Постанова

від 12.02.2009 по справі 43/515

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

43/515

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 12.02.2009                                                                                           № 43/515

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Островича  С.Е.

 суддів:            Гарник Л.Л.

          Скрипка І.М.

 при секретарі:           Семеник Т.В.

 За участю представників:

 від позивача - Цюра П.С. – дов. №049-14/527 від 02.02.2009р.

 від відповідача - Кохніченко О.О. – дов. б/н від 31.03.2008р.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головне управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

 на рішення Господарського суду м.Києва від 12.12.2008

 у справі № 43/515 (Смирнова Ю.М.)

 за позовом                               Головне управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

 до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю "Київське будівельне підприємство № 3"

 про                                                   стягнення 1505150,00 грн.

 за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Київське будівельне підприємство №3”

до          Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про          розірвання договору,

ВСТАНОВИВ:

 Головне управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Київське будівельне підприємство №3” про стягнення 1505150,00  грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Київське будівельне підприємство №3” звернулося до господарського суду міста Києва з зустрічним позовом до Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про розірвання договору №491 від 29.05.2006р.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.12.2008р. у справі №43/515 У задоволені первісного позову відмовлено повністю. Зустрічний позов повністю задоволено. Розірвано договір №491 від 29.05.2006р., укладений між позивачем та відповідачем. Стягнуто з Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Київське будівельне підприємство №3” державне мито у розмірі 85,00 грн. та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Головне управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 12.12.2008р. у справі №43/515 та прийняти нове рішення, яким відмовити у зустрічному позові, а первісний позов задовольнити в повному обсязі.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Київське будівельне підприємство №3” надіслало відзив на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні представник Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник Товариство з обмеженою відповідальністю „Київське будівельне підприємство №3” в судовому засіданні просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Пунктом 35 рішення Київської міської ради „Про надання та вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею” №-419-5/1829 від 15.07.2004р. затверджено проект відведення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю „Київське будівельне підприємство №3” для будівництва житлового будинку з об'єктами соціально-побутового призначення по вул. Закревського, 63 у Деснянському районі міста Києва (надалі земельна ділянка) за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови

03.11.2004р. на виконання п. 35 наведеного рішення, між Товариством з обмеженою відповідальністю „Київське будівельне підприємство №3” та Київською міською радою було укладено договір оренди земельної ділянки (надалі Договір оренди) строком на чотири роки, посвідчений приватним нотаріусом за №1082 та 16.11.2004р. зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за №62-6-00179.

Земельна ділянка передана Товариству з обмеженою відповідальністю „Київське будівельне підприємство №3” згідно акта приймання-передачі від 16.1 1.2004р.

Оскільки вказане Товариство у відповідності до п. 8.4. Договору оренди було зобов'язане вирішити питання пайової участі відповідно до рішення Київської міської ради „Про пайову участь (внески) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва” №271/431 від 27.07.2003р., то на виконання взятого Договором оренди зобов'язання 29.05.2006р. між Товариством та Управлінням було укладено договір №491 (надалі Договір №491), пунктом 1.1. якого Товариство зобов'язалось сплатити Управлінню пайовий внесок у зв'язку із будівництвом житлового будинку по вул. Закревського, 63 та компенсацію за гідронамив території відведеної під забудову.

Однак, рішенням Київської міської ради „Про відміну пункту 35 рішення Київської міської ради №419-5/1829 від 15.07.2004” №1140/3973 від 01.12.2007р. було відмінено п. 35 рішення, яким було затверджено проект відведення земельної ділянки Товариству для будівництва, запропоновано Товариству надати дозвіл на розірвання Договору оренди земельної ділянки та зобов'язано Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) проінформувати Товариство про прийняття рішення і у разі його відмови від розірвання Договору оренди забезпечити підготовку розірвання в судовому порядку.

Так, Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) листом №06-34/3955 від 05.02.2008р. повідомило Товариство про прийняття Київською міською радою рішення №1140/3973 від 01.12.2007р., у відповідь на який  Товариство листом №35/1   від   18.02.2008р. погодилось на розірвання Договору оренди.

У зв'язку з чим листами №35/2 від 18.02.2008р. та №316 під 17.11.2008р. було повідомлено Управління про обставини, що склалися, і також запропоновано йому розірвати Договір №491. Від розірвання Договору №491 Управління відмовилось, що підтверджується викладеними обставинами у відзиві на позовну заяву.

Згідно ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинили певну господарську дію па користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона мас право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод не передбачених законом, але таких. які йому не суперечать.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодекс), у відповідності до якої підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори  та інші правочини.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Отже, на підставі Договору №491 між сторонами виникли права та обов'язки щодо перерахування Товариством Управлінню компенсації до 26.06.2006р. та пайового внеску з липня по грудень 2006 року включно, рівними частками, щомісячно, але не пізніше 28 числа (п. 2.1.1. Договору №491) на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури по вул. Закревського, 63, а Управління зобов'язалось видати довідку про сплату коштів.

Згідно п. 4.3. Розділу 4 Додатку №2 до рішення Київської міської ради „Про Програму соціально-економічного та культурного розвитку м. Києва на 2006 рік” № 622/3083 від 27.12.2005р., пайовий внесок сплачує юридична (фізична) особа або уповноважена нею особа, яка оформляє, зокрема, дозвільні документи на будівництво (реконструкцію).

У відповідності до вимог ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься і в ст. 193 ГК України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники і господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язань. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Згідно приписів ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Беручи до уваги, що саме на виконання Договору оренди укладався спірний Договір №491, який в свою чергу є первісним, а Договір №491 - похідним з нього, а також враховуючи той факт, що сплата пайового внеску та компенсації за Договором №491 зумовлена здійсненням інвестиційної діяльності Товариством щодо будівництва саме на орендованій за Договором оренди земельній ділянці, то виконання зобов'язання за Договором №491 можливе лише за умови вчинення будь-яких дій щодо орендованої земельної ділянки Товариством - будівництва чи оформлення дозвільної документації.

Київським апеляційним господарським судом встановлено, що Товариством будівництво житлового будинку не розпочато, дозвільна документація  не оформлена, оскільки орендована земельна ділянка була предметом розгляду численних скарг та звернень мешканців району, проти зведення будинку №63   по   вул.   Закревського,   через   наявність   на   відведеній   земельній   ділянці міських свердловин, з урахуванням яких, зокрема, було прийнято рішення Київської міської ради „Про відміну пункту 35 рішення Київської міської ради №419-5/1829 від 15.07.2004р.” №1140/3973 від 01.12.2007р.

Ці обставини не заперечуються Управлінням.

Отже, з огляду на обставини, що склались з виконання Договору оренди, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про необхідність прийняти до уваги доводи Товариства щодо неможливості виконання ним зобов'язань за спірним Договором №491 через обставини, що сталися не з його вини, у зв'язку із відміною затвердженого проекту відведення земельної ділянки Товариству для будівництва.

Загальний порядок укладення, зміни і розірвання цивільно-правових договорів врегульовано Главою 53 ЦК України. Порядок укладення, зміни і розірвання господарських договорів встановлено Главою 20 ГК України.

На вимогу однієї з сторін договір може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України, однак в порядку, встановленому ст. 188 ГК України.

Як вбачається з матеріалів справи на виконання вимог ст. 188 ГК України Товариством на адресу Управління надсилалися листи з пропозицією розірвати Договір №491, на які останній згоди не надав.

Оскільки сторони Договором №491 не передбачили жодних умов його розірвання, за таких обставин його розірвання можливе лише в порядку, встановленому законодавством України.

Відповідно до ч. 1 ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Згідно ч. 2 зазначеної статті якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання  договору   порушило  б   співвідношення   майнових   інтересів  сторін   і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Частиною   2   ст.   653   ЦК   України   передбачено,   що   у   разі   розірвання   договору зобов'язання сторін припиняються.

Як свідчать матеріали справи, сторони не передбачали можливості настання таких обставин як відміну затвердженого проекту відведення земельної ділянки для будівництва; такі обставини Товариство не могло усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від нього вимагалися; виконання Договору №491 порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б Товариство того, на що воно розраховувало при укладенні спірного договору; із суті спірного договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе саме Товариство.

З огляду на встановлені обставини справи Київський апеляційний господарський суд вважає, вимогу позивача за зустрічним позовом  про розірвання Договору №491 обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ПІК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового пронесу.

Оскільки укладений між сторонами Договір №491 розірвано, внаслідок чого зобов'язання сторін за ним Договором є припиненими, а також враховуючи, що права Управління у зв'язку з невиконанням Договору №491 не порушено (будівництво житлового будинку не розпочиналось, дозвільна документація не оформлювалась, як наслідок, - відсутні підстави для створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури по вул. Закревського, 63, та сплати відповідних внесків, які є предметом спірного договору), то вимоги Управління про стягнення з Товариства заборгованості за неналежне виконання останнім зобов'язань за Договором №491 колегія апеляційного господарського суду визнає безпідставними.

Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення Господарського суду м. Києва від 12.12.2008р. у справі №43/515 є законним, обґрунтованим та повністю відповідає фактичним обставинам справи, а тому колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги і вважає, що рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

 Апеляційну скаргу Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення  господарського суду міста Києва від 12.12.2008р. у справі №43/515 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду м. Києва від 12.12.2008р. у справі №43/515 залишити без змін.

Справу №43/515 повернути до Господарського суду м. Києва.

Видачу наказів доручити Господарському суду м. Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Острович  С.Е.

 Судді                                                                                          Гарник Л.Л.

                                                                                          Скрипка І.М.

 20.02.09 (відправлено)