Постанова

від 21.01.2014 по справі 810/6456/13-а

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2014 року м. Київ 810/6456/13-а

12:57

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., за участю секретаря судового засідання: Волощук Л.В.,

представників сторін:

від позивача - Опарін О.Л.,

від відповідача - не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «Енергетик»

до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення ,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство «Енергетик» з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 03.09.2013 № 0005822202.

Спірне податкове повідомлення-рішення прийнято податковим органом на підставі Акта перевірки, в ході якої встановлено заниження позивачем податку на додану вартість за результатами взаємовідносин з ТОВ «Растабан», оскільки, на думку посадових осіб податкового органу, правочини між позивачем і ТОВ «Енергомікс» є безтоварними і нікчемними.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки Акта перевірки є безпідставними, оскільки відносини з ТОВ «Растабан» мали реальний характер - товар поставлений, послуги надані у повному обсязі і оплачені позивачем. Як стверджує позивач, реальність господарських операцій з даним контрагентом підтверджується первинними бухгалтерськими та іншими документами.

Представник позивача підтримав позовні вимоги і просив суд позов задовольнити.

Уповноважені представники відповідача у судове засідання 21.01.2014 не з'явились.

Відповідач повідомлений судом належним чином про дату, час і місце судового засідання, про що свідчать дані наявної в матеріалах справи розписки.

Від відповідача до суду заперечень на адміністративний позов, клопотань або заяв не надходило.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом, між ПП «Енергетик» і ТОВ «Растабан» укладено договір від 11.01.2012 № 110112/1, предметом якого була поставка матеріалів, обладнання і виробів на об'єкт «Вантажний термінал міжнародної кур'єрської пошти в с. Проліски Бориспільського району Київської області по вул. Броварська, 1».

Крім того, між ПП «Енергетик» і ТОВ «Растабан» укладено договір від 11.01.2012 № 110112/2, предметом якого було виконання внутрішніх електромонтажних робіт вантажного терміналу міжнародної кур'єрської служби в с. Проліски Бориспільського району Київської області по вул. Броварська, 1, і договір від 11.01.2012 № 110112/3, предметом якого було розробка документації по внутрішнім електричним мережам і електроосвітленню будівлі АТП, що знаходиться на території виробничо-складської бази з адміністративно-побутовими приміщеннями в смт. Глеваха по вул. Сулими, Васильківського району Київської області і погодження в установленому порядку документації з відповідними підприємствами, установами і організаціями, що надавали технічні умови щодо інженерного забезпечення об'єкта і з будь-якими іншими повноважними органами, установами і організаціями, що передбачені законодавством.

Між ПП «Енергетик» і ТОВ «Растабан» укладено договір від 12.01.2012 № 120112/1, предметом якого було виконання капітального ремонту приміщення першого і другого поверхів адміністративної будівлі ВАСУ за адресою: м. Київ, вул. Московська, 8, корпус 5.

За результатами виконання вказаних договорів складено податкові накладні, Акти приймання виконаних робіт, Акти приймання-передачі обладнання.

Суми сплаченого податку на додану вартість у складі ціни придбаних послуг і товарів включені позивачем до складу податкового кредиту відповідних періодів.

Посадовою особою Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Енергетик» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Растабан» за період з 01.01.2011 по 31.12.2012 за результатами якої складено Акт від 20.08.2013 № 89/10-06-22-02/32752288 (далі - Акт перевірки).

Як вбачається з Акта перевірки за наслідками її проведення податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України - занижено податок на додану вартість у січні 2012 у сумі 125092,00 грн.

Вказаних висновків податковий орган дійшов у зв'язку з наступним.

В Акті перевірки відповідачем встановлено, що у періоді, за який проводилась перевірка, ПП «Енергетик» проводив господарські операції з ТОВ «Растабан».

Суми податку на додану вартість за виписаними податковими накладними ТОВ «Растабан» включено ПП «Енергетик» до податкового кредиту відповідних періодів і відображені у реєстрах отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість і даним декларацій з податку на додану вартість на загальну суму 125092,00 грн. за січень 2012.

Відповідно до сторінки 6 Акта перевірки згідно з постановою слідчого відділу Державної податкової інспекції у Печерському районі ДПС у м. Києві від 11.07.2013 «Про призначення податкової перевірки» за матеріалами досудового розслідування від 06.02.2013 № 32013110060000061 встановлено, що в ході проведення досудового розслідування по кримінальному провадженню виявлено, що невстановленими особами, з метою прикриття незаконної діяльності використовуються ряд підприємств, що мають ознаки фіктивності з метою безпідставного формування податкового кредиту підприємствам.

Допитаний як свідок, по даному кримінальному провадженню, директор ТОВ «Растабан» ОСОБА_2 зазначив, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Растабан» використовується невстановленими особами у незаконній схемі мінімізації податкових зобов'язань, шляхом укладення договорів на здійснення «безтоварних» операцій.

Під час досудового слідства встановлено, що ПП «Енергетик» (код 32752288), яке перебуває на податковому обліку в Броварській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області, проводило розрахунки з ТОВ «Растабан» за період 2011 - 2012 на загальну суму 750500,00 грн.

Перевіркою встановлено, що ПП «Енергетик» (код ЄДРПОУ 32752288) здійснювало безтоварні операції з придбання товарів (будівельні товари і товари споживчого призначення) і надання послуг будівництва від ТОВ «Растабан» (код ЄДРПОУ 37474604), які в дійсності не реалізовувалися вказаним підприємством, а лише полягали в документальному їх оформленні (шляхом складання договорів, рахунків-фактур, видаткових накладних, податкових накладних і інших документів) з метою ухилення від сплати податків і обов'язкових платежів.

На підставі викладеного відповідач зазначив, що договір укладений між ПП «Енергетик» і контрагентом ТОВ «Растабан» за період з 01.01.2011 по 31.12.2012 згідно з частиною першою, частиною п'ятою статті 203, частиною першою, частиною другою статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемним і в силу статті 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.09.2013 № 0005822202, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 156365,00 грн., з них 125092,00 грн. за основним платежем і 31273,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вважаючи спірне податкове повідомлення-рішення неправомірним, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу частини п'ятої статті 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з частиною першою статі 215 Цивільного кодексу України недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, є підставою для недійсності правочину.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (частина друга статті 215 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України в разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Згідно зі статтею 208 Господарського кодексу України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Відповідно до статтей 11 і 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з листом Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11 для з'ясування обставин реальності вчинення господарської операції судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами.

З огляду на те, що відповідач донарахував податкові зобов'язання з податку на додану вартість виходячи з висновку про відсутність факту поставки товарів і надання послуг ТОВ «Растабан» і недійсності правочинів судом досліджено дане питання і встановлено наступне.

На підтвердження здійснення господарських операцій між ПП «Енергетик» і ТОВ «Растабан» позивачем надано суду належним чином засвідчені копії:

- видаткових накладних;

- податкових накладних;

- договірних цін;

- локальних кошторисів;

- Актів виконаних робіт;

- довідок про вартість виконаних будівельних робіт;

- платіжних доручень.

Тобто, позивачем надано суду як первинні бухгалтерські документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо придбання товарів і послуг у ТОВ «Растабан», так і інші документи, які оформлені за наслідками господарських операцій між позивачем і його контрагентом. При цьому, суд звертає увагу на те, що податковий орган під час судового розгляду не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що підприємством укладено з ТОВ «Растабан» договори від 11.01.2012 № 110112/1, від 11.01.2012 № 110112/2, від 11.01.12/3 і від 12.01.2012/1 з метою виконання зобов'язань перед іншими контрагентами.

На підтвердження даної обставини представника позивача надав суду копію договору поставки обладнання від 17.11.2011 № 31/11 укладений з ТОВ «Аеро-Експрес» і копію договору підряду від 17.10.2011 № 28/10, предметом якого було виконання ПП «Енергетик» монтажу внутрішніх електросилових і електроосвітлювальних мереж, внутрішньо майданчикових мереж 0,4 кВ на об'єкті «Вантажний термінал міжнародної кур'єрської служби» за адресою Київська область, Бориспільський район, с. проліски, вул. Броварська, 1.

Крім того, представником позивача надано суду копії:

- переліку обладнання по об'єкту «Вантажний термінал міжнародної кур'єрської служби» за адресою Київська область, Бориспільський район, с. проліски, вул. Броварська, 1 (додаток № 1 до договору від 17.11.2011);

- Акта приймання-передачі обладнання від 20.01.2012 № 1;

- Акта приймання-передачі обладнання від 20.01.2012 № 2;

- податкових накладних;

- Договірної ціни № 2, № 3 і № 4 на будівництво об'єкта «Вантажний термінал міжнародної кур'єрської служби» за адресою Київська область, Бориспільський район, с. проліски, вул. Броварська, 1;

- Акта передачі матеріалів від 20.01.2012 № 2;

- Довідок про вартість виконаних будівельних робіт за січень 2012, лютий 2012.

Представник позивача також надав суду копію договору субпідряду від 09.12.2011 № 35/12 укладеного між МКП «Рембудгазмонтаж» і ПП «Енергетик». Предметом даного договору було виконання субпідрядником (ПП «Енергетик» капітального ремонту приміщень ВАСУ (електроосвітлення і силове електрообладнання).

На підтвердження виконання вказаного договору, представником позивача надано суду копію договірної ціни на будівництво, копію довідки про вартість виконаних будівельних робіт і копію податкової накладної.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, яке викладене у постанові від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Водночас, при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідач не надав суду будь-яких доказів на підтвердження факту укладення між позивачем і ТОВ «Растабан» недійсних правочинів або господарських зобов'язань, які б було вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

В матеріалах справи відсутні і відповідачем не надані суду будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб ПП «Енергетик» і ТОВ «Растабан».

Як вбачається зі змісту Акта перевірки, жодних податкових правопорушень у діях позивача відповідачем не виявлено.

Акт перевірки не містить посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Енергомікс» були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду, як на дату укладання чи виконання договорів, так і на дату складання податкових накладних.

А відтак, судом не встановлено дефектів у юридичному статусі контрагента позивача, отже, на момент здійснення господарських операцій та видання податкових накладних, контрагент позивача був платником податку на додану вартість, який зареєстрований відповідно до положень статті 183 Податкового Кодексу України.

Відносно посилання відповідача в Акті перевірки на постанову слідчого відділу Державної податкової інспекції у Печерському районі ДПС у м. Києві від 11.07.2013 «Про призначення податкової перевірки» за матеріалами досудового розслідування № 32013110060000061, пояснень свідка, слід зазначити, що вказані документи отримані саме в процесі досудового розслідування, яке є однією із стадій розслідування злочинів, проте, сам факт порушення кримінального провадження не є підставою для тверджень про наявність у діях певних осіб складу правопорушення.

У свою чергу, пояснення свідків є одним із засобів доказування, проте не є виключним доказом у кримінальному проваджені.

Досудове розслідування відповідно до пункту п'ятого частини першої статті 3 Кримінального процесуального кодексу України - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Таким чином, в силу приписів кримінального - процесуального законодавства України матеріали, отримані при проведенні досудового розслідування за фактом створення і діяльності фіктивних підприємств є лише одним із засобів доказування в кримінальній справі, а наявність порушеної кримінальної справи, до моменту прийняття судом вироку не засвідчує наявність або відсутність в діях особи складу злочину. Слід зазначити, що результати оперативно-розшукових заходів в рамках кримінальної справи є не доказами, а лише відомостями про джерело тих фактів, які можуть стати доказами у податковому спорі після їх закріплення належним процесуальним шляхом. Зокрема, аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 22.08.2012 № К-39842/10.

Крім того, слід звернути увагу, що суд ухвалою від 26.12.2013 витребував у відповідача належним чином засвідчену копію постанови слідчого відділу Державної податкової інспекції у Печерському районі ДПС у м. Києві від 11.07.2013 «Про призначення податкової перевірки» за матеріалами досудового розслідування № 32013110060000061, а також інших процесуальних документів, які використані під час перевірки ПП «Енергетик», але витребувані документи відповідачем суду не надано, як і будь-які заперечення на адміністративний позов.

При цьому, відповідачем не надано вироку суду, який набрав законної сили і зі змісту якого вбачається, що саме господарські операції між ПП «Енергетик» і ТОВ «Растабан» є безтоварними або фіктивними.

У силу положень пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 201.10 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит пов'язано з виникненням визначеної законом події та наявністю належним чином оформленого документа, який засвідчує суму сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість по дійсній операції, пов'язаній з господарською діяльністю платника податку.

Як вже зазначалось судом, податкові зобов'язання було визначено позивачеві у зв'язку з формуванням податкового кредиту за рахунок сум податку, сплачених контрагенту у складі вартості придбаних товарів і послуг.

Водночас, відповідач не ставив під сумнів правильність здійснення позивачем розрахунку податкового кредиту за первинними документами податкового і бухгалтерського обліку.

Слід зазначити, що згідно з висновками частини першої статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Факт придбання позивачем товарів і послуг підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача і його податковій звітності, а право на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченої у складі вартості придбаного товару і послуг, посвідчується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, у тому числі видатковими накладними і податковими накладними.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів і України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704, відповідно до якого первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи: розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до статті 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, і одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається із Акта перевірки посадовими особами податкового органу були досліджені первинні бухгалтерські документи позивача, складені за наслідком проведення господарських операцій із ТОВ «Растабан».

При цьому, суд, розглядаючи вказану справу враховує положення листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11 відповідно до якого у разі якщо зібраних у справі доказів буде достатньо для підтвердження доводів податкового органу щодо відсутності фактичного здійснення господарської операції, у відповідному позові платника податків щодо неправомірності визначених йому грошових зобов'язань необхідно відмовити. Водночас відсутність або недостатність відповідних доказів з урахуванням змісту підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України (презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків) є підставою для висновку про неправомірність оскарженого рішення контролюючого органу.

Водночас, наявні в матеріалах справи документи первинного бухгалтерського і податкового обліку містять усі дані стосовно змісту господарських відносин між ПП «Енергетик» і ТОВ «Растабан». Вказані документи містять всі необхідні реквізити, які передбачені положеннями статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і фіксують факт здійснення господарської операції позивача.

У свою чергу, відповідачем суду не надано доказів того, що контрагент позивача неправомірно виписав податкові накладні, а висновки податкового органу викладені в Акті перевірки не підтверджені фактично і є необґрунтованими.

Враховуючи викладене, податкове повідомлення-рішення від 03.09.2013 № 0005822202 є протиправним і підлягає скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 03.09.2013 № 0005822202.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Енергетик» судовий збір у сумі 312 (триста дванадцять) грн. 73 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 27 січня 2014 р.