Ухвала

від 15.01.2014 по справі 2а-14374/11/2070

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" січня 2014 р. м. Київ К/9991/33193/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Лосева А.М.

Бившевої Л.І.

Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими

платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.12.2011

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2012

у справі № 2-а-14374/11/2070

за позовом Публічного акціонерного товариства «Харківська бісквітна фабрика»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими

платниками податків у м. Харкові

про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

Публічне акціонерне товариство «Харківська бісквітна фабрика» (надалі - позивач, ПАТ «Харківська бісквітна фабрика») звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові (надалі - відповідач, СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08.12.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2012 позов задоволено: скасовано податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові від 22.09.2011 № 0000460842, № 0000450842.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить, вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги виходили з того, що позивачем було повністю дотримано всіх вимог Податкового кодексу України з реалізації права на податковий кредит та отримання суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними

обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, представниками податкового органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності та законності декларування бюджетного відшкодування та від'ємного значення з податку на додану вартість за червень 2011 року.

За результатами перевірки 16.09.2011 складено акт № 1996/42-013/00377265 (надалі - акт).

Перевіркою встановлено порушення позивачем приписів: пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість за травень 2011 року на суму 30 517,00 грн., за червень 2011 року - на суму 16 140,00 грн.; пунктів 200.1, 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2011 року на суму 30 517,00 грн.

На підставі акта відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 22.09.2011: № 0000450842, яким зменшено позивачу розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 16 140,00 грн.; № 0000460842, яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 30 517,00 грн.

Позивач оскаржив спірні податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку, однак скарги товариства були залишені податковим органом без задоволення, а податкові рішення - без змін.

Як встановлено судами, ПАТ «Харківська бісквітна фабрика» є підприємством кондитерської галузі виробництва, основними видами якого є виробництво какао, шоколаду, сухарів, печива, пирогів і тістечок тривалого зберігання, цукристих кондитерських виробів, роздрібна торгівля хлібом, хлібобулочними та кондитерськими виробами.

04.01.2011 між ПАТ «Харківська бісквітна фабрика» (покупець) та ТОВ «Рондодон» (постачальник) було укладено Договір поставки № 1/2011/61/11, згідно умов якого постачальник зобов'язався поставити, а покупець прийняти та сплатити за харчові добавки, асортимент, кількість та ціни яких зазначаються у Специфікаціях.

Відповідно до Специфікацій № 16 від 29.04.2011, №17 від 06.05.2011 до Договору поставки, ТОВ «Рондодон» зобов'язалося поставити позивачу альбумін ЕХ (сухий яєчний білок).

Судами встановлено, що придбання сировини - альбуміну ЕХ (сухий яєчний білок) безпосередньо пов'язано із господарською діяльністю позивача, оскільки вказаний продукт передається ПАТ «Харківська бісквітна фабрика» для переробки до ПАТ «Кондитерська фабрика «Харків'янка» для виготовлення готової продукції - кондитерських виробів, зокрема цукерок «Чоко-лак» різного наповнення, цукерок «Забодайка молочна», «Забодайка шоколадна», зефіру «Біло-розовий».

Факт здійснення господарських операцій з придбання позивачем у ТОВ «Рондодон» альбуміну ЕХ (сухого яєчного білку) підтверджується: видатковими накладними: № РН-091 від 29.04.2011; № РН-092 від 10.05.2011; № РН-093 від 10.05.2011; № РН-095 від 13.05.2011; № РН-099 від 20.05.2011; № РН-107 від 06.06.2011; № РН-110 від 10.06.2011; № РН-117 від 21.06.2011.

Крім того, ТОВ «Рондодон» поставило для позивача на склад Перевізника (ТОВ «Делівері») 900 кг та 1 700 кг альбуміну ЕХ (сухий яєчний білок), що підтверджується калькуляціями за період з 01.04.2011 по 30.04.2011, з 01.05.2011 по 31.05.2011 та з 01.06.2001 по 30.06.2011.

Факт отримання 1 700 кг альбуміну ЕХ (сухий яєчний білок) на складі Перевізника (ТОВ «Делівері») підтверджується бланками замовлення на поставку вантажу, зокрема, від

04.05.2011 № Д1-665446, від 11.05.2011 № Д1-667012 та актом отримання вантажу вантажоодержувачем від 23.05.2011 № А-Х1-104866.

Факт отримання 900 кг альбуміну ЕХ (сухий яєчний білок) на складі Перевізника (ТОВ «Делівері») підтверджується Актами отримання вантажу вантажоодержувачем (ПАТ «Харківська бісквітна фабрика»), зокрема, від 08.06.2011 № А-Х1-108038, від 14.06.2011 № А-Х1-108880, від 23.06.2011 № А-Х1-110868.

Також, факт отримання вказаної кількості альбуміну ЕХ (сухий яєчний білок) підтверджується довіреностями № 164 від 04.05.2011 та № 191 від 06.06.2011, відображеними у Журналі виданих довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей за формою М-2, затвердженою наказом Міністерства статистики України № 192 від 21.06.1996.

Після доставки зазначеного товару на територію ПАТ «Харківська бісквітна фабрика», альбумін ЕХ (сухий яєчний білок) був оприбуткований на складі переробки: у кількості 1 700 кг згідно прибуткових ордерів № 110505-040, № 110512-045, № 110511-039, № 110516-012, 110523-041; у кількості 900 кг - згідно прибуткових ордерів № 110608-029, № 110614-009, № 110623-008.

Оприбуткування на складі переробки 2 600 кг альбуміну ЕХ (сухий яєчний білок) також підтверджується відомостями приходу матеріалу та журналом-ордером за травень та червень 2011 року.

Більш того, на виконання умов Договору поставки № 1/2011/61/11 від 04.01.2011, ТОВ «Рондодон» на реалізований Позивачу товар надано: висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 05.07.2010 № 05.03.02-03/45968 на порошок альбумін яєчний для підприємств кондитерської промисловості; сертифікати від 28.10.2010 № С-28-10-10 та від 25.02.2011 № С-25-02-11 на сухий порошок яєчного білку ЕХ, Кат. А; ветеринарні свідоцтва, видані ТОВ «Рондодон» від 10.06.2011 (бланк БГ-05 № 484010), від 01.07.2011 (бланк БГ-05 № 484015), від 08.07.2011 (бланк БГ-05 № 484017), від 14.07.2011 (бланк БГ-05 № 484099), від 28.07.2011 (бланк БГ-05 № 484029), від 16.08.2011 (бланк БГ-05 № 484028), від 22.08.2011 (бланк БГ-05 № 484030).

ТОВ «Рондодон» виписало для позивача податкові накладні: № 31 від 29.04.2011; № 1 від 10.05.2011; № 2 від 10.05.2011; № 4 від 13.05.2011; № 8 від 20.05.2011; № 3 від 06.06.2011; № 6 від 10.06.2011; № 13 від 21.06.2011. Податкові накладні були відображені в Реєстрах отриманих податкових накладних за травень та червень 2011 року.

Крім того, наявні у справі матеріали засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань з оплати вартості придбаного альбуміну ЕХ (сухий яєчний білок), шляхом перерахування коштів у безготівковій формі.

Порядок формування податкового кредиту здійснюється відповідно до статті 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання послуг.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Як зазначалось вище, судами встановлено, що за отриманий альбумін ЕХ (сухий яєчний білок) позивач розрахувався грошовими коштами та перерахував на користь ТОВ «Рондодон» 279 940,00 грн., у т.ч. податок на додану вартість - 46 656,67 грн., що підтверджується банківськими виписками.

Тобто, в ціні придбаного позивачем альбуміну ЕХ (сухий яєчний білок) в травні 2011 року ПАТ «Харківська бісквітна фабрика» сплатило податок на додану вартість у розмірі 30 516, 67 грн. та в червні 2011 року - у розмірі 16 140, 00 грн., що відповідачем не спростовано.

Таким чином, суди дійшли правильних висновків зазначивши, що позивач мав право включати до складу податкового кредиту суми сплаченого податку на додану вартість за травень 2011 року у розмірі 30 516,67 грн., та, відповідно, заявляти вказану суму податку до бюджетного відшкодування у червні 2011 року.

Також, позивач мав законне право включати до складу податкового кредиту суми сплаченого податку на додану вартість за червень 2011 року у розмірі 16 140,00 грн.

У зв'язку з цим, завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість у травні 2011 року на суму 30 516, 67 грн., у червні 2011 року у розмірі 16140, 00 грн. не відбулося.

Крім того, відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.3 статті 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (п. 200.4 ст. 200 ПК України).

Аналізуючи, викладені норми Кодексу суди дійшли правильного висновку, що чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту та бюджетне відшкодування податку на додану вартість від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків (Позивача).

Тобто, будь-який стан платника податків - ТОВ «Рондодон» не спричиняє позбавлення сумлінного платника податку - позивача права на податковий кредит та бюджетне відшкодування податку на додану вартість по фактично отриманим, сплаченим та використаним у власній господарській діяльності товарам.

Окрім цього, відповідачем не надано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди. Факт здійснення господарських операцій, за наслідками виконання яких у позивача виникло від'ємне значення податку, податковим органом не заперечувалося, доказів того, що безпосередні контрагенти позивача були виключені з реєстру платників податку на додану вартість, а їх свідоцтва платників податку на додану вартість були анульовані у встановленому чинним законодавством порядку, не надано.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає обґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо додержання позивачем, встановленого порядку формування податкового кредиту та отримання суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

А відтак, судами попередніх інстанцій було правомірно скасовано податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові від 22.09.2011 № 0000460842, № 0000450842.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність, рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судом першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

1. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.12.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2012 у справі № 2-а-14374/11/2070 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис)А.М. Лосєв Судді (підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна