Постанова

від 13.06.2013 по справі 2а-4674/12/1470

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

13 червня 2013 року Справа № 2а-4674/12/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Малих О.В. , розглянувши в порядку письмового провадження справу за

адміністративним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Легіон-Ойл Лтд» (вул. Декабристів, 23-Б, оф. 36, м. Миколаїв, 54017)

до відповідача: Державної податкова інспекція у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (вул. Г. Петрової, 2-А, м. Миколаїв, 54029)

про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.06.2012р № 0000670251,

в с т а н о в и в:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Легіон-Ойл Лтд», звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (далі - відповідач,ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва МО ДПС) про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000670251 від 06.06.2012 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідач безпідставно прийняв рішення про збільшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість, оскільки позивач правомірно відніс до податкового кредиту суми ПДВ від здійснення угод з контрагентом, які відповідач вважає нікчемними. Крім того перевірка проведена відповідачем з порушенням чинного законодавства.

Відповідач заперечив проти позову і зазначив, що позивач не обґрунтовано включив до податкового кредиту з податку на додану вартість суми ПДВ, від здійснення угод, які є нікчемними. Що стосується перевірки то вона проведена у відповідності до вимог Закону. В зв'язку з цим відповідач просив суд відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог.

Представниками позивача та відповідача подані заяви про слухання справи в порядку письмового провадження без участі представників сторін.

У відповідності до ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Приймаючи рішення по справі судом взято до уваги наступне.

Державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївській області Державної податкової служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Легіон-Ойл Лтд» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійснені правових відносин з ТОВ «КПВ ГРАНИТ» (код ЄДРПОУ 36896205) за березень 2011 року, ТОВ «АЛЬФА-К» (код ЄДРПОУ 35817379) за квітень 2011 року, ТОВ «ГРАЖДАНПРОМСПЕЦПРОЕКТ» (код ЄДРПОУ 36502478) за червень - серпень 2011 року, ТОВ «ВСТК» (код ЄДРПОУ 35179825) за червень 2011 року, ПП «ТІСОНА» (код ЄДРПОУ 33726510) за вересень 2011 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт № 1131/22-200/36487214 від 21.05.2012 року (арк. спр. 8 - 24) у висновках якого крім іншого зазначено, що перевіркою встановлено порушення позивачем п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 72 917,00 грн., у т.ч.:

- за березень 2011 року у сумі ПДВ 18 055,00 грн.,

- за квітень 2011 року у сумі ПДВ 5 712,00 грн.,

- за червень 2011 року у сумі ПДВ 22 276,00 грн.,

- за липень 2011 року у сумі ПДВ 3 954,00 грн.,

- за серпень 2011 року у сумі ПДВ 17 520,00 грн.,

- за вересень 2011 року у сумі ПДВ 5 400,00 грн.

На думку відповідача (позиція викладена в запереченнях) ці порушення сталися в результаті того, що фінансово-господарські взаємовідносини між позивачем та його контрагентами є такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами (ст.. 234 Цивільного Кодексу України).

На підставі акту перевірки відповідачем 06.06.2012 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0000670231 (арк. спр. 6), яким позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 79 636,50 грн. (72 917,00 грн. за основним платежем та 6 719,50 грн. штрафних санкцій).

Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його до суду.

Надаючи правової оцінки цим обставинам та відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Також, статтею 1 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, акти тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції та за наявності всіх реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до статті 1 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною і обов'язковою ознакою господарської операції є реальна зміна майнового стану платника податків, що також відповідає і кореспондує з нормами ПК.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно пунктом 198.3 статті 198 ПК, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість, є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

З наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Чинним законодавством України не встановлено обов'язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність з негативними наслідками саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставною для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній мав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.п. «а» п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, що не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно вимог пункту 201.11 статті 201 Податкового кодексу України).

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що між ТОВ «Легіон-Ойл ЛТД» та його контрагентами (ТОВ «КПВ ГРАНИТ», ТОВ «АЛЬФА-К», ТОВ «ГРАЖДАНПРОМСПЕЦПРОЕКТ», ТОВ «ВСТК» та ПП «ТІСОНА») існували господарські операції щодо придбання товарів з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності позивача.

Стосовно всіх партій придбаного палива і подібних продуктів (керосину, оливи судової, розчинника,масла моторного, масла гідравлічного, змазки тощо) у позивача є повний пакет документів:

- по контрагенту ТОВ «ГРАЖДАНПРОМСПЕЦПРОЕКТ»: договір поставки № 14/06 від 01.06.2011 року, видаткові накладні № Гр-0000021 від 01.06.2011 року, № Гр-0000035 від 05.07.2011року, № Гр-0000057 від 02.08.2011 року, податкова накладна № 10 від 01.06.2011 року на суму 109 154,26 грн. в т.ч. ПДВ 18 192,38 грн.,податкова накладна № 5723 від 05.07.2011 року на суму 23 722,68 грн. в т.ч. ПДВ 3 953,78 грн., виписка по рахунку (арк. спр. 110 - 121);

- по контрагенту ТОВ «КПВ ГРАНИТ»: договір поставки № 03/09 від 13.03.2011 року, договір про надання послуг № 01/13, видаткова накладна № 000115 від 13.03.2011 року, податкові накладні № 196 від 13.03.2011 року на суму 6 127,20 грн. в т.ч. ПДВ 1 021,20 грн., № 216 від 31.03.2011року на суму 102 200,00 грн. в т.ч. ПДВ 17 033,33 грн., акт здачі-прийомуробіт № 216 від 31.03.2011 року (арк. спр. 122 - 134);

- по контрагенту ТОВ «АЛЬФА-К»: договір поставки № 08/04від 18.04.2011 року, видаткова накладна № 000612 від 18.04.2011 року, податкові накладні № 62 від 18.04.2011 року на суму 34 274,80 в т.ч. ПДВ 5 712,47 грн., акт здачі-приймання робіт (надання послуг № ОУ-0000536 від 30.09.2011 року, акт здачі-прийняття робіт № 414 від 22.06.2011 року (арк. спр. 135 - 140);

- по контрагенту ТОВ «ВСТК»: податкові накладні № 414 від 22.06.2011 року (арк. спр. 144), акт здачі-прийняття робіт № 414 від 22.06.2011 року(арк. спр. 142), виписку по рахунку (арк. спр. 143);

- по контрагенту ПП «ТІСОНА»: податкову накладну № 704 від 30.03.2011 року (арк. спр. 145), акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-0000536 від 30.09.2011року (арк. спр. 141).

За таких обставин суд вважає, що позивач має право на податковий кредит, сплачений на користь цих підприємств, а спірне податкове повідомлення-рішення належить скасувати.

Таким чином, встановлені судом обставини свідчать про те, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит та обґрунтовано заявлено відшкодування з бюджету та від'ємне значення суми податку на додану вартість за періоди жовтень 2011 року та серпень 2012 року.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суд також бере до уваги що, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди, незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, перевіряють їх відповідність усім зазначеним вимогам статті 2 КАС України.

Згідно з ч. 2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду законність та обґрунтованість прийнятого рішення. Натомість позивачем надано суду достатні докази на підтвердження реальності господарських операцій та дійсності укладених з контрагентами правочинів.

У зв'язку з цим, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Суд також зазначає, що вищенаведені висновки узгоджуються із правовими позиціями Верховного Суду України при вирішенні спорів цієї категорії. Так, у постановах від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, від 01.06.10р. у справі №21-573во10 та від 31.01.11р. у справі №21-47а10 Верховний Суд України дійшов висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.09р. в пункті 71 зазначив, що платник податку не повинен нести відповідальності за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню. На думку суду, такі вимоги стали б надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно із ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-IV від 23.02.06р. українські суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що фінансово-господарські операції позивача є такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, у зв'язку з цим суд зазначає, що згідно ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до частини другою цієї статті правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Тобто в такому випадку із нікчемного правочину повинно витікати, що його метою є один із перелічених у ст. 228 ЦК України напрямків.

В акті перевірки відсутні посилання на судові рішення, що набрали законної сили, щодо притягнення посадових осіб учасників правочину до кримінальної відповідальності за цими статтями, як і відсутнє посилання на судові рішення, що набрали законної сили, щодо недійсності або фіктивності вчинених правочинів.

Таким чином, відповідачем не надано суду достатніх та допустимих доказів спрямованості правочинів позивача на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним або на вчинення без наміру створення правових наслідків, тощо.

Керуючись статтями 122, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправними дії Державної податкова інспекція у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби щодо визнання нікчемними правочинів, укладених ТОВ «Легіон-Ойл Лтд» із підприємствами-контрагентами: ТОВ «КПВ ГРАНИТ» (код ЄДРПОУ 36896205), ТОВ «АЛЬФА-К» (код ЄДРПОУ 35817379), ТОВ «ГРАЖДАНПРОМСПЕЦПРОЕКТ» (код ЄДРПОУ 36502478), ТОВ «ВСТК» (код ЄДРПОУ 35179825) та ПП «ТІСОНА» (код ЄДРПОУ 33726510).

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкова інспекція у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби № 0000670231 від 06.06.2012 року, повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Суддя О.В. Малих