Постанова

від 16.01.2014 по справі 5011-11/14599-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" січня 2014 р. Справа№ 5011-11/14599-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Авдеєва П.В.

суддів: Куксова В.В.

Гончарова С.А.

За участю представників:

від позивача: Уманська О.В. - представник за довіреністю,

від відповідача: Заворотнюк М.С. - представник за довіреністю, Труш І.В., Замуруєва О.В. - директор.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства по управлінню житлового господарства «Житлорембудсервіс» Деснянського району м.Києва

на рішення Господарського суду м. Києва від 15.10.2013р.

у справі №5011-11/14599-2012 (суддя Якименко М.М.)

за позовом Комунального підприємства по управлінню житлового господарства «Житлорембудсервіс» Деснянського району м.Києва

до Приватного підприємства «ДІО»

про розірвання договору, зобов'язання звільнити приміщення та стягнення 85 322,05 грн.

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2012р. Комунальне підприємство по управлінню житлового господарства «Житлорембудсервіс» Деснянського району м.Києва (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «ДІО» (далі-відповідач) про розірвання договору № 1911 від 01.12.2005, зобов'язання відповідача звільнити нежитлове приміщення загальною площею 315,00 кв.м в будинку № 4 по вул. Будищанській в місті Києві та стягнення 85 322,05 грн.

03.01.2013р. до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій останній просить зобов'язати відповідача звільнити нежитлове приміщення площею 315,00 кв.м. в будинку № 4 по вул. Будищанській в місті Києві та повернути його балансоутримувачу за актом прийому-передачі, а також стягнути з відповідача 85 322,05 грн.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 85 322,05 грн. обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору № 1911 від 01.12.2005 щодо здійснення розрахунків за оренду приміщення та надані комунальні послуги, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 62 680,77 грн. За прострочення виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача 4 892,55 грн. пені, 5 470,44 грн. 3% річних та 12 278,29 грн. інфляційних втрат.

Позов в частині зобов'язання відповідача звільнити приміщення та передати його по акту прийому-передачі мотивовані закінченням строку дії договору оренди № 1911 від 01.12.2005 та користуванням відповідачем спірним приміщенням без достатньої на те правової підстави.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 09.01.2013 року у справі № 5011-11/14599-2012 позов було задоволено частково; зобов'язано Приватне підприємство "ДІО" звільнити нежитлове приміщення площею 315 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Будищанська, 4, та повернути його балансоутримувачу - Комунальному підприємству "Житлорембудсервіс" Деснянського району м. Києва за актом прийому-передачі; стягнути з Приватного підприємства "ДІО" на користь Комунального підприємства "Житлорембудсервіс" Деснянського району м. Києва 1 073,00 грн. судового збору; в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2013 року у справі № 5011-11/14599-2012 рішення Господарського суду міста Києва від 09.01.2013 року у справі №5011-11/14599-2012 було залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.08.2013 року у справі № 5011-11/14599-2012 рішення Господарського суду м. Києва від 09.01.2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2013 року у справі № 5011-11/14599-2012 в частині відмови в стягненні 84 957,17 грн. скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.

При новому розгляді справи рішенням Господарського суду м.Києва від 15.10.2013р. у справі №5011-11/14599-2012 в позові відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 15.10.2013р., позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 84 957,17 грн. та прийняти нове рішення, яким позов в цій частині задовольнити, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

Відповідач не скористався своїм правом згідно ч. 1 ст. 96 ГПК України та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що згідно ч. 2 ст. 96 ГПК не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши зібрані у справі докази та заслухавши представників сторін, судова колегія встановила наступне.

01.12.2005 року між Комунальним підприємством "Житлорембудсервіс" (перейменовано в Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району м. Києва, як орендодавцем, та Приватним підприємством "ДІО" , як орендарем, був укладений договір № 1911 оренди комунальної власності (будівель, споруд, приміщень) та надання комунальних послуг (далі-Договір), відповідно до умов якого орендодавець на підставі розпоряджень Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації від 14.11.2005 № 1253 та від 18.11.2005 №1276 (ЖЕК-319) передає, а орендар приймає в оренду нежитлове приміщення (будівлю, споруду), далі об'єкт оренди, за адресою вул.Будищанська, 4, загальною площею 315,00 кв.м., для розміщення кафе-їдальні - 295,20 кв.м. та перукарні - 19,80 кв.м.

Згідно із п.2.1 Договору об'єктом оренди є: нежитлове приміщення (будівля, споруда), загальною 315,00 кв.м., в т.ч. 1 поверх 315,00 кв.м., згідно викопіювання з поповерхового плану, що складає невід'ємну частину цього Договору (додаток 3); устаткування, інвентар та інше майно (за наявності) згідно з переліком, що є невід'ємною частиною цього Договору (додаток 5).

Об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади Деснянського району і знаходиться на балансі КП "Житлорембудсервіс", який є орендодавцем (п. 2.4 Договору).

У відповідності до пунктів 3.1, 3.2 та 3.4 Договору за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати та порядку використання орендної плати, затвердженої рішенням Деснянської райради від 30.12.2004 № 23, та місячний розмір якої згідно з розрахунком орендної плати, що є невід'ємною частиною до цього Договору (додаток 1), на дату підписання Договору становить 220,50 грн. (без ПДВ). Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць. Додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою.

Пунктами 3.6, 3.9 Договору передбачено, що орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця на рахунок орендодавця. Орендар має право сплачувати орендну плату авансом за будь-який період в межах строку дії Договору. Індексація орендної плати в цьому випадку проводиться відповідно до Методики розрахунку орендної плати та порядку використання орендної плати, затвердженої рішенням Деснянської райради від 30.12.2004 № 23.

Згідно із п.3.8 Договору вартість комунальних послуг не входить до складу орендної плати та сплачується орендарем окремо на підставі розрахунків вартості послуг, визначеному в додатку 2 до Договору, або договорів, укладених орендарем безпосередньо з організаціями, що надають такі послуги.

Відповідно до п.4.1.2 Договору орендар зобов'язаний вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі.

01.12.2005 року на виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв в строкове, платне користування об'єкт оренди, на підтвердження чого позивач надав суду Акт прийому-передачі нежитлового приміщення від 01.12.2005 року.

Однак, як слідує з матеріалів справи, на думку позивача, внаслідок порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасності та повноти сплати орендної плати та плати за комунальні послуги відповідно до умов Договору, у відповідача перед позивачем за період з листопада 2009 року по січень 2010 року, з березня 2010 року по червень 2010 року, з жовтня 2010 року по січень 2011 року, з жовтня 2011 року по грудень 2011 року виникла заборгованість в розмірі 62 680,77 грн.

Спір розглядається в частині стягнення з відповідача на користь позивача стягненні 84 957,17 грн. (постанова Вищого господарського суду України від 07.08.2013 року у справі № 5011-11/14599-2012).

На підтвердження свої позовних вимог позивач надав суду розрахунок заборгованості та довідки про стан розрахунків, з яких вбачається, що сума основної заборгованості, заявленої позивачем до стягнення включає в себе: заборгованість з орендної плати у розмірі 364,88 грн., заборгованість за опалення у розмірі 49 067,56 грн., заборгованість за підігрів води у розмірі 798,45 грн. та заборгованість за електроенергію у розмірі 12 449,88 грн.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню з наступних підстав.

Договір укладений між сторонами за своєю правовою природою є договором найму (оренди).

У відповідності ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно із ч.1 ст.760 Цивільного кодексу України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ст.762 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ч.ч.1, 4 ст.286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Пунктом 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено обов'язок орендаря вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно із п.п.1, 3 ст.19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Як свідчать матеріали справи, оплата орендної плати та комунальних послуг здійснювалась відповідачем на підставі виставлених позивачем платіжних вимог-доручень, в яких відображено стан розрахунків між сторонами за весь час користування майном та відповідними послугами.

Позивач стверджує, що заборгованість відповідача з орендної плати станом на 01.09.2012 року становить 364,88 грн. В той же час, в платіжній вимозі-дорученні від 17.10.2012 року, яка була виставлена відповідачу для здійснення чергової оплати передбачених Договором платежів зазначено, що по орендній платі вихідне сальдо становить "- 121,41 грн.". Тобто, згідно вказаного платіжного доручення, заборгованість з орендної плати станом на момент звернення позивача з позовом до суду була відсутня. Доказів, які б свідчили про існування у відповідача заборгованості з орендної плати у розмірі 364,88 грн. позивачем не надано.

За таких обставин, суд першої інстанції правомірно відмовив у позові в цій частині.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 49 067,56 грн. заборгованості за опалення, судова колегія також погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині, виходячи з наступного.

Пунктом 2.1 Додатку № 2 від 01.12.2005 року до Договору сторони погодили, що нарахування плати за теплову енергію виконуються згідно розрахункового договірного теплоспоживання на будівлю, пропорційно опалювальної орендної або викупленої площі по тарифах, встановлених КМДА.

При цьому, як свідчать матеріали справи, в орендованих відповідачем приміщеннях відсутні прилади опалення. Актом від 25.06.2007 року № 6-06/116 встановлено, що в частині орендованих відповідачем приміщеннях, прилади опалення були демонтовані. Крім того, в даному акті, на який також посилається позивач, було запропоновано відновити систему опалення, але відповідач відмовився від запропонованого. Факт відсутності в орендованих приміщеннях приладів опалення також підтверджується рішенням Господарського суду міста Києва від 26.09.2007 року у справі №35/200 та Актом від 25.02.2010, складеним комісією у складі інженерів КП "Житлорембудсервіс" в присутності представників відповідача.

Відповідно до ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла до висновку, що послуги з опалення орендованого приміщення відповідачу не надавались, а тому підстави для нарахування плати за вказані послуги відсутні.

Отже, висновок суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 49 067,56 грн. заборгованості за опалення є обґрунтованим.

Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за електроенергію у розмірі 12 449,88 грн., судова колегія також погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині, виходячи з наступного.

У відповідності до додатку № 2 до Договору розрахунок вартості за електроенергію проводиться щомісячно згідно з фактично спожитої електроенергії по тарифах, встановлених КМДА. На підтвердження кількості спожитої відповідачем електроенергії позивачем надано звіти про витрати електроенергії по ЖЕК-319 (підписані начальником ЖЕКу та інженером), в яких відображено, в тому числі кількість спожитої електроенергії відповідачем.

Однак, судова колегія зазначає, що такі звіти не є належними та допустимими доказами кількості фактично спожитої електроенергії, оскільки без первинних документів (як то акти зняття показань лічильника тощо) достовірність наведених в них даних жодними чином перевірити неможливо.

Отже, з огляду на положення ст. 33 ГПК України, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за електроенергію у розмірі 12 449,88 грн. задоволенню не підлягають, оскільки належними та допустимими доказами існування такої заборгованості та її розмір позивачем не доведено.

Аналогічна ситуація має місце з вимогами про стягнення заборгованості за підігрів води. За твердженням позивача, розмір вказаної заборгованості становить 798,45 грн. Однак, наведений позивачем розрахунок заборгованості за підігрів води наявними в матеріалах справи документами не підтверджується.

Оскільки, позивачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження своїх позовних вимог щодо стягнення з відповідача 62 680,77 грн. основного боргу судова колегія вважає, що вимоги позивача стосовно стягнення основного боргу є безпідставними.

Відповідно не підлягають задоволенню й вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 4 527,67 грн., 3% річних в розмірі 5 470,44 грн. та 12 278,29 грн. інфляційних втрат, оскільки їх нарахування можливе лише внаслідок порушення стороною свого зобов'язання.

Згідно з положеннями ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказів, які б спростовували вище встановлені обставини, сторонами не надано.

Доводи, наведені позивачем в апеляційній скарзі, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи. Судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміні оскаржуваного рішення.

Судові витрати покладаються на підставі ст.49 ГПК України на апелянта.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Комунального підприємства по управлінню житлового господарства «Житлорембудсервіс» Деснянського району м.Києва на рішення Господарського суду м. Києва від 15.10.2013 року у справі №5011-11/14599-2012 залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду м.Києва від 15.10.2013 року у справі №5011-11/14599-2012 залишити без змін.

3.Матеріали справи №5011-11/14599-2012 повернути до Господарського суду м.Києва.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Дата підписання повного тексту постанови 27.01.2014р.

Головуючий суддя П.В. Авдеєв

Судді В.В. Куксов

С.А. Гончаров