Постанова

від 17.08.2009 по справі 17/456-08/6

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

17/456-08/6

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01033, м.Київ,  вул.Жилянська 58-б                                                       тел. 284-37-31

Іменем   України

                                          П О С Т А Н О В А

17.08.09 р.                                                                                          № 17/456-08/6          

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді:                    Шевченко  В. Ю. (доповідач по справі),

суддів:

                                                  Шкурдової  Л. М.

                                                  Тарасенко К. В.

секретар судового засідання     Лебедєва С.В.,

В судове засідання з'явились:

від позивача:           Бобров А.О. –представник за дов. б/н від 05.06.2009 р.;

від відповідача:          Вангородський І.Я. – представник за дов. №398/8 від 01.01.2009 р.;

розглянувши апеляційну скаргу Дочірнього підприємства фірми «Еко-Пак»на рішення господарського суду Київської області від 10.03.2009 р.

по справі №17/456-08/6 (суддя Маляренко А.В.)

за позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю „Експрес”,

до                    Дочірнього підприємства фірми «Еко-Пак»,

про                    стягнення  41685,24 грн.

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю „Експрес” звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Дочірнього підприємства фірми «Еко-Пак»про стягнення заборгованості в розмірі 41685,42 грн., з яких основного боргу –34440,32 грн., пені - 4644,62 грн., інфляційних витрат - 1997,54 грн., 3% річних - 602,94 грн. (а.с.3-8). Позов мотивований наявністю заборгованості у відповідача перед позивачем.

Листом №06-05-927/928 від 23.10.2008р. зазначена позовна заява направлена за територіальною підсудністю до господарського суду Київської області (а.с. 2).

08.01.2009 р. позивач подав заяву про уточнення позовних вимог в якій він просить суд стягнути з відповідача борг у сумі 43352,58 грн., в тому числі заборгованість по сплаті винагороди - 1212,00 грн., заборгованість по відшкодуванню понесених витрат - 31167,92 грн., пеню - 5877,93 грн., інфляційні витрати - 4338,90 грн., 3% річних -755,83 грн. (а.с.82-87).

Рішенням господарського суду Київської області від 10.03.2009р. позов задоволено частково: стягнуто основного боргу 32379,92 грн., пені 3588,34 грн., інфляційних витрат - 4338,90 грн., 3% річних - 755,83 грн. В частині позову про стягнення пені в сумі 2289,58грн. відмовлено (а.с.132-138). Рішення мотивовано наявністю заборгованості у відповідача перед позивачем та помилкою позивача в розрахунках пені.

Не погоджуючись з рішенням, відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області по справі № 17/456-08/6 та прийняти нове рішення, яким в позові ТОВ «Експрес»відмовити.

Відповідач, згідно ст.96 ГПК України, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити без змін рішення господарського суду Київської області від 10.03.2009р. у справі №17/456-08/6, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Під час апеляційного провадження представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги. Представники позивача проти апеляційної скарги заперечував з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Постанова по даній справі проголошена 17.08.2009р. після перерви, оголошеній в судовому засіданні 27.07.2009р.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників провадження, судова колегія апеляційного суду виходить із наступного.

Матеріалами справи підтверджується, що 19.09.2007р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Експрес»та Дочірнім підприємством фірми «Еко-Пак»було укладено договір №2007/19-09 від 19.09.2007р. про транспортно-експедиційне обслуговування, за яким відповідач доручає, а позивач приймає на себе зобов'язання надати відповідачу комплекс транспортно-експедиційних та організаційних послуг, пов'язаних з супроводжуванням та перевезенням вантажів відповідача за плату та рахунок відповідача (а.с.14-16).

Відповідно п.2.3.2 договору №2007/19-09, встановлений обов'язок відповідача видавати позивачу, в межах його повноважень, довіреності на право здійснення дій при наданні послуг з метою забезпечення виконання позивачем його договірних зобов'язань перед відповідачем.

Згідно п.2.1.2 договору №2007/19-09, позивач зобов'язаний при необхідності укладати угоди як тривалого, так і разового характеру з метою виконання даного договору.

Відповідно п.2.2.4 договору №2007/19-09, позивач має право передоручити виконання послуг або її частини третій особі.

Згідно п.2.1.9 договору №2007/19-09, за рахунок відповідача здійснюються розрахунки з організаціями, митними та іншими органами в межах виконання його доручень.

На виконання даного договору, позивач надав наступні послуги:

- експедирування вантажу - перець чорний горошок (коносамент: № MISCSGN000028796 від 03.08.2007р.) у контейнерах SCZU3310151, TRIU5353528 та перевезення його автомобільним транспортом за маршрутом - Одеський морський торговий порт - с. Балико-Щучинка;

- експедирування вантажу - перець чорний горошок (коносамент: № MISCSN2000000412 від 29.08.2007р.) у контейнерах GSTU6977990, TTNU4690520.

В межах експедирування вантажів відповідача позивачем були понесені витрати на оплату послуг, які були надані у зв'язку з виконанням доручення відповідача, а саме:

- використання обладнання - контейнерів на суму 11817,00грн., що підтверджується рахунками №СФ-0000847 від 12.10.2007р., №СФ-0000816 від 10.10.2007р. (а.с.46, 48) та платіжними дорученнями №4403 від 12.10.2007р., №4567 від 21.11.2007р. (а.с.45, 47);

- використання завантажувально-розвантажувальних робіт, візування нарядів на суму 3100,78грн., що підтверджується рахунками №СФ-0000600 від 20.09.2007р., №СФ-0000847 від 12.10.2007р. (а.с.44, 46) та платіжними дорученнями №4403 від 12.10.2007р., №4538 від 15.11.2007р. (а.с.43, 45);

- здача подорожнього контейнеру на суму 484,80грн., що підтверджується рахунком №СФ-0000600 від 20.09.2007р. (а.с.44) та платіжним дорученням №4538 від 15.11.2007р. (а.с.43);

- послуги з проходження радіологічного контролю на суму 181,80грн., що підтверджується рахунками №11627 від 22.10.2007р., №13941 від 22.10.2007р. (а.с.36, 39) та платіжними дорученнями №4386 від 10.10.2007р., №4397 від 11.10.2007р. (а.с.35, 41);

- зберігання вантажу на суму 4848,00грн., що підтверджується рахунками №СФ-0000600 від 20.09.2007р., №СФ-0000847 від 12.10.2007р. (а.с.44, 46) та платіжними дорученнями №4403 від 12.10.2007р., №4538 від 15.11.2007р. (а.с.43, 45);

- перевезення вантажу на суму 10735,54грн., що підтверджується товарно-транспортних накладних №203245 та №203246 (а.с.17-18) та рахунком-фактури №СУ-000344 від 28.09.2007р.

За результатами виконання договору №2007/19-09, позивач направив відповідачу рахунки №7762 від 21.09.2007р., №8101 від 04.10.2007р., №8162 від 08.10.2007р., 8449 від 17.10.2007р., №9203 від 16.112007р. на оплату вказаної суми (а.с.19-23), одержання яких відповідач не спростовує, але оплату по рахункам не проводить.

Крім цього, позивач вважає, що за виконання ним договору №2007/19-09, на його користь стягненню з відповідача підлягає винагорода за надані послуги в сумі 1212,00грн.

Відповідач відзив на позов та апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що позивачем пропущено строк позовної давності, який передбачений ч.5 ст.315 ГК України та п.168 Статуту автомобільного транспорту УРСР; а також оскільки заборгованість, яку просить стягнути позивач, є позадоговірною.

Дослідивши представлені докази, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 ГК України визначає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 929 ЦК України та ч.1 ст.9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" №1955-IV від 01.07.2004р., за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

В апеляційній скарзі відповідач наголошує, що на відносини, які виникли між ним та позивачем, мають розповсюджуватися положення законодавства які врегульовують відносини перевезення вантажу.

За твердженням відповідача в позові слід відмовити, в зв'язку з пропуском позивачем строку позовної давності, а також оскільки заборгованість, яку просить стягнути позивач, є позадоговірною.

Апеляційний суд вважає необґрунтованими наведене посилання відповідача з огляду на наступне.

Дійсно, згідно ч.5 ст.315 ГК України та п.168 Статуту автомобільного транспорту УРСР, встановлений спеціальний –шестимісячний строк позовної давності для пред'явлення перевізником до вантажовідправника та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення.

Але вказані положення законодавства в даному випадку не підлягають застосуванню, оскільки відносини позивача та відповідача, які виникли на підставі договору про транспортне-експедиційне обслуговування № 2007/19-09 від 19.09.2007 року, є відмінними від відносин перевезення вантажів.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" №1955-IV від 01.07.2004р. (далі –Закон України №1955-IV), транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

Відповідно ч.4 ст.306 ГК України, транспортна експедиція визначена як допоміжний вид діяльності, пов'язаний з перевезенням вантажу.

Отже, за своїм характером діяльність з транспортного-експедирування є окремим видом господарської діяльності, додатковою послугою при здійсненні перевезення вантажу, і виходячи із змісту договору №2007/19-09 від 19.09.2007р., обсягів прав та обов'язків які виникли між сторонами внаслідок його укладання, висновок місцевого суду про те, що до нього повинні застосовуватися положення законодавства, які регулюють транспортно-експедиторську діяльність, є вірним.

Чинним законодавством не встановлений скорочений строк позовної давності для пред'явлення експедитором позовів до клієнта І місцевий суд дійшов вірного висновку, що до спірних правовідносин має застосовуватись загальний строк позовної давності (три роки), який на день подання позову не сплинув.

Апеляційний суд також не приймає до уваги посилання відповідача на те, що заборгованість, яку просить стягнути позивач, є позадоговірною, оскільки зазначена заборгованість виникла в результаті виконання договору №2007/19-09.

Вимога позивача про стягнення з відповідача вартості витрат понесених на виконання договору №2007/19-09 в розмірі 31167,92грн. підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ч.2 ст.12 Закону України «Про транспортну-експедиторську діяльність»№1955-ІУ від 01.07.2004 р., клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Пункт 3.2 договору №2007/19-09 зокрема передбачає, що відповідач здійснює компенсацію витрат позивача або надання необхідних засобів на здійснення витрат від імені відповідача, пов'язаних із виконанням договору, на підставі виставлених позивачем рахунків.

Згідно ч.2 ст. 930 ЦК України, клієнт повинен видати експедиторові довіреність, якщо вона є необхідною для виконання його обов'язків.

19.09.2007р. та 11.10.2007 р. на виконання умов договору відповідач видав позивачу довіреності, згідно яких відповідач доручив позивачу отримати і надати транспортне-експедиційне обслуговування контейнерів SCZU3310151, TRIU5353528, які прибули в Одеський МТП згідно коносаменту №MISCSGN000028796 від 03.08.2007р., та контейнерів GSTU6977990, TTNU4690520, які прибули в Одеський МТП згідно коносаменту MISCSN2000000412 від 29.08.2007р. (а.с.89-90).

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Факт надання відповідачу комплексу експедиторських послуг щодо його вантажу підтверджується товарно-транспортними накладними № 203245 та № 203246 (а.с.17-18), а також нарядами позивача № 2756 від 20.09.2007 року та № 2872 від 12.10.2007 року, які містять штампи південної регіональної митниці, держкарантину, агента контейнерної лінії та інші державних служб (а.с.49-52).

Апеляційний суд не приймає до уваги посилання відповідача, що дані товарно-транспортні накладні № 203245 та № 203246 не є належними доказами по виконанню договору №2007/19-09, оскільки в них відсутнє посилання на договір №2007/19-09. В даних товарно-транспортних накладних містяться посилання на товар та номера контейнерів, які перевозилися позивачем на виконання даного договору та на підставі довіреностей позивача, що є достатнім для підтвердження що позивач діяв як експедитор саме на виконання доручення відповідача.

Згідно договору №2007/19-09, позивач зобов'язаний при необхідності укладати угоди для тривалого, так і разового характеру з метою виконання даного договору (п.2.1.2); має право передоручити виконання послуг або її частини третій особі (п.2.2.4).

Відповідно п.2.1.9 договору №2007/19-09, за рахунок відповідача здійснюються розрахунки з організаціями, митними та іншими органами в межах виконання наданих ним доручень.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач, на виконання договору №2007/19-09 надав послуги та поніс пов'язані з цим витрати на загальну суму 31167,92грн., в тому числі: за використання обладнання; використання завантажувально-розвантажувальних робіт та візування нарядів; здача подорожнього контейнеру; послуги з проходження радіологічного контролю; зберігання вантажу; перевезення вантажу.

Доказом понесених витрат є платіжні доручення №4386 від 10.10.2007р., №4397 від 11.10.2007р., №4403 від 12.10.2007р., №4567 від 21.11.2007р., №4538 від 15.11.2007р.  (а.с.35, 41, 43, 45, 47), товарно-транспортні накладні №203245 та №203246 (а.с.17-18), а також рахунки №11627 від 22.10.2007р., №13941 від 22.10.2007р., №СФ-0000847 від 12.10.2007р., №СФ-0000816 від 10.10.2007р., № СФ-0000600 від 20.09.2007р.  (а.с.36, 39, 44, 46, 48).

Ні в суді першої інстанції, ні під час апеляційного провадження відповідач не спростовував факт понесення позивачем при виконанні договору№2007/19-09 витрат на загальну суму 31167,92грн., доказів проведення ним оплати вказаних витрат у передбачений законом та договором спосіб не надав.

Зокрема, матеріалами справи підтверджується та не заперечується відповідачем що товар - перець чорний горошок (коносамент: № MISCSGN000028796 від 03.08.2007р.) у контейнерах SCZU3310151, TRIU5353528 та перець чорний горошок (коносамент: № MISCSN2000000412 від 29.08.2007р.) у контейнерах GSTU6977990, TTNU4690520 був доставлений позивачем відповідачу. Вказаний товар був прийнятий і претензій до строків та якості виконаних позивачем експедиторських послуг не висунуто не було.

Факт направлення 07.03.2007р. позивачем відповідачу рахунків №7762 від 21.09.2007р., №8101 від 04.10.2007р., №8162 від 08.10.2007р., 8449 від 17.10.2007р., №9203 від 16.112007р. на загальну суму 31167,92грн. (а.с.19-23,53) підтверджується матеріалами справи та заперечується відповідачем.

Таким чином, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем по відшкодуванню витрат, які поніс позивач при виконанні договору №2007/19-09, на суму 31167,92грн. Вказана сума ґрунтується на діючому законодавстві, підтверджена поданими доказами і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Вимога позивача про стягнення з відповідача 1212,00грн. винагороди за надані послуги задоволенню не підлягає.

Згідно п.3.1 договору №2007/19-09, розмір винагороди позивача сторони затверджують в додатковій угоді до договору. Згода відповідача з розміром винагороди може бути отримана шляхом обміну відповідними листами, факсами, по електронній пошті, телефону.

Відповідно до ч.1 ст. 931 ЦК України, розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Відповідно до ст.ст. 4-3, 33, 34 ГПК України, які передбачають що кожна сторона повинна підтвердити поданими доказами свої доводи та заперечення, певними засобами доказування.

Ні в суді першої інстанції, ні під час апеляційного провадження позивач не довів належним чином узгодження розміру винагороди за надані експедиторські послуги, а відповідач заперечує проти узгодження винагороди в розмірі 1212,00грн. Будь-яких доказів, того що відповідач дав згоду на проведення розумної оплати його послуг, позивач також не надав.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення винагороди за надані експедиторські послуги в розмірі 1212,00грн. не підлягають задоволенню.

Вимога про стягнення пені, інфляційних витрат та 3% річних є похідною від вимоги про стягнення боргу за понесені витрати та підлягають задоволенню частково, з наступних підстав.

Частина 2 статті 625 ЦК України перебачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимога позивача про стягнення інфляційних витрат та 3% річних є похідною від вимоги про стягнення боргу за понесені витрати суму 31167,92грн. На користь позивача підлягає стягненню 3% річних на суму 725,55 грн. та інфляційні витрати на суму 529,85 грн.

Згідно ч.1 та 2 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пункт 4.5 договору №2007/19-09 передбачає, що в разі несвоєчасної оплати рахунків позивач має право вимагати оплату відповідачем пені в розмірі 0,2% від несплаченої суми за кожен день прострочки. При укладенні спірного договору №2007/19-09, відповідач погодився з положенням договору про застосування пені, передбаченого п.4.5 договору.

Згідно ст. 1 та 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Виходячи із суми заборгованості по відшкодуванню витрат на суму 31167,92грн. до стягнення повинна бути нарахована пеня за шість місяців в сумі 1836,01грн. Апеляційний суд вважає правомірним рішення місцевого суду в частині відмови у стягненні пені в розмірі 2289,58грн., але з урахуванням суми пені, яка підлягає стягненню виходячи із суми заборгованості на суму 31167,92грн., підлягає відмові в стягненні додатково ще пеня в розмірі 1752,33грн. Отже, загальна сума пені, яка не підлягає задоволенню, становить 4041,92грн. (2289,58грн.грн.+1752,33грн.).

Таким чином, рішення місцевого суду підлягає залишенню без змін в частині стягнення заборгованості в розмірі 31167,92грн., пені в розмірі 1836,01грн., 3% річних в розмірі 725,55 грн., інфляційних витрат в розмірі 529,85 грн.

Враховуючи викладене, в позові про стягнення винагороди за надані послуги в сумі 1212,00грн., пені в сумі 4041,92грн.(1752,33грн.+2289,58грн.), інфляційних витрат в сумі 3809,05грн. слід відмовити.

Відповідно до п.2, п.4 ч.1 ст.104 ГПК України, рішення господарського суду Київської області від 10.03.2009р. у справі №17/456-08/6 має бути скасоване частково, а по справі прийняте нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Відповідно ст.ст.44, 49 ГПК України, державне мито за звернення до апеляційного суду підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

п о с т а н о в и в :

1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства фірми «Еко-Пак» задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Київської області від 10.03.2009р. у справі №17/456-08/6 скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення винагороди за надані послуги в сумі 1212,00грн., пені в сумі 1752,33грн., інфляційних витрат в сумі 3809,05грн. та 3% річних в сумі 30,28грн.

3. Постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

4. Стягнути з Дочірнього підприємства фірми «Еко-Пак»(09234, Київська обл., Кагарлицький район, с. Балико - Щученка, вул. Героїв Дніпра, 50а, рахунок № 26001532 в ВАТ «Кредит промбанк»м. Київ, код ЄДРПОУ-25301582, МФО 300863) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Експрес” (65009, м. Одеса, вул. Сонячна, 8, кв.19, рахунок № 26001216731 у АКБ «МТБ»м. Іллічівськ, код ЄДРПОУ 31186069, МФО 328168) 31167,92грн. боргу, 1836,01грн. пені, 725,55 грн. 3% річних, 529,85 грн. інфляційних витрат, 373,12грн. державного мита та 93,24грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

5. В частині стягнення з Дочірнього підприємства фірми «Еко-Пак»на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Експрес” 1212,00грн. винагороди за надані послуги, 4041,92грн. пені, 3809,05грн. інфляційних витрат та 30,28грн. 3% річних в розмірі відмовити.

6. Наказ господарського суду Київської області від 14.04.2009 р. по справі 17/456-08/6 визнати таким що втратив чинність.

7. Видачу виконавчих документів доручити господарському суду Київської області.

8. Справу №17/456-08/6 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова набирає чинності з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя:                                                                      Шевченко  В. Ю.

Судді:

                                                                                                    Шкурдова  Л. М.

                                                                                                    Тарасенко К. В.

Дата відправки  18.08.09