Рішення

від 03.06.2008 по справі 4/262-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/262-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

03.06.2008                                                                        Справа №  4/262-08

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Ємленінової З.І. при секретарі Сокуренко Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу              

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Богдан - Спецавтотехніка"

до Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича комерційна фірма "Тавр"  

про   стягнення   234.685грн.85коп.  

за участю   представників сторін:

від  позивача - уповноважена особа  Харченко А.В.

від  відповідача   - не з'явився  

          Позивач звернувся  з позовною заявою, якою просить  стягнути  з  відповідача 68.307грн.48коп., як  вартості попередньо  сплаченої  продукції  за договором поставки від  11.04.2006року №11/04, посилаючись  на ухилення відповідача від  передачі продукції  на зазначену суму. Крім  цього  він  просить стягнути  з  відповідача 80.062грн.35 коп. пені, 19.710грн.44 коп. штрафу а також  пеню в сумі 7.971грн.58коп.  відповідно  до  ч.6 статті 231 ГК України.

          Він  також  просить стягнути  збитки  в сумі 58.634грн.00коп., посилаючись  на фінансові санкції, які  пред'явлені йому ПП „Фірма Град” у зв'язку з непоставкою  продукції – швелера, через  її  неотримання від  відповідача.

          Відповідач  своїм правом на судовий захист не скористався,  в засідання суду  не  з'явився, відзив на позов і витребувані судом документи не надав, незважаючи на те,  що  був повідомлений про  час розгляду справи, про  що  свідчить поштове повідомлення  від 07.05.2008року про  вручення йому ухвали  про  порушення справи від 25.04.2008року.

                    За таких  підстав, оскільки  клопотання про  відкладення розгляду справи від  відповідача не  надходило, справа відповідно до  статті 75 ГПК України розглядається без  участі представника відповідача, за наявними  в справі доказами, яких достатньо  для  вирішення спору по  суті.

          Розглянувши матеріали  справи, дослідивши надані до  справи  докази, заслухавши представника позивача, суд –

                                                  в с т а н о в и в:

          11 квітня 2006року   між  товариством з обмеженою відповідальністю „Морський будівельний комплекс” (позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробнича комерційна фірма “ТАВР” (відповідач по  справі) укладено   договір  поставки №11/04.

          Згідно з  зазначеним договором,  відповідач прийняв на себе обов'язки  протягом дії  договору  передати  у власність  позивача продукцію  в кількості та асортименті, що  передбачені в  специфікації  до договору, а позивач зобов'язався прийняти  продукцію  і оплатити   її вартість  на умовах  договору.          

          Відповідно до п. 5.2 договору від 11.04.2006року позивач зобов'язався  здійснити  оплату вартості   продукції на умовах  100% попередньої оплати,  або на умовах  зазначених  в специфікації до договору.   Відповідач зобов'язався поставити  продукцію  на загальну суму 263.535грн.68коп. до 19.10.2007року  після здійснення 100% попередньої  оплати  27.09.2007року згідно специфікації  до договору №4 від 26.09.2007року.

          Відповідно до п.1, 7 ст. 193 ГК України,  ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та  вимог  Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання  або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не  встановлене  договором або законом.

          Матеріалами справи встановлено,  що позивач виконав свої обов'язки за договором і платіжним дорученням  №12898 від 27.09.2007року перерахував відповідачу  263.535грн.68коп, що  підтверджується наданим до  матеріалів справи платіжним дорученням.

          Згідно  з ч.1 статті  712 ЦК України  за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює  підприємницьку діяльність,  зобов'язується передати  у встановлений  строк товар у власність  покупця для використання його  у підприємницькій діяльності або  в інших  цілях, не  пов'язаних з  особистим використанням, а покупець  зобов'язується прийняти  товар  і сплатити за нього  певну  грошову суму.

Згідно з  частиною 2 зазначеної  норми  до  договору поставки  застосовуються загальні  положення про  купівлю-продаж, якщо  інше  не  встановлене  договором, законом, або не  випливає з характеру відносин сторін.

 За вимогами ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний   оплатити товар  після його  прийняття або  прийняття товаро-розпорядчих  документів  на нього, якщо  договором або актами  цивільного  законодавства  не встановлений інший  строк оплати товару.

В той же час статтею 693 ЦК України визначено, якщо  договором встановлений обов'язок  покупця частково  або  повністю  оплатити  товар  до  його  передання продавцем (попередня оплата), покупець  повинен  здійснити  оплату в строк, визначений договором купівлі-продажу. Частиною 2 зазначеної  норми передбачено, якщо  продавець, який отримав  суму попередньої  оплати товару, не  передав товар  у встановлений строк, покупець  має право  вимагати  передання оплаченого  товару або  повернення суми попередньої  оплати.

Відповідач  не виконав своїх обов'язків і не  передав передбачену договором кількість  продукції на суму 68.307грн.48коп. за яку одержав попередню  оплату, тому вимоги позивача про  повернення йому зазначеної  суми  підлягають  задоволенню.

Розглядаючи  позовні вимоги в частині стягнення 80.062 грн. 35 коп. пені, 19.710грн.43 коп. штрафу та 7.971 грн.58коп. штрафу нарахованого  позивачем  на підставі ч.6 статті 231ГК України, суд  виходить  із  наступного.

Згідно зі статтею  610 ЦК України  порушенням  зобов'язання  є його невиконання або  виконання з порушенням  умов, визначених  змістом зобов'язання (неналежне  виконання). При  цьому, відповідно до  статті 611 ЦК України у разі порушення  зобов'язання настають  правові наслідки, встановлені  договором або законом, зокрема  сплата неустойки ( штрафу, пені).  Така ж  відповідальність  передбачена і  статтею 230 ГК України.

При цьому  статтею 233 ГК України передбачено  зменшення  розміру штрафних  санкцій, якщо  належні до  сплати  штрафи  надмірно  великі порівняно  із  збитками  кредитора. Частиною 3 статті 551 ЦК України також  встановлено, що  розмір  неустойки  може бути зменшено за рішенням суду, якщо  він   значно  перевищує  розмір  збитків, та за наявності інших  обставин, які мають істотне  значення.

З урахуванням  зазначених  норм права, оскільки  нарахована позивачем  пеня в розмірі 80.062 грн. 35 коп. значно  перевищує  заборгованість  відповідача перед  позивачем, суд  вважає  можливим зменшити  нараховані штрафні санкції  та стягнути  з  відповідача  штраф передбачений пунктом 7.2 договору від 11.04.2006 року  в розмірі 10% від  ціни непоставленої  партії  продукції  більш  ніж на сім  днів , що  становить19.710грн.43 коп.  та пеню  в розмірі   облікової  ставки НБУ, яка  позивачем визначена в сумі 7.971грн. 58 коп., зменшивши  розмір пені в сумі 80062грн.35коп, яка  значно перевищує заборгованість  відповідача.

В частині стягнення  з відповідача  збитків в сумі 58.634грн.00коп.  суд  відмовляє з  огляду на наступне.

Зазначену суму позивач просить  стягнути  як збитки, яких  він  зазнав  як  фінансові санкції, які пред'явлені йому ПП  „Фірма ГРАД” за недопоставку гнутого  швелера, який він  планував передати зазначеній фірмі  по договору від 01.02.2007року за рахунок закупленого  та сплаченого відповідачу за договором  від  11.04.2006року .

Відповідно до  статті  224 ГК України  учасник господарських  правовідносин, який порушив  господарське  зобов'язання або  установлені вимоги щодо здійснення господарської  діяльності, повинен  відшкодувати завдані цим  збитки суб'єкту, права  або  законні інтереси якого  порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою  стороною, втрата або  пошкодження її майна, а також  не одержані нею  доходи, які управнена сторона одержала б  у разі належного  виконання  зобов'язання  або  додержання правил здійснення господарської  діяльності.

          Аналогічна норма міститься   і в статті   623 ЦК України  Частиною 1 статті  614  ЦК України  встановлено, що  особа, яка  порушила зобов'язання  несе  відповідальність  за наявності її  вини, якщо  інше  не  встановлено  договором або  законом.

          Вказані статті визначають  загальну норму  щодо  відшкодування збитків  внаслідок наявності  складу господарського  правопорушення: порушення права; завдання збитків та причинний зв'язок між  порушенням  права та збитками. При  наявності таких  обставин  у особи виникає  право на відшкодування  завданих їй збитків.

          Притягнення ж  до  господарсько-правової  відповідальності можливе лише при наявності  передбачених  законом умов. Їх  сукупність  утворює  склад  господарського  правопорушення, який є  підставою  господарсько-правової  відповідальності.

          Відсутність  хоча б  одного  із  вищеперелічених  елементів, що  утворюють  склад  господарського  правопорушення, звільняє  боржника  від  відповідальності за порушення  у сфері  господарської діяльності, оскільки  його  поведінка  не  може бути  кваліфікована як  правопорушення.

          Відповідно до   статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести  ті обставини на які вона посилається як  на  підставу своїх  вимог  і заперечень.

На  обґрунтування позовних вимог  позивач посилається  на те, що  він  зазнав збитків  у вигляді фінансових  санкцій, які йому пред'явлені  ПП „Фірма ГРАНД” за невиконання  позивачем обов'язків по  передачі швелера, який планувалося отримати  від відповідача. Однак доказів, які б  підтверджували факт  понесення ним збитків, позивач суду не  надав, додавши до  матеріалів справи лише договір  поставки  від 01.02.2007року, який він  уклав з ПП „Фірма ГРАНД” та копію  претензії  зазначеної  фірми  від 24.01.2008року №2. При  цьому доказів, які б  свідчили про  те, що  позивачем планувався до  відвантаження ПП „Фірма ГРАНД” саме той швелер, який він  повинен  був отримати за рахунок попередньої  оплати  відповідачу 263.535грн.68коп.   саме за договором від  11.04.2006року №11/04 суду не  надано, чим  не  доведено наявності  складу господарського  правопорушення, а саме -  факту  завдання  конкретної  суми збитків та причинний зв'язок між   діями  відповідача  та збитками, тому правові   підстави відшкодування    збитків відсутні.

Судові витрати  відповідно до  статті 49 ГПК  України відносяться на  сторони  пропорційно  від  суми  задоволених  позовних  вимог.

В засіданні за згодою  представника позивача  оголошувалася вступна та резолютивна частина  рішення.

 З урахуванням  вищезазначених  норм  права, керуючись ст.ст. 44, 49,  82-85 ГПК України, суд  

                                                В И Р І Ш И В:

          1. Позовні   вимоги  задовольнити  частково.

          2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича комерційна фірма “ТАВР”   м.Херсон    Бериславське шосе № 24 Б кв. 17   п/р 26008300650 в Херсонській філії “Західінкомбанк” МФО 352327 код 14132449   на користь товариства з обмеженою відповідальністю  “Морський будівельний комплекс” м.Одеса   вул.Академіка Філатова № 76 кв. 40  п/р 26006311207801 в ОБ “Південний” м.Одеси МФО 328209 код 31943276  -  68.307грн.48коп. основного боргу,  7.971грн.58коп. пені, 19.710грн.43коп. штрафу,   959грн.89коп.  витрат по сплаті  державного мита  та  48грн.26коп.  витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

        Наказ   видати  після набрання рішенням   законної сили.

3. В решті суми позову відмовити.

         Суддя                                                                                      З.І. Ємленінова

                                                                                           Рішення оформлено  відповідно до  

                                                                                ст..84 ГПК України 26.05.2008року.