Рішення

від 20.01.2014 по справі 927/1068/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 927/1068/13 20.01.14

За позовом Приватного підприємства "ТОРГОВИЙ ДІМ ТЕРЕЩЕНКО"

до Концерну "ВІЙСЬКТОРГСЕРВІС"

про стягнення 7.144,85 грн

Суддя Балац С.В.

Представники:

позивача: Кучерек О.О. - за довіреністю від 26.12.2013 № 649;

відповідача: не з'явилися.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И :

Приватне підприємство "ТОРГОВИЙ ДІМ ТЕРЕЩЕНКО" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Концерну "ВІЙСЬКТОРГСЕРВІС" про стягнення з останнього заборгованості в сумі 8.022,91 грн.

Суть спору: позивач свої позовні вимоги мотивує тим, що останній, на підставі укладеного між сторонами даного спору договору від 25.06.2010 № 45, поставив відповідачеві товар, який останній отримав, але не оплатив у зв'язку з чим, у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість в сумі 8.022,91 грн, з яких: 6.274,19 грн - основна заборгованість; 1.462,51 грн - пеня; 286,21 грн - 5 % річних.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, позивач просить суд задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі та стягнути з відповідача заборгованість в сумі 8.022,91 грн у повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 22.08.2013 прийнято вказану вище позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі № 927/1068/13.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 24.09.2013 справу № 927/1068/13 передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва в порядку, визначеному ст.ст. 15, 17 Господарського процесуального кодексу України.

Внаслідок здійсненого судом автоматичного розподілу, справу № 927/1068/13 передано на розгляд судді Господарського суду міста Києва Балацу С.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2013 справу № 927/1068/13 прийнято до провадження судді Балаца С.В.

Відповідач про дату, час та місце розгляду даної справи повідомлений судом належним чином, що підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями поштового зв'язку про вручення відповідачеві поштових відправлень суду, якими надсилалася ухвали винесені у даній справи.

Відповідач свого повноважного представника у судові засідання не направив, обґрунтованих пояснень з цього приводу до суду від відповідача не надходило.

Крім того, відповідач правом наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзиву на позов від останнього до суду не надійшло.

Таким чином, відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Представник позивача 16.12.2013 звернувся до господарського суду із заявою від 13.12.2013 № 625 про зменшення позовних вимог, яка підписана директором позивача. Згідно вказаної заяви позивач просить суд стягнути з відповідача 7.144,85 грн, з яких: 6.274,19 грн - основна заборгованість; 469,28 грн - пеня; 401,38 грн - 5 % річних.

Заява позивача про зменшення позовних вимог судом прийнята, тому спір розглядається з урахуванням зменшення позовних вимог.

Представник позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 20.01.2014 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи повноважного представника позивача по суті даного спору та дослідивши наявні докази у матеріалах даної справи, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В :

Між приватним підприємством «ТОРГОВИЙ ДІМ ТЕРЕЩЕНКО», як постачальником, (далі - позивач) та концерном «ВІЙСЬКТОРГСЕРВІС» в особі його дирекції «ДЕСНЯНСЬКИЙ ВІЙСЬКТОРГ», як покупцем, (далі - відповідач) укладено договір поставки від 25.06.2010 № 45 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого позивач зобов'язується передати у встановлений Договором строк товар у власність відповідача, а останній зобов'язується без затримки прийняти товар та оплатити його у розмірі, в порядку та на умовах Договору.

Сторонами спору у п. 3.2 Договору узгоджено, що оплату кожної партії товару, поставленого згідно видаткових накладних, відповідач зобов'язаний здійснити протягом 14 (чотирнадцять) календарних днів з моменту передачі товару.

У відповідності до п. 3.4 Договору у разі прострочення оплати відповідач згідно ст. 625 Цивільного кодексу України зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 5 відсотків річних від простроченої суми.

У випадку несвоєчасної оплати товару відповідач зобов'язаний сплатити неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, але не менше 0,07 відсотків від суми заборгованості за кожен день прострочення включаючи день оплати (п. 4.2 Договору).

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Приписами ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Так, позивач, згідно видаткових накладних від 22.08.2012 № Б-РН-15718 та від 22.08.2012 № Б-РН-15717, поставив відповідачеві товар загальною вартістю 6.274,19 грн (засвідчені копії названих видаткових накладних наявні у матеріалах справи).

Спір між сторонами судового процесу виник внаслідок порушення з боку відповідача строку оплати товару, який закріплений у п. 3.2 Договору, відповідач вартість отриманого товару на користь позивача не оплатив, що призвело до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості в сумі 6.274,19 грн.

Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з урахуванням такого.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду (ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України).

Суд відзначає, жодного підтвердження щодо факту сплати відповідачем на користь позивача заборгованості в розмірі 6.274,19 грн, сторонами судового процесу до суду не подано.

Таким чином, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований, відтак, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача основної заборгованості є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю в сумі 6.274,19 грн.

З огляду на те, що відповідач своїми діями порушив зобов'язання за Договором (ст. 610 Цивільного кодексу України), то він вважається таким, що прострочив виконання (ст. 612 Цивільного кодексу України), тому є підстави для застосування відповідальності, встановленої договором та законом.

Враховуючи, що у правовідносинах сторін спору має місце допущене з боку відповідача порушення у його зобов'язанні за Договором, позивач заявив позовні вимоги про застосування до концерну «ВІЙСЬКТОРГСЕРВІС» господарської санкції у вигляді пені, розмір якої складає 469,28 грн, а також відповідальності за прострочення відповідачем грошового зобов'язання шляхом стягнення з останнього 5 відсотків річних в сумі 401,38 грн.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Поряд з цим, ст. 549 Цивільного кодексу України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Крім того, частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, оскільки відповідач не виконав своє грошове зобов'язання за Договором, заявлені позивачем позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 469,28 грн за період прострочення з 05.09.2012 по 06.03.2013 та 5 відсотків річних в сумі 401,38 грн за період з 05.09.2012 по 16.12.2013 є обґрунтованими та такими, підлягають задоволенню в повному обсязі, за розрахунками позивача, які, у свою чергу, перевірені і визнані судом вірними.

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується і відповідача, який повинен був довести належними засобами доказування факт відсутності порушення зобов'язання.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з концерну «ВІЙСЬКТОРГСЕРВІС» (03151, м. Київ, Солом'янський район, вул. Молодогвардійська, буд. 28-А; ідентифікаційний код 33689922, з будь-якого його рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь приватного підприємства «ТОРГОВИЙ ДІМ ТЕРЕЩЕНКО» (14001, Чернігівська обл., м. Чернігів, Новозаводський район, вул. Індустріальна, буд. 11-А; ідентифікаційний код 34924869, на будь який його рахунок виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду) основну заборгованість в сумі 6.274,19 (шість тисяч двісті сімдесят чотири) грн 19 коп.; пеня в сумі 469,28 (чотириста шістдесят дев'ять) грн 28 коп.; 5 % річних в сумі 401,38 (чотириста одна) грн 38 коп.; витрати по сплаті судового збору в сумі 1.720,50 (одна тисяча сімсот двадцять) грн 50 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 24.01.2014 року.

Суддя С.В. Балац