Рішення

від 21.01.2014 по справі 642/5853/13-ц

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

"21" січня 2014 р.

Справа № 642/5853/13-ц

Провадження № 2/642/64/14

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21 січня 2014 року Ленінський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Вікторова В.В.

при участі секретарів Бережної Ю.Г., Сластінової Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа: Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3, Товариство з обмеженою відповідальністю «АКТИВ МЕНЕДЖМЕНТ» про визнання правочину недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності,-

В с т а н о в и в:

У липні 2013 року представник позивача ПАТ «Фармстандарт-Біолік» звернувся до Ленінського районного суду м. Харкова з позовом, у якому просить визнати недійсним Договір купівлі-продажу будівель, укладений 22 жовтня 2010 року, за яким ЗАТ Харківське підприємство по виробництву імунобіологічних та лікарських препаратів «БІОЛІК» передає, а ОСОБА_1 приймає у власність нежитлові будівлі літ. «Б-2», загальною площею 744, 3 кв.м., та літ. «Н-1», загальною площею 17, 6 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3, і зареєстровано в реєстрі за № 1575. Визнати право власності на нежитлові будівлі літ. «Б-2», загальною площею 744,3 кв.м., та літ. «Н-1», загальною площею 17,6 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, за Публічним акціонерним товариством «Фармстандарт-Біолік». Витребувати нежитлові будівлі літ. «Б-2», загальною площею 744,3 кв.м., та літ. «Н-1», загальною площею 17,6 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, у ТОВ «Актив-Менеджмент». Судові витрати покласти на відповідачів.

26 вересня 2013 року позивач ПАТ «ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК» подав до суду заяву про зміну підстав та предмету позову , у якій просить визнати недійсним Договір купівлі-продажу нежитлових будівель від 20 листопада 2010 року, що посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 і зареєстровано в реєстрі за № 1841. Витребувати у ТОВ «АКТИВ-МЕНЕДЖМЕНТ» (код ЄДРПОУ 34191380, 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 21, літера «М») нежитлові будівлі літ. «Б-2», загальною площею 744,3 кв.м., та літ. «Н-1», загальною площею 17,6 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1. Визнати за Публічним акціонерним товариством „ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК" (код ЄДРПОУ 01973452, м. Харків, Помірки) право власності на нежитлові будівлі літ. «Б-2», загальною площею 744, 3 кв.м., та літ. «Н-1», загальною площею 17,6 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1. Судові витрати покласти на відповідача.

В обгрунтування своїх позовних вимог позивач ПАТ «ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК» зазначив, що 22 жовтня 2010 року між ЗАТ «Харківське підприємство по виробництву імунобіологічних та лікарських препаратів «Біолік» (змінена назва ПАТ «ФАРМСТАНДАРТ - БІОЛІК») в особі Голови Правління ОСОБА_4, діючого на підставі Статуту зареєстрованого у новій редакції Виконавчим комітетом Харківської міської ради Харківської області 25.08.2009 року та Протоколу засідання Спостережної ради від 06 березня 2008 року, а також ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу нежитлових будівель, який посвідчено нотаріально приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстровано в реєстрі за № 1575. Відповідно умов Договору Продавець передає, а покупець приймає у власність нежитлові будівлі літ. Б-2, загальною площею 744,3 кв.м., та літ. Н-1, загальною площею 17,6 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1. Розрахунок у сумі 72 400 грн. між сторонами за даним Договором був повністю здійснений. Вищевказаний Договір від 22 жовтня 2010 року за домовленістю сторін був розірваний 18.11.2010 року, про що укладено Договір про розірвання договору купівлі-продажу нежитлових будівель. Сторони зазначеного Договору повернулися у первісний стан.

Крім того, позивачем зазначено, що 20 листопада 2010 року між ЗАТ «Харківське підприємство по виробництву імунобіологічних та лікарських препаратів «Біолік» (змінена назва ПАТ «ФАРМСТАНДАРТ - БІОЛІК») в особі Голови Правління ОСОБА_4, діючого на підставі Статуту зареєстрованого у новій редакції Виконавчим комітетом Харківської міської ради Харківської області 25.08.2009 року та Протоколу засідання Спостережної ради від 06 березня 2008 року, а також ОСОБА_1 було укладено новий Договір купівлі-продажу нежитлових будівель, який посвідчено нотаріально приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстровано в реєстрі за № 1841. Відповідно умов Договору Продавець передає, а покупець приймає у власність нежитлові будівлі літ. Б-2, загальною площею 744,3 кв.м., та літ. Н-1, загальною площею 17,6 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 761, 9 кв. м. Сторони домовились укласти договір купівлі-продажу вищезазначених нежитлових будівель за суму 72 400 грн. Однак, остаточна вартість вищезазначених нежитлових приміщень згідно Бухгалтерської довідки № 3930/05, виданої ЗАТ «Харківське підприємство по виробництву імунобіологічних та лікарських препаратів «Біолік» 18.11.2010 року складає 174 296,57 грн.

Вищевказаний Договір купівлі продажу нежитлових будівель від 20.11.2010 року, зареєстрований за № 1841, позивач вважає недійсним, оскільки на момент укладення цього Договору ОСОБА_4 не мав повноважень щодо укладення оскаржуваного Договору, так як відповідно підпункту 21 пункту 10.10 Статуту в редакції, чинній на момент укладення оскаржуваного Договору встановлено, що погодження укладення Головою Правління договорів відчуження нерухомості та інших основних засобів належить до компетенції Спостережної ради Товариства. Ні Правління, ні Спостережна рада рішення щодо відчуження нерухомого майна, а також погодження умов Договору не приймались, що вказує на відсутність у Голови Правління необхідного обсягу цивільної дієздатності, а також належного волевиявлення Товариства на укладення оскаржуваного Договору та порушення інтересів Товариства, про що свідчить ціна продажу, яка не відповідає тій ціні, за якою дане майно обліковувалось на балансі Товариства. Таким чином, під час укладення оспорюваного Договору були порушені вимоги статей 92, 98, 203 ЦК України та приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 було посвідчено Договір купівлі-продажу з порушенням вимог діючого законодавства.

Вимогу про витребування майна позивач обґрунтовує тим, що на момент укладення оспорюваного Договору відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі. ОСОБА_1 підписувала оскаржуваний Договір за згодою свого чоловіка ОСОБА_2, який з 22.10.2009 року по 08.11.2011 року працював у Товаристві на посаді інженера з нагляду за будівництвом та у зв'язку з виконанням своїх посадових обов'язків знав та керувався в своїй діяльності Статутними документами Товариства та безпосередньо Статутом, зареєстрованим у новій редакції Виконавчим комітетом Харківської міської ради Харківської області 25.08.2009 року, а отже відповідачі є недобросовісними набувачами, оскільки були обізнані в момент укладення Договорів купівлі-продажу об'єктів нерухомого майна з тим, що Голова правління Товариства не мав належних повноважень щодо укладання Договору купівлі-продажу від 22.10.2010 року та в подальшому Договору купівлі-продажу від 20.11.2010 року. Також позивач зазначив, що майно, яке відповідач ОСОБА_1 отримала відповідно оспорюваного Договору, згодом було відчужене нею ТОВ «Актив Менеджмент».Таким чином майно позивача вибуло з володіння без згоди та відчужене особою, яка не мала на це права, у зв'язку з чим майно ПАТ «ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК» відповідно вимог ст. 388 ЦК України підлягає витребуванню у останнього набувача ТОВ «Актив менеджмент».

На підставі викладеного, позивач вважає, що в момент укладення оспорюваного Договору сторонами не було додержано всіх вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 ЦК України, а тому відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України оспорюваний Договір є недійсним.

У судовому засіданні представники позивача ПАТ «ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК» Моргун А.О. та Отрок А.В. позовні вимоги, викладені в останній редакції позовної заяви підтримали у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у ній.

Представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_8 заперечувала проти задоволення позову, надала суду письмові заперечення. У судовому засіданні пояснила, що Голова правління ЗАТ «Харківське підприємство по виробництву імунобіологічних та лікарських препаратів «Біолік»» на момент укладення оскаржуваного Договору мав необхідний обсяг повноважень для укладення такого правочину, що підтверджується наданими суду приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 копії Договору купівлі-продажу нежитлових будівель від 20 листопада 2010 року та копій документів, на підставі яких він був посвідчений. Також зазначила, що твердження позивача про те, що чоловік відповідачки, працюючи на посаді інженера з нагляду за будівництвом знав і за всіма обставинами не міг не знати про обмеження Голови Правління з питань відчуження нерухомості не відповідає дійсним обставинам, оскільки повноваження інженера з нагляду за будівництвом не перелічені в Статуті Товариства, тому чоловік відповідачки не керувався в своїй діяльності положеннями Статуту, не вивчав статутні документи Товариства та не мав доступу до протоколів засідання Спостережної Ради позивача.

Представник третьої особи ТОВ «АКТИВ МЕНЕДЖМЕН» Євсєєв М.В. заперечував проти задоволення позову, надав суду письмові заперечення, які доповнив, тим, що на момент укладення оспорюваного Договору приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 перевірила дієздатність та правоздатність осіб, які укладали Договір, поставили на ньому свої підписи, а Продавець додатково засвідчив печаткою підприємства. Зазначив також, що Голова Правління діяв в межах своїх повноважень та мав достатній об'єм повноважень для вчинення правочину, оскільки відповідно до п. 17 ст. 10 Статуту Спостережна Рада товариства погоджує укладання Головою Правління правочинів (договорів), ціна яких перевищує 1 000 000 грн. Згідно ст. 11 Статуту «підготовка попередніх висновків та подання на розгляд Спостережної Ради проектів правочинів, що плануються до укладання проводиться, якщо ціна правочину перевищує 1 000 000 грн». Крім того, наданий протокол загальних зборів акціонерів товариства та положення про наглядову раду товариства не містять прямої заборони голові Правління вчиняти будь-які дії від імені Товариства. Також дані документи підлягають обов'язковій державній реєстрації та набувають законної чинності тільки після її проведення. Позивачем не надано жодних доказів проведення такої реєстрації, що ставить під сумнів такий доказ у якості належного та допустимого. Посилання позивача про відсутність належного волевиявлення та інтересу Товариства на укладення договору спростовується Статутом, який зазначає, що Товариство має на меті та одним із предметів діяльності підприємства є «проведення операцій, пов'язаних з нерухомістю» та «отримання прибутку». Постановою Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 року № 9 спростовуються вимоги позивача щодо витребування майна у відповідача. ТОВ «Актив Менеджмент» є власником майна та держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Крім того, представник зазначила, що позивач не вірно трактує зміст ст. 388 ЦК України, оскільки на момент укладання оспорюваного Договору позивач не передавав майно у володіння відповідача, а здійснив купівлю-продаж цього майна, тому позивач не має права вимагати витребувати майно у набувача. Реституція як спосіб захисту цивільного права відповідно вимог ч. 1 ст. 216 ЦК України застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину. Норма ч. 1 ст. 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

Третя особа приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3, а також її представник ОСОБА_10 у судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог, надали суду письмові заперечення та пояснили, що під час укладення оспорюваного Договору ОСОБА_3 було перевірено усі документи та факти, які вона зобов'язана та мала право перевірити. Вчинення нотаріальної дії відбувалось правомірно та згідно чинного на той час законодавства.

Відповідач ОСОБА_2 до судового засідання не з'явився, про дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Причини неявки суду не відомі. За таких обставин на підставі ч. 4 ст. 169 ЦПК України суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, представників третіх осіб, перевіривши матеріали справи, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Матеріалами справи встановлено, що 22 жовтня 2010 року між ЗАТ «Харківське підприємство по виробництву імунобіологічних та лікарських препаратів «Біолік», правонаступником якого є ПАТ «ФАРМСТАНДАРТ - БІОЛІК», в особі Голови Правління ОСОБА_4, діючого на підставі Статуту зареєстрованого у новій редакції Виконавчим комітетом Харківської міської ради Харківської області 25.08.2009 року та Протоколу засідання Спостережної ради від 06 березня 2008 року, а також ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу нежитлових будівель, який посвідчено нотаріально приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстровано в реєстрі за № 1575. Відповідно умов Договору Продавець передає, а Покупець приймає у власність нежитлові будівлі літ. Б-2, загальною площею 744,3 кв.м., та літ. Н-1, загальною площею 17,6 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1. (а.с. 7-8, т. 2).

На укладання вищевказаного Договору була надана Згода чоловіка ОСОБА_1- ОСОБА_2, яка посвідчена була приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу та зареєстровано в реєстрі за № 1572 (а.с. 103).

Розрахунок у сумі 72 400 грн. між сторонами за даним Договором був повністю здійснений, що підтверджується нотаріально посвідченою заявою (а.с. 9, т. 2).

Вищевказаний Договір від 22 жовтня 2010 року за домовленістю сторін та за згодою колишнього подружжя чоловіка відповідачки ОСОБА_1- ОСОБА_2 був розірваний 18.11.2010 року, про що укладено Договір про розірвання договору купівлі-продажу нежитлових будівель та нотаріально посвідчена Згода. Сторони зазначеного Договору повернулися у первісний стан (а.с. 5-6, 13 т. 2).

20 листопада 2010 року, між ЗАТ Харківське підприємство по виробництву імунобіологічних та лікарських препаратів «БІОЛІК», правонаступником якого є ПАТ «ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК» та ОСОБА_1, укладено договір купівлі-продажу, який посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі за №1841 (а.с. 110, т. 2).

Відповідно до умов договору, ЗАТ Харківське підприємство по виробництву імунобіологічних та лікарських препаратів «БІОЛІК» (ПАТ «ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК») (Покупець) передає, а ОСОБА_1 (Продавець) приймає у власність нежитлові будівлі літ. Б-2 (Б-два) загальною площею 744,3 кв.м., та літ. Н-1 (Н-один) загальною площею 17,6 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 761,9 кв.м.

На момент укладання оспорюваного Договору від 20 листопада 2010 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано. Дану обставину ОСОБА_1 повідомила у своїй заяві, яку нотаріально було посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та доведено до відома Голову Правління ЗАТ «Харківське підприємство по виробництву імунобіологічних та лікарських препаратів «Біолік» ОСОБА_4 (а.с. 111, т. 2).

Від імені ЗАТ Харківське підприємство по виробництву імунобіологічних та лікарських препаратів «БІОЛІК» договір купівлі-продажу підписав ОСОБА_4, який на той час був Головою Правління Товариства. Керівник товариства повинен діяти у відповідності до Статуту товариства та вимог чинного законодавства

Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Ст. 203 Цивільного кодексу України містить загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно абзацу першого ч. 1 ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Відповідно ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним, як це передбачено ч. 3 ст. 215 ЦК України.

Статтею 328 Цивільного кодексу України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Пунктом 5 Постанови Пленуму ВСУ від 6 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» встановлено, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги.

Згідно ч. ч. 1 - 2 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Судом встановлено, що відповідно до п.п. 8 п. 11.9. Статуту ЗАТ «Харківське підприємство по виробництву імунобіологічних та лікарських препаратів «БІОЛІК», в редакції, чинній на момент укладення оспорюваного Договору, Голова Правління укладає від імені Товариства, за умови отримання попередньої згоди Спостережної ради Товариства правочини (договори) відчуження нерухомості та інших основних засобів (якщо інше не буде передбачено рішенням Спостережної ради).

Підпунктом 12 пункту 11.4. Статуту ЗАТ «Харківське підприємство по виробництву імунобіологічних та лікарських препаратів «БІОЛІК», в редакції, чинній на день укладення оскаржуваного договору встановлено, що підготовка попередніх висновків та подання на розгляд Спостережної ради проектів договорів відчуження нерухомості та інших основних засобів, що плануються до укладення від імені Товариства належить до повноважень Правління.

Приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3, суду було надано Протокол засідання Спостережної ради ЗАТ «Харківське підприємство по виробництву імунобіологічних та лікарських препаратів «БІОЛІК» від 11 квітня 2008 року і погодження Спостережною радою договору купівлі-продажу нерухомого майна від 20.11.2010року, у зв'язку з таким. З відповідного протоколу (а.с. 99 т. 2) вбачається, що до порядку денного Спостережної ради було включено два питання: 1. Про виведення з застави за кредитним договором № 39 від 08.04.2004 року та кредитним договором № 137 від 08.05.2007 року нежитлових будівель. 2. Про продаж нежитлових будівель.

З першого питання було вирішено звернутись до банку про виведення з застави нежитлових будівель, які перебувають в заставі за кредитним договором №137 від 08.05.2007року, в зв'язку з повним погашенням кредитного договору №39 від 08.04.2004року, при цьому - ЗАТ «Харківське підприємство по виробництву імунобіологічних та лікарських препаратів «БІОЛІК» не укладалось з ХФ ВАТ «ВіЕйБі Банк» кредитного договору №137 від 08.05.2007року.

З другого питання порядку денного було вирішено: «Доручити ОСОБА_4 провести необхідні роботи по організації продажу нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_1. Надати право підпису договору купівлі-продажу та інших документів, необхідних для продажі нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_1», при цьому з відповідного питання не було вирішено кому, на яких умовах і за яку суму необхідно продати нерухоме майно. Також не розглядались попередні висновки та проект договору відчуження нерухомого майна, надані Правлінням.

Серед документів, на підставі яких приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 посвідчувався договір купівлі-продажу від 20 листопада 2010 року, зареєстрований в реєстрі за №1841 відсутні докази підготовки Правлінням Товариства попередніх висновків та подання на розгляд Спостережної ради проекту договору відчуження нерухомого майна, а саме: нежитлових будівель літ. Б-2 (Б-два) загальною площею 744,3 кв.м., та літ. Н-1 (Н-один) загальною площею 17,6 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 761,9 кв.м., як того вимагає пункт 12 Статуту ЗАТ «Харківське підприємство по виробництву імунобіологічних та лікарських препаратів «БІОЛІК», в редакції, чинній на день укладання оскаржуваного договору.

Відповідно до Довідки Голови Наглядової ради ПАТ «ФАРМСТАНДАРТ- БІОЛІК», за період з 08.11.2010 року по даний час, Наглядовою радою ПАТ «ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК», рішень відносно відчуження об'єктів нерухомості Товариства, а саме нежитлових споруд літ. Б-2, загальною площею 744,3 кв.м. та літ. Н-1 загатьною площею 17,6 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 716,9 кв.м. на користь громадянки ОСОБА_1 не приймалось. Попередні висновки та висновки, відносно відчуження вказаних об'єктів нерухомого майна, проект договору відчуження нерухомого майна на розгляд Наглядової ради з боку Правління Товариства Голови Правління Товариства не надавались. Договір купівлі-продажу нежилих споруд літ. Б-2, загальною площею 744,3кв.м., і літ. Н-1, загальною площею 17,6кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 716,9кв.м. від 20.11.201 Ороку Наглядовою радою не погоджувавсь, повноважень на його укладення не надавались (а.с. 193, т. 1).

Таким чином, судом встановлено, що Наглядова рада Товариства не приймала жодних рішень щодо відчуження нерухомого майна на користь ОСОБА_1, а також не погоджувала жодних договорів купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Таким чином, ОСОБА_4, 20.11.2010 року на момент відчуження на користь ОСОБА_1 нежитлових будівель літ. Б-2 (Б-два) загальною площею 744,3 кв.м., та літ. Н-1 (Н-один) загальною площею 17,6 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 761,9 кв.м. не був уповноважений укладати цей правочин від імені Підприємства, оскільки не був наділений такими повноваженнями згідно Статуту ЗАТ «Харківське підприємство по виробництву імунобіологічних та лікарських препаратів «БІОЛІК».

Крім того, відповідно до п. 15 статті 2 Закону України «Про акціонерні товариства», (в редакції чинній на момент укладення оскаржуваного Договору), посадовими особами органів акціонерного товариства визначались фізичні особи - голова та члени наглядової ради, виконавчого органу, ревізійної комісії, ревізор акціонерного товариства, а також голова та члени іншого органу товариства, якщо утворення такого органу передбачено статутом товариства.

Таким чином - ОСОБА_4. являючись Головою Правління ЗАТ „Харківське підприємство по виробництву імупобіологічних та лікарських препаратів „БІОЛІК" був посадовою особою Товарис тва.

Пунктом 14 статті 13 наведеного вище Закону (в редакції чинній на момент укладення оскаржуваного Договору) встановлено, що установчим документом акціонерного товариства є його статут. Статут акціонерного товариства повинен містити відомості про склад органів товариства та їх компетенцію, порядок утворення, обрання і відкликання їх членів та прийняття ними рішень, а також порядок зміни складу органів товариства та їх компетенції.

Статтею 51 зазначеного Закону, (в редакції чинній на момент укладення оскаржуваного Договору) встановлено, що наглядова рада акціонерного товариства є органом, що здійснює захист прав акціонерів товариства, і в межах компетенції, визначеної статутом та цим Законом, контролює та регулює діяльність виконавчого органу.

Стаття 58 вказаного Закону (в редакції чинній на момент укладення оскаржуваного Договору) вказує на те, що виконавчий орган акціонерного товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства.

До компетенції виконавчого органу належить вирішення всіх питань, пов'язаних з керівництвом поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів та наглядової ради.

Статтею 59 наведеного Закону (в редакції чинній на момент укладення оскаржуваного Договору) передбачено, що Голова колегіального виконавчого органу обирається наглядовою радою товариства.

Стаття 63 наведеного Закону (в редакції чинній на момент укладення оскаржуваного Договору) встановлює, що посадові особи органів акціонерного товариства повинні діяти в інтересах товариства, дотримуватися вимог законодавства, положень статуту та інших документів товариства.

Таким чином, викладені норми Закону України «Про акціонерні товариства» (в редакції чинній на момент укладення оскаржуваного Договору) встановлюють певні важелі обмежень та контролю щодо прийняття рішень органами Товариства.

Такі саме положення щодо контрольованості з боку Наглядової ради. Правління за прийняттям одноосібних рішень Головою Правління Товариства містяться в Статуті товариства.

Положення Статуту Товариства, (на момент укладення оскаржуваного Договору) встановлював наступний порядок прийняття органами Товариства рішення щодо відчуження нерухомого майна:

1. Проект договору відчуження нерухомого майна готується, або розглядається Правлінням Товариства.

2. Проект договору відчуження нерухомого майна з попередніми висновками щодо його умов передається на розгляд Спостережної ради.

3. Спостережна рада, на підставі попередніх висновків Правління та проекту договору, погоджує укладення Головою Правління договору відчуження нерухомого майна.

Виключно викладений порядок прийняття органами Товариства рішень щодо надання дозволу Голові Правління на укладення договорів відчуження нерухомого майна, а також - протоколи відповідних засідань і являються належним волевиявленням, направленим на розпорядження нерухомим майном Товариства.

08.11.2010 року на позачергових Загальних зборів акціонерів ЗАТ «Харківське підприємство по виробництву імунобіологічних та лікарських препаратів «БІОЛІК», обрана в новому складі Наглядова рада Товариства, про що свідчить Протокол від 08.11.2010 року.

На зазначених зборах було затверджено Положення про Наглядову раду акціонерного товариства «Харківське підприємство по виробництву імунобіологічних та лікарських препаратів «БІОЛІК».

Таким чином - укладення оскаржуваного Договору в супереч порядку, встановленому Статутом Товариства не відповідає його волевиявленню та суперечить інтересам.

Відповідно до цього, зазначений правочин - договір купівлі-продажу нежилих приміщень є недійсним в силу закону.

Відповідно до п. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Судом також було встановлено, що в подальшому, майно Публічного акціонерного товариства «ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК», а саме: нежитлові будівлі літ. Б-2 (Б-два) загальною площею 744,3 кв.м., та літ. Н-1 (Н-один) загальною площею 17,6 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 761,9 кв.м., передано Товариству з обмеженою відповідальністю «АКТИВ МЕНЕДЖМЕНТ», на підставі недійсного правочину - договору купівлі-продажу від 30.12.2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрованим в реєстрі за № 2176.

Відповідно до п.1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Таким чином, договір від 30.12.2010 року, за яким нежитлові будівлі літ. Б-2 (Б-два) загальною площею 744,3 кв.м., та літ. Н-1 (Н-один) загальною площею 17,6 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 761,9 кв.м., було відчужено Товариству з обмеженою відповідальністю «АКТИВ МЕНЕДЖМЕНТ», укладений на підставі недійсного договору купівлі-продажу від 20.11.2010року

Згідно ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Публічне акціонерне товариство «ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК», як господарське товариство є власником майна, переданого йому учасниками товариства у власність, як вклад до статутного капіталу, відповідно до ст. 115 ЦК України, та пунктом 4.1.1. Статуту, в редакції, чинній на день укладення оскаржуваного договору.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що оскільки майно Публічного акціонерного товариства «ФАРМСТАНДРТ-БІОЛІК» вибуло з його володіння без згоди власників майна і в подальшому відчужене особою, яка не мала на це права, то майно позивача підлягає витребуванню у останнього набувача ТОВ "АКТИВ МЕНЕДЖМЕНТ", в порядку ст. 388 ЦК України.

Виходячи з викладеного, волевиявлення ЗАТ «Харківське підприємство по виробництву імунобіологічних та лікарських препаратів «БІОЛІК» на відчуження відповідачу нежитлових будівель за визначеною ОСОБА_4 ціною не було, а тому - майно вибуло з володіння власника поза його волею, тому відповідно до статей 388, 658, 1212, 1213 ЦК України, наступні набувачі майна - ОСОБА_1 та ТОВ «АКТИВ МЕНЕДЖМЕНТ» не набули права власності на нерухоме майно, і таке майно підлягає витребуванню в них на користь Публічного акціонерного товариства «ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК».

Відповідно до пункту 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», від 06.11.2009р., №9, рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, у зв'язку з чим з відповідачів на користь позивача підлягають солідарному стягненню 3 555,70 грн. у відшкодування понесених позивачем та документально підтверджених судових витрат.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 57-60, 169, 209, 212, 214-215 ЦПК України, ст.ст. 509, 526, 543, 549, 551, 611, 625, 1050, 1054, 1055 ЦК України, суд, -

В и р і ш и в:

Позов Публічного акціонерного товариства «ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа: Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3, Товариство з обмеженою відповідальністю «АКТИВ МЕНЕДЖМЕНТ» про визнання правочину недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності - задовольнити.

Визнати недійсним Договір купівлі-продажу нежитлових будівель від 20 листопада 2010 року, що посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 і зареєстровано в реєстрі за № 1841.

Витребувати у ТОВ «АКТИВ-МЕНЕДЖМЕНТ» (код ЄДРПОУ 34191380, 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 21, літера «М») нежитлові будівлі літ. «Б-2», загальною площею 744,3 кв.м., та літ. «Н-1», загальною площею 17,6 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Визнати за Публічним акціонерним товариством „ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК" (код ЄДРПОУ 01973452, м. Харків, Помірки) право власності на нежитлові будівлі літ. «Б-2», загальною площею 744, 3 кв.м., та літ. «Н-1», загальною площею 17,6 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_1, реєстраційний код платника податку НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства «ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК» (код ЄДРПОУ 01973452, м. Харків, Помірки) суму судових витрат в розмірі 1 777 ( одна тисяча сімсот сімдесят сім ) грн. 85 грн.

Стягнути з ОСОБА_2, реєстраційний код платника податку НОМЕР_2, на користь Публічного акціонерного товариства «ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК» (код ЄДРПОУ 01973452, м. Харків, Помірки) суму судових витрат в розмірі 1 777 ( одна тисяча сімсот сімдесят сім ) грн. 85 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя В.В. Вікторов