Рішення

від 27.03.2009 по справі 11/200

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

11/200

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  11/200

27.03.09

За позовомКолективного підприємства "РЕСІС"

до  Управління освіти  Святошинської  районної у місті Києві державної адміністрації

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача

Святошинська районна у місті Києві рада

провизнання права спільної часткової власності та зобов'язання вчинити дії

Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивачаХалілова Н.К. –представник

від відповідача  Белінський І.О., Назаренко Н.В. –представники

від третьої особиЯкименко Н.М. –представник

від Прокуратури Святошинського району

П'ятецька І.В. –помічник прокурора

Рішення прийняте 27.03.2009, оскільки 10.02.2009 та 10.03.2009 в судових засіданнях оголошувались перерви відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Колективне підприємство "РЕСІС" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Управління освіти  Святошинської  районної у місті Києві державної адміністрації (далі - відповідач) про зобов'язання провести перерахунок орендної плати та визнання права часткової власності на нежитлові приміщення будівлі-майстерні школи № 154 за адресою: м. Київ, пр. Перемоги, 63.

Під час розгляду справи Колективне підприємство "РЕСІС" неодноразово уточнювало позовні вимоги.

В остаточній редакції позовних вимог (наданій в судовому засіданні 10.03.2009) позивач просить суд стягнути з відповідача компенсацію за здійснені поліпшення орендованого майна (нежитлові приміщення майстерні середньої школи № 154, розташовані за адресою: м. Київ, пр. Перемоги, 63) у розмірі 96 099,00 грн., які виконані позивачем за власний кошт, з дозволу відповідача та не враховані у орендній платі, з урахуванням індексу інфляційних збитків у сумі 175 840,95 грн., 3% річних, що складає 19 773,70 грн., загалом -291 713,65 грн. Також позивач просить суд стягнути з відповідача державне мито, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 2 194,60 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 65 000,00грн., витрати на складання аудиторського висновку у розмірі 2 000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання умов Договору оренди від 01.11.2000 позивач здійснив за власний кошт з дозволу відповідача комплекс робіт з капітального ремонту приміщення та прибудовано склад металу, фаянсу і склад запчастин.

Відповідач проти позову заперечує та вказує, що станом на 2000 рік між відповідачем та позивачем не існувало жодних договірних зобов'язань. Відповідачем не надавалось дозволу позивачу на здійснення поліпшення орендованого майна.

Прокуратура Святошинського району міста Києва у письмових поясненнях проти позову заперечує та зазначає, що відповідач не є правонаступником відділу освіти Радянської районної у м. Києві державної адміністрації за договором оренди від 01.11.2000.           Також прокурор вказує, що позивач без будь-яких дозволів та погоджень здійснив добудову орендованих приміщень.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та прокуратури, господарський суд

В С Т А Н О В И В :

01.11.2000 між Відділом освіти Радянської районної державної адміністрації м. Києва та Колективним підприємством "РЕСІС" (далі - орендар) було укладено Договір про оренду нежитлових приміщень (далі - Договір від 01.11.2000).

Згідно з умовами вказаного Договору позивач прийняв, а Відділ освіти Радянської районної у м. Києві державної адміністрації передав в строкове платне володіння та користування окреме приміщення та прилягаючі ділянки на території школи № 154 по пр. Перемоги, 63, площею 68,75 кв.м.

За актом прийому-передачі Відділ освіти Радянської районної у м. Києві державної адміністрації передав, а позивач прийняв площі нежитлового приміщення по пр. Перемоги, 63 за Договором від 01.11.2000.

Відповідно до п. 7.1.1 Договору від 01.11.2000 позивач зобов'язаний використовувати об'єкт, що орендується, за його цільовим призначенням у відповідності до даного Договору.  

Орендар зобов'язаний самостійно і за власний рахунок здійснювати капітальні та поточні ремонти об'єкта, що орендується (п. 7.1.5 Договору від 01.11.2000).

Той факт, що позивач був обізнаний про стан об'єкта оренди (приміщення знаходилося в аварійному стані), жодною із сторін не заперечується та підтверджується тим, що метою оренди, як вказано в п. 2 вищевказаного Договору, є організація та виконання ремонтних і будівельних робіт в дитячих установах та школах району та інших об'єктах міста.

Пунктом 8.9 Договору сторони погодили, що у випадку, коли орендар протягом дії даного договору здійснив за власний рахунок та за згодою поліпшення, які не можна відокремити без заподіяння шкоди для об'єкта, що орендується, орендодавець зобов'язаний компенсувати орендареві вартість таких поліпшень, якщо протягом терміну оренди такі витрати не враховувались у вартості об'єкта оренди.

Згідно з п. 4.1 Договору від 01.11.2000 термін оренди складає до 01.11.2025.

Реорганізація орендодавця не є підставою для зміни умов чи розірвання даного Договору (п. 10.1 Договору від 01.11.2000).

Відповідно до ст. 37 Цивільного кодексу УРСР (чинного на момент прийняття вказаного розпорядження) юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання).

При злитті і поділі юридичних осіб майно (права і обов'язки) переходить до нововиниклих юридичних осіб. При приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права і обов'язки) переходить до останньої. Майно переходить в день підписання передаточного балансу, якщо інше не передбачене законом або постановою про реорганізацію.

Відповідно до ч. 3 ст. 223 Цивільного кодексу УРСР зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора).

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 01.08.2001 № 1625 "Про утворення районних у місті Києві державних адміністрацій" Відділ освіти Радянської районної у м. Києві державної адміністрації було ліквідовано та утворено відповідну ліквідаційну комісію.

У Положенні про управління освіти Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації, затвердженого розпорядженням Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації від 08.11.2001 № 223 не зазначено, що відповідач створений в результаті ліквідації Відділу освіти Радянської районної державної адміністрації м. Києва та є правонаступником всіх його прав та обов'язків.

Таким чином, у зв'язку з ліквідацією зобов'язання Відділу освіти Радянської районної у м. Києві державної адміністрації припинилися.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Інших доказів на підтвердження правонаступництва відповідачем прав та обов'язків Відділу освіти Радянської районної державної адміністрації м. Києва суду не надано.

Враховуючи викладене, Договір від 01.11.2000 припинив свою дію відповідно до ч. 3 ст. 223 Цивільного кодексу УРСР.

Згідно з п. 35 Додатку 9 до рішення Київської міської ради від 27.12.2001 № 208/1642 "Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва" будівлі та споруди школи № 154 за адресою: м. Київ, пр. Перемоги, 63 передані комунальної власності територіальної громади Святошинського району міста Києва.

20.11.2002 на підставі розпорядження Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації від 18.11.2002 № 28/7 між Колективним підприємством "РЕСІС" (орендар) та Управлінням освіти Святошинської  районної у місті Києві державної адміністрації (орендодавець) було укладено новий Договір № 487-70/201-02 оренди нежитлового приміщення (далі –Договір від 20.11.2002).

За умовами вказаного Договору орендодавець передає по акту-прийому передачі нежитлового приміщення, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення за адресою: пр-т Перемоги, 63 загальною площею 150,6 кв.м.

20.11.2002 відповідачем було передано вказане приміщення позивачу за Актом прийому-передачі нежитлового приміщення.

В позовній заяві позивач зазначає, що ним були здійснені за власний кошт з дозволу відповідача комплекс робіт з капітального ремонту приміщення та прибудовано склад металу, фаянсу і склад запчастин на виконання умов Договору від 01.11.2000.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2007 у справі № 4/135 за позовом Управління освіти  Святошинської  районної у місті Києві державної адміністрації до Колективного підприємства "РЕСІС" про розірвання договору оренди № 487-70/201-02 від 20.11.2002 та виселення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог повністю.

Вказане рішення залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2007.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.07.2007 у справі № 4/135 встановлено, що документально підтверджено та доведено, що всі ремонтні роботи Колективним підприємством "РЕСІС" на момент укладення Договору № 487-70/201-02 від 20.11.2002 були виконані на підставі договору оренди від 01.11.2000, укладеного між Відділом освіти Радянської районної державної адміністрації м. Києва та Колективним підприємством "РЕСІС", тобто відповідачем не порушено умов Договору № 487-70/201-02 від 20.11.2002.

Згідно з ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Отже, питання про відшкодування вартості здійсненого ремонту повинно було вирішуватись під час дії Договору від 01.11.2000 в межах вказаного Договору з орендодавцем -  Відділом освіти Радянської районної державної адміністрації м. Києва.

З 01.01.2004 набрали чинності Цивільний кодекс України та Господарський кодекс України. Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України та Прикінцевих положень та Господарський кодекс України щодо цивільних, господарських  відносини, які виникли до набрання чинності цими кодексами, положення цих Кодексів застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Оскільки правовідносини між сторонами продовжують існувати, вони регулюються нормами Цивільного кодексу України.

Згідно ч. 1, ч. 3 ст. 767 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві річ у комплекті і стані, що відповідають умовам договору найму та її призначенню. Наймач зобов'язаний у присутності наймодавця перевірити справність речі. Якщо наймач у момент передання речі в його володіння не переконається у її справності, річ вважається такою, що передана йому в належному стані.

Відповідно до п. 4.5 Договору від 20.11.2002 позивач зобов'язаний своєчасно здійснювати капітальний і поточний ремонт орендованого приміщення за власний рахунок. Капітальний ремонт або перепланування орендованого приміщення проводити за письмовою згодою орендодавця.

Обов'язок доказування та подання доказів, відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, розподіляється  між сторонами виходячи з того, хто посилається  на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. У даному випадку позивачем не доведено, що відповідачем було надано згоду на здійснення капітального ремонту орендованого приміщення у відповідності з вимогами Договору від 20.11.2002.

Правові наслідки здійснення наймачем поліпшень орендованого майна передбачено ст. 778 Цивільного кодексу України, за приписами якої:

наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця (частина перша);

якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником. Частка наймача у праві власності відповідає вартості його витрат на поліпшення речі, якщо інше не встановлено договором або законом (частина четверта);

якщо наймач без згоди наймодавця зробив поліпшення, які не можна відокремити без шкоди для речі, він не має права на відшкодування їх вартості (частина п'ята).

Тобто орендар (наймач) має право на визнання за ним права власності лише на таку частину об'єкта оренди, яка є пропорційною розміру його витрат на поліпшення цього майна, та за умови здійснення таких поліпшень за згодою орендодавця (наймодавця).

Позивач вказує, що здійснив за власний кошт з дозволу відповідача комплекс робіт з капітального ремонту приміщення та прибудував склад металу, фаянсу і склад запчастин. В результаті проведення цих робіт відбулась істотна переробка та поліпшення орендованого приміщення; площа приміщення збільшилась до 219,30 кв.м.

Як роз'яснено в листі Державного комітету України з будівництва та архітектури від 30.04.2003 №7/7-401 “Щодо віднесення ремонтно-будівельних робіт до капітального та поточного ремонтів” капітальний ремонт будівлі - це комплекс ремонтно-будівельних, робіт, який передбачає заміну, відновлювання та модернізацію конструкцій і обладнання будівель в зв'язку з їх фізичною зношеністю та руйнуванням, поліпшення експлуатаційних показників, а також покращання планування будівлі і благоустрою території без зміни будівельних габаритів об'єкта. Капітальний ремонт передбачає призупинення на час виконання робіт експлуатації будівлі в цілому або її частин (за умови їх автономності).

Отже, здійснені позивачем роботи не можуть бути визначені тільки як капітальний ремонт, оскільки, як стверджує сам позивач, внаслідок проведення цих робіт була створена нова річ, яка має нові фізичні та економічні показники, в тому числі загальну площу.

Посилання позивача на наявність згоди орендодавця на здійснення поліпшень майна, судом не приймається, оскільки фактично мало місце самочинне будівництво (ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України).  Прибудови здійснені позивачем без відведення для цієї мети земельної ділянки, без належного дозволу чи належно затвердженого проекту відповідних компетентних органів.

Згідно ч. 2 названої статті особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

За таких обставин, вартість здійснених позивачем витрат відшкодуванню позивачу не підлягає, оскільки однією з умов набуття права власності на річ у результаті переробки є правомірність здійснення такої переробки. Особа, яка самочинно переробила чужу річ, не набуває прав на неї.

Враховуючи викладене, позовні вимоги є неправомірними і задоволенню не підлягають.

У зв'язку з відмовою в позові судові витрати покладаються на позивача відповідно до положень ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Крім цього, суд відзначає, що загальний розмір сплаченого позивачем державного мита складає 2 076,60 грн. (квитанції № б/н від 31.10.2008 та № 312058  від 20.08.2008), вимоги що розглядались судом у справі 11/200 мали бути оплачені державним митом в загальному розмірі 2 917,35 грн. (1 відсоток ціни позову за розгляд вимог майнового характеру у відповідності до пп. „а” пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету міністрів України „Про державне мито”). Загальний розмір майнових вимог відповідно до уточнених позовних вимог становить 291 713,65 грн.

Відповідно до ч. 2 п. 4.2 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998р. № 02-5/78 “Про деякі питання практики застосування розділу 6 Господарського процесуального кодексу України” у разі якщо позивач на підставі  частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України до прийняття рішення зі справи збільшив розмір позовних вимог і не сплатив державне мито зі збільшеної суми, господарський суд повинен стягнути з позивача суму недоплаченого державного мита в доход державного бюджету.

Якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.

За таких обставин, з позивача підлягає стягненню в доход Державного бюджету України державне мито у розмірі 840,75 грн.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 35, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

У позові відмовити повністю.

Стягнути з Колективного підприємства "РЕСІС" (03113, м. Київ, пр-т Перемоги, 63, ідентифікаційний код 13676503, з будь-якого іншого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження) в доход Державного бюджету України (рахунок 31110095700011 банк ГУ ДКУ у м. Києві, одержувач УДК у Шевченківському районі міста Києва, код банку 820019, код ЄДРПОУ 26077968, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності 095) 840 (вісімсот сорок) грн. 75 коп. державного мита.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                                Ю.М. Смирнова      

Дата підписання рішення:09.04.2009.