Рішення

від 12.05.2009 по справі 54/40-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

54/40-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" травня 2009 р.                                                            Справа № 54/40-09

вх. № 1081/4-54

Суддя господарського суду Хачатрян В.С. 

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився  відповідача - Жоравович Д.О., дов. від 25.02.2009 року, Валяєв А.П., директор

розглянувши справу за позовом ТОВ "ВіЕйБі Лізинг", м. Київ  

до  Дочірнього підприємства "УМіТ" АТЗТ "Куряжський ДСК", смт. Пісочин - 2  

про стягнення 69023,50 грн.

та зустрічний позов Дочірнього підприємства "УМіТ" АТЗТ "Куряжський ДСК", смт. Пісочин - 2

до ТОВ "ВіЕйБі Лізинг", м. Київ

про визнання договору недійсним.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в який просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором фінансового лізингу № 080819-168/ФЛ-Ю-С, укладеним між сторонами 04.09.2008 року. Відповідно вимог позовної заяви, заявлена до стягнення сума заборгованості становить 69023,50 грн., з яких 61667,03 грн. - основний борг, 1507,04 грн. –пеня, 624,23 - збитки понесені у зв'язку із знеціненням грошових коштів, 188,35 грн. - 3% річних, 5036,85 грн. - штраф. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання у визначений у договорі строк. Судові витрати просить суд покласти на відповідача.

02 березня 2009 року відповідач звернувся до суду з зустрічним позовом, в якому просить визнати недійсним договір № 080819-168/фл-ю-с фінансового лізингу від 04.09.2008 року, укладеного між ТОВ "ВіЕйБі Лізинг" та Дочірнім підприємством "УМіТ" Акціонерного товариства "Куряжський домобудівельний комплекс".

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.03.2009 року зустрічний позов було прийнято до провадження для спільного розгляду з первісним позовом.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.03.2009 року строк розгляду справи було продовжено за межами встановленого двомісячного строку за клопотанням сторін.

Представником відповідача по первісному позову (позивач за зустрічним) до канцелярії господарського суду 14.04.2009 року за вх. 11128 було надано відзив на первісний позов з документами в обґрунтування своїх заперечень на первісний позов та 05.05.09 р. за вх. 4500 надано письмові пояснення.  Надані документи залучаються до матеріалів справи.

23.03.2009 року в судовому засіданні позивач по первісному позову підтримав свої позовні вимоги, проти зустрічної позовної заяви заперечував, з підстав, викладених у відзиві на зустрічну позовну заяву.

Представник позивача за первісним позовом (відповідач за зустрічним) в судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення № 5222919, яке вручене позивачу 30.03.2009 року

Представник відповідача за первісним позовом (позивач за зустрічним) у судовому засіданні заперечує проти вимог первісного позову та просить суд задовольнити зустрічний позов.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

4 вересня 2008 року між ТОВ «ВіЕйБі Лізинг» та ДП «УМіТ» АТ «Куряжський домобудівельний комплекс» укладено договір № 080819-168/фл-ю-с фінансового лізингу, відповідно до умов якого первісний позивач – Лізингодавець надав первісному відповідачу – Лізингоодержувачу в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу предмет лізингу, найменування, модель, ціна одиниці, кількість і загальна вартість на момент укладення Договору якого наведена в Специфікації для підприємницьких цілей у власній господарській діяльності на визначений строк, за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів.

Відповідно до п. 3.1 Договору Лізингоодержувач виплачує Лізингодавцю лізингові платежі відповідно до Графіку сплати лізингових платежів (Додаток 1 до Договору) та пунктів 3.4.1.-3.4.5 Договору. Лізингові платежі включають: платежі по відшкодуванню (компенсації) частини вартості Майна; винагороду (комісію) Лізингодавцю за отримане у лізинг Майно, з урахуванням коригування, вказаного в пунктах 3.4.1-3.4.5.

Згідно з п. 3.2 Договору загальна вартість Майна на момент укладення Договору складає: без ПДВ – 419 737,50 грн., крім того ПДВ 20% – 83947,50 грн.

Пунктом 3.3. Договору передбачена загальна сума винагороди (комісії) Лізингодавця, яка без ПДВ 20% складає 202 808,10 грн. при умові дотримання Лізингоодержувачем встановленого Договором Графіку сплати лізингових платежів. Вказана сума може бути збільшена з урахуванням умов пунктів 3.4.1-3.4.5. Договору.

Відповідно до п. 3.4.5 Договору коригування розмірів лізингових платежів згідно пунктів 3.4.1.-3.4.4. цього Договору не призводить до збільшення загальної вартості Майна, відповідно, не збільшується і частина лізингових платежів, які відшкодовують (компенсують) частину вартості Майна. Таке коригування збільшує частину лізингових платежів – комісію (винагороду) Лізингодавцю за отримане в лізинг Майно.

Враховуючи наведені положення Договору фінансового лізингу, судом встановлено що Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцю лізинговий платіж по відшкодуванню (компенсації) вартості Майна згідно з Графіком сплати лізингових платежів, і ця сума є незмінною в продовж всього часу дії Договору. Корегуванню ж, в порядку передбаченому п. 3.4.1-3.4.5. Договору, підлягає лізинговий платіж – винагорода (комісія) Лізингодавця.

В довідці про нарахування лізингових платежів ДП «УМіТ» АТ «Куряжський домобудівельний комплекс», наданій позивачем за первісним позовом на виконання ухвали господарського суду Харківської області від 03 березня 2009р., ТОВ «ВіЕйБі Лізинг» проводить за формулою коригування лізингового платежу з урахуванням суми платежу, яка відшкодовує (компенсує) вартість Майна, тобто, замість Sn=So*Kn/Ko = 8204,33 (винагорода (комісія) Лізингодавцю за отримане в лізинг Майно без ПДВ згідно з Графіком сплати лізингових платежів зі строком плати 15.01.2009р.) *7,8155/5.049732, позивач за первісним позовом виставляє відповідачу за первісним позовом загальну суму платежу розраховану наступним чином Sn=So*Kn/Ko = 18775,37 (загальна сума платежу, в т.ч. ПДВ згідно з графіком сплати лізингових платежів зі строком плати 15.01.2009р.)*7,8155/5.049732.

Крім того, відповідно до п. 3.4.4. Договору фінансового лізингу в разі, якщо на момент нарахування лізингового платежу (в тому числі додаткової винагороди (комісії) у відповідності до п. 7.8 та п . 17.3 цього Договору) розмір винагороди (комісії) Лізингодавцю за отримане у лізинг Майно у складі такого лізингового платежу буде становити суму, що перевищує подвійну облікову ставку НБУ, встановлену на день нарахування такої винагороди (комісії) за період, який минув з дня нарахування попереднього лізингового платежу за цим Договором, розраховану від загальної вартості Майна, то сума такого перевищення є об'єктом оподаткування ПДВ, при цьому Лізингоодержувач повинен самостійно збільшити розмір винагороди (комісії) Лізингодавцю за отримане в лізинг Майно на суму, яка дорівнює ПДВ, нарахованому на такий об'єкт оподаткування, а сторони самостійно здійснюють дії, передбачені чинним податковим законодавством України, щодо проведення оподаткування такої операції. В цьому випадку Лізингодавець надає Лізингоодержувачу відповідні податкові накладні.

Судом також встановлено, що первісний позивач невірно визначає суму винагороди (комісії), яка підлягає оподаткуванню ПДВ. Так, розрахунок суми винагороди, яка не підлягає оподаткуванню ПДВ згідно з довідкою про нарахування лізингових платежів, що надана первісним позивачем, розраховується згідно з п. 3.4.4. Договору і становить: 503685*24%*31/365=10266,89 грн. Сума лізингового платежу – винагороди (комісії) Лізингодавця становить: Sn=So*Kn/Ko = 8204,33 (винагорода (комісія) Лізингодавцю за отримане в лізинг Майно без ПДВ згідно з Графіком сплати лізингових платежів зі строком cплати 15.01.2009р.) *7,8155/5.049732 = 12697,89 грн.

Таким чином, сума, яка підлягає оподаткуванню ПДВ становить 2431,00 грн. (розраховується як різниця між скорегованою за формулою винагородою (комісією) лізингодавця), ПДВ – 486,2 грн. Вищенаведене свідчить, що позивачем за первісним позовом невірно розраховано ПДВ.

У позовній заяві первісний позивач зазначає, що первісним відповідачем порушено п. 8.2.1 Договору, а саме, ДП «УМіТ» АТ «Куряжський домобудівельний комплекс» не надано щоквартальний звіт (за четвертий квартал 2008р.) про стан та місцезнаходження майна, тому первісний відповідач відповідно до п. 11.2.3. Договору повинен сплатити штраф у розмірі 1 (одного) відсотка загальної вартості Майна на момент укладення відповідного Договору за кожен випадок такого порушення, що становить 5036,85 грн.

Однак, матеріалами справи підтверджено, що звіт про стан та місцезнаходження майна за четвертий квартал 2008р. було надано позивачу 28.11.2008р., відповідний звіт за перший квартал 2009р. – 19.02.2009р. отже, ДП «УМіТ» АТ «Куряжський домобудівельний комплекс» не порушувало зобов'язання передбачене п. 8.2.1 Договору, тому зазначена вимога первісного позивача не підлягає задоволенню.

Необхідно також зазначити, що гідно з п. 1.1. Договору фінансового лізингу предметом цього Договору є надання Лізингодавцем в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу Лізингоодержувачу предмету лізингу, найменування, модель, ціна одиниці, кількість і загальна вартість на момент укладення Договору якого наведена в Специфікації (Додаток № 2 до Договору). З тексту специфікації вбачається, що Майном є комплект товару, що складається з трьох складових: екскаватора – навантажувача JCB 4CX, 2008 р.в. вартістю 391037,50 грн. без ПДВ; ковша 305 мм вартістю 3587,50 грн.; захвата для бордюрного каменя вартістю 25112,50 грн.

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що передача Лізингодавцем Лізингоодержувачу Майна здійснюється у строк до 27 вересня 2008р.

18 вересня 2008р. представниками сторін було підписано Акт прийому-передачі Майна в користування за договором № 080819-168/фл-ю-с фінансового лізингу від 04 вересня 2008р. за яким Лізингодавець передав, а Лізингоодержувач прийняв в користування (фінансовий лізинг) Майно – екскаватор–навантажувач JCB 4CX, 2008 р.в. вартістю 391037,50 грн. без ПДВ, ківш 305 мм вартістю 3587,50 грн. Третя складова Майна повинна була бути поставлена за повідомленням ТОВ «Контракшн Машинери» в продовж місяця з моменту підписання акту приймання-передачі від 18 вересня 2008р. Однак, згідно з Актом прийому-передачі Майна в користування за договором № 080819-168/фл-ю-с фінансового лізингу від 04 вересня 2008р. захват для бордюрного каменя було передано Лізингоотримувачу лише 19 грудня 2008р.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про фінансовий лізинг» відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Згідно зі ст. 682 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, що відповідає умові договору купівлі-продажу щодо комплектності. Якщо договором купівлі-продажу не встановлено умов щодо комплектності товару, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, комплектність якого визначається звичаями ділового обороту або іншими вимогами, що звичайно ставляться.

Статтею 683 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором купівлі-продажу встановлений обов'язок продавця передати покупцеві певний набір товару у комплекті (комплект товару), зобов'язання є виконаним з моменту передання продавцем усього товару, включеного до комплекту. Продавець зобов'язаний передати весь товар, який входить до комплекту, одночасно, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Отже, судом встановлено, що Лізингодавцем Лізингоодержувачу було передано некомплектне Майно.

Норми чинного законодавства України регулюють правові наслідки передання некомплектного товару, так положеннями ст. 684 Цивільного кодексу України встановлено, що, у разі передання некомплектного товару покупець має право вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) доукомплектування товару в розумний строк. Якщо продавець у розумний строк не доукомплектував товар, покупець має право за своїм вибором: 1) вимагати заміни некомплектного товару на комплектний; 2) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої грошової суми.

На підставі наведеної норми, та враховуючи, що повний комплект Майна було передано Лізингодавцем Лізингоодержувачу за спливом двох з половиною місяців, внаслідок чого первісний відповідач не мав змоги приступити до виконання робіт і зазнав значних збитків, ДП «УМіТ» АТ «Куряжський домобудівельний комплекс» неодноразово, листами від 03.10.2008р. № 108, від 23.10.2008р. № 118, від 20.11.2008р. № 128, звертався до первісного відповідача з вимогою перерахувати щомісячний лізинговий платіж з урахуванням вартості недоотриманого обладнання.

Таким чином, суд приходить до висновку, що первісним позивачем неправомірно вставлено суму заборгованості за Майно.

Стосовно зустрічного позову, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Судом встановлено, що згідно з умовами договору, Лізингоодержувач здійснює платежі в національній валюті шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Лізингодавця, при цьому Лізингоодержувач здійснює платежі за цим Договором відповідно до Графіку сплати лізингових платежів з коригуванням на зміну курсу гривні до долару США (крім авансового лізингового платежу). При цьому, сума, що підлягає сплаті на користь Лізингодавця на дату фактичного виконання платежу (крім авансового лізингового платежу), визначається за формулою: Sn=So*Kn/Ko, де, Kn – курс гривні до долару США в розрахунку на один долар США (кількість гривень еквівалентна одному долару США), встановлений НБУ на дату сплати лізингового платежу згідно Графіку сплати лізингових платежів (Додаток 1 до Договору), збільшений на 1,5%; Ko – курс гривні до долару США (кількість гривень отримана від продажу одного долару США), за яким банківська установа фактично здійснила продаж (конвертування у гривню) кредиту у іноземній валюті, отриманого для придбання Майна та його подальшої передачі у фінансовий лізинг Лізингоодержувачу; So – сума платежу у відповідності з Графіком сплати лізингових платежів зазначеною в Договорі.

Отже, судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що умовами Договору передбачено формування ціни договору в залежності від зміни курсу долара США до гривні.

Відповідно до п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про удосконалення порядку формування цін» № 1998 від 18.12.1998р. формування, встановлення та застосування суб'єктами підприємництва вільних цін на території України здійснюється виключно у національній грошовій одиниці. Вважати під час формування цін обґрунтованим врахування витрат у доларовому еквіваленті лише в частині імпортної складової структури ціни.

Таким чином, суд приходить до висновку, що умови договору від 4 вересня 2008р. № 080819-168/фл-ю-с фінансового лізингу суперечать вимогам постанови Кабінету Міністрів України «Про удосконалення порядку формування цін» № 1998 від 18.12.1998р., оскільки за умовами Договору фактично здійснюється формування ціни з урахуванням імпортної складової. Посилання відповідача за зустрічним позовом на застарілий характер норм Постанови Кабінету Міністрів України «Про удосконалення порядку формування цін» № 1998 від 18.12.1998р. не приймається судом до уваги, з наступних підстав.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 198 Господарського кодексу України грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

Наведена вище норма містить загальне правило регулювання розрахунків суб'єктів господарювання – грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені та підлягають оплаті в гривні – національній грошовій одиниці України. Зазначена стаття в значній мірі звужує закріплене ч. 2 ст. 533 Цивільного кодексу України право сторін зобов'язання визначати в іноземній валюті, за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, грошовий еквівалент суми, яка підлягає сплаті в гривні.

Таким чином, суд вважає, що до спірних правовідносин як спеціальна норма, застосовується ч. 2 ст. 198 Господарського кодексу України, яка містить заборону на вираження (формування) ціни договору як еквівалент в іноземній валюті.

Стосовно того, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті (пункт 2 статті 524 Цивільного кодексу), то відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.1998 N 1998 «Про удосконалення порядку формування цін» вважається під час формування цін обґрунтованим врахуванням витрат у доларовому еквіваленті лише в частині імпортної складової структури ціни. Зазначена постанова Кабінету Міністрів України скасована не була та чинна по теперішній час. Прийняття Цивільного та Господарського кодексів України значною мірою не вплинули на визначення та формування цін між суб'єктами господарських відносин. Крім того,

Зазначене підтверджується також листом Міністерства економіки України № 133-23/217 від 13.09.2006р., яким зазначається, що Постанова Кабінету Міністрів України не визнана такою, що втратила чинність, а також листом Міністерства економіки України № 89-24/103 від 19.12.2006р. яким наголошується на застосуванні ст. 524 Цивільного кодексу України разом з постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.1998 № 1998 «Про удосконалення порядку формування цін».

Отже, чинне законодавство України не дозволяє суб'єктам господарювання визначення, формування в зобов'язаннях цін в іноземній валюті.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про фінансовий лізинг» відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Згідно зі ст.ст. 632, 691, 712, 762 Цивільним кодексом України однією з істотних умов договорів купівлі-продажу, поставки, оренди є ціна, яка повинна бути однозначно встановлена як абсолютна величина і може бути змінена виключно за домовленістю сторін. Зазначений висновок також випливає і з цитованої вище норми Закону України «Про фінансовий лізинг».

Пунктами 3.2, 3.3 Договору точно визначена тільки основна гривнева ціна, додатком до Договору – графік сплати лізингових платежів.

Будь-яка зміна істотної умови договору (ціни) відповідно до положень ст. 651 Цивільного кодексу України повинна провадитися двосторонньою додатковою угодою до договору. А зміна істотної умови договору перерахунком за вказаною формулою не відповідає чинному законодавству, оскільки встановлена ціна (а вона повинна бути зазначена в точній абсолютній величині) змінюється згідно з наведеною формулою без двосторонньої угоди сторін про конкретний розмір збільшення ціни договору.

Таким чином, умови оскаржуваного договору, щодо зміни істотної ціни Договору не відповідають нормам ст. ст. 632, 651, 691, 712, 762 Цивільного кодексу України щодо зміни істотної умови договору – визначеної сторонами договору гривневої ціни на момент підписання – якимось іншим чином, ніж двосторонньою угодою сторін із зазначенням нового (збільшеного) розміру ціни.

Відповідно до п. 10 Роз'яснення ВАСУ від 12.03.99 р. №02-5/111 на підставі статті 48 Цивільного кодексу недійсними можуть визнаватися не тільки операції, що не відповідають Закону, але й операції, які порушують вимоги указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів та інших нормативних актів, зареєстрованих у встановленому порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України – якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Ст. 20 Господарського кодексу України передбачено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що зустрічна позовна заява підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись статтями  6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 34, 35, 43, 44, 47, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

У задоволенні первісного позову відмовити.

Зустрічний позов задовольнити.

Визнати недійсним договір № 080819-168/фл-ю-с фінансового лізингу від 4 вересня 2008р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 21-г, код 33880354) та Дочірнім підприємством «УМіТ» Акціонерного товариства «Куряжський домобудівельний комплекс» (62418, Харківська область, Харківський район, с. Пісочин-2, код 24129537).

Суддя                                                                                            Хачатрян В.С.

Повний текст рішення підписано 15.05.2009 року