Постанова

від 16.01.2014 по справі 801/8908/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 801/8908/13-а

16.01.14 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дадінської Т.В.,

суддів Дудкіної Т.М. ,

Омельченка В. А.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Маргарітов М.В. ) від 30.09.2013 по справі №801/8908/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімторспецком" (вул. Ракетна, буд.26 кв.88, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95026)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим (вул. М. Залки, 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 30 вересня 2013 року у справі № 801/8908/13-а адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімторспецком» до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень було задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 04.04.2013 №0007081502, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у загальному розмірі 61936,50грн. (за основним платежем у сумі 49549грн., за штрафними санкціями 12387,25грн.); визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 04.04.2013 №0005411501, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 61142,75 грн. (за основним платежем у сумі 57099 грн., за штрафними санкціями 4043,75 грн.).

Також судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат по справі.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 30 вересня 2013 року, прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову позивачу відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована нікчемністю правочинів між позивачем та ПП «Пан Буд» та ПП «Базис Торг».

У судове засідання представники сторін не з'явились. Про дату, час і місце апеляційного розгляду справи сторони сповіщені належним чином.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини у справі виникли у зв'язку із збільшенням позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 57099 грн. за основним платежем та 4043,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями податковим повідомленням-рішенням від 04.04.2013 року № 0005411501 та збільшенням грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 49549,00 грн. за основним платежем та 42387,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями податковим повідомленням-рішенням від 04.04.2013 року № 0007081502.

Вказані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі висновків акту ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС від 11.03.2013 року № 1568/15.2/35338447 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «СІМТОРСПЕЦКОМ» (ЄДРПОУ 35338447) з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Пан Буд» (ЄДРПОУ 37081614), ПП «БАЗИС ТОРГ» (ЄДРПОУ 36165986), за період з 01.04.2010 по 31.03.2012», яким було встановлено заниження позивачем податку на прибуток у загальному розмірі 57099 грн., у т.ч.: у 2 кварталі 2010 року на суму 434 грн., у 3 кварталі 2010 року у сумі 359 грн., у 4 кварталі 2010 року у сумі 695 грн., у 1 кварталі 2011 року у сумі 7970 грн., у 2 кварталі 20111 року у сумі 4548 грн., у 3 кварталі 2011 року у сумі 17127 грн., у 4 кварталі 2011 року у сумі 19249 грн., у 1 кварталі 2012 року у сумі 6717 грн. внаслідок завищення позивачем валових витрат. Також актом перевірки було встановлено завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 49549 грн., у т.ч. : за травень 2010 року - 347 грн., серпень 2010 року - 107 грн., вересень 2010 року - 180 грн., жовтень 2010 року - 167 грн., листопад 2010 року - 172 грн., грудень 2010 року - 217 грн., січень 2011 року - 1860 грн., лютий 2011 року - 1148 грн., березень 2011 року - 3368 грн., травень 2011 року - 5180 грн., листопад 2011 року - 5219 грн., грудень 2011 року - 6339 грн., січень 21012 року - 1509 грн., лютий 2012 року - 3936 грн., березень 2012 року - 952 грн., що призвело до заниження податкових зобов'язань з ПДВ у вказаних розмірах на загальну суму 49549 грн.

З акту перевірки вбачається, що підставою до висновку податкової інспекції про заниження позивачем податкових зобов'язань з ПДВ та податку на прибуток стався висновок податкової інспекції про те, що правочини між позивачем та ПП «Пан Буд» та ПП «Базис Торг» є нікчемними в силу безтоварного характеру фінансово-господарських операцій. При цьому у акті перевірки зазначено, що ПП «Пан Буд» та ПП «Базис торг» мають ознаки фіктивних підприємств а їх діяльність спрямована на надання податкової вигоди третім особам. Наявність у позивача первинних документів бухгалтерського та податкового обліку по фінансово-господарським операціям із ПП «Пан Буд» та ПП «Базис Торг» податковою інспекцією не спростовується, але податкова інспекція вважає, що такі документи не можуть слугувати підставою для формування валових витрат та податкового кредиту позивача.

Судова колегія зазначає, що твердження податкової інспекції щодо відсутності у позивача права на віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту та сум витрат з придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат виробництва за фінансово-господарськими взаємовідносинами із ПП «Пан Буд», ПП «Базис Торг», у зв'язку із відсутністю товарного характеру таких взаємовідносин, повинен бути доведеним. При цьому судова колегія зазначає, що неможливість проведення зустрічних перевірок контрагентів позивача - не може бути підставою до висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства України, оскільки податкова відповідальність платників податків має індивідуальний характер і при відсутності належних та допустимих доказів відсутності реального виконання умов господарських операцій (поставки товарів, робіт, послуг) у суду немає правових підстав до висновку про завищення позивачем суми податкового кредиту та валових витрат у періоді, що перевірявся.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України « Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину» зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним.

Згідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про те, що правочини між позивачем та вищевказаними суб'єктами господарської діяльності суперечать інтересам держави та суспільства, недійсність правочинів прямо не встановлена законом, а тому згідно приписів статті 215 Цивільного кодексу України такі правочини є оспорюваними, тобто підлягають визнанню судом недійсним у порядку, встановленому законом. Але, у судовому порядку не оспорено дійсність вказаних правочинів.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Тобто, вказаною нормою Кодексу чітко визначено, що правочини, що не відповідають інтересам держави і суспільства є не нікчемними а недійсними, що визнається в судовому порядку.

Як слідує з постанови Пленуму ВСУ від 6 листопада 2009 року N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

На час здійснення перевірки позивача та постановлення податковою інспекцією висновку про нікчемність правочинів між позивачем та ПП «Пан Буд», ПП «Базис Торг» , був відсутній відповідний вирок суду про фіктивність вказаних підприємств, відсутнє відповідне рішення суду про визнання правочинів недійсними, а тому податкова інспекція не мала правових підстав до висновку про нікчемність правочинів та висновку про завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту з придбання товарів у вказаних підприємств.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (підпункт 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону №334).

Згідно із абзацом 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно до пункту 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Закону, не дозволяється.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно пункту 138.2. статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно до підпункту 139.1.1. пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу не включаються до складу витрат, зокрема: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, уразі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджених податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, зі змісту вказаних положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про податок на додану вартість» випливає, що понесені платником податку витрати у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг) повинні бути документально підтверджені та безпосередньо пов'язані із здійсненням платником власної господарської діяльності.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом У цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 198.1, 198.2 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Згідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Платник податку може включити на підставі бухгалтерської довідки до податкового кредиту виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, суми податку, сплачені (нараховані) у вартості товарів/послуг, необоротних активів, що не були включені до складу податкового кредиту при придбанні або виготовленні таких товарів/послуг, необоротних активів, та/або з яких були визначені податкові зобов'язання відповідно до цього пункту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів.

З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання і податковий кредит визначаються на дату початку фактичного використання товарів/послуг, необоротних активів, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Згідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Таким чином, вказаними положеннями Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу передбачено, що валові витрати та податковий кредит з ПДВ повинні бути документально підтверджені а понесенні платником витрати з придбання товарів (робіт, послуг) повинні бути безпосередньо пов'язані із здійсненням платником податків власної господарської діяльності.

Термін "господарська діяльність" суд застосовує у значенні, наведеному у підпункті 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України а саме: діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами та у значенні, наведеному у пункті 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: "будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи".

Судовою колегією враховується, що на формування показників податкового кредиту та валових витрат впливають операції з закупівлі товарів (робіт, послуг), а також подальша їх реалізація за ціною не нижче вартості.

Згідно статті 1 Закону України від 16.07.1999 №996-14 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків є обов'язковою ознакою господарської операції. Усі господарські операції, які були проведені, спричинили реальні зміни майнового стану позивача - вказаний факт підтверджується матеріалами справи.

Так судом першої інстанції було встановлено наступне.

Відповідно до податкової накладної № 313 від 04.05.2010 р., видаткової накладної № 313 від 04.05.2010р. ПП «Базис Торг» продав ТОВ «Сімторспецком» товар на суму 1732,40 грн. разом на суму 2078,88 грн. з ПДВ (346,48 грн.). Відповідно податкової накладної № 1212 від 02.08.2010 р.; видаткової накладної № 1212 від 02.08.2010 р. ПП «Базис Торг» продав ТОВ «Сімторспецком» товар разом на суму 640,50 грн. у тому числі з ПДВ (106,75 грн.). Відповідно накладної № 1464 від 01.09.2010 р.; податкової накладної № 1464 від 01.09.2010 р. ПП «Базис Торг» продав ТОВ «Сімторспецком» товар разом на суму 1080 грн. у тому числі ПДВ 180 грн. Відповідно до податкової накладної № 1557 від 01.10.2010 р.; видаткової накладної № 1557 від 01.10.2010 р. ПП «Базис Торг» продав ТОВ «Сімторспецком» товар разом на суму у розмірі 1194 грн. у тому числі ПДВ 199 грн. Відповідно до накладної від 01.11.2010 р.; податкової накладної від 01.11.2010 р. ПП «Базис Торг» продало ТОВ «Сімторспецком» товар разом на суму 1211,98 грн. у тому числі ПДВ 202 грн. Відповідно до податкової накладної № 1761 від 01.12.2010 р.; видаткової накладної № 1761 від 01.12.2010 р. ПП «Базис Торг» продав ТОВ «Сімторспецком» товар разом на суму 1482 грн. у тому числі ПДВ 247 грн. Відповідно до податкової накладної № 18 від 05.01.2011 р.; видаткової накладної № 18 від 05.01.2011 р. ПП «Базис Торг» продав ТОВ «Сімторспецком» товар разом на суму 5988 грн. у тому числі з ПДВ 998 грн. Відповідно до накладної № 13 від 04.01.2011 р.; видаткової накладної № 13 від 04.01.2011 р. ПП «Базис Торг» продав ТОВ «Сімторспецком» товар на загальну суму 5724,96 грн. у тому числі ПДВ 954,16 грн. Відповідно до податкової накладної № 138 від 01.02.2011 р.; видаткової накладної № 138 від 01.02.2011 р. ПП «Базис Торг» продало ТОВ «Сімторспецком» товар на загальну суму 6888,60 грн. у тому числі ПДВ 1148,10 грн. Відповідно податкової накладної від 02.03.2011 р. № 27; видаткової накладної від 02.03.2011р. № 337 ПП «Базис Торг» продало ТОВ «Сімторспецком» товар на загальну суму 5458,80 грн. у тому числі ПДВ 909,80 грн. Відповідно податкової накладної від 01.03.2011 р. № 10; видаткової накладної № 335 від 01.03.2011 р. ПП «Базис Торг» продало ТОВ «Сімторспецком» товар на загальну суму 9234 грн. у тому числі ПДВ 1539 грн. Відповідно податкової накладної від 01.03.2011 р. № 11 ПП «Базис Торг» продало ТОВ «Сімторспецком» товар на загальну суму 5515,20грн. у тому числі ПДВ 919,20грн. Відповідно до податкової накладної від 01.04.2011 р. № 17; видаткової накладної № 268 від 01.04.2011 р. ПП «Базис Торг» продало ТОВ «Сімторспецком» товар на загальну суму 902,70грн. у тому числі ПДВ 150,45 грн. Відповідно до податкової накладної від 31.05.2011 р. № 66 та видаткової накладної від 31.05.2011 р. ПП «Базис Торг» продало ТОВ «Сімторспецком» товар на загальну суму 5880 грн. у тому числі ПДВ 980 грн. Відповідно до податкової накладної № 16 від 01.04.2011 р.; видаткової накладної № 269 від 01.04.2011 р. ПП «Базис Торг» продало ТОВ «Сімторспецком» товар на загальну суму 1699,79 грн. у тому числі ПДВ 283,30 грн. Відповідно до видаткової накладної № 484 від 31.05.2011 р. та податкової накладної № 65 від 31.05.2011 р. ПП «Базис Торг» продало ТОВ «Сімторспецком» товар на загальну суму 8314,56 грн. у тому числі ПДВ 1385,76 грн. Відповідно видаткової накладної № 489 від 31.05.2011 р. та податкової накладної № 67 від 31.05.2011 р. ПП «Базис Торг» продало ТОВ «Сімторспецком» товар на загальну суму 9924 грн. у тому числі ПДВ 1654 грн. Відповідно накладної № 586 від 07.07.2011 р.; податкової накладної від 07.07.2011 р. ПП «Базис Торг» продало ТОВ «Сімторспецком» товар на загальну суму 5754,19 грн. у тому числі ПДВ 959,03 грн. Відповідно до накладної № 587 від 07.07.2011 р.; податкової накладної від 07.07.2011р. ПП «Базис Торг» продало ТОВ «Сімторспецком» товар на загальну суму 4044 грн. у тому числі ПДВ 674 грн. Відповідно до накладної № 588 від 07.07.2011 р.; податкової накладної від 07.07.2011 р. ПП «Базис Торг» продало ТОВ «Сімторспецком» товар на загальну суму 6336 грн. у тому числі ПДВ 1056 грн. Відповідно до накладної № 634 від 02.08.2011 р.; податкової накладної від 02.08.2011 р. ПП «Базис Торг» продало ТОВ «Сімторспецком» товар на загальну суму 9886,92 грн. у тому числі ПДВ 1647,82 грн. Відповідно до накладної № 633 від 02.08.2011 р.; податкової накладної від 02.08.2011 р. ПП «Базис Торг» продало ТОВ «Сімторспецком» товар на загальну суму 9865,68 грн. у тому числі ПДВ 1644,28 грн. Відповідно до накладної № 651 від 03.08.2011 р.; податкової накладної від 03.08.2011 р. ПП «Базис Торг» продало ТОВ «Сімторспецком» товар на загальну суму 9644,64 грн. у тому числі ПДВ 1607,44 грн. Відповідно до накладної № 652 від 03.08.2011 р.; податкової накладної від 03.08.2011 р. ПП «Базис Торг» продало ТОВ «Сімторспецком» товар на загальну суму 9931,92 грн. у тому числі ПДВ 1655,32 грн. Відповідно податкової накладної від 02.09.2011 р.; видаткової накладної від 02.09.2011 р. ПП «Базис Торг» продав ТОВ «Сімторспецком» товар на загальну суму 7918,44 грн. у тому числі ПДВ (1319,74 грн.). Відповідно податкової накладної від 02.09.2011 р.; видаткової накладної від 02.09.2011 р. ПП «Базис Торг» продав ТОВ «Сімторспецком» товар на загальну суму 7145,41 грн. у тому числі з ПДВ (1190,90 грн.). Відповідно податкової накладної від 05.09.2011 р.; видаткової накладної від 05.09.2011 р. ПП «Базис Торг» продав ТОВ «Сімторспецком» товар на загальну суму 8887,44 грн. у тому числі з ПДВ (1481,24 грн.). Відповідно податкової накладної від 06.09.2011 р.; видаткової накладної від 06.09.2011 р. ПП «Базис Торг» продав ТОВ «Сімторспецком» товар на загальну суму 9945,84 грн. у тому числі з ПДВ (1657,64 грн.). Відповідно податкової накладної від 03.10.2011 р.; видаткової накладної від 03.10.2011 р. ПП «Базис Торг» продав ТОВ «Сімторспецком» товар на загальну суму 9935,47 грн. у тому числі з ПДВ (580 грн.). Відповідно податкової накладної від 03.10.2011 р.; видаткової накладної від 03.10.2011 р. ПП «Базис Торг» продав ТОВ «Сімторспецком» товар на загальну суму 9935,47 грн. у тому числі з ПДВ (1645,91 грн.). Відповідно податкової накладної від 04.10.2011 р.; видаткової накладної від 04.10.2011 р. ПП «Базис Торг» продав ТОВ «Сімторспецком» товар на загальну суму 9871,80 грн. у тому числі з ПДВ (1645,30 грн.). Відповідно податкової накладної від 04.10.2011 р.; видаткової накладної від 04.10.2011 р. ПП «Базис Торг» продав ТОВ «Сімторспецком» товар на загальну суму 7852,68 грн. у тому числі з ПДВ (1308,78 грн.).

Товар, що отримано ТОВ «Сімторспецком» від ПП «Базис Торг» сплачений постачальнику.

Відповідно до накладної №1124 від 01.11.2011р., податкової накладної № 06 від 01.11.2011 р. ПП «Пан Буд» продало ТОВ «Сімторспецком» товар на загальну суму 9684 грн. у тому числі ПДВ 1614 грн. Відповідно до накладної № 1126 від 02.11.2011р., податкової накладної № 08 від 02.11.2011 р. ПП «Пан Буд» продало ТОВ «Сімторспецком» товар на загальну суму 9428,40 грн. у тому числі ПДВ 1571,40 грн. Відповідно до накладної № 1145 від 04.11.2011 р., податкової накладної № 18 від 04.11.2011 р. ПП «Пан Буд» продало ТОВ «Сімторспецком» товар на загальну суму 3191,82 грн. у тому числі ПДВ 531,97 грн. Відповідно до накладної № 1128 від 03.11.2011 р., податкової накладної № 15 від 03.11.2011 р. ПП «Пан Буд» продало ТОВ «Сімторспецком» товар на загальну суму 9007,92 грн. у тому числі ПДВ 1501,32 грн. Відповідно до накладної № 1238 від 01.12.2011 р., податкової накладної від 01.12.2011р. ПП «Пан Буд» продало ТОВ «Сімторспецком» товар на загальну суму 1300грн. разом на суму 9664,80 грн. у тому числі ПДВ 1610,80грн. Відповідно до накладної № 1254 від 02.12.2011 р., податкової накладної від 02.12.2011 р. ПП «Пан Буд» продало ТОВ «Сімторспецком» товар на загальну суму 9799,20 грн. у тому числі ПДВ 1633,20 грн. Відповідно до накладної № 1278 від 05.12.2011 р., податкової накладної від 05.12.2011 р. ПП «Пан Буд» продало ТОВ «Сімторспецком» товар разом на суму 9800,40 грн. у тому числі ПДВ 1633,40 грн. Відповідно до накладної № 1287 від 06.12.2011 р., податкової накладної від 06.12.2011р. ПП «Пан Буд» продало ТОВ «Сімторспецком» товар на загальну суму 8768,40 грн. у тому числі ПДВ 1461,40 грн. Відповідно до накладної податкової накладної 04.01.2012 р. ПП «Пан Буд» продало ТОВ «Сімторспецком» товар разом на суму 310,56 грн. у тому числі ПДВ 51,76грн. Відповідно до накладної № 72 від 20.01.2012 р., податкової накладної № 33 від 20.01.2012 р. ПП «Пан Буд» продало ТОВ «Сімторспецком» товар разом на суму 4804,80 грн. у тому числі ПДВ 800,80 грн. Відповідно до накладної № 71 від 20.01.2012 р., податкової накладної № 34 від 20.01.2012р. ПП «Пан Буд» продало ТОВ «Сімторспецком» товар разом на суму 2359,20 грн. у тому числі ПДВ 393,20 грн. Відповідно до накладної № 70 від 20.01.2012 р., податкової накладної № 35 від 20.01.2012р. ПП «Пан Буд» продало ТОВ «Сімторспецком» товар разом на суму 211,20 грн. у тому числі ПДВ 35,20 грн. Відповідно до накладної № 68 від 20.01.2012 р., податкової накладної № 32 від 20.01.2012р. ПП «Пан Буд» продало ТОВ «Сімторспецком» товар на загальну суму 1368 грн. у тому числі ПДВ 228грн. Відповідно до накладної № 69 від 04.01.2012 р., податкової накладної № 36 від 04.01.2012 р. ПП «Пан Буд» продало ТОВ «Сімторспецком» товар на загальну суму 310,56 грн. у тому числі ПДВ 51,76 грн. Згідно накладної № 251 від 09.02.2012 р., податкової накладної № 56 від 09.02.2012 р. ПП «Пан Буд» продало ТОВ «Сімторспецком» товар на загальну суму 8868 грн. у тому числі 1478грн. Згідно накладної № 250 від 09.02.2012 р., податкової накладної № 55 від 09.02.2012 р. ПП «Пан Буд» продало ТОВ «Сімторспецком» товар на загальну суму 9140,40 грн. у тому числі ПДВ 1523,40 грн. Згідно накладної № 252 від 09.02.2012 р.; податкової накладної № 54 від 09.02.2012 р. ПП «Пан Буд» продало ТОВ «Сімторспецком» товар: провод пв 4 - 0,75 у кількості 5500 м по ціні 0,85 грн. на суму 4675 грн. разом на суму 5610 грн. у тому числі ПДВ 935 грн. Згідно накладної від 11.03.2012р., податкової накладної від 11.03.2012р. ПП «Пан Буд» продало ТОВ «Сімторспецком» товар разом на суму 255,86 грн. у т.ч. ПДВ 42,74грн. Згідно накладної від 11.03.2012 р.; податкової накладної від 11.03.2012 р. ПП «Пан Буд» продало ТОВ «Сімторспецком» товар на загальну суму 5457,31 грн. у тому числі ПДВ 909,55 грн.

Товар, що отримано ТОВ «Сімторспецком» від ПП «Пан Буд» сплачений постачальнику.

Під час здійснення перевірки податкова інспекція не досліджувала питання щодо реального виконання фінансово-господарських операцій між позивачем та ПП «Пан Буд», ПП «Базис Торг», не досліджувала питання щодо використання позивачем отриманих товарів у власній господарській діяльності.

В той же час в матеріалах справи містяться належні докази -первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які свідчать про те, що отриманий позивачем від ПП «Пан Буд» та ПП «Базис Торг» товар був реалізований позивачем контрагентам-покупцям, а саме: ПАТ «Сімферопольський машинобудівний завод «Прогрес», ПП «Аріана», ДП «Фіолентмехпласт» ВАТ «Завод «Фіолент», що підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, довіреностями на отримання товару, платіжними документами.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується не тільки реальне виконання фінансово-господарських операцій між ПП «Пан Буд», ПП «Базис Торг» та також підтверджується використання позивачем у власній господарській діяльності придбаного у вказаних підприємств товарів.

При таких обставинах справи висновки податкової інспекції щодо нікчемності правочинів та безтоварності фінансово-господарських операцій між позивачем та ПП «Пан Буд», ПП «Базис Торг» - спростовуються належними письмовими доказами.

Судова колегія відмічає, що чинним законодавством України не передбачено обов'язок контрагента, а також не надано йому права, перевіряти достовірність даних, які вказуються іншим контрагентом в його первинних документах, а також контролювати показники податкової звітності по податках та обов'язкових платежах.

Податкове законодавство України не передбачає відповідальності платника податку за порушення податкового та іншого законодавства, допущенні його Контрагентом. Якщо Контрагент не виконав, або не виконує свої зобов'язання по виконанню вимог податкового та іншого законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для нього, як платника податків, а не для його Контрагентів.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 09.08.2012 по справі № К/9991/29174/12, постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 у справах; №21-42а10 та 21-47а10).

Крім того вказана позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, основним висновком у рішенні від 22.01.2009 у справі "Булвес АД проти Болгарії"№ 3991/03 Європейський суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності. Аналогічна позиція була викладені Європейським судом з прав людини і під час розгляду справи «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії», яку було притягнуто до податкової відповідальності у зв'язку із тим, що деякі контрагенти цієї компанії не виконали обов'язку по сплаті і декларуванню податків по операціях із компанією Бізнес Сепорт Сентре (не сплатити ПДВ). Повторно підтвердивши висновок у справі «Булвес АД проти Болгарії», ЄСПЛ додатково зазначив, що «у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції». Втім відмітив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це б не мало.

При таких обставинах справи судова колегія не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення суду першої інстанції.

Але судова колегія вважає за необхідним змінити постанову суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат у відповідності із положеннями статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Таким чином, понесені позивачем судові витрати суд присуджує на користь позивача з Державного бюджету України. Суд першої інстанції присудив стягнути судові витрати з Державного бюджету України шляхом їх безспірного стягнення із рахунка відповідача.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 201 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є: правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим залишити без задоволення.

Пстанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30.09.2013 по справі №801/8908/13-а змінити.

Викласти пункт 4 резолютивної частини постанови в наступній редакції:

«Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімторспецком» (95026, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Ракетна, 26, кВ. 88, ЄДРПОУ 35338447) судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1230,79 грн. (Одна тисяча двісті тридцять грн. 79 коп.)».

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 30 вересня 2013 року у справі № 801/8908/13-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Постанову може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис Т.В. Дадінська

Судді підпис Т.М. Дудкіна

підпис В.А.Омельченко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.В. Дадінська