Постанова

від 15.01.2014 по справі 910/9720/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2014 року Справа № 910/9720/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоМирошниченка С.В., Суддів:Барицької Т.Л., Картере В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-лізингова компанія "Рента"; Публічного акціонерного товариства "Марфін Банк" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 17.07.2013 р. та на ухвалугосподарського суду міста Києва від 24.05.2013 р. у справі№ 910/9720/13 господарського суду міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "РВТранс" доПублічного акціонерного товариства "Розрахунковий центр з обслуговування договорів на фінансових ринках"; Публічного акціонерного товариства "Марфін Банк"; Компанії Сайпрус Поп'юлар Бенк Паблік Ко ЛТД (Cyprus Popular Bank Public Co LTD); Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-лізингова компанія "Рента" треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Громадянин Греції Церні Андреас; Компанія Парма Лімітед (Parma Limited) простягнення грошових коштів, звернення стягнення на майно, визнання права власності

За участю представників: позивача:Сідельніков А.В.; відповідача-1:Не з'явилися; відповідача-2:Кулєшов В.Л.; відповідача-3:Мілютін А.Є.; Дусановський С.К.; відповідача-4:Сергєєв Р.С.; третьої особи-1:Не з'явилися; третьої особи-2:Не з'явилися; ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "РВТранс" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Розрахунковий центр з обслуговування договорів на фінансових ринках", Публічного акціонерного товариства "Марфін Банк", Компанії Сайпрус Поп'юлар Бенк Паблік Ко ЛТД та Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-лізингова компанія "Рента" про:

- зобов'язання ПАТ "Розрахунковий центр з обслуговування договорів на фінансових ринках" переказувати на поточний банківський рахунок ТОВ "РВТранс" доходи Сайпрус Поп'юлар Бенк Паблік Ко ЛТД, одержувані ПАТ "Розрахунковий центр з обслуговування договорів на фінансових ринках" від ПАТ "Марфін Банк" з емітованих останнім цінних паперів (простих іменних акцій та привілейованих акцій), що належать Сайпрус Поп'юлар Бенк Паблік Ко ЛТД, в межах суми 292 128 530,20 грн.;

- стягнення солідарно з ПАТ "Марфін Банк" та Сайпрус Поп'юлар Бенк Паблік Ко ЛТД на користь ТОВ "РВТранс" 1 507 681,54 Євро, 29 302 461,07 доларів США та 3 406 650,91 фунтів стерлінгів, що в еквіваленті у національній валюті України складає 292 128 530,20 грн.;

- звернення стягнення на майно Сайпрус Поп'юлар Бенк Паблік Ко ЛТД в Україні в рахунок погашення заборгованості.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.05.2013 р. (суддя Блажівська О.Є.) вжито заходи до забезпечення позову в порядку статей 66-67 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.07.2013 р. (судді: Чорна Л.В., Іоннікова І.А., Тищенко О.В.) ухвала місцевого господарського суду залишена без змін.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ТОВ "Інвестиційно-лізингова компанія "Рента" та ПАТ "Марфін Банк" звернулись до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просять їх скасувати, а провадження у справі припинити.

Вимоги касаційних скарг мотивовані порушенням судами норм матеріального та процесуального права.

15.01.2014 р. о 9 год. 40 хв. до канцелярії Вищого господарського суду України здано клопотання від імені Парма Лімітед (Parma Limited) за підписом директора В. Бортника про відкладення слухання справи з 15.01.2014 р. на більш пізній час. Підставою клопотання є та обставина, що заявник (третя особа) не одержував ухвали про призначення розгляду справи на зазначений день та час, що завадило йому прийняти участь в засіданні суду. На думку заявника, це є істотним порушенням його процесуальних прав.

Вищий господарський суд України, розглянувши клопотання, відхилив його з наступних підстав.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 19.12.2013 р. у складі колегії суддів: Акулової Н.В., Владимиренко С.В., Панової І.Ю., розгляд касаційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-лізингова компанія "Рента" та Публічного акціонерного товариства "Марфін Банк" відкладено на 30.12.2013 р.

Розпорядженням Керівника апарату Вищого господарського суду України від 25.12.2013 р. № 08.03-04/1664, у зв'язку з відпусткою судді Акулової Н.В., справу № 910/9720/13 передано на повторний автоматичний розподіл.

Колегією суддів у складі: Мирошниченка С.В., Алєєвої І.В., Барицької Т.Л., касаційні скарги прийнято до провадження та ухвалою від 30.12.2013 р. слухання справи призначено на 15.01.2014 р., яка відправлена сторонам 30.12.2013 р., що підтверджується відміткою канцелярії суду. Тобто, відправка процесуального документа зроблена своєчасно.

Твердження Парма Лімітед (Parma Limited) про те, що 15.01.2014 р. її представник не мав можливості бути присутнім в Києві в засіданні суду, спростовується тією обставиною, що до канцелярії суду клопотання здано без пред'явлення довіреності, тобто особисто тією особою, яка підписала клопотання. Отже, існувала можливість прийняти участь в судовому засіданні.

19.07.2013 р. Парма Лімітед (Parma Limited) подала до господарського суду міста Києва заяву про розгляд справи без її участі. Ця заява в подальшому не відізвана стороною. Крім того, ця третя особа в засіданнях Вищого господарського суду України 12.11.2013 р., 03.12.2013 р., 19.12.2013 р., 30.12.2013 р. участі не приймала.

15.01.2014 р. о 9 год. 40 хв. до канцелярії Вищого господарського суду України здано клопотання від імені громадянина Греції Церні Андреас за особистим підписом про відкладення слухання справи з 15.01.2014 р. на більш пізній час. Підставою клопотання є та обставина, що заявник (третя особа) не одержував ухвали про призначення розгляду справи на зазначений день та час, що завадило йому прийняти участь в засіданні суду. На думку заявника, це є істотним порушенням його процесуальних прав.

Вищий господарський суд України, розглянувши клопотання, відхилив його з наступних підстав.

Ухвала від 30.12.2013 р., якою слухання справи призначено на 15.01.2014 р., відправлена сторонам 30.12.2013 р., що підтверджується відміткою канцелярії суду. Тобто, відправка процесуального документа зроблена своєчасно.

Твердження громадянина Греції Церні Андреас про те, що 15.01.2014 р. він не мав можливості бути присутнім в Києві в засіданні суду, спростовується тією обставиною, що до канцелярії суду клопотання здано без пред'явлення довіреності, тобто особисто тією особою, яка підписала клопотання. Отже, існувала можливість прийняти участь в судовому засіданні.

19.07.2013 р. громадянин Греції Церні Андреас подав до господарського суду міста Києва заяву про розгляд справи без його участі. Ця заява в подальшому не відізвана стороною. Крім того, ця третя особа в засіданнях Вищого господарського суду України від 12.11.2013 р., 03.12.2013 р., 19.12.2013 р., 30.12.2013 р. участі не приймала.

Вищий господарський суд України, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційні скарги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Приймаючи рішення, суди зробили висновок про неможливість застосування при вирішенні спору до правовідносин між сторонами як норм законодавства Республіки Кіпр, так і норм Угоди між Україною та Республікою Кіпр про правову допомогу в цивільних справах від 06.09.2004 р. Так, судами враховано норми ст. 2, ч. 1 ст. 75, п.п. 1 та 2 ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право", а також, вказано, що, укладаючи договори цесії, позивач та Церні Андреас, компанії Трікстон Текнолоджіс Лімітед (Trixton Technologies Limited), Ейшен Консоршіум Лтд. (Asean Consortium Ltd.), ВІКДОРС МЕНЕДЖМЕНТ ЛІМІТЕД (VICDORS MANAGEMENT LIMITED), ЕШЕРТІМ ЛІМІТЕД (ESHERTEAM LIMITED) встановили, що всі спори, які виникають з цих договорів вирішуються в судовому порядку у відповідності з встановленою підвідомчістю та підсудністю таких спорів у порядку, передбаченому законодавством України.

З огляду на наведене, суди вирішили, що спір, який виник між сторонами, підвідомчий господарським судам України та підсудний господарському суду міста Києва, виходячи із суб'єктного складу сторін, місцезнаходження відповідачів у справі та майна.

Вищий господарський суд України вважає такі висновки судів необґрунтованими та такими, що зроблені з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Так, міжнародна підсудність - це розмежування компетенції між судовими органами тієї чи іншої держави щодо розгляду і вирішення певних категорій справ з іноземним елементом. При вирішенні питання про міжнародну підсудність суд повинен встановити межі власної компетенції.

Вирішуючи питання про підсудність справ з іноземним елементом, суд повинен керуватись не тільки нормами внутрішнього процесуального законодавства, а й колізійними нормами, які містяться перш за все у двосторонніх міжнародних договорах про правову допомогу та інших міжнародних договорах.

Питання, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом, у тому числі й питання щодо підсудності судам України справ з іноземним елементом, вирішуються з урахуванням Закону України "Про міжнародне приватне право".

Закон України "Про міжнародне приватне право" визначає приватноправові відносини, як відносини, що ґрунтуються на засадах юридичної рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності, суб'єктами яких є фізичні та юридичні особи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про міжнародне приватне право" іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм: хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави.

Відповідно до ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

Дія міжнародних договорів України на території України регулюється ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України", згідно якої чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору. Аналогічні норми закріплені також в ч. 3 ст. 4 ГПК України.

Відповідно до ст. 124 ГПК України, підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

В договорах (контрактах) сторони користуються наданим їм правом вибору права, закріпленим ст. 5 Закону України "Про міжнародне приватне право", і зазначають законодавство, яке має бути застосовано судом при вирішенні спорів та розбіжностей між сторонами.

Згідно з п. п. 1, 2 ст. 25 Закону України "Про міжнародне приватне право" особистим законом юридичної особи вважається право держави місцезнаходження юридичної особи. Для цілей цього Закону місцезнаходженням юридичної особи є держава, в якій юридична особа зареєстрована або іншим чином створена згідно з правом цієї держави.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про міжнародне приватне право" цивільна правоздатність та дієздатність юридичної особи визначаються особистим законом юридичної особи.

Бенк ов Сайпрес Паблік Кампані Лімітед (Bank of Cyprus Public Company LTD) створено та зареєстровано відповідно до законодавства Республіки Кіпр з місцезнаходженням у місті Нікосія, Кіпр, що не спростовується сторонами.

Частиною 3 ст. 1 Угоди між Україною та Республікою Кіпр про правову допомогу в цивільних справах від 06.09.2004 р. (ратифікована 22.09.2005 р.) визначено, що положення цієї Угоди застосовуються до юридичних осіб, які мають своє місцезнаходження на території будь-якої з Договірних Сторін і які були створені відповідно до її законодавства.

Статтею 17 цієї Угоди передбачений порядок визначення підсудності справи суду однієї з Договірних держав (Україні чи Республіці Кіпр) у вигляді вичерпного переліку умов для визначення юрисдикції у справі.

Зокрема, для цілей цієї Угоди суд Договірної Сторони, який виносить рішення, вважається таким, що має юрисдикцію у справі, у тому числі за умови, що у справах по спорах, що виникають з договірних зобов'язань, договір було укладено на території цієї Договірної Сторони або він був чи буде виконаний на її території, або там розташований об'єкт судового розгляду (п. 1 п.п. (d) ст. 17 Угоди).

При вирішенні спору у даній справі, господарськими судами попередніх інстанцій не враховані положення вищезазначеної Угоди, а також не прийнято до уваги те, що спірні правовідносини випливають не із договорів цесії, за якими Клієнти відступили позивачу права вимоги грошових коштів на рахунках Клієнтів в банках, а із договорів банківського обслуговування, укладених між Бенк ов Сайпрес Паблік Кампані Лімітед та Клієнтами на території Республіки Кіпр.

Таким чином, всі умови договорів банківського обслуговування мають застосовуватися до позивача аналогічним чином, як і до Клієнтів.

При цьому, відносини Клієнтів з Банком щодо здійснення будь-яких операцій з рахунками, відкритими у Банку, регулюються, в тому числі, документом "Загальні умови та положення". Відповідно до п. 38 Умов, ці загальні положення та умови, а також будь-яка конкретна угода регулюються правом Республіки Кіпр, суди Республіки Кіпр мають юрисдикцію для вирішення будь-якого спору, який може виникнути з цих Загальних положень та умов або будь-якої конкретної угоди або стосовно них.

Крім того, в силу ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Таким чином, умова щодо регулювання правовідносин між Банком та Клієнтом правом Республіки Кіпр, а також щодо розповсюдження юрисдикції судів Республіки Кіпр на вирішення спорів стосується і правовідносин між позивачем та Банком.

Отже, спір між сторонами виник на підставі договорів, укладених на території Республіки Кіпр, де і знаходиться об'єкт судового розгляду, а відтак юрисдикція судів України на даний спір не розповсюджується, що визначено у договорах банківського обслуговування, а також передбачено умовами Угоди між Україною та Республікою Кіпр про правову допомогу в цивільних справах від 06.09.2004 р.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Відповідно до ст. 111 5 ГПК України у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням. Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення першої інстанції, постанову апеляційної інстанції повністю або частково і припинити провадження у справі.

З огляду на викладене, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що ухвала господарського суду міста Києва від 24.05.2013 р. та постанова Київського апеляційного господарського суду від 17.07.2013 р. підлягають скасуванню.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-лізингова компанія "Рента", Публічного акціонерного товариства "Марфін Банк" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.07.2013 р. та ухвалу господарського суду міста Києва від 24.05.2013 р. у справі № 910/9720/13 скасувати.

Провадження за заявою про вжиття заходів щодо забезпечення позову припинити.

Головуючий С.В.Мирошниченко Судді Т.Л.Барицька В.І.Картере