Постанова

від 23.01.2014 по справі 905/7013/13

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

20.01.2014р. справа №905/7013/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівСтойка О.В. Діброви Г.І., Чернота Л.Ф. за участю представників сторін від позивача від відповідача Жабський В.І. - за довіреністю; Данилов С.А. - за довіреністю; розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агросхід", м. Донецьк на рішення господарського судуДонецької області від 05.11.2013 р. (підписано 05.11.2013 р.) у справі№ 905/7013/13 (головуючий Левшина Г.В.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Грайф Флексіблс Україна", м. Житомир до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агросхід", м. Донецьк простягнення 2 453 132,86 грн. В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2013 року до господарського суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Грайф Флексіблс Україна", м. Житомир (Позивач) із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агросхід", м. Донецьк (Відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 2 453 132,86 грн., у тому числі основний борг в сумі 2 211 455,51 грн. та пеня в сумі 241 677,35 грн.

В процесі розгляду справи, позивачем у суді першої інстанції в порядку ст. 22 ГПК України було подано заяву про зменшення суми позовних вимог в частині стягнення пені до розміру 163 587,12 грн. Зазначені вимоги прийняті господарським судом до розгляду.

Рішенням господарського суду Донецької області від 19.08.2013р. позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Відповідач, не погодившись із рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог скарги заявник посилається на те, що рішення судом першої інстанції винесено з порушенням норм процесуального права України, а також при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

Зокрема, заявник апеляційної скарги посилається на те, що дійсно на протязі 2012 року позивач поставляв відповідачу продукцію за Договором №2-002/2012 від 05.01.2012р., а відповідач здійснював за неї оплату, але оскільки згідно ухвали Богунського районного суду м. Житомира від 04.04.2013р. у відповідача була вилучена вся первинна документація щодо спірного Договору, на теперішній час неможливо встановити чи відповідає фактичним обставинам розмір стягнених заборгованості та пені.

Крім того скаржник посилається на неповідомлення його про розгляд справи, у зв'язку з чим він був позбавлений можливості прийняти участь у розгляді справи та надати докази в захист своїх інтересів.

Розпорядженням заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 20.01.2014р. змінено склад судової колегії, суддю Шевкову Т.А. було змінено на суддю Чернота Л.Ф.

Представник позивача вважав рішення суду законним та обґрунтованим, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Також позивач заявив клопотання про долучення до матеріалів справи копії листа Міністерства доходів і зборів України ввід 11.09.2013р. за № 0044/10/09-006 та копії протоколу тимчасового доступу до речей і документів та їх вилучення від 30.04.2013р., яке судовою колегією було задоволено.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги в повному обсязі, заявив клопотання про недопуск представник позивача до участі у справі за мотивами того, що усі копії документів позивача мають засвідчуватись підписами двох керівників останнього, а не підписом одного з них чи підписами його представників.

Представник позивача проти задоволення клопотання відповідача заперечив, за мотивами того, що він має право, зокрема, підписувати та завіряти копії документів від імені позивача.

Зазначене вбачається зі змісту довіреності від 06.01.2014 р. (а.с. 213) на представника позивача, що підписана генеральним та фінансовим директорами позивача, що відповідає вимогам п.п. 7.9, 7.13.1 Статуту позивача.

Отже підстави до задоволення клопотання відповідача відсутні, представник позивача допущений судовою колегією до участі у судовому засіданні апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового засідання за допомогою технічних засобів.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами 05.01.2012р. був підписаний договір поставки №2-002/2012 (далі - Договір), за умовами якого позивач зобов'язався передати у власність, а відповідач - прийняти та оплатити в строки, обумовлені даним договором, м'які поліпропіленові контейнери (продукція) в асортименті згідно додаткових угод та специфікацій до договору, підписаних сторонами та які є невід'ємною частиною даного договору (п. 1.1 Договору).

Ціна на контейнер залежить від ринкової вартості поліпропілену на поточний момент та обумовлюється на кожне відвантаження з покупцем в додаткових угодах до даного Договору, які є невід'ємними частинами договору (п. 3.2 Договору).

Сторонами до Договору №2-002/2012 від 05.01.2012р. укладено додаткові угоди №1 від 10.01.2012р., №2 від 01.02.2012р., №3 від 01.03.2012р., №4 від 26.03.2012р., №5 від 01.04.2012р., №6 від 01.05.2012р., №7 від 01.07.2012р., №8 від 01.08.2012р., №9, №10 від 05.09.2012р., №11 від 01.10.2012р., №12 від 05.10.2012р. та №13 від 01.11.2012р., якими погоджені найменування продукції, її кількість, ціна за одиницю та загальну сума продукції.

Пунктом 3.3 Договору встановлено, що відповідач зобов'язується провести повну оплату за отриману продукцію на протязі 30 (тридцяти) календарних днів з моменту відвантаження.

У відповідності до вказаних додаткових угод, на виконання умов Договору, позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 10 316 349,00грн., що підтверджується видатковими накладними, які наявні в матеріалах справи (а.с. 25-56).

Ці накладні підписані обома сторонами без жодних зауважень, містять всі необхідні відомості про товар та його фактичне отримання.

Поставлений за означеними видатковими накладними товар прийнято уповноваженою відповідачем особою на підставі довіреностей.

Відповідач свої зобов'язання оплатити отриманий за договором товар виконав не в повному обсязі, внаслідок чого перед позивачем утворилась заборгованість в розмірі 2 211 455,51 грн., доказів оплати якої судовій колегії не надано.

За приписами ст. 265 ГК України, ст. 712 ЦК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки позивач довів факт порушення відповідачем свого права на отримання грошових коштів за Договором, висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в межах даної справи є законним та обґрунтованим.

Судова колегія вважає безпідставними доводи відповідача щодо неналежного оформлення доказів по справі та розцінює їх яку спробу ухилитися від оплати за отриманий товар за наступних підстав.

Згідно вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до вимог ч.ч. 2, 3 ст. 36 ГПК України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

З урахуванням того, що докази подані позивачем у належно завірених копіях, оригінали документів у позивача вилучені 30.04.2013р. на підставі ухвали Богунського районного суду м. Житомира від 04.04.2013р. та знаходяться у відділі кримінальних розслідувань СУ ФР ГУ Мін доходів у Житомирській області, доступ до їх копіювання забезпечується відповідною установою (лист від 11.09.2013р. № 0044/10-09-006) (а.с. 192), але відповідачем не спростований зміст жодного з первинних бухгалтерських документів, копії яких надані позивачем у якості доказу здійснення спірних господарських операцій - судова колегія не вбачає підстав до витребування їх оригіналів та вважає належними докази, що є в матеріалах справи.

Крім того, представник позивача, у судовому засіданні апеляційної інстанції, маючи належним чином оформлену довіреність підтвердив належність копій вказаних документів та належність їх засвідчення.

За таких підстав факт засвідчення копій документів лише комерційним директором, не впливає на їх прийняття у якості належних доказів по справі.

Отже судова колегія вважає доводи апеляційної скарги не заснованими на матеріалах справи та розцінює їх як спробу відповідача ухилитися від виконання зобов'язання по оплаті поставленого товару.

За змістом ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 6.2 Договору, за порушення строків оплати за даним договором відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент виникнення заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Перевіривши висновок суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 163 587,12 грн., судова колегія також вважає його обґрунтованим.

Також, скаржник в апеляційній скарзі посилається на порушення господарським судом при винесенні рішення норм процесуального права, через неповідомлення його про розгляд справи та неотримання ним ухвал суду.

Судова колегія вважає доводи апеляційної скарги не заснованими на законі, оскільки в матеріалах справи наявні поштові повідомлення про вручення поштового відправлення, з яких вбачається, що відповідач отримував ухвали суду за своєю юридичною адресою, а отже й був обізнаний про розгляд справи (а.с. 66, 130, 155) та мав достатньо часу для надання необхідних доказів по справі та витребуваних ухвалами суду першої інстанції документів.

Будь-яких порушень норм процесуального права в діях суду першої інстанції при розгляді ним зазначеної справи судовою колегією не встановлено.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 05.11.2013 року у справі № 905/7013/13 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на відповідача.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агросхід", м. Донецьк залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 05.11.2013 року у справі № 905/7013/13 - залишити без змін.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.В. Стойка

Судді Г.І. Діброва

Л.Ф. Чернота

Надр. 5 прим

1 позивачу

2 відповідачу

3 до справи

4 ДАГС

5 ГС