Постанова

від 27.08.2009 по справі 27/88/09

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

27/88/09

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

27.08.09                                                                                       Справа №27/88/09

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Мойсеєнко Т. В. судді  Мойсеєнко Т. В.    , Зубкова Т.П.  , Кричмаржевський В.А.

при секретарі Лола Н.О.  

за участю представників:

позивача – Філоненко Л.Г., довіреність № 13 від 20.01.2009р.;              

відповідача – Лабур М.Г., довіреність б/н від 01.06.2009р.;    

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 27/88/09 та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Елта», м.Запоріжжя

на рішення господарського суду Запорізької області від 07.05.2009р. у справі №27/88/09

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Колорит», м.Дніпропетровськ  

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо – комерційна фірма «Елта», м.Запоріжжя  

про стягнення суми

Встановив:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 07.05.2009р. у справі №27/88/09 (суддя Дроздова С.С.) позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо – комерційної фірми «Елта» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Колорит» 35977грн.11коп. суми основного боргу, 2302грн.44коп. суми пені, 279грн.09коп. 3 % річних, 1275,24грн. втрат від інфляції, судові витрати покладено на відповідача.

Рішення суду прийнято з посиланням на ст.ст.611, 625 ЦК України та мотивовано тим, що доказів оплати основного боргу в сумі 35 977грн. 11коп. відповідачем суду не надано, тому вимоги про стягнення суми боргу, 2 302грн.44коп. пені, 279грн.09коп. суми 3 % річних, 1 275грн. 24коп. втрат від інфляції суд визнав обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, у поданій апеляційній скарзі відповідач просить рішення господарського суду Запорізької області від 07.05.2009р. у справі №27/88/09 скасувати, у зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення і прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову. Апелянт зазначає, що господарським судом Запорізької області при винесенні оскаржуваного рішення були порушені права відповідача на судовий захист, а також можливості надати докази для встановлення фактичних обставин справи і справедливого та неупередженого розгляду справи. Відповідач наголошує, що ним було завчасно надано клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з розглядом іншої справи у господарському суді Дніпропетровської області. При цьому скаржник стверджує, що свої договірні зобов'язання він не зміг виконати через кризу, яка склалася в державі, а саме стрімкого росту цін та зменшення покупної здатності у громадян, тобто через форс-мажорні обставини.     

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що доводи заявника є необґрунтованими, оскільки посилання останнього щодо позбавлення судом його права на судовий захист та можливості надати докази спростовуються змістом апеляційної скарги, а також згідно статті 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Твердження апелянта про те, що криза є обставиною дії непереборної сили є необґрунтованими, так як остання виникла у кінці серпня початку вересня 2008р., а відповідач не тільки не заявляв про своє скрутне матеріальне становище, а напроти продовжував сплачувати поставки і отримувати новий товар. Остання поставка товару відбулася 17.11.2008р. за видатковою накладною № 8500 на суму 2041грн.94коп. Відсутність коштів у відповідача не є обставиною, яка звільняє його від відповідальності у розумінні частини 2 статті 617 ЦК України. У судовому засіданні, яке відбулося 27.08.2009р. представник позивача просить залишити рішення господарського суду Запорізької області від 07.05.2009р. у справі № 27/88/09 без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 30.06.2009р. апеляційна скарга відповідача була прийнята та призначена до розгляду на 27.08.2009р.

Розпорядженням виконуючого обов'язки голови Запорізького апеляційного господарського суду № 1678 від 27.08.2009р. справу призначено до розгляду у складі колегії суддів головуючого судді Мойсеєнко Т.В., суддів Зубкова Т.П.,          Кричмаржевський В.А.

За клопотанням представників сторін судовий процес вівся без застосування засобів технічного забезпечення та за їх згодою у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до ст.99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при прийняті оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З наявних у справі матеріалів слідує., що 14.01.2008р. між ТОВ фірмою “Колорит” та ТОВ виробничо-комерційною фірмою “Елта” було укладено договір поставки № 3, за умовами якого ТОВ фірма “Колорит” (постачальник) зобов'язалося  поставити ТОВ виробничо-комерційній фірмі “Елта” (покупець) у власність товари народного вжитку, а покупець зобов'язався прийняти товар та своєчасно сплатити його вартість.

У п.1.2 договору сторони узгодили, що асортимент, кількість та вартість кожної конкретної партії товару зазначаються в накладних, які є невід'ємним додатком до договору.

Згідно п. 2.1 договору поставка товару здійснюється постачальником за попереднім замовленням покупця, яке він складає на підставі асортименту, який запропонований постачальником. Остаточний асортимент та кількість товару узгоджується у видатковій накладній.

Датою поставки, як вказано у п.2.3 договору, вважається дата приймання товару покупцем. Одночасно з поставкою товару переходить право власності від постачальника до покупця.

Пунктом 3.2 договору сторони встановили, що покупець здійснює оплату за поставлений товар шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на протязі 21 календарного дня з моменту поставки товару.

Договір поставки відповідно до п.7.1 набирає чинність з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2008р.

На виконання умов договору № 3 від 14.01.08р. позивач поставив відповідачу  товарів на суму 194073,37грн., що підтверджується наявними у справі видатковими накладними та довіреностями ТОВ ВКФ «Елта», виданими своїм уповноваженим особам на отримання від позивача товару. Поставлений товар відповідач прийняв та частково оплатив його на суму 158096грн., про що свідчать банківські виписки(а.с.10-83) та акт звіряння взаємних розрахунків(а.с.104).

Матеріали справи свідчать, що відповідач не розрахувався з позивачем за товар, отриманий 15.09.2008р. за видатковою накладною № 6676 (а.с. 53-54) на суму 21596грн. 99коп. термін оплати сплинув 07.10.08 р., прострочка 105 днів; 29.09.2008р. за видатковою накладною № 7039 (а.с. 56-57) на суму 12338грн.18коп. термін оплати сплинув 20.10.08р., про строчка 92 дні; 17.11.2008р. за видатковою накладною № 8500 (а.с.59) на суму 2041грн.94коп. термін оплати сплинув 09.12.08р., прострочка 42 дні, що становить суму основного боргу у розмірі 35 977грн.11коп. Факти отримання товару та його не сплати відповідачем не заперечується.  

          Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідач не надав суду доказів належного і своєчасного виконання своїх договірних зобов'язань щодо оплати отриманого товару, а також погашення заборгованості на суму 35 977,11грн. За таких обставин, суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача суму основного боргу у розмірі 35 977,11грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором”.

Як визначено ст. 230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню) у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 статті 231 ГК України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно з  ст. 549 цього Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 4.3 договору сторони встановили, що у разі несвоєчасного виконання фінансових зобов'язань, покупець сплачує постачальнику пеню, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла за період, за який стягується пеня.

         Розрахунок пені зроблений вірно та відповідає вимогам ч.6 ст.232 ГК України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», тому суд першої інстанції правомірно стягнув у розмірі 2302грн.44коп.  

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до договору втрати від інфляції за період з листопада по грудень 2008р. склали 1 275 грн. 24 коп.

Три відсотка річних за період з 08.10.2008р. по 20.01.2009р. за видатковою накладною № 6676 на суму 21596 грн. 99 коп. прострочка 105 днів на суму 181,42грн., за період з 21.10.2008р. по 20.01.2009р. за видатковою накладною № 7039 на суму 12338 грн. 18 коп. прострочка 92 дні на суму 90,81грн., за період з 10.12.2008р. по 20.01.2009р. за видатковою накладною № 8500 на суму 2041,94 грн. прострочка 42 дні на суму 6,86грн., що загалом складає 279 грн. 09 коп.  

Враховуючи вимоги ст. 625 ЦК України, а також те, що відповідачем не надано доказів погашення основного боргу у сумі 35977,11грн., висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача вказаних сум інфляційних та 3% річних є цілком обґрунтованим та законним.

Доводи заявника апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним та наступним.

Твердження скаржника проте, що суд позбавив відповідача права на судовий захист, яке полягає в тому, що у зв'язку з неявкою відповідача у судове засідання, розгляд справи не було відкладено, колегія суддів зазначає, що відкладення господарським судом справи у порядку статті 77 ГПК України, у разі нез'явлення представника сторони за викликом господарського суду є правом суду, а не обов'язком, і використовується ним, якщо причини неявки є поважними і обґрунтованими та неявка представника сторони перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні.

Крім того, згідно статті 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представляти юридичну особу у суді може її керівник та інші особи, повноваження яких підтверджується довіреністю від імені підприємства, організації. Кількість осіб, які можуть бути представниками підприємства, діючим законодавством не обмежено. Відповідач є юридичною особою і не був позбавлений можливості уповноважити для участі у судовому засіданні іншого представника. Таким чином, відповідач своїм процесуальним правом щодо направлення у судове засідання представника не скористався, про розгляд справи був повідомлений завчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Посилання заявника апеляційної скарги на те, що свої договірні зобов'язання за договором поставки № 3 від 14.01.2008р. не були виконані внаслідок дії обставин непереборної сили, а саме фінансово – економічно кризи не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на таке.

Відповідно до статті 42 Господарського Кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що  здійснюється суб'єктами господарювання(підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно положень ч.2 статті 205 ГК України та ч.1 статті 652 ЦК України договір може бути змінено або припинено достроково у разі істотної зміни обставин. Зобов'язана сторона, для якої склалась неможливість виконання зобов'язання, повинна негайно письмово повідомити про це іншу сторону та висунути пропозиції щодо зміни умов договору чи достроковому розірванню його.

Матеріали справи свідчать, що відповідач не звертався до позивача з такими повідомленнями чи пропозиціями, а тому твердження відповідача, що невиконання зобов'язань за договором сталося внаслідок форс-мажорних обставин є безпідставними.

Крім того, відсутність коштів у відповідача не є обставиною, яка звільняє його від відповідальності у розумінні частини 2 статті 617 ЦК України.

В силу статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання його сторонами.

        Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

        Аналогічний припис містить п.п.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України, згідно якої встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до вимог статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідачем не доведено тих обставин, на які він посилається в обґрунтування доводів апеляційної скарги.     

Таким чином, матеріали справи свідчать проте, що суд першої інстанції в порядку статей 4-3, 4-7, 43 ГПК України врахував наведене, всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази та, керуючись законом, дійшов вірного висновку про доведеність та обґрунтованість позовних вимог, прийняв рішення, яке відповідає положенням статті 84 ГПК України та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976р. № 11 «Про судове рішення зі змінами та доповненнями.  

Всі обставини справи досліджені судом першої інстанції на підставі наданих в судове засідання сторонами доказів. Порушення або неправильного застосування норм матеріального і процесуального права не вбачається, підстави для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду відсутні.

Судові витрати за розгляд справи у суді апеляційної інстанції, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід віднести на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст. 49 ст. 101-105 Господарсько процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд, -

Постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Елта», м. Запоріжжя залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 07.05.2009р. у справі №27/88/09 залишити без змін.

Головуючий суддя Мойсеєнко Т. В.

 судді  Мойсеєнко Т. В.  

 Зубкова Т.П.  Кричмаржевський В.А.