Постанова

від 17.02.2009 по справі 42/492-52/116

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

42/492-52/116

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 17.02.2009                                                                                           № 42/492-52/116

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Отрюха  Б.В.

 суддів:            Верховця А.А.

          Тищенко  А.І.

 За участю представників:

 від позивача -Череповський  Є . В. - представник за довіреністю,

від відповідача 1– представник не з'явився,

від відповідача 2 – Пугачов Є. К. – представник за довіреністю,

   -

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Торговельно-виробниче приватне підприємство "Ренд"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 24.09.2008

 у справі № 42/492-52/116 (Чебикіна С.О.)

 за позовом                               Дочірнє підприємство "Укрнафтогазкомплект" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

 до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю "Дельта Н"

                                                  Торговельно-виробниче приватне підприємство "Ренд"

 про                                                   визнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

                Рішенням Господарського суду м. Києва у справі № 42/492-52/116 від 24.09.2008р. позов Дочірнього підприємства «Укрнафтогазкомплект» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (надалі – Позивач ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта Н» (надалі – Відповідач 1) та Торгівельно – виробничого приватного підприємства «Ренд» (надалі – Відповідач 2) про визнання недійсним договору поруки від 12.09.2006р., укладеним між відповідачами, було задоволено повністю, а саме: визнано недійсним договір поруки від 12.09.2006р. між ТОВ «Дельта Н» та ТВПП «Ренд», а також стягнуто з  ТВПП «Ренд» на користь ДП «Укрнафтогазкомплект» НАК «Нафтогаз України» 85,00 грн. державного мита та 118,00 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Відповідач 2 подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 24.09.2008р. по справі № 42/492-52/116 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на те, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення було неповно з”ясовано обставини, які мають значення для справи, самі висновки суду, викладені в його рішенні, не відповідають обставинам справи та зроблені з порушенням норм матеріального права, а саме: ст. 203, 215, 516 та 528 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), що є підставами для скасування судового рішення.

Зокрема, скаржник зазначає, суд першої інстанції в оспорюваному рішенні неправомірно встановив, що сторонами при укладанні договору поруки від 12.09.2006р. були порушені вимоги п.9.6 договору поставки продукції виробничо-технічного призначення № 125-06 від 21.04.2006 року(далі основний договір). Суд в з цього приводу безпідставно зазначив, що фактичні дії сторін за договором поруки свідчать про їх намір приховати правочин відступлення права вимоги, укладання якого без згоди Позивача по справі в силу умов п.9.6 основного договору та вимог ст. 516 ЦК України не допускається.

Однак, на думку скаржника, зобов'язання було виконано фактично, саме  платіжне доручення 4 жовтня 2006 року № 56 є доказом того, що момент переходу прав та обов'язків є 4 жовтня 2006 року, а не 12 вересня 2006 року і є доказом того що договір поруки від 12.09.2006р. не вплинув на права та законні інтереси позивача оскільки перехід прав та обов'язків здійснився на підставі ч.4 п.1 ст.512 ЦК України, а не на підставі дій відповідачів пов'язаних з укладанням договору поруки.

Позивач письмового відзиву на апеляційну скаргу не надав, однак в судовому засіданні просив залишити рішення господарського суду міста Києва від 24.09.2008р. – без змін, а апеляційну скаргу ПП «Ренд» - без задоволення.

Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи та заслухавши представників сторін, колегія встановила наступне:

21.04.2006 року між Позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дельта Н" укладено договір № 125-06 (далі-основний договір), згідно з яким останнє зобов'язалося передати Позивачу продукцію виробничо-технічного призначення в асортименті та кількості, вказаними у специфікаціях, а Позивач - прийняти та оплатити одержаний товар на умовах попередньої оплати або після поставки продукції протягом 3-х банківських днів з дня надходження грошових коштів від споживача продукції - ( ВАТ "Укртранснафта", ДК "Укргазвидобування", ДК "Укртрансгаз", ДАТ "Чорноморнафтогаз").

12.09.2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дельта Н" та Торгівельно-виробничим приватним підприємством "Ренд" укладено договір поруки,  згідно з яким відповідач-2 поручився перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Дельта Н" за виконання Позивачем обов'язку за договором № 125-06 від 21 квітня 2006.

Вказані обставини підтверджуються поясненнями сторін, наявними у матеріалах справи, копіями згаданих договорів.

Відповідно до умов ст. 512 ЦК України однією із підстав заміни кредитора у зобов'язанні є виконання обов'язку боржника поручителем.

Таким чином, виконання відповідачем як поручителем обов'язку позивача перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Дельта Н" тягне за собою перехід прав кредитора у зобов'язанні за основним договором від Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта Н" до відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 528 Виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.

За умовами п. 9.4 договору № 125-06 від 21.04.2006 року жодна із сторін не може передавати свої права та обов'язки по даному договору третім особам без письмової згоди другої сторони.

І при розгляді позовної заяви в суді першої інстанції і при розгляді апеляційної скарги позивач наполягає на тому що в п.9.4 договору № 125-06 від 21.04.2006 року міститься заборона передавати свої права та обов'язки по даному договору третім особам без письмової згоди другої сторони, а позивач такого погодження не давав і відповідно укладаючи договір поруки від 12.09.2006р. відповідачі порушили положення основного договору.

Колегія апеляційного суду не може  погодитись з тим що фактичні дії сторін за спірним договором поруки свідчать про їх намір приховати правочин відступлення права вимоги, укладення якого без згоди позивача по справі в силу умов п. 9.6 основного договору та вимог ст. 516 ЦК України не допускається.

При визнані недійсним спірного договору поруки місцевий суд посилався на статті 516, 528 ЦК України. Договір визнано недійсним на підставі статей 203 та 215 ЦК України.

При цьому стаття 203 ЦК України передбачає загальні вимоги , додержання яких є необхідним для чинності правочину. В рішенні суд зазначив що враховуючи, що спірний договір поруки укладений без згоди позивача з порушенням умов п.п. 9.4, 9.6 основного договору , та вимог ст.ст. 516 , 528 ЦК України, то такий договір відповідно до вимог ст. ст. 203,215 ЦК України слід визнати недійсним. При укладанні договору поруки були порушені сторонами вимоги статті 203 ЦК України.

Суд першої інстанції зазначив, що за умовами п. 9.4 договору № 125-06

жодна з сторін не може передавати свої права та обов'язки по даному договору третім особам без письмової згоди другої сторони.          

Тобто  суд прийшов до висновку , що укладення договору поруки тягне за собою перехід прав та обов'язків. А це є порушенням умов п. 9.4 договору № 125-06 від 21 квітня 2006 року, на підставі якого було укладено договір поруки від 12 вересня 2006 року.

Згідно статті 215 ЦК України, яка передбачає умови недійсності правочину , то  «підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу». Спірний договір поруки укладено 12 вересня 2006 року. Таким чином, момент вчинення правочину є 12 вересня 2006 року. Відповідно до вимог п.2 статті 554 ЦК України «у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою , боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники , якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя».

В судовому рішенні місцевий суд цілком вірно зазначив, що виконання відповідачем як поручителем обов'язку позивача перед товариством з обмеженою відповідальністю «Дельта Н» тягне за собою перехід прав кредитора у зобов'язанні за основним договором від товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта Н» до Відповідача. Місцевий суд в рішенні саме момент виконання відповідачем обов'язку поручителя вважає моментом переходу прав та обов'язків за договором.

В даному ж випадку виконання обов'язку поручителя відбулося набагато пізніше, ніж було укладено договір поруки, а саме 4 жовтня 2006 року, що підтверджується платіжним дорученням № 56 від 4 жовтня 2006 року. І саме в цей момент відбувся перехід прав та обов'язків.

Тому суд безпідставно, постановляючи рішення, послався на статтю 215 ЦК України, оскільки в момент вчинення правочину , тобто 12 вересня 2006 року ніякого переходу прав та обов'язків між сторонами не відбулося. Перехід прав та обов'язків відбувся не в момент вчинення правочину 12 вересня 2006 року, а в момент виконання обов'язку поручителя , тобто 4 жовтня 2006 року згідно платіжного доручення. Таким чином, суд неповно з»ясував обставини, що мають значення по справі, а також неправильно застосував норми матеріального права.

Крім того, в своєму рішенні місцевий суд зазначив , що сторонами при укладанні договору поруки були порушені  вимоги п.9.6 договору № 125-06 від 2006 року, який виглядає наступним чином : «Уступка прав вимоги за цим договором без погодження з іншою стороною не допускається». Такого договору сторони не укладали.

В рішенні суду з цього приводу безпідставно наголошено,                                                                           що «Фактичні дії сторін за договором поруки свідчать про їх намір приховати правочин відступлення права вимоги, укладання якого без згоди позивача по справі в силу умов п.9.6 основного договору та вимог ст. 516 ЦК України не допускається.

Колегія апеляційного суду зазначає, що сам по собі договір поруки не є підставою заміни боржника у зобов'язані. Відповідальність поручителя настає тільки у разі невиконання зобов'язання боржником. Договір поруки також не є формою уступки вимоги. Це самостійний цивільно-правовий інститут і за своєю правовою природою є засобом забезпечення виконання зобов'язання. Права кредитора переходять до поручителя тільки у разі виконання зобов'язання забезпеченого порукою(п.2 ст.556 ЦК).

Чинним законодавством України не передбачено обмеження суб'єктів цивільно-правових відносин у застосуванні інституту поруки. Тому укладаючи договір поруки  12 вересня 2006 року відповідачи-1 та2 не порушили вимоги п.п. 9.4. 9.6 договору № 125-06 від 2006 року, прав та законних інтересів позивача.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд вважає, що висновки суду першої інстанції ґрунтуються на недоведених обставинах, що мали значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими і не відповідають в повній мірі обставинам справи, а також були зроблені з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, яке призвело до прийняття неправильного рішення (ч. 1 п.п. 2, 3 та 4 ст. 104 ГПК України), що є підставою для скасування такого рішення.

За таких обставин апеляційна скарга ТВПП «Ренд» підлягає задоволенню, а оскаржуване  рішення місцевого господарського суду – повному скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Що ж стосується Товариства з обмеженою відповідальністю „Дельта Н” то провадження у справі по відношенню до нього підлягає припиненню у зв'язку з припиненням юридичної особи(Витяг з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України(ЄДРПОУ) Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві №21-10/5020-1 від 04.09.2008р.)

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32 - 34, 36, ст.80, ст..ст. 91, 92, 99, 101 – 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

    1. Провадження у справі по відношенню до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта Н» припинити.

2.Апеляційну скаргу Торгівельно – виробничого приватного підприємства «Ренд»   задовольнити.

3. Рішення господарського суду міста Києва від 24.09.2008р. у справі № 42/492-52/116 скасувати повністю.

4. Прийняти у справі № 42/492-52/116 нове рішення, яким у позові Дочірньому підприємству «Укрнафтогазкомплект» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»,  відмовити повністю.

5. Справу № 42/492-52/116 повернути до господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Отрюх  Б.В.

 Судді                                                                                          Верховець А.А.

                                                                                          Тищенко  А.І.