формі у сумі 9 405,00 грн. з ПДВ на користь ТОВ «Торговий дім «Архіп».

Під час здійснення перевірки податкова інспекція не досліджувала питання щодо реального виконання фінансово-господарських операцій між позивачем та ТОВ «ТК Сігма груп»,ТОВ «ТБ Архіп», не досліджувала питання щодо використання позивачем отриманих товарів (послуг) у власній господарській діяльності.

Під час експертного дослідження судовим експертом було підтверджено не тільки реальне здійснення позивачем господарських операцій з придбання та оплати товарів (балони з газом пропан) та послуг з оренди балонів для промислових газів загальною вартістю 885950,00 грн. у т.ч. ПДВ 147658,34 грн. у ТОВ «ТК Сігма Груп» та ТОВ «Торговий дім «Архіп» за період жовтень 2009 року - травень 2010 року та також було підтверджено використання позивачем у власній господарській діяльності товарів (послуг) з оренди балонів для промислових (технічних) газів загальною вартістю 885950,00 грн. Так експертом було встановлено, що основною економічною діяльністю ТОВ «Ленді» у жовтні 2009 року - травні 2010 року була реалізація технічних (промислових) газів, що підтверджується даними бухгалтерських регістрів за рахунками № 79 «Фінансові результати», № 70 «Доходи від реалізації» та № 71 «Інший операційний дохід». За період жовтень 2009 року - травень 2010 року ТОВ «Ленді» реалізувало покупцям технічний газ у 46113 балонах ( у т.ч. газ в 78 балонах проданий покупцям разом із балонами, а увесь інший - шляхом обміну на зворотну тару), що підтверджується прибутково-видатковими та видатковими накладними.

Експерт встановив, що балони є зворотною тарою і для забезпечення попередньої закупівлі газу у постачальників позивач у якості зворотної тари використовував балони, орендовані у ТОВ «Торговий дім Архіп» та ТОВ «ТК Сігма груп», що підтверджується даними актів наданих послуг оренди з деталізацією кількості балонів, які були використані за відповідний місяць.

Вказані акти наданих послуг оренди складені помісячно і містять дані щодо кількості використаних за місяць балонів та вартості послуг з їх використання (оренди) на загальну суму 876545,00 грн. з ПДВ, у т.ч.: послуги з оренди балонів по договору № 03/09 від 31.08.09р., що отримані від ТОВ «ТК Сігма груп» за жовтень 2009 року - березень 2010 року на суму 623420,00 грн. з ПДВ; послуги з оренди балонів по договору № 04/10 від 06.04.10р., що отримані від ТОВ «ТД Архіп» за квітень-травень 2010 року на суму 253125,00 грн. з ПДВ.

На підставі вказаних первинних документів експерт дійшов висновку про те, що послуги з оренди балонів вартістю 876545,00 грн. у т.ч. ПДВ 146090,84 грн. використовувалися позивачем в якості зворотної тари при закупівлі та подальшої реалізації промислових (технічних) газів.

При таких обставинах справи висновки податкової інспекції щодо нікчемності правочинів та безтоварності фінансово-господарських операцій між позивачем та ТОВ «Торговий дім Архіп» та ТОВ «ТК Сігма груп» - спростовуються належними письмовими доказами.

Оцінивши Висновок № 74/11 від 30.09.2013 року судово-економічної експертизи у сукупності із іншими доказами, що містяться в матеріалах справи, у відповідності із положеннями статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд не знаходить правових підстав не довіряти Висновку експерта.

Судова колегія відмічає, що чинним законодавством України не передбачено обов'язок контрагента, а також не надано йому права, перевіряти достовірність даних, які вказуються іншим контрагентом в його первинних документах, а також контролювати показники податкової звітності по податках та обов'язкових платежах.

Податкове законодавство України не передбачає відповідальності платника податку за порушення податкового та іншого законодавства, допущенні його Контрагентом. Якщо Контрагент не виконав, або не виконує свої зобов'язання по виконанню вимог податкового та іншого законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для нього, як платника податків, а не для його Контрагентів.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 09.08.2012 по справі № К/9991/29174/12, постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 у справах; №21-42а10 та 21-47а10).

Крім того вказана позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, основним висновком у рішенні від 22.01.2009 у справі "Булвес АД проти Болгарії"№ 3991/03 Європейський суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності. Аналогічна позиція була викладені Європейським судом з прав людини і під час розгляду справи «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії», яку було притягнуто до податкової відповідальності у зв'язку із тим, що деякі контрагенти цієї компанії не виконали обов'язку по сплаті і декларуванню податків по операціях із компанією Бізнес Сепорт Сентре (не сплатити ПДВ). Повторно підтвердивши висновок у справі «Булвес АД проти Болгарії», ЄСПЛ додатково зазначив, що «у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції». Втім відмітив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це б не мало.

При таких обставинах справи судова колегія не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.10.2013 по справі №2а-15293/10/14/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис Т.В. Дадінська

Судді підпис Т.М. Дудкіна

підпис В.А.Омельченко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.В. Дадінська