Постанова

від 15.01.2014 по справі 925/245/13-г

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2014 р. Справа№ 925/245/13-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кондес Л.О.

суддів: Ропій Л.М.

Рябухи В.І.

За участю представників сторін:

позивача: Бірюк О.В. - директор;

відповідача: Биченко І.Я. - пред. за дов. б/н від 06.11.2013.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства "Бірюк"

на рішення Господарського суду Черкаської області від 11.11.2013р.

у справі № 925/245/13-г (суддя - Скиба Г.М.)

за позовом Фермерського господарства "Бірюк"

до Приватного підприємства "Амбар Агро"

про стягнення 49 244,45 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 11.11.2013 року у справі №925/245/13-г у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить суд оскаржуване рішення скасувати у зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелянт посилається на те, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено в задоволенні Заяви про збільшення розміру позовних вимог до 178128,70 грн., оскільки не змінювались одночасно предмет та підстави позову. Також, при прийнятті оскаржуваного рішення суд не прийняв як належний доказ Висновок судової комплексної експертизи від 06.08.2013 та не врахував, що відповідно до ст. 35 ГПК України не потребує доведення факт отримання відповідачем насіння соняшника урожаю 2012, який встановлено в «Довідці про результати проведення зустрічної перевірки» від 15.01.2013 №27/22-0007/326866565 Золотоніської ОДПІ Черкаської області.

Відзиву на апеляційну скаргу відповідач не надав.

Ухвалою від 06.12.2013 прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено справу до розгляду на 15.01.2014.

15.01.2014 представником позивача, до початку судового засідання, через відділ документального забезпечення суду подано клопотання про витребування товарно-транспортних накладних від 19, 20 та 28 листопада 2012 року, які підтверджують поставку відповідачу кукурудзи в кількості 74 320 т.

В судове засідання 15.01.2014 представники сторін з'явилися.

Колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання позивача (як скаржника) про витребування додаткових доказів, а саме, товарно-транспортних накладних, за якими, ниби-то, було поставлено кукурудзу, оскільки умовами Договорів купівлі-продажу №24072012 від 24.07.2012 та №25/3102012 від 25.10.2012 на які посилається позивач, не передбачено поставки зерна кукурудзи відповідачу.

Щодо відмови судом першої інстанції у прийнятті заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог, то колегія суддів погоджується з тим, що заява за своєю суттю є зміною предмета та підстав позову, тому предметом розгляду даної справи залишається стягнення заборгованості у зв'язку з поставкою насіння соняшника.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи з урахуванням правил ст.ст.99,101 ГПК України, відповідно до яких апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги, перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне:

ФГ "Бірюк" звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до ПП "Амбар Агро" про стягнення заборгованості за поставлене насіння соняшнику згідно Договору №25/3102012 від 25.10.2012р. у сумі 49244,45 грн.

Позивач стверджує, що насіння соняшнику було відвантажено відповідачу прямо з поля на вантажні автомобілі, направлені відповідачем до нього. Позивачем отримано видану на Лисенко Н.І. довіреність на одержання 50 тонн насіння соняшника та оформлено і направлено відповідачу видаткові накладні та податкові накладні на підтвердження здійснення вказаної господарської операції. Не здійснення відповідачем повної оплати вартості придбаного насіння соняшника на загальну суму 160 000,00 грн. за двома видатковими накладними: від 26.10.2012р №РН-0000009 та від 29.10.2012р. на суму 100 000,00 грн. №РН-0000010 на суму 60 000,00 грн., оскільки попередня оплата відповідачем була здійснена лише на загальну суму 110 775,55 грн., і стало підставою звернення позивача до суду з позовом про стягнення 49 244,45 грн., що складає залишок вартості, одержаного (за твердженням позивача) та повністю не сплаченого насіння соняшника.

В процесі розгляду справи в суді першої інстанції позивачем подано заяву від 04.11.2013р. про збільшення розміру позовних вимог до 178 128,70 грн. (а.с. 96-97). Заяву мотивовано тим, що відповідач не провів розрахунок і за поставлену кукурудзу за іншими договірними зобов'язаннями.

Проте, судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено у задоволенні вказаної заяви, оскільки право позивача на зміну предмета або підстав позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті шляхом подання до суду відповідної письмової зави, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Натомість, таку заяву позивач подав лише 04.11.2013, після проведення судової комплексної експертизи.

Представник відповідача заперечує проти позову та вказує, що насіння соняшника від позивача в 2012р. не отримували, договорів на постачання чи придбання насіння соняшника в 2012р. не підписували, довіреності на отримання матеріальних цінностей - насіння соняшника - позивачу не видавали. Господарські відносини між сторонами були лише в межах постачання позивачем ФГ "Бірюк" зерна кукурудзи. Спірний Договір №25102012 від 25.10.2012р. купівлі продажу - насіння соняшника був підписаний бухгалтером відповідача без належних повноважень - від імені ПП "Амбар Агро". В подальшому ця угода не була схвалена директором підприємства, як одноосібним керівником. Даний договір не виконувався, тобто, ніякої продукції за спірним Договором №25102012 від ФГ "Бірюк" підприємство не отримувало. Відповідачем не перераховувались гроші фермерському господарству "Бірюк" по Договору №25102012 від 25.10.2012р.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не додано належних та допустимих доказів на підтвердження порушення відповідачем цивільного права чи інтересу позивача щодо купівлі-продажу насіння соняшника в розумінні ст. ст. 33, 34 ГПК України, з огляду на наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, 24.07.2012 між ПП "Амбар Агро" (покупець) та ФГ "Бірюк" (продавець) укладено Договір купівлі-продажу №24072012, відповідно до п.1.1 якого продавець зобов'язується передати визначену договором сільськогосподарську продукцію врожаю 2012 у власність Покупця згідно з графіком здачі, який визначено Договором, а Покупець зобов'язується прийняти цю продукцію та оплатити її за встановленими, цінами та в порядку, які визначені цим Договором.

Проте, як вбачається з умов даного договору, то він не містить переліку сільськогосподарської продукції урожаю 2012 р., яка мала бути передана відповідачу та відсутній графік здачі.

Згідно п. 2.1 вказаного Договору покупець надає продавцю в безготівковому порядку передоплату в сумі 100 000,00 грн. до 25.07.2012

Відповідно до п. 2.3 зазначеного Договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю продунції на суму 100 000,00 грн. в період з 01.08.2012 по 01.10.2012.

24.07.2012 відповідач перерахував на рахунок позивача 100 000,00 грн., як попередню оплату за зерно без посилання на конкретний Договір.

Крім того, 25.10.2012 між ПП "Амбар Агро" (покупцем) та ФГ "Бірюк" (постачальником) укладено Договір купівлі-продажу №25/3102012 (далі - Договір). В преамбулі Договору вказується, що від позивача Договір підписаний Бірюком О.В., натомість, не визначено, хто діє від імені ПП "Амбар Агро", проте в реквізитах сторін від покупця зазначено Лисенко Н.І.

Згідно п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця насіння соняшника, що відповідає якості вимогам даного Договору, надалі «Товар», а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного Договору.

Загальна кількість товару: 50 тон (п. 2.2 Договору).

Дія Договору визначена до 31.12.2012 (п. 7.1 Договору).

Позивач стверджує, що відповідачу 26.10.2012 та 29.10.2012 передано вирощену продукцію - соняшник у загальній кількості 40 т. на загальну суму 160 000,00 грн. за двома видатковими накладними, а 21.01.2013 було надіслано відповідачу Акт звірки взаєморозрахунків станом на 01.01.2013, проте, відповідач зазначений акт не підписав, а в самому акті вказано рукописним текстом директора Лисенко Н.І., що розрахунки між підприємствами закриті.

Також, 02.02.2013 позивач надіслав відповідачу Лист-претензію, проте, відповіді відповідач не надав, у зв'язку з чим Позивач за захистом порушеного права звернувся до суду з позовом.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що позивачем не доведено факту існування боргу у відповідача перед позивачем за Договором купівлі-продажу насіння соняшника №25/3102012 від 25.10.2012.

Колегія суддів погоджується з правовою позицію суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позову:

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з нормами п. 1 та п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до правової позиції Вищого господарського суду України, викладеної в пункті 1 Інформаційного листа від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права», підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема ст. 9 названого Закону і Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар в порядку ст. 692 ЦК України. (Постанова Вищого господарського суду України від 28.02.2012р. у справі № 5002-8/481-2001).

Надані позивачем видаткові накладні №РН-0000009 від 26.10.2012р. (а.с. 19) та №РН-0000010 від 29.10.2012р. (а.с. 18) не містять посилання на виконання Договору №25/3102012 від 25.10.2012р та є односторонніми, тобто, не містять підпису повноважного представника відповідача в одержанні продукції та відтиску печатки відповідача, у зв'язку з чим не можуть бути належними доказами на підтвердження відпуску товарно-матеріальних цінностей, якими оформлюється виконання господарського договору і не є підтвердженням одержання продукції покупцем від продавця, доказом належного виконання сторонами своїх зобов'язань і визначення розміру заборгованості. Зазначені видаткові накладні є документами первинного бухгалтерського обліку і повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції та фіксувати і підтверджувати господарську операцію. Проте, спірні односторонні видаткові накладні не підтверджують факт відпуску насіння соняшника і документально не відображають наявність господарських операцій по відпуску продукції від позивача до відповідача.

Виконані позивачем податкові накладні, є документами податкового обліку і посвідчують лише виникнення податкового зобов'язання позивача перед бюджетом з податку на додану вартість і мають оцінюватися в сукупності з іншими доказами, вказані податкові накладні не є первинними документами бухгалтерського обліку, які складаються на підтвердження здійснення господарської операції.

Копія акта звірки взаєморозрахунків станом на 01.01.2013 надана позивачем, належним чином не засвідчена, також, цей акт підписаний лише позивачем, з боку відповідача міститься лише рукописна помітка - за підписом Лисенко Н.І., що розрахунки між підприємствами закриті. Тобто, такий акт звірки взаєморозрахунків станом на 01.01.2013 не є належним доказом існування у відповідача заборгованості в розумінні ст.ст. 33 та 34 ГПК України.

Крім того, позивач ґрунтує позовні вимоги на підставі Довідки Золотоніської об'єднаної Державної податкової інспекції Черкаської області про результати проведення зустрічної перевірки від 15.01.2013 №27/22-0007/326866565, проте, зазначена Довідка ґрунтується на односторонніх видаткових накладних та податкових накладних.

Приписами ст.35 ГПК України передбачено вичерпний перелік підстав для звільнення сторін від доказування, але зазначена стаття не містить такої підстави звільнення від доказування, як наявності, Довідки, складеної Державною податковою інспекцію, тому таке твердження позивача є необґрунтованим.

За твердженням позивача, ПП "Амбар Агро" провело передплату за соняшник за спірним Договором, проте, відповідно до Виписки по особовому рахунку позивача від 20.12.2012р. (а.с. 34), оплата в сумі 10 755,55 грн. проведена 20.10.2012р. за соняшник згідно рахунку б/н від 01.10.2012р., а спірний договір підписано лише 25.10.2012р., тому таке перерахування або є позадоговірним, або на виконання Договору купівлі-продажу №24072012 від 24.07.2012, що не стосується розгляду даної справи, оскільки не регулює спірні правовідносини сторін по купівлі-продажу насіння соняшника.

Щодо Висновку судової комплексної експертизи від 06.08.2013, то відповідно до правової позиції Вищого господарського суду України, викладеної в Постанові Пленуму від 23.03. 2012 року № 4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» Оцінюючи висновок експерта, господарський суд повинен виходити з того, що цей висновок не має заздалегідь встановленої сили і переваг щодо інших доказів (частина п'ята статті 42 та частина друга статті 43 ГПК).

Суд першої інстанції досліджує матеріали справи та виносить рішення на підставі оцінки доказів, які мають значення для справи, проте, за Висновком судової комплексної експертизи від 06.08.2013 підписи на Договорі купівлі-продажу №24072012 від 24.07.2012, Договорі купівлі-продажу №25/3102012 від 25.10.2012, три підписи на довіреності №161 ВІД 25.10.2012 виконані Лисенко Н.І., однак видаткові накладні №РН-0000009 від 26.10.2012р. (а.с. 19) та №РН-0000010 від 29.10.2012р. (а. с. 18), які складені в односторонньому порядку чи інші документи первинного бухгалтерського обліку, які б підтверджували існування заборгованості у відповідача перед позивачем за насіння соняшника, судовими експертами не досліджувались.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, не спростовують висновки суду першої інстанції,тому скарга є необґрунтованою і задоволенню не підлягає. Рішення місцевого господарського суду відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, тому відсутні підстави для скасування або зміни рішення.

Керуючись ст.ст. 99, 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Бірюк" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 11.11.2013р. у справі №925/245/13-г залишити без змін.

3. Матеріали справи № 925/245/13-г повернути до Господарського суду Черкаської області.

Головуючий суддя Л.О. Кондес

Судді Л.М. Ропій

В.І. Рябуха