Рішення

від 17.12.2008 по справі 60/164-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

60/164-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2008 р.                                                            Справа № 60/164-08

вх. № 9063/1-60

Суддя господарського суду  

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Дерев`янко Д.В. за довіреністю б/н від 04.12.2008 р.  відповідача - Пальчик А.М. за довіреністю б/н від 20.11.2008 р.

розглянувши справу за позовом Приватного підприємства "Еквінокс", м. Київ  

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Геостройіндустрія", м. Харків  

про визнання права власності на електротехнічне обладнання та зобов`язання вчинити певні дії

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Геостройіндустрія", м. Харків

до Приватного підприємства "Еквінокс", м. Київ

про визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Еквінокс" (позивач) звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Геостройіндустрія" (відповідач), в якому просить суд визнати право спільної часткової  власності позивача в межах частки 55% на електротехнічне обладнання, а саме: 1) КТП 400 кВа із встановленими в них трансформаторами 250 кВа, розташовані в металевих конструкціях площею 50 м.кв. –2 шт.; 2) АВВГ 50х4 -2 шт.; 3) кабельні лінії 0,4 кВ від КТП ГСІ –1, КТП ГСІ –2 до щитів обліку, встановлених у головній щитовій АВВГ 120х4 –2 шт.; 4) Ввідно-розподільчий пристрій 0,4 КВ (ВРУ-0,4 КВ), який складається з Панелі ввідної УВРЖ 1-04-30 (перемикачі 380 В. 250 А. – 2 комплекти, запобіжники ПН2-250. 380 В. Іпл.вст. = 100 А –6 шт., трансформатори струму МФО200-100/5 А-УЗ Клас точності 0,5 –6 шт.),  панелі розподільчої УВРЖ 1-47-00 (запобіжники ПН2-100. 380 В. Іпл.вст. = 40А –15 шт.) –1 шт.; 5) щити обліку з перехідними рубильниками, трансформаторами струму, приборами обліку –ЩВУО-2 –2 шт.; 6) щитки силові (набірні) –ЩС-2, ЩС-В2 –2 шт.; 7) шафа управління задвижками –ШУЗ-З –1 шт.; 8) шафа управління –П6-ШУ:В9-ШУ –2 шт. Крім того, позивач просить суд зобов”язати відповідача підписати акт внесення електротехнічного обладнання у спільну діяльність.

В обгрунтування позову позивач посилається на те, що спірне майно належить йому, як учаснику спільної діяльності,  на праві спільної часткової власності в межах частки 55 відсотків на підставі частини 1  статті 1134 Цивільного кодексу України, пункту 7.1. договору від 27.11.2008 року та посилається на безпідставну відмову з боку відповідача здійснити передачу свого внеску, порушення порядку такого внесення та безпідставне утримання відповідачем спірного майна, належного сторонам на праві спільної часткової власності.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.12.2008 року по справі № 60/164-08 було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 17.12.2008 р. о 10:30.

Відповідач 15 грудня 2008 р. подав до господарського суду зустрічний позов (вх. № 21367) до позивача, в якому просить суд визнати право приватної власності  Товариства з обмеженою відповідальністю "Геостройіндустрія" на електротехнічне обладнання, а саме: 1) КТП 400 кВа із встановленими в них трансформаторами 250 кВа, розташовані в металевих конструкціях площею 50 м.кв. –2 шт.; 2) АВВГ 50х4 -2 шт.; 3) кабельні лінії 0,4 кВ від КТП ГСІ –1, КТП ГСІ –2 до щитів обліку, встановлених у головній щитовій АВВГ 120х4 –2 шт.; 4) Ввідно-розподільчий пристрій 0,4 КВ (ВРУ-0,4 КВ), який складається з Панелі ввідної УВРЖ 1-04-30 (перемикачі 380 В. 250 А. –2 комплекти, запобіжники ПН2-250. 380 В. Іпл.вст. = 100 А –6 шт., трансформатори струму МФО200-100/5 А-УЗ Клас точності 0,5 –6 шт.),  панелі розподільчої УВРЖ 1-47-00 (запобіжники ПН2-100. 380 В. Іпл.вст. = 40А –15 шт.) –1 шт.; 5) щити обліку з перехідними рубильниками, трансформаторами струму, приборами обліку –ЩВУО-2 –2 шт.; 6) щитки силові (набірні) –ЩС-2, ЩС-В2 –2 шт.; 7) шафа управління задвижками –ШУЗ-З –1 шт.; 8) шафа управління –П6-ШУ:В9-ШУ –2 шт., розташоване у м.Харкові, пр.Леніна, 7-В.

Вимоги зустрічного позову ґрунтуються на тій обставині, що договір про спільну діяльність від 27.11.2008 р. не набрав чинності, оскільки сторонами не було узгоджено "Програму робіт", тому електротехнічне обладнання, яке мало складати внесок відповідача, не внесено у спільну діяльність в розумінні статей 1132 - 1134 Цивільного кодексу України, а отже не належить до спільної часткової власності сторін.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16.12.2008 року по справі № 60/164-08 було прийнято зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом відповідно до ст. 60 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач у судовому засіданні підтримав первісний позов та просив його задовольнити, проти зустрічного позову відповідача заперечував, посилаючись зокрема на те, що спірне майно належить йому, як учаснику спільної діяльності,  на праві спільної часткової власності в межах частки 55 відсотків на підставі частини 1  статті 1134 Цивільного кодексу України, пункту 7.1. договору від 27.11.2008 року, однак письмового відзиву на зустрічний позов позивач не надав суду.

Відповідач у судовому засіданні проти задоволення первісного позову заперечував, зокрема посилаючись на те, що договір про спільну діяльність від 27.11.2008 р. не набрав чинності, тому у позивача не виникло право спільної часткової власності на спірне майно, а також у судовому засіданні відповідач наполягав на задоволенні зустрічного позову.

Позивач 17.12.2008 року надав через канцелярію господарського суду згідно супровідного листа за вх. № 21646 довіреність на представника та копію довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України на позивача, які долучені судом до матеріалів справи.

Відповідач 17.12.2008 року надав через канцелярію господарського суду згідно супровідного листа за вх. № 21645 довіреність на представника, яка долучена судом до матеріалів справи.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Дослідивши в судовому засіданні наявні у матеріалах справи письмові докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступне.

27.11.2008 року між позивачем та відповідачем було укладено договір про спільну діяльність, відповідно до пункту 1.1. якого сторони зобов'язалися шляхом об'єднання своїх зусиль та майна, що належить сторонам на праві власності, без створення юридичної особи спільно діяти з метою забезпечення постачання електричної енергії для потреб торговельного центру, розташованого у м. Харкові, пр. Леніна, 7-В.

Пунктом 2.2. договору б/н від 27.11.2008 року сторони дійшли згоди про здійснення спільної діяльності у відповідності до “Програми робіт”, яка підлягає окремому узгодженню з визначенням детального змісту, порядку, строків та інших умов спільної діяльності, та оформлюється шляхом підписання сторонами додаткової угоди №1 до цього договору. Додаткова угода має бути підписана сторонами протягом 30 днів з моменту підписання цього договору.

Вклади і частки відповідача та позивача у спільній діяльності, порядок їх внесення визначено пунктами 6.1., 6.2. договору б/н від 27.11.2008 року відповідно.

Вкладом позивача у спільну діяльність є професійні знання, навички, вміння, ділова репутація та ділові зв'язки, а також грошові кошти у розмірі 5000,00 грн., грошова оцінка вкладу позивача складає 55000,00 грн., частка у спільній діяльності складає 55 відсотків (п.6.2. договору).

Вкладом відповідача у спільну діяльність є електротехнічне обладнання, а саме: 1) КТП 400 кВа із встановленими в них трансформаторами 250 кВа, розташовані в металевих конструкціях площею 50 м.кв. –2 шт.; 2) АВВГ 50х4 -2 шт.; 3) кабельні лінії 0,4 кВ від КТП ГСІ –1, КТП ГСІ –2 до щитів обліку, встановлених у головній щитовій АВВГ 120х4 –2 шт.; 4) Ввідно-розподільчий пристрій 0,4 КВ (ВРУ-0,4 КВ), який складається з Панелі ввідної УВРЖ 1-04-30 (перемикачі 380 В. 250 А. –2 комплекти, запобіжники ПН2-250. 380 В. Іпл.вст. = 100 А –6 шт., трансформатори струму МФО200-100/5 А-УЗ Клас точності 0,5 –6 шт.),  панелі розподільчої УВРЖ 1-47-00 (запобіжники ПН2-100. 380 В. Іпл.вст. = 40А –15 шт.) –1 шт.; 5) щити обліку з перехідними рубильниками, трансформаторами струму, приборами обліку –ЩВУО-2 –2 шт.; 6) щитки силові (набірні) –ЩС-2, ЩС-В2 –2 шт.; 7) шафа управління задвижками –ШУЗ-З –1 шт.; 8) шафа управління –П6-ШУ:В9-ШУ –2 шт., розташоване у м.Харкові, пр.Леніна, 7-В.

Грошова оцінка вкладу відповідача складає 45000,00 грн., частка у спільній діяльності складає 45 відсотків (п.6.1. договору).

Сторони повинні були внести свої вклади протягом 5 днів з моменту набрання чинності цим договором, що повинно бути оформлене актом внесення майна у спільну діяльність.   

У відповідності до пунктів 7.1., 7.2. договору б/н від 27.11.2008 року сторони дійшли згоди про поширення права їх спільної часткової власності на майно, яким вони володіли на праві власності, вироблену у результаті спільної діяльності продукцію, а також інше майно, створене або придбане сторонами в результаті спільної діяльності.

Положеннями пунктів 10.1., 10.2. договору б/н від 27.11.2008 року передбачено, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання сторонами додаткової угоди №1 у відповідності до пункту 2.2. цього договору, строк договору закінчується 31.12.2009 року.        

У відповідності до пунктів п.4.1.5., п.4.1.6., 5.3. договору б/н від 27.11.2008 р. на позивача було покладено обов'язки відкрити в установі банку рахунку для проведення розрахункових операцій, провести реєстрацію цього договору та в подальшому забезпечити ведення податкового та іншого обліку результатів спільної діяльності. Позивачу було доручено оперативне керівництво спільною діяльністю та представництво відповідача на підставі довіреності.

Внески у спільну діяльність сторонами не здійснювалися, передбачені пунктами 6.1., 6.2. договору б/н від 27.11.2008 року акти не підписувалися. “Програму робіт”у відповідності до пункту 2.2. договору б/н від 27.11.2008 року сторонами узгоджено не було, додаткова угода №1 не підписувалася.

Після укладення договору позивач просив відповідача виконати пункт 6.1. договору б/н від 27.11.2008 року та внести майно у спільну діяльність, на що відповідач своїм листом  відмовив позивачу у такому внесенні до моменту складання належної “Програми робіт”за цим договором.

У відповідності до частин 1, 2 статті 355 Цивільного кодексу України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом.

Частиною 1 статті 356 Цивільного кодексу України визначено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Згідно статті 1132 Цивільного кодексу України за договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети.

У відповідності до статті 1133 Цивільного кодексу України вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв'язки. Вклади учасників вважаються рівними за вартістю, якщо інше не випливає із договору простого товариства або фактичних обставин. Грошова оцінка вкладу учасника провадиться за погодженням між учасниками.

Статтею 1134 Цивільного кодексу України передбачено, що внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності, а також вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди і доходи є спільною частковою власністю учасників, якщо інше не встановлено договором простого товариства або законом.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається  в порядку визначеному законом. Право власності є непорушним.

Статтею 4 Закону України “Про власність” передбачено, що власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Він може використовувати майно для здійснення господарської та іншої, не забороненої законом, діяльності, зокрема, передавати його безоплатно або за плату у володіння і користування іншим особам. Всім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Держава безпосередньо не втручається в господарську діяльність суб'єктів права власності.

Згідно із статтею 48 зазначеного Закону передбачено, що Україна законодавчо забезпечує громадянам, організаціям та іншим власникам рівні умови захисту права власності. Власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків. Захист права власності здійснюється судом, господарським судом або третейським судом.

Відповідно до статті 147 Господарського кодексу України майнові права суб'єктів господарювання захищаються законом. Право власності та інші майнові права суб'єкта господарювання захищаються у спосіб, зазначений у статті 20 цього Кодексу.

Положення статті 20 Господарського кодексу України забезпечують можливість захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів, в т.ч. шляхом визнання наявності права.

Згідно ч. 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до  статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема, у спосіб визнання права.

Статтею 392 Цивільного кодексу України встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право не визнається чи оспорюється іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує право власності.

          З урахуванням порядку набрання чинності та дії договору, встановлених сторонами в пунктах 10.1., 10.2. договору б/н від 27.11.2008 року, а також змісту пункту 2.2. цього договору, суд приходить до висновку про те, що такий договір не набрав чинності, вклади сторін не можуть вважатися внесеними, а по відношенню до спірного майна у позивача не виникло права спільної часткової власності.

          За таких обставин правові підстави для задоволення первісного позову відсутні.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог  і заперечень. При цьому, згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України обставини справи доводяться шляхом подання доказів, та доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Крім того, згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідачем в підтвердження, викладеної у зустрічному позові вимоги надано до суду: копії акту державної приймальної комісії від 18.09.2003 року про прийняття в експлуатацію торговельного центру по пр. Леніна, 7-В (ст. метро “Наукова”) у Дзержинському районі м. Харкова, проектно-кошторисної документації (комплекти 17-00ГП “Зведений план інженерних мереж”, 17-00-ЕМ2 “Живлюча та розподільча мережа 380/220 В. Схема ВРУ-0,4 кВ”, 17-00-ЕМ2.С “Специфікація обладнання, виробів та матеріалів), ухвали господарського суду Харківської області від 21.11.2008 року та наказу господарського суду Харківської області від 21.11.2008 року у справі №39/168-08, виданого на виконання рішення Харківського міжобласного третейського суду (постійно діючого) при Асоціації “Міжрегіональний юридичний союз” від 14.11.2008 р. у справі №3/2008.

На підставі викладеного, з урахуванням обставин справи та вимог чинного законодавства, господарський суд дійшов до висновку про те, що зустрічні позовні вимоги про визнання права приватної власності на спірне майно є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати, сплачені позивачем при подачі первісного позову у вигляді держмита у розмірі 247,50 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118 грн. господарський суд вважає занеобхідне покласти на позивача.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито, сплачене відповідачем при подачі зустрічного позову у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, що становить 450 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411  судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 гривень слід покласти на позивача (відповідача за зустрічним позовом).

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 41, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 15, 16, ч.ч. 1, 2 ст.355, ст.356, ст.ст. 392, 1132, 1133, 1134  Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 147 Господарського кодексу України, ст.ст. 4, 48 Закону України “Про власність”, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 р. № 411, ст. 11 Закону України ”Про судоустрій”, ст.ст. 1, 12, 21, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 60, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-   

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні первісного позову повністю.

          Зустрічний позов задовольнити повністю.

Визнати право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Геостройіндустрія" (61058, м. Харків, пр. Леніна, 7-В, п/р 260054495980 у ХФ ВАТ КБ “Укргазбанк”, м.Харків, МФО 351618, код ЄДРПОУ 30883997) на електротехнічне обладнання: 1) КТП 400 кВа із встановленими в них трансформаторами 250 кВа, розташовані в металевих конструкціях площею 50 м.кв. –2 шт.; 2) АВВГ 50х4 –2 шт.; 3) Кабельні лінії 0,4 кВ від КТП ГСІ-1; КТП ГСІ-2 до щитів обліку, встановлених  у головній щитовій АВВГ 120х4 –2 шт.; 4) Ввідно-розподільчий пристрій 0,4 КВ (ВРУ-0,4КВ), який складається з Панелі ввідної УВРЖ 1-04-30. (Перемикачі 380 В. 250 А. –2 комплекти; Запобіжники ПН2-250. 380 В. Іпл.вст. = 100А –6 штук; Трансформатори струму МФО200-100/5 А-У3 Клас точності 0,5 –6 шт.), Панелі розподільчої УВРЖ 1-47-00. (Запобіжники ПН2-100. 380 В. Іпл. вст. = 40А –15 шт.) – 1 шт. 5) Щити обліку з перехідними рубильниками, трансформаторами струму, приборами обліку –ЩВУО-2 –2 шт.; 6) Щитки силові (набірні) –ЩС-2, ЩС-В2 –2 шт.; 7) Шафа управління задвижна –ШУЗ-3 –1 шт.; 8) Шафа управління –П6-ШУ:В9-ШУ –2 шт., розташоване у м. Харкові, пр. Леніна, 7-В.

Стягнути з Приватного підприємства “Еквінокс” (02099, м. Київ, вул. Ялтинська, 5-Б, код ЄДРПОУ 33819023) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Геостройіндустрія" (61058, м. Харків, пр. Леніна, 7-В, п/р 260054495980 у ХФ ВАТ КБ “Укргазбанк”, м.Харків, МФО 351618, код ЄДРПОУ 30883997) 450,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписано 18.12.2008 року.

Суддя