Рішення

від 16.01.2014 по справі 904/9821/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.01.14р. Справа № 904/9821/13 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-Ферит", м. Донецьк

до Військової частини А2110, м. Нікополь Дніпропетровської області

про стягнення 82404,17 грн.

Суддя Крижний О.М.

Представники:

Від позивача: Романенко Л.С., доручення від 03.12.2013 року, представник; Коцубанов Д.П., доручення від 15.01.2014 року, представник; Головчан В.А., протокол зборів засновників ТОВ "Союз-Ферит" від 23.02.2004 року, директор

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Союз-Ферит" звернулося до господарського суду з позовом до Військової частини А2110 про стягнення заборгованості у розмірі 82404,17 грн., з яких: 70670,88 грн. - сума основного боргу, 1277,88 грн. - 3% річних, 10455,41 грн. - пеня, а також судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №3/6 від 14.06.2012 року.

Відповідач у судове засідання не з'явився. Надав відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечує частково, просить в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені та 3% річних відмовити у повному обсязі. Відповідач вказує, що заборгованість виникла внаслідок дій посадових осіб Управління державної казначейської служби у м. Нікополь Дніпропетровської області, які не перерахували кошти позивачеві на підставі наданих відповідачем платіжних доручень.

Відповідно до п.3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»: у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд зазначає, що розгляд справи може бути відкладений виключно у зв'язку із неможливістю розглянути справу у даному судовому засіданні, а не з формальних підстав - у зв'язку з неявкою відповідача. Суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для прийняття рішення по справі. Таким чином, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

У судовому засіданні 16.01.2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

14.06.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Союз-Ферит" (Постачальник) та Військовою частиною А2110 (Замовник) було укладено договір постачання за № 3/6, згідно п. 1.1 якого постачальник зобов'язаний поставити і передати у власність замовника майно (Товар), а замовник зобов'язаний забезпечити оплату та вчасне приймання товару на умовах даного договору у кількості, у строк і за цінами згідно специфікації.

Згідно додаткової угоди №1 до договору № 3/6 від 14.06.2012 року (а.с.12), сторони дійшли взаємної згоди та внесли зміни до договору, якими підпункт 1.1 пункту 1 договору викладено у новій редакції, у зв'язку з чим Постачальник зобов'язаний поставити і передати у власність Замовника товар, а замовник зобов'язаний забезпечити оплату та вчасне приймання товару, а саме:

1.РБС-75, антистатичний довжиною 3 метри на загальну суму 30672,00 грн.

2.РБС-100, антистатичний довжиною 4 метри на загальну суму 1022,40 грн.

3.РБС-100, антистатичний довжиною 8 метрів на загальну суму 46828,80 грн.

Загальна вартість продукції без ПДВ складає 78523,20 грн.

ПДВ складає 15704,64 грн.

Загальна вартість продукції з ПДВ складає 94227,84 грн.

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 30 грудня 2012 року (п.9.3 договору).

На виконання мов договору позивач поставив відповідачу товар за договором № 3/6 від 14.06.2012 року на загальну суму 94227,84 грн., що підтверджується видатковою накладною № 09/11 від 23.11.2012 року на суму 32927,04 грн. та видатковою накладною №РН-09/13 від 27.12.2012 року на суму 61300,80 грн.

Згідно п.4.4 договору розрахунок за товар здійснюється з відтермінуванням платежу на 10 календарних днів з дня фактичного отримання замовником.

23.08.2013 року відповідачем було здійснено часткову оплату товару на рахунок позивача у розмірі 23556,96 грн. Таким чином, сума боргу відповідача за договором постачання № 3/6 від 14.06.2012 року складає 70670,88 грн. (94227,84 грн. - 23556,96 грн.)

Відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі розрахувався за поставлений на підставі договору № 3/6 від 14.06.2012 року товар, що і є причиною виникнення спору.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Стаття 526 Цивільного кодексу України встановлює вимогу щодо виконання зобов'язань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

З огляду на положення п.4.4 договору, строк оплати поставленого за спірними видатковими накладними товару є таким, що настав.

10.10.2013 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Союз-Ферит" направлено на адресу Військової частини А 2110 претензію № 1 про сплату заборгованості у сумі 70670,88 грн.

15.11.2013 року відповідачем було надано відповідь, якою претензія Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-Ферит" визнана у повному обсязі.

Також наявність заборгованості відповідача у сумі 70670,88 грн. підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 26.12.2013 року, який підписаний відповідачем і скріплений його печаткою.

Відповідно до ч.1 ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод : кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Європейський суд з прав людини під терміном "власність" розуміє також грошові кошти, що підлягають оплаті. Невиконанням обов'язку щодо оплати отриманого товару відповідач порушує права позивача, безпідставно не передаючи грошові кошти (вартість товару) у власність позивача.

За викладеного, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 70670,88 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 10455,41 грн. за період з 21.11.2012 року по 09.12.2013 року та 3% річних за період з 15.01.2013 року по 22.08.2013 року у сумі 1277,88 грн.

Згідно з частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Відповідач надав відзив на позов, в якому вказує, що не може погодитись зі стягненням 3% річних та пені за весь період прострочення, оскільки заборгованість виникла внаслідок дій посадових осіб Управління державної казначейської служби у м. Нікополь. Згідно з поясненнями Казначейства, несплата заборгованості зумовлена тим, що органами Казначейства в першочерговому порядку здійснюється перерахування коштів за захищеними видатками, а саме: на виплату заробітної плати, стипендії, плату комунальних послуг та енергоносіїв, продуктів харчування, медикаментів тощо, які визначені ст.55 Бюджетного кодексу України та в межах залишку коштів на Єдиному казначейському рахунку.

Суд зазначає, що заперечення відповідача є необґрунтованими та не можуть бути прийняті до уваги з наступних підстав.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України , викладеного, зокрема, у постанові від 15.05.2012 року, неоплата продукції за відсутності бюджетних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Згідно п.1.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013 року: з урахуванням пункту 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою, а згідно з пунктом 8.1 статті 8 цього Закону банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. При цьому порушення банком , що обслуговує платника (боржника), строку перерахування коштів до банку, який обслуговує кредитора, або несвоєчасне зарахування банками коштів на рахунок кредитора, в зв'язку з чим сталося прострочення виконання грошового зобов'язання, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання цього зобов'язання , однак надає боржникові право звернутися до банку, який його обслуговує, з вимогою щодо сплати пені відповідно до пункту 32.2 статті 32 названого Закону.

За прострочення оплати поставленого товару позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у сумі 10455,41 грн. за період з 21.11.2012 року по 09.12.2013 року.

Відповідно до п.6.7 договору за порушення строків оплати замовник сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки Національного Банку України за кожну добу прострочення.

Перевіривши розрахунки позивача, судом встановлено наявність арифметичних помилок та помилок, пов'язаних зі строками нарахування пені. Так, зокрема, згідно видаткової накладної №09/11 від 23.11.2012 року позивач нараховує пеню починаючи з 24.11.2012 року. У той же час, відповідно до п.4.4 договору розрахунок за товар здійснюється з відтермінуванням платежу на 10 календарних днів з дня фактичного отримання замовником та належним чином оформлених документів постачальника. Тому, оскільки поставка відбулася 23.11.2012 року, останній день оплати товару - 03.12.2012 року, отже прострочення оплати товару відбулося з 04.12.2012 року. Останній день оплати товару згідно видаткової накладної №РН-09/13 від 27.12.2012 року - 03.12.2012 року, отже прострочення оплати товару відбулося з 06.01.2013 року. Оскільки 06.01.2013 року був вихідний день (субота), то останній день оплати товару відповідно до ч.5 ст. 254 ЦК України - 08.01.2013 року (понеділок), отже прострочення оплати товару відбулося з 09.01.2013 року.

Також, відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Крім того, позивач нараховує пеню виходячи з подвійної облікової ставки Національного Банку України. У той же час, у п.6.7 договору передбачено, що замовник сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки Національного Банку України за кожну добу прострочення.

З урахуванням перерахунку, вимога про стягнення пені підлягає задоволенню частково: за видатковою накладною №09/11 від 23.11.2012 року у розмірі 1230,86 грн. за період з 04.12.2012 року по 03.06.2013 року, за видатковою накладною №РН-09/13 від 27.12.2012 року у розмірі 2255,53 грн. за період з 09.01.2013 року по 08.07.2013 року, а разом 3486,39 грн.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За прострочення строку оплати позивач нарахував 3% річних за період з 15.01.2013 року по 22.08.2013 року у сумі 1277,88 грн.

Судом перевірено розрахунки 3% річних, встановлено їх правильність.

Оскільки прострочення має місце, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення 3% річних.

Таким чином, сума, яка підлягає стягненню з відповідача, становить 75435,15 грн. (з яких: 70670,88 грн. - основний борг, 3486,39 грн. - пеня та 1277,88 грн. - 3% річних).

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1575,00 грн.

Керуючись ч.1 ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 1, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Військової частини А2110 (53215, Дніпропетровська обл., м. Нікополь, вул. Орджонікідзевська, ідентифікаційний код 08027576) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-Ферит" (83008, м. Донецьк, вул. Електронна, буд.28/24, ідентифікаційний код 32002323) заборгованість у розмірі 70670,88 грн., пеню у розмірі 3486,39 грн., 3% річних у розмірі 1277,88 грн. та судовий збір у розмірі 1575,00 грн., про що видати наказ.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено - 21.01.2013 року.

Суддя О.М. Крижний