Рішення

від 07.05.2009 по справі 27/88/09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

27/88/09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.05.09                                                                                        Справа №  27/88/09

   Дроздова С.С.

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю фірми “Колорит”, м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми “Елта”, м. Запоріжжя

про стягнення 39 833 грн. 88 коп.

                                                                                                               Суддя     Дроздова С.С.

Представники:

Від позивача: Філоненко  Л.Г.,  на підставі довіреності №  13 від  20.01.2009  р.

Від відповідача:  не з'явився

Ухвалою господарського суду від 16.03.09 р., на підставі ч. 4 ст. 69 ГПК України за згодою обох сторін, строк вирішення спору продовжено до 15.04.2009 р. та призначено судове засідання, відповідно до ст. 77 ГПК України.

Ухвалою господарського суду від 06.04.2009 р, розгляд справи відкладався, на підставі ст. 77 ГПК України, у зв'язку з неявкою у судове засідання уповноваженого представника відповідача.

Ухвалою виконуючого обов'язки голови господарського суду від 15.04.2009 р., строк вирішення спору продовжено на один місяць відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України.

Ухвалою господарського суду від 15.04.09 р. розгляд справи відкладався, на підставі ст. 77 ГПК України, у зв'язку з неявкою у судові засідання уповноваженого представника відповідача.  

На підставі статті 85 ГПК України –07 травня 2009 року прийнято рішення та оголошено судом  у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма “Колорит”, м. Дніпропетровськ звернулося до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми “Елта”, м. Запоріжжя про стягнення                  35 977 грн. 11 коп. суми основного боргу, 2 302 грн. 44 коп. суму пені, 279 грн. 09 коп. суми 3 % річних, 1 275 грн. 24 коп. втрати від інфляції.

          Ухвалою господарського суду від 26.01.2009 р. порушено провадження у справі                 № 27/88/09 та призначено судове засідання.

Сутність спору викладена в ухвалах суду від 16.03.09 р., 06.04.09 р., 15.04.09 р.

07.05.2009 р. продовжено розгляд справи № 27/88/09.

07.05.2009 р. до початку розгляду справи представник позивача заявив письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представнику позивача, який прибув в судове засідання, його права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

Представник позивача у судовому засіданні, відкритому 07.05.2009 р. підтримав позовні вимоги, на підставах, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судові засідання, відкриті 06.04.09 р., 15.04.09 р. та 07.05.09р. не з'явився. 27.04.09 р. надіслав на адресу суду письмове клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з участю юриста підприємства 07.05.09 р. у судовому засіданні господарського суду Дніпропетровської області.

Позивач проти клопотання відповідача щодо відкладення розгляду справи заперечив.

Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд залишає його без задоволення, оскільки строк вирішення спору, встановлений  ст. 69 ГПК України – закінчився.

Статтею 69 ГПК України, передбачено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

         Відповідно до  п. 4 ст. 69 ГПК України, за клопотанням обох сторін чи  клопотанням однієї сторони, погодженим з другою стороною, спір може бути вирішено у більш тривалий строк, ніж встановлено частиною першою цієї статті.

Ухвалою господарського суду від 16.03.09 р., на підставі ч. 4 ст. 69 ГПК України за згодою обох сторін, строк вирішення спору вже  було продовжено.

         Згідно п. 3 ст. 69 ГПК України, у виняткових випадках голова господарського суду чи заступник голови  господарського  суду  має право продовжити строк вирішення спору, але не більш як на один місяць.

Ухвалою виконуючого обов'язки голови господарського суд Запорізької області від 15.04.2009 р., на підставі ч. 3 ст. 69 ГПК України, за заявою судді Дроздової С.С.  строк розгляду спору вже було також продовжено на один місяць.

У зв'язку з викладеним, у суду немає правових підстав для задоволення клопотання відповідача щодо відкладення розгляду справи на іншу дату, оскільки відповідач навмисно не з'являється до господарського суду, не надає витребувані судом докази та документи.

В матеріалах справи міститься письмовий відзив відповідача, наданий у судовому засіданні, відкритому 16.03.09 р., в якому відповідач проти позовних вимог заперечив, з наступних підстав: протягом 2008 року позивачем поставлено товару на загальну суму 194073,37грн. Відповідачем сплачено за отриманий товар на загальну суму 158096,26грн.

Не сплаченими залишились видаткові накладні № 1676 від 15.09.2008 року, на. суму 21596,99грн, № 7039 від 29.09.2008 року, на суму 12388,18грн, №8500 від 17.11.2008 року, на суму 2041,94грн, що загалом становить 35977,11грн

Договір поставки № 3 був укладений з позивачем 14 січня 2008 року і до виникнення спірного питання відповідач сумлінно виконував взяті на себе зобов'язання.

Причиною виникнення заборгованості стало те, що товар не був реалізований. Причиною не реалізації товару є істотна зміна економічної та цінової ситуації в державі. Ціни на товар почали різко збільшуватись в залежності від зростання курсу долара. У клієнтів Відповідача товар не продається, повертається в зв'язку з відсутністю попиту. Товар ексклюзивний, специфічного призначення, професійного характеру, призначений для підприємств (осіб) які надають (або пов'язані з наданням послуг) перукарські послуги населенню. Пересічний споживач покупає більш дешеві аналоги. Товар Позивача направлений на задоволення потреб населення, про те    не є товаром широкою

вжитку.

Відповідач пропонував позивачу (в усному порядку) з метою врегулювання спірною питання  мирним шляхом, здійснити повернення товару.

15 листопада 2008 року за вихідним № 395 у відповіді на претензію за вхідним № 115 від 03.12.2008 року, повідомлено про причини несплати та запропоновано прийняти рішення про повернення  товару, на що отримали відмову.

При укладанні договору сторонами не було передбачено умов повернення товару, в тому числі в разі виникнення економічної, фінансової, або цінової кризи.

Лише в пункті 6.1 договору поставки № 3 від 14.01.2008 року, зазначено, що «Сторона для якої уторилась неможливість виконання зобов'язань в зв'язку з обставинами не переборної сили (стихійні лиха, регулюючи акти держави та ін) повинна негайно повідомити письмово іншу сторону, про наступ, припинення, вищезазначених обставин та про передбачені строки виконання зобов'язань за договором»

Також договором (п. 5.3 договору) передбачено, що «Спірні питання регулюються відповідно до чинного законодавства України»

Так, частиною 1 ст. 205 Господарського кодексу України, передбачено, що «Господарське зобов'язання припиняється неможливістю виконання у разі виникнення обставин, за які жодна зі сторін не відповідає, якщо інше не передбачено законом». Крім того, ст. 652 Цивільного кодексу України, встановлено, що «У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладанні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає з суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінились настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не укладали б договір або уклали б його на інших умовах.

Істотні зміни обставин мали місце.

По перше, фінансово - економічна криза в державі дуже вплинула на цінову політику. Вартість товару зросла в двічі, що відповідно призвело відмову споживача від купівлі такого товару. При цьому існують більш дешеві аналоги інших Торгових марок.

По друге, на території міста Запоріжжя з'явився ще один Постачальник такого ж товару, прямий конкурент. Який дуже впливає на реалізацію товару Позивача. Хоча при укладанні договору декларувалося про те, що ТОВ ВКФ «Елта»буде самостійно продавати цей продукт у Запоріжжі та області. Відповідач не міг передбачити виникнення таких обставин, а також не міг завадити появі таких обставин.

Відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши пояснення представника позивача, суд вважає вимоги позивача такими, що  підлягають задоволенню з наступних підстав.

Справа розглядається  в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами, оригінали яких судом оглянуті в судовому засіданні.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути –визнання права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 13, ч. 1, 2 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні права особа  здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

            Вирішуючи спір, суд враховує наступне. Відповідно до ст. 4-1 ГПК України господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження.

            Позов –це вимога позивача про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права чи охоронюваного законом інтересу, яка здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Згідно з господарським процесуальним законодавством предмет позову це матеріально –правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен винести рішення. Матеріально–правова вимога позивача повинна опиратися на певні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме на підставу позову.

Згідно з ст. 20 ГПК України  право на захист особа здійснює на свій розсуд.   

В обґрунтування позовної заяви позивач посилається на той факт, що 14.01.2008 р. між ТОВ фірмою “Колорит”, м. Дніпропетровськ та ТОВ виробничо-комерційною фірмою “Елта”, м. Запоріжжя укладено договір поставки № 3.

Відповідно до п. 1.1 договору, ТОВ фірма “Колорит” (постачальник) зобов'язується поставити ТОВ виробничо-комерційній фірмі “Елта” (покупець) у власність товари народного вжитку, а покупець зобов'язується прийняти товар та своєчасно сплатити його вартість.

Відповідно до п. 2.1 договору, поставка товару здійснюється постачальником по попередньому  замовленню покупця, який він складає на підставі асортименту, який запропонований постачальником. Остаточний асортимент та кількість товару узгоджується у видатковій накладній.

Відповідно до п. 3.2 договору, ТОВ виробничо-комерційній фірмі “Елта”  здійснює оплату за поставлений товар шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на протязі 21 календарного дня з моменту поставки товару.

ТОВ ВКФ «Елта»не розрахувалась з відповідачем за товар, отриманий 15.09.2008 р. за видатковою накладною № 6676 на суму 21596 грн. 99 коп. термін оплати сплинув 07.10.08 р., прострочка 105 днів; 29.09.2008 р. за видатковою накладною № 7039 на суму 12338 грн. 18 коп. термін оплати сплинув 20.10.08 р., про строчка 92 дні; 17.11.2008 р. за видатковою накладною № 8500 на суму 2041 грн. 94 коп. термін оплати сплинув 09.12.08 р., прострочка 42 дні Сума основного боргу становить 35 977 грн. 11 коп.

Відповідач оплату отриманого товару  не здійснив.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. (ст. 205 ЦК України).

Зі змісту ст. 207 ЦК України випливає, що правочин в простій письмовій формі вчиняється сторонами шляхом фіксації його змісту в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими сторони обмінялися за допомогою телетайпних, електронних або інших технічних засобів зв'язку.   

Як свідчать надані суду документи, між сторонами склалися господарські відносини, що породили взаємні обов'язки. Обов'язки позивача виразились у передачі товару відповідачу, а обов'язки відповідача заключаються  в оплаті цього товару.

Заборгованість відповідача перед ТОВ фірмою “Колорит” за товар згідно накладних склала 35 977 грн. 11 коп.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів,  необхідних  для належного  виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

          Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

          Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором».

Як визначено ст. 230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню) у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 статті 231 ГК України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.  

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно з  ст. 549 цього Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 4.3 договору поставки № 3, у разі несвоєчасного виконання фінансових зобов'язань, покупець - ТОВ ВКФ «Елта»сплачує постачальнику –ТОВ фірмі «Колорит» пеню, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла за період, за який стягується пеня.

З 30.04.2008 р. Постановою НБУ № 107 від 21.04.08 р. встановлено облікову ставку на рівні 12 % річних. Подвійна ставка 12 % х 2 = 24 %, а на день: 24 % : 365 дні = 0,066 %.

Відповідач повинен сплатити на користь позивача пеню у сумі: за видатковою накладною № 6676 на суму 21596 грн. 99 коп. прострочка 105 днів, а пеня: 21596,99 грн. х (0,066 % х 105дн.) = 21596,99 грн. х 6,93 % = 1496,67 грн. за видатковою накладною № 7039 на суму 12338 грн. 18 коп., прострочка 92 дні, а пеня: 12338,18 грн. х (0,066 % х 92дн.) = 12338,18 грн. х 6,072 % = 749,17 грн. за видатковою накладною № 8500 на суму 2041,94 грн. прострочка 42 дні, а пеня: 2041,94 грн. х (0,066 % х 42дн.) = 2041,94 грн. х 2,772 % = 56,6 грн. Сума пені складає 2 302 грн. 44 коп.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до договору № 3, втрати від інфляції склали 1 275 грн. 24 коп.

Три відсотка річних складає 279 грн. 09 коп.  

На день розгляду справи ТОВ ВКФ «Елта» не надало доказів сплатив 35 977 грн. 11 коп. суми основного боргу, 2 302 грн. 44 коп. суму пені, 279 грн. 09 коп. суми 3 % річних, 1 275 грн. 24 коп. втрати від інфляції.

В матеріалах справи міститься акт звірки взаємних розрахунків, який узгоджений та підписаний обома сторонами, та яким відповідач підтвердив суму боргу.

Відповідно до ч. 5 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими, не забороненими законом засобами, захищати свої права від порушень.

Враховуючи це, а також положення статті 19 Конституції України, власник вправі звернутись за захистом своїх прав у будь-який спосіб, не заборонений законом.

ТОВ фірма «Колорит»правомірно звернулося до господарського суду, позовні вимоги є такими, що підтверджуються фактами, встановленими судом, та відповідають нормам діючого законодавства України.

Враховуючи вищевикладене, пояснення представника позивача, наявні матеріали справи, господарський суд дійшов висновку щодо задоволення позову у повному обсязі.

Судові витрати: державне мито України та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача, тому як спір доведений до суду з його вини.

Керуючись  ст. ст. 525, 526, 610 ЦК України, ст.ст. 175, 193 ГК України, ст.ст. 22, 49, 82 - 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми “Елта” (69083 м. Запоріжжя вул. Музична, 2, ЄДРПОУ 23790967 р/р 26005302165766 в Комунарівському відділенні АК «ПІБ»м. Запоріжжя МФО 313355) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірми “Колорит” (49000 м. Дніпропетровськ вул. Білостоцького, 143, ЄДРПОУ 32447555 р/р 26006001000174 в ЗАТ «Хоум кредіт банк»МФО 307123) 35 977 (тридцять п'ять тисяч дев'ятсот сімдесят сім) грн. 11 коп. суми основного боргу, 2 302 (дві тисячі триста дві) грн. 44 коп. суми пені, 279 (двісті сімдесят дев'ять) грн. 09 коп. 3 % річних, 1 275 (одна тисяча двісті сімдесят п'ять) грн. 24 коп. втрат від інфляції, 398 (триста дев'яносто вісім) грн. 34 коп. державного мита, 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

(Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 ГПК України та підписано 07.05.2009р.)

Рішення господарського суду набирає  законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

                   Суддя                                                                                       С.С. Дроздова