Рішення

від 14.05.2009 по справі п-6/10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П-6/10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2009 р.   Справа № П-6/10   

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Грици Юрія Івановича при секретарі судового засідання Цюрак А.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом  Прокурора Снятинського району  в інтересах держави в особі  Міністерства аграрної політики України -  Українського  державного фонду підтримки фермерських господарств  вул. Олени Теліги,8,кімн.58а,59, м.Київ 04112

до відповідача  Фермерського господарства  "Сенюка Дмитра Васильовича"  с.Троїця, Снятинський район, Івано-Франківська область,78350

про стягнення заборгованості в сумі 33977грн.

Представники:

Від позивача:  Дашавець З.П., (довіреність № 737218 від 10.04.08 представник )

Від відповідача: представник не з"явився

СУТЬ СПОРУ: заявлено позов про  стягнення з відповідача на користь Українського державного фонду підтримки фермерських господарств заборгованість в сумі 33977грн.

         Представник позивача заявлені позовні  вимоги підтримав в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві. В обгрунтування заявлених вимог посилається на укладений  між сторонами договір  про надання фінансової підтримки фермерському господарству в порушення умов якого, відповідач не повернув надані йому кошти у визначений договором термін в зв"язку з чим допустив заборгованість  в сумі 30000грн. на яку  нараховано штрафні санкції у вигляді пені, 3% річних та індекс інфляції. За таких обставин просить суд позов задоволити та стягнути з відповідача зазначену вище заборгованість.

         Представник відповідача подав суду письмовий відзив на позов в якому з вимогами  позивача не погоджується  з огляду на те, що  в наслідок несприятливих погодніх  умов  було знищено посіви сільськогосподарських культур на суму 45000грн., що у відповідності до  ч.2 ст.617ЦК України звільняє відповідача від відповідальності за порушення зобов"язання за договором , оскільки даний факт відноситься до  непереборної сили, що підтверджується довідкою Івано-Франківської торгово-промислової палати та актом обстеження площ  загиблих культур. В зв"язку з чим просить суд в позові відмовити.

     Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін в обгрунтування  заявлених вимог, дослідивши подані докази, суд встановив, що 20.07.05 між  позивачем  та відповідачем укладено договір про  надання фінансової підтримки фермерському господарству № 1 (далі-Договір), згідно умов якого Укрдержфонд зобов"язався   надати фінансову підтримку на поворотній основі фермерському господарству "Сенюка Дмитра Васильовича" в сумі 100000грн., а фермерське господарство, в свою чергу, зобов2язалося використати  кошти за цільовим призначенням  і повернути  фінансову підтримку у визначений цим   договором строк ( розділ 1 Договору).

          Відповідно до  п.3.4.2 Договору кошти повинні бути повернуті за узгодженим сторонами графіком,зокрема: до 01.11.07 - 10000грн., до 01.11.08 - 20000грн.

     Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов"язання за договором виконав в повному обсязі - надав у безготівковому вигляді платіжним дорученням, шляхом переказу, кошти обумовлені договором, що підтверджується платіжним дорученням №1  від 25.07.05 ( копії містяться в матеріалах справи).

      Однак, як видно із зібраних у справі доказів, відповідач  свої зобов"язання  по поверненні  наданої  фінансової підтримки у відповідності з умовами договору  не виконав  в зв"язку з чим виникла заборгованість, яка станом на 14.01.09 становить 30000грн.. Дана сума  складає суму основного боргу.

         Листами №53-4/32 від 25.01.08, №53-4/362 від 25.07.08 та № 53-4/477від 14.10.08 позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою  сплатити прострочені кошти, однак  як випливає з матеріалів справи, на день звернення з позовом до  суду жодних  відповідай на зазначені листи  на адресу позивача не надходило, заборгованість залишилася не погашеною.

      У  відповідності  з ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України, суб"єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов"язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов"язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

          У відповідності до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов"язанням є правовідношення, в якому одна сторона  (боржник) зобов"язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов"язку.

          Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов"язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору або вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов"язку не встановлений або визначений моментом пред"явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов"язок у семиденний строк від дня пред"явлення вимоги, якщо обов"язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

       Посилання відповідача на  несприятливі погодні умови, які  як зазначив в судовому засіданні представник відповідача, слід розглядати як непереборну силу, що звільняє його від  відповідальності за прострочення сплати  коштів по договору, не можуть бути прийняті судом, оскільки  згідно  п.6.1  Договору сторони звільняються від відповідальності за прострочення виконання  зобов"язань  внаслідок обставин непереборної сили  (форс-мажор) за умови, що дані обставини безпосередньо  вплинули на своєчасне виконання  договірних зобов"язань. В такому випадку термін виконання зобов"язання переноситься  відповідно до терміну дії зазначених обставин, про що укладається відповідна угода.

        Як вбачається із зібраних у справі доказів жодних  угод щодо  перенесення  терміну сплати  фінансової допомоги по договору №1 від 20.07.05  між сторонами укладено не було.                          Крім того, відповідач не повідомляв позивача про настання обставин непереборної сили та, як зазначалося  вище,  жодним чином не відреагував на неодноразові звернення позивача  щодо сплати заборгованості.

          Пунктом 6.2 Договору передбачено, що  фермерське господарство  повинно повідомити Укрдержфонд в короткий термін, але не пізніше 5 днів про настання і припинення обставин, які перешкоджають  виконанню договірних зобов"язань.

             Пунктом 6.3 Договору встановлено, що  неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про настання або припинення  обставин непереборної сили позбавляє сторону права посилатися на дані обставини.

За таких обставин, відповідач втратив право посилатися  на обставини непереборної сили, як на підставу  прострочення сплати фінансової допомоги, тому, враховуючи  вищевикладене та неподання відповідачем належних доказів про оплату заборгованої суми у встановлені законом строки, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимоги позивача щодо стягнення 30000грн. основного боргу.

          Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          В силу дії  ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб"єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

          До інших способів відносяться передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати та річні, як плата по грошовому зобов"язанню, правова природа яких є самостійним від договірної неустойки (пені) способом захисту прав і забезпечення виконання зобов"язання.

   Згідно поданого розрахунку відповідачу нараховано  375грн. - 3% річних та  2170грн. інфляційних втрат.

    Зважаючи на те, що порушення строків виконання грошового зобов”язання мало місце, що підтверджується матеріалами справи, суд вважає обгрунтованими вимоги позивача щодо стягнення   375грн.  3% річних та  2170грн.  індексу інфляції.

   Крім того, відповідно до поданого розрахунку відповідачу нараховано 1432грн пені ( розрахунок міститься в матеріалах справи).

       Частиною 3 ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею   є  неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно  виконаного  грошового  зобов'язання  за  кожен день прострочення  виконання.

      Згідно ч.1 ст.624  цього ж Кодексу якщо за порушення зобов'язання встановлено  неустойку,  то вона   підлягає   стягненню   у  повному  розмірі,  незалежно  від завдання збитків.

        Виходячи з вище наведеного,  пеня, як вид неустойки повинна випливати з договірного зобов"язання і стягується  за прострочення виконання  грошового зобов"язання.

       Як вбачається із поданого в матеріали справи договору №1 від  20.07.05,  сторонами  обумовлено  відповідальність   фермерського господарства у вигляді  сплати пені  за прострочення платежу у розмірі подвійної облікової  ставки НБУ( п. 5.2 Договору).                                    Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 1432грн. пені слід задоволити.

        Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Відповідач не спростував вимог позивача та   подав суду доказів сплати боргу.

         З огляду на  вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні  вимоги обгрунтовані  і підлягають  задоволенню.

           Судові витрати  понесені позивачем, відповідно до ст.49 ГПК України, слід покласти  на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст.20,193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526,530,549,624,625  Цивільного кодексу України,   Законом України "Про  фермерське господарство", ст.33, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задоволити.

Стягнути з Фермерського господарства  "Сенюка Дмитра Васильовича"с.Троїця, Снятинський район, Івано-Франківська область 9 код ЄДРПОУ 20538977, р/р 26004010012001 в банку "Надра" в м.Снятин, МФО 336871) на  користь Українського  державного фонду підтримки фермерських господарств вул. Олени Теліги,8,кімн.58а,59, м.Київ ( код ЄДРПОУ 20029342, р/р 37122004000169 в ГУДК м.Києва, МФО 820019) 33 977грн. заборгованості.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

    Стягнути з з Фермерського господарства  "Сенюка Дмитра Васильовича"с.Троїця, Снятинський район, Івано-Франківська область 9 код ЄДРПОУ 20538977, р/р 26004010012001 в банку "Надра" в м.Снятин, МФО 336871)  в доход Державного бюджету м.Івано-Франківська ( код ЄДРПОУ отримувача  20568100, р/р 31113095700002, банк ГУДК України в Івано-Франківській області, МФО 836014, код платежу 22090200) -339,77грн.  державного мита.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили та направити для виконання у ДПІ м.Івано-Франківська.

Стягнути з Фермерського господарства  "Сенюка Дмитра Васильовича" с.Троїця, Снятинський район, Івано-Франківська область 9 код ЄДРПОУ 20538977, р/р 26004010012001 в банку "Надра" в м.Снятин, МФО 336871)  в доход Державного бюджету м.Івано-Франківська ( код ЄДРПОУ отримувача  20568100, р/р 31216259700002, банк ГУДК України в Івано-Франківській області, МФО 836014, код платежу22050000) - 118грн.   витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили та направити для виконання у  ВДВС Івано-Франківського  міського управління юстиції.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання  рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                              Грица Юрій Іванович

                                                            рішення підписане 19.05.09

Виготовлено в АС "Діловодство суду"