Ухвала

від 15.01.2014 по справі 2а-1670/559/12

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" січня 2014 р. м. Київ К/9991/33691/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.02.2012

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2012

у справі № 2а-1670/559/12

за позовом Державної податкової інспекції у м. Полтаві

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавська геофізична

компанія»

про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.02.2012, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2012, частково задоволено позовні вимоги Державної податкової інспекції у м. Полтаві, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби (надалі - позивач, ДПІ у м. Полтаві), до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавська геофізична компанія» (надалі - відповідач, ТОВ «Полтавська геофізична компанія»): стягнуто з рахунків відповідача податковий борг з податку на додану вартість в розмірі 10 244,82 грн. В частині стягнення коштів у сумі 98 677,89 грн. провадження у справі закрито.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.02.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2012 і постановити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідач не надав письмових заперечень, що не перешкоджає розгляду касаційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Переглянувши судові рішення у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у м. Полтаві 29.12.2011 здійснено перевірку ТОВ «Полтавська геофізична компанія» з питань своєчасності сплати суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість згідно самостійно поданої декларації за вересень 2011 року № 9009104479 від 19.10.2011 зі строком сплати 30.10.2011, за результатами якої складено акт № 933/15-2/36066328.

У вказаному акті відображено порушення платником податків п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України внаслідок несвоєчасної сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 41 654,00 грн.

На підставі акта перевірки позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.12.2011 № 0011871502, яким відповідачу визначено суму штрафних санкцій у розмірі 10 % грошового зобов'язання, погашеного з затримкою, в сумі 4 165,40 грн.

Зазначене рішення вручено директору ТОВ «Полтавська геофізична компанія» 29.12.2011, що підтверджується підписом на корінці податкового повідомлення-рішення.

Доказів оскарження податкового повідомлення-рішення від 29.12.2011 № 0011871502 товариством не надано.

Таким чином, вказане грошове зобов'язання вважається узгодженим. Разом з тим, на суму податкового боргу, не сплачену платником податків у встановлений строк, заявником нараховано пеню в сумі 79,42 грн.

Товариством 20.12.2011 подано до ДПІ у м. Полтаві податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2011 року № 9012756599, у якій ним самостійно визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 6 000,00 грн.

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України , що вступив в дію з 01.01.2011, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені ним Кодексом.

Пунктом 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України передбачено, що платник, податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В терміни, передбачені законодавством, податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 6 000,00 грн., визначене податковою декларацією від 20.12.2011 № 9012756599, платником податків не погашено.

В силу вимог п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України , у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України у разі, коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

У зв'язку із несплатою ТОВ «Полтавська геофізична компанія» суми узгодженого грошового зобов'язання, ДПІ у м. Полтаві платнику податків надіслано податкову вимогу від 22.11.2011 № 2143, яка платником податків виконана не була.

Відповідно до вимог пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання, є податковим боргом.

Згідно п. 95.1 ст. 95 вказаного Кодексу орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. В силу вимог пункту 95.2 статті 95. Податкового кодексу України , стягнення коштів платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, які обслуговують такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини (абз. 1 п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України ).

Статтею 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що провадження у справах за зверненням органів державної податкової служби при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання таких органів, зокрема, щодо стягнення коштів за податковим боргом. Подання подається до суду першої інстанції протягом двадцяти чотирьох годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом. Строки, встановленні цією статтею, обчислюються годинами і закінчуються із закінченням години, на яку припадає таке закінчення.

З огляду на викладене, необхідна наявність сукупності обставин, які дають підстави для висновку щодо правомірності такого подання: сплив 60 днів з дня направлення податкової вимоги та виникнення податкового боргу.

Таким чином, оскільки після направлення податкової вимоги минув 60-денний строк, а податковий борг залишився не погашеним та збільшився, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо правомірності задоволення подання ДПІ у м. Полтаві про стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, які його обслуговують, в частині стягнення податкового боргу з податку на додану вартість в розмірі 10 244,82 грн.

Водночас, суд першої інстанції, позицію якого підтримав суд апеляційної інстанції, обґрунтовано закрив провадження у справі в частині задоволенні решти позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у м. Полтаві 07.11.2011 проведено камеральну перевірку податкової декларації ТОВ «Полтавська геофізична компанія» з податку на додану вартість за вересень 2011 року, в ході якої встановлено та зафіксовано в акті перевірки № 719/15-2/36066328 порушення платником податків п. 200.1, 200.2 ст. 200 та п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України , а саме: завищено суму податкового кредиту на 102 031,33 грн. та занижено податок на додану вартість на суму 102 031,33 грн.

На підставі акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.11.2011 № 0010661502, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 127 539,16 грн., в т.ч.: за основним платежем - 102 031,33 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 25 507,83 грн.

20.02.2012 ТОВ «Полтавська геофізична компанія» звернулось до суду із позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві від 21.11.2011 № 0010661502. Полтавським окружним адміністративним судом 17.04.2012 відкрито провадження у справі.

Згідно приписів п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Таким чином, грошове зобов'язання, визначене податковим повідомленням-рішенням від 21.11.2011 № 0010661502 не набуло статусу податкового боргу та не може бути предметом стягнення до завершення процедури його судового узгодження.

Відповідно до п. 2 част. 5 ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалою відмовляє у прийнятті подання у разі, якщо із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.

Вказана норма свідчить про те, що процедура стягнення боргу у порядку, визначеному зазначеною статтею, передбачає скорочену процедуру стягнення податкового боргу у безспірному порядку, яка не може бути застосована при оскарженні платником податків податкового повідомлення-рішення про визначення суми податкового зобов'язання.

Спір про право в контексті наведеної процесуальної норми має місце в разі, якщо предметом спору стосується обставин, наявність яких є передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів, перелічених у статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи ту обставину, що про наявність такого спору суд дізнався у процесі розгляду подання ДПІ у м. Полтаві після відкриття провадження, що свідчить про відсутність безспірного характеру вказаних правовідносин та виключає розгляд подання, суд першої інстанції зробив правильний висновок про необхідність закриття провадження у справі на підставі п. 1 част. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України в частині вимог щодо стягнення податкового боргу з податку на додану вартість в розмірі 98 677,89 грн.

Зважаючи на викладене, колегія суддів касаційної інстанції відзначає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосували до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права, що доводами касаційної скарги не спростовується.

Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.02.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2012 у справі № 2а-1670/559/12 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис)А.М. Лосєв Судді (підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна