Рішення

від 17.03.2009 по справі 17/456-08/6

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/456-08/6

                          ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

      01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                     тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"17" березня 2009 р.                                                                          Справа № 17/456-08/6

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді                                                                             Маляренка А.В.

при секретарі                                                                              Поліщук О.Д.

розглянувши справу № 17/456-08/6

за позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес», м. Одеса

до Дочірнього підприємства фірми           «Еко-Пак», с. Балико-Щученка, Кагарлицький район

про стягнення 41 685,42 грн.

Представники сторін:

від позивача: Бобров А.О (довіреність № б/н від 02.12.2008 р.)

відповідача: Денисенко А.Ю. (довіреність № б/н від 01.01.2009 р.)

обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Експрес»звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Дочірнього підприємства фірми «Еко-Пак»про стягнення заборгованості за неналежне виконання останнім зобов'язань за Договором № 2007/19-09 від 19.09.2007 року всього у розмірі 41 685,42 грн., з яких основного боргу –34 440,32 грн., 4 644,62 грн. –пені, 1 997,54 грн. - інфляційних втрат, 602,94 грн. - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду Київської області (суддя Суховий  В.Г.) від 03.11.2008 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 08.12.2008 року.

У зв‘язку з неявкою відповідача розгляд справи було відкладено на 08.01.2009 р.

08.01.2009 р. позивачем подана заява про уточнення позовних вимог за № 396 від 26.12.2008 року в якій він просить суд стягнути з відповідача всього борг у сумі 43 352,58 грн. в тому числі - 1 212,00 грн. - заборгованість по сплаті винагороди; 31 167,92 грн. - заборгованість по відшкодуванню понесених за рахунок відповідача витрат; 5 877,93 грн. - сума пені; 4 338,90 грн. - інфляційне збільшення; 755,83 грн. - три проценти річних, а також витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

       Представник відповідача проти позову заперечує повністю з підстав викладених у запереченні на позов № 15/08 від 08.012009 року, а саме відповідач вважає, що матеріали даної справи не містять жодних доказів існування між позивачем та відповідачем договірних відносин з приводу надання транспортно –експедиційних послуг по перевезенню вантажу згідно товарно транспортних накладних № 203246, 203245, зокрема, відповідач наголошує, що відсутні документи, які б підтверджували факт звернення відповідача до позивача щодо надання цих послуг на виконання умов договору № 2007/19-09 від 19.09.2007. Крім того на думку відповідача позивач порушив строк позовної давності.

Ухвалою суду від 08.01.2009 р. розгляд справи відкладено на 26.01.2009 р.

Розпорядженням Голови господарського суду Київської області від 20.01.2009 р. у зв‘язку із закінченням строку повноважень судді Сухового В.Г., справу передано до провадження судді Маляренко А.В.

Ухвалою від 28.01.2009 р. прийнято справу до свого провадження суддею Маляренко А.В., розгляд призначений на 17.02.2009 року.

20.01.2009 року позивач надав заперечення про ти доводів відповідача, викладених в запереченнях відповідача на позов.

Представник позивача у судовому засіданні 17.02.2009 року підтримав заявлені позовні вимоги з урахуванням уточнень та доповнень позовних вимог.

Представник відповідача у судовому засіданні 17.02.2009 року проти вимог позивача заперечив повністю та просив суд відмовити позивачу у зв'язку з закінченням строку позовної давності.

Розглянувши подані представниками сторін документи і матеріали, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області, -

                                                ВСТАНОВИВ:

Між товариством з обмеженою відповідальністю «Експрес»(далі позивач)  та Дочірнім підприємством фірми «Еко-Пак»(далі відповідач) було укладено Договір № 2007/19-09 від 19.09.2007 року про транспортно –експедиційне обслуговування (далі договір), предметом якого є взаємовідносини, які виникають з питань організації доставки вантажів та інших транспортно-експедиційних та організаційних послуг.

          Відповідно до п. 1.2 Договору, відповідач (Замовник) доручає, а позивач (Агент) приймає на себе зобов'язання надати відповідачу комплекс транспортно-експедиційних та організаційних послуг, пов'язаних з супроводжуванням та перевезенням вантажів відповідача за плату та рахунок відповідача.

На підставі вказаного договору відповідач замовив у позивача наступні послуги:

експедирування вантажу –перець чорний горошок (коносамент: № MISCSGN000028796 від 03.08.2007 року) у контейнерах SCZU3310151, TRIU5353528;

експедирування вантажу –перець чорний горошок (коносамент: № MISCSN2000000412 від 29.08.2007 року) у контейнерах GSTU6977990, TTNU4690520;

перевезення вантажу 1 автомобільним транспортом за маршрутом –Одеський морський торговий порт –с. Балико-Щучинка.

          Відповідно до п. 2.3.2 Договору встановлений обов'язок відповідача видавати позивачу, в межах його повноважень, довіреності на право здійснення дій при наданні послуг з метою забезпечення виконання позивачем його договірних зобов'язань перед відповідачем.

          На підтвердження факту замовлення транспортно-експедиційних послуг, тобто на виконання умов договору укладеного між позивачем та відповідачем, щодо певного імпортного вантажу відповідач видав довіреності від 19.09.2007 року та від 11.10.2007 року (копії в матеріалах справи).

   Слід зазначити, що думка відповідача про те, що позивач порушив строк позовної давності є помилковою тому, що за своїм змістом відносини позивача та відповідача, які виникли на підставі Договору про транспортне-експедиційне обслуговування № 2007/19-09 від 19.09.2007 року, є відмінними від відносин перевезення вантажів, що регулюються спеціальним законодавством, зокрема, Законом України “Про транспортно-експедиторську діяльність” від 01.07.2004 р № 1955-IV та є відносинами між клієнтом (відповідач) та експедитором (позивач). Останній, в свою чергу, здійснював не перевезення вантажів відповідача самостійно, а за дорученням відповідача та за його рахунок виконував та організовував виконання робіт, пов'язаних з організацією та забезпеченням перевезень імпортних вантажів (транспортно-експедиторську послугу), в тому числі шляхом залучення третьої особи-перевізника.

   Відмінність відносин з перевезення вантажів від відносин з їх експедирування чітко прослідковується з норми частини 4 статті 306 Господарського кодексу України, в якій визначено, що допоміжним видом діяльності, пов'язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція. Отже діяльність з транспортного-експедирування є окремим видом діяльності та допоміжним за своїм характером діяльності з перевезення вантажу.

   Отже законодавством не встановлено скорочений строк для пред'явлення експедитором до клієнтів позовів, а тому в даному випадку має застосовуватись загальний строк позовної давності (три роки), який на день подання позову не сплинув.

 Відповідно ст.ст. 525, 526, 530, 629 ЦК України, ст. 193 ГК України, договір є підставою для виникнення зобов'язання, які повинні виконуватись належним чином і в установлений законом строк, відповідно до умов договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

 Відповідно до ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення  договору  перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст. 929 ЦК України, за договором транспортного  експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

            На виконання умов договору позивачем організовано та надано відповідачу комплекс експедиторських послуг, щодо всього вантажу за відсутності будь-яких претензій з його боку, що підтверджується товарно - транспортними накладними № 203245 та № 203246 (копії додаються), факт надання зазначених послуг також підтверджується нарядами позивача № 2756 від 20.09.2007 року та № 2872 від 12.10.2007 року, які містять штампи південної регіональної митниці, держкарантину, агента контейнерної лінії та інші державних служб (копії додаються до матеріалів справи).

 З матеріалів справи вбачається, що відповідач за рахунком позивача № 8350 від 12.10.2007 року сплатив борг на суму 18 361,80 грн., зазначене підтверджується виписками банку від 26.12.2007 р., 17.01.2008 р., 18.01.2008 р., 23.01.2008 р., 25.01.2008 р., 28.01.2008 р., 01.02.2008 р, копії яких в матеріалах справи належним чином завірені.

        Оскільки відповідач за надані позивачем послуги експедирування  розрахувався частково (тільки за рахунком позивача № 8350 від 12.10.2007 року) не сплаченою залишається грошова винагорода позивача за надання послуг за договором, щодо контейнерів SCZU3310151, TRIU5353528 в розмірі 1 212,00 гривень, згідно рахунку позивача № 810р

     Відповідно до частини другої статті 12 Закону України «Про транспортну-експедиторську діяльність»№ 1955-ІУ від 01.07.2004 р., клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в  2872 від 12.10.2007 року, які містять штампи

     Відповідно до п. 3.1 Договору, розмір тарифів на основні види послуг, винагороду Агента, сторони затверджують в додатковій угоді до Договору. Згода Замовника з розміром тарифів, витрат Агента може бути отримано шляхом обміну відповідними листами, факсами, електронною поштою, телефоном. Крім того, факт сплати Замовником рахунку № 8350 від 12.10.2007 року є підтвердженням його згоди з розміром винагорольної митниці, держкарантину, агент

     Вищезазначеним рахунком позивача № 8350 від 12.10.2007 р. опосередковувалась серед іншого сплата суми за експедирування в розмірі 1 212,00 гривень щодо контейнерів GSTU6977990 та TTNU4690520, під якою фактично розуміється винагорода позивача за надання послуг за Договором. Враховуючи факт сплати відповідачем цього рахунку в повному обсязі, та умови п. 3.1 Договору є підстави стверджувати про наявність згоди відповідача з заявленими позивачем в рахункуйнерної лінії та інші державних служб (копії додаються до матеріалів справи).ржавного мита в сумі 416,85 грн. та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.  

язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання. Таким чином, належна            Проте в порушення вимог закону та зобов'язання, визначеного п. 3.2 Договору, не сплаченою залишається грошова винагорода позивача за надання послуг, щодо контейнерів SCZU3310151, TRIU5353528 в розмірі 1 212,00 гривень, згідно рахунку позивача № 8101 від 04.10.2007 року.

З доказів по справі вбачається, що залишаються невідшкодованими також і всі інші витрати, пов'язані з виконанням позивачем Договору, а саме:

-   10 735,54 грн. - витрати позивача на перевезення вантажів;

-   11 817,00 грн. - витрати позивача, пов'язані з використанням обладнання;

- 3 100,78 грн. - витрати позивача на вантажно-розвантажувальні роботи, візування наряду;

-   484,80 грн. - витрати позивача, пов'язані зі здачею порожніх контейнерів;

- 181,80 грн. - витрати позивача на оплату робіт з радіаційного обстеження вантажів;

-   4 848,00 грн. - витрати позивача, пов'язані із зберіганням контейнерів.

Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача, на час прийняття рішення складає 32 379,92 грн.

          Позивачем 26.06.2008 року на адресу відповідача була направлена претензія № 1948076 з вимогою провести оплату за надані послуги, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення (копія наявна в матеріалах справи).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

          Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

            Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

 Так сума основного боргу відповідача на час прийняття рішення всього - 32 379,92 грн. відповідачем не сплачена.

       Відповідно до п. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Відповідач, доказів оплати наданих позивачем послуг суду не надав.

Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов'язань судом встановлено та по суті не оспорений відповідачем.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов‘язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

       Таким чином суд вважає, що заборгованість з урахуванням уточнень  позовних вимог в сумі 32 379,92 грн. підлягає стягненню з  відповідача.

 Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивач з урахуванням уточнень позовних вимог, на підставі п. 4.5 договору, відповідно до якого за прострочення платежу передбачена пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, просить суд стягнути з відповідача пеню всього в сумі 5 877,93 грн.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Крім того, відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання. Таким чином, належна до стягнення пеня повинна бути нарахована за 182 дні (шість місяців) виходячи із подвійної обліково ставки НБУ.

         Судом, відповідно до ст. 55 ГПК України, перевірено правильність нарахування пені.

Відповідно до розрахунку який був зроблений судом, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 3 588,34 грн. за період з 30.04.2008 р. по 15.10.2008 р. В решті суми пені суд відмовляє.

         Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з останнього суму індексу інфляції –4 338,90 грн. та три проценти річних –755,83 грн.

         Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. А отже, вимоги щодо стягнення з відповідача індексу інфляції та трьох процентів річних є правомірними та підлягають задоволенню. Розрахунок позивача судом перевірено.

         Таким чином загальна сума заборгованості складає 41 062,99 грн., в тому числі, 1 212,00 грн. - винагорода позивача + 31 167,92 грн. - заборгованість по відшкодуванню понесених за рахунок відповідача витрат + 3 588,34 грн. - сума пені  + 4 338,90 грн. - інфляційне збільшення + 755,83 грн. - три проценти річних.

         Беручи до уваги викладене та враховуючи, що заборгованість відповідача перед позивачем на час прийняття рішення в повному обсязі не погашена, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача з урахуванням уточнень позовних вимог підлягають частковому задоволенню.

         Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов‘язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов‘язаних з розглядом справи.

         Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно заявленим вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 11, 202, 509, 525, 526, 549,  625, 626, 530, 629, 625, 909, 929  ЦК України, ст. 193, 230 ГК України та ст.ст. 33, 44, 49, 55 ст.ст. 82-85 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

1.          Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес»задовольнити частково.

2.          Стягнути з Дочірнього підприємства фірми «Еко-Пак»(09234, Київська обл., Кагарлицький район, с. Балико - Щученка, вул. Героїв Дніпра, 50а, код ЄДРПОУ- 25301582, МФО 300863, рахунок № 26001532 в ВАТ «Кредит промбанк»м. Київ)  на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес»(65009, м. Одеса, вул. Сонячна, 8, кв.19, код ЄДРПОУ 31186069, рахунок № 26001216731 у АКБ «МТБ»м. Іллічівськ, МФО 328168) основного боргу - 32 379,92 грн., пені - 3 588,34 грн., інфляційних збитків - 4 338,90 грн., 3% річних - 755,83 грн., а також витрати по сплаті державного мита в сумі 416,85 грн. та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.  

        Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.          В частині стягнення пені в сумі 2 289,59 відмовити.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

           Суддя