Постанова

від 10.08.2009 по справі 54/40-09

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

54/40-09

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2009 року                                                                     Справа № 54/40-09

Харківський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді        Шутенко І.А.,

                          судді       Бабакової Л.М. –доповідач,

   судді        Пуль О.А.,

при секретарі – Міракові Г.А.,

за участю представників:

позивача за первісним позовом - ЛокшинА.В.  за дов. № 1374 від 01.07.2008р.,

відповідача за первісним позовом - Жоравович Д.О. за дов. б.н. від 25.02.2009р.,

розглянувши у відкритому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача, ТОВ «ВіЕйБі Лізинг», (вх. № 1552Х/2-4) на рішення господарського суду Харківської області від 12.05.2009 р. по справі № 54/40-09

за позовом ТОВ «ВіЕйБі Лізинг», м. Київ

до ДП «УМіТ»АТЗТ «Куряжський домобудівельний комплекс», смт. Пісочин-2

про стягнення 69 023,50 грн.,

за зустрічним позовом ДП «УМіТ»АТЗТ «Куряжський домобудівельний комплекс»,    смт. Пісочин-2

до ТОВ «ВіЕйБі Лізинг», м. Київ,

про визнання договору недійсним, -

встановила:

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.05.2009 р. (суддя Хачатрян В.С.) в задоволенні первісного позову було відмовлено, зустрічний позов було задоволено. Визнано недійсним договір № 080819-168/фл-ю-с фінансового лізингу від 04.09.2008 р., укладений між ТОВ «ВіЕйБі Лізинг»та ДП «УМіТ»АТЗТ «Куряжський ДСК».

Позивач за первісним позовом, ТОВ «ВіЕйБі Лізинг», з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області ввід 12.05.2009 р. скасувати та постановити нове, яким задовольнити вимоги ТОВ «ВіЕйБі Лізинг»щодо стягнення з ДП «УМіТ»АТЗТ «Куряжський ДСК»суму основного боргу у розмірі 61 667,03 грн., пеню -1 507, 04 грн., З % річних - 188,35 грн., інфляційні - 624,23 грн., штраф - 5 036,85 грн., всього - 69 023,50 грн., а також, відмовити ДП «УМіТ»АТЗТ «Куряжський ДСК»в задоволенні зустрічного позову про визнання договору фінансового лізингу від 04.09.2008 р. № 080819-168/фл-ю-с недійсним, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі позивач за первісним позовом вказує на те, що в рішенні суду першої інстанції не зазначено, якими саме доказами підтверджено надання звітів про стан та місцезнаходження майна за четвертий квартал 2008 р., а тому, позивач за первісним позовом вважає цілком правомірним застосування штрафу до відповідача за первісним позовом за порушення останнім зобов'язань за договором. Крім того, позивач за первісним позовом вважає, що судом першої інстанції не були досліджені обставини щодо неможливості відповідача приступити до виконання робіт внаслідок недопоставки захвату для бордюрного каменя. Також, позивач за первісним позовом звертає увагу суду на те, що лізинговий платіж відповідно до графіку сплати здійснюється в доларах США тому, що майно, яке надано в лізинг, було придбано шляхом банківського кредиту в доларовому еквіваленті.

Відповідач за первісним позовом, ДП «УМіТ»АТЗТ «Куряжський ДСК», у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача за первісним позовом - без задоволення. Відповідач за первісним позовом вважає, що доводи позивача за первісним позовом, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та таким, що не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції законним і таким, що відповідає нормам чинного законодавства. Відповідач за первісним позовом посилається на хибність визначення суми винагороди (комісії), яка підлягає оподаткуванню ПДВ, що і було встановлено судом першої інстанції, а

також на те, що позивачем за первісним позовом було передано відповідачу за первісним позовом некомплектне майно, чим були порушені права останнього. Крім того, відповідач за первісним позовом акцентує увагу на законність висновку суду першої інстанції щодо недійсності договору фінансового лізингу від 04.09.2008 р. № 080819-168/фл-ю-с з підстав формування ціни договору в залежності від зміни курсу долара США до гривні.

Заслухавши представників сторін, дослідивши викладені в апеляційній скарзі і у відзиві на апеляційну скаргу доводи, перевіривши матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

4 вересня 2008р. між ТОВ «ВіЕйБі Лізинг»та ДП «УМіТ»АТ «Куряжський ДСК»укладено договір № 080819-168/фл-ю-с фінансового лізингу, відповідно до умов якого позивач - лізингодавець надав відповідачу - лізингоодержувачу в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу. предмет лізингу, найменування, модель, ціна одиниці, кількість і загальна вартість на момент укладення договору якого наведена в специфікації .

Відмовляючи у задоволенні первісного позову, господарський суд Харківської області виходив з того, що позивач невірно визначив суму винагороди (комісії), яка підлягає оподаткуванню ПДВ.

Колегії суддів вважає зазначені висновки місцевого суду правомірними, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається (зокрема згідно з графіком сплати лізингових платежів та п. 3.4.1.-3.4.5 договору фінансового лізингу від 04.09.2008 р. № 080819-168/фл-ю-с), що лізингові платежі включають:

-          платежі по відшкодуванню (компенсації) частини вартості Майна;

-          винагороду (комісію) лізингодавцю за отримане у лізинг майно, з урахуванням коригування, вказаного в пунктах 3.4.1-3.4.5.

Згідно з п. 3.2 договору загальна вартість майна на момент укладення договору складає: без ПДВ - 419 737,50 грн., крім того ПДВ 20% - 8 3947,50 грн.

Пунктом 3.3. договору передбачена загальна сума винагороди (комісії) лізингодавця, яка без ПДВ 20% складає 202 808,10 грн. за умови дотримання лізингоодержувачем встановленого договором графіку сплати лізингових платежів. Вказана сума повинна бути збільшена з урахуванням умов пунктів 3.4.1-3.4.5. договору.

Судовою колегією встановлено, що нарахування лізингових платежів ТОВ «ВіЕйБі Лізинг»проводить за формулою коригування лізингового платежу з урахуванням суми платежу, яка відшкодовує (компенсує) вартість майна, а саме: Sn=So*Kn/Ko. Проте, замість 8204,33грн. (винагорода (комісія) лізингодавцю за отримане в лізинг майно без ПДВ згідно з графіком сплати лізингових платежів зі строком плати 15.01.2009р.) позивач за первісним позовом виставив відповідачу за первісним позовом загальну суму платежу у розмірі 18775,37грн.

Крім того, відповідно до п. 3.4.4. договору фінансового лізингу в разі, якщо на момент нарахування лізингового платежу (в тому числі додаткової винагороди (комісії) у відповідності до п. 7.8 та п . 17.3 цього договору) розмір винагороди (комісії) лізингодавцю за отримане у лізинг майно у складі такого лізингового платежу буде становити суму, що перевищує подвійну облікову ставку НБУ, встановлену на день нарахування такої винагороди (комісії) за період, який минув з дня нарахування попереднього лізингового платежу за цим договором, розраховану від загальної вартості майна, то сума такого перевищення є об'єктом оподаткування ПДВ, при цьому лізингоодержувач повинен самостійно збільшити розмір винагороди (комісії) лізингодавцю за отримане в лізинг майно на суму, яка дорівнює ПДВ, нарахованому на такий об'єкт оподаткування, а сторони самостійно здійснюють дії, передбачені чинним податковим законодавством України, щодо проведення оподаткування такої операції. В цьому випадку лізингодавець надає лізингоодержувачу відповідні податкові накладні.

Так, розрахунок суми винагороди, яка не підлягає оподаткуванню ПДВ, згідно з довідкою про нарахування лізингових платежів, розраховується згідно з п. 3.4.4. договору і становить 10266,89 грн. Сума лізингового платежу - винагороди (комісії) лізингодавця становить: 8 204,33 (винагорода (комісія) лізингодавцю за отримане в лізинг майно без ПДВ згідно з графіком сплати лізингових платежів зі строком сплати 15.01.2009р.) *7,8155/5.049732 = 1 2697,89 грн. Отже, висновки суду першої інстанції щодо помилкового визначення суми винагороди (комісії), яка підлягає оподаткуванню ПДВ з боку позивача, відповідають матеріалам справи.

Таким чином, судова колегія вважає правомірним висновок суду першої інстанції, що сума, яка підлягає оподаткуванню ПДВ становить 2 431,00 грн. (розраховується як  різниця між скорегованою за формулою винагородою (комісією) лізингодавця), ПДВ -486,2 грн.

Крім того, колегія суддів вважає безпідставними посилання позивача за первісним позовом на те, що в рішенні суду першої інстанції не вказано якими саме доказами підтверджено надання відповідачем звітів про стан та місцезнаходження майна за четвертий квартал 2008 року.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України - доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються, крім іншого, письмовими доказами.

В матеріалах справи міститься звіт ДП «УМіТ»АТ «Куряжський ДСК»про стан та місцезнаходження майна за четвертий квартал 2008 року, з відміткою про отримання ТОВ «ВіЕйБі Лізинг»28.11.2008 року, а також відповідний звіт за перший квартал 2009 року - з відміткою про отримання ТОВ «ВіЕйБі Лізинг»19.02.2009 року.

Слід також зазначити, що посилання апелянта на те, що судом першої інстанції не були досліджені всі обставини справи, зокрема не досліджено які саме роботи повинен був проводити ДП «УМіТ»АТ «Куряжський ДСК»та факт заподіяння збитків у зв'язку з недопоставкою захвату для бордюрного каменя, є необґрунтованими з нижчевикладених підстав.

Матеріалами справи встановлено, що згідно з п. 1.1. договору фінансового лізингу предметом цього договору є надання лізингодавцем в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу лізингоодержувачу предмету лізингу, найменування, модель, ціна одиниці, кількість і загальна вартість на момент укладення договору якого наведена в специфікації (додаток № 2 до договору). Зі  специфікації вбачається, що майном є комплект товару, що складається з трьох складових: екскаватора-навантажувача JСВ 4СХ, 2008р.в. вартістю 391037,50грн. без ПДВ; ковша 305 мм вартістю 3587,50 грн.; захвата для бордюрного каменя вартістю 25112,50 грн.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що передача лізингодавцем лізингоодержувачу майна здійснюється у строк до 27 вересня 2008р.

18 вересня 2008р. представниками сторін було підписано акт прийому-передачі майна в користування за договором № 080819-168/фл-ю-с фінансового лізингу від 04 вересня 2008р. за яким лізингодавець передав, а лізингоодержувач прийняв в користування (фінансовий лізинг) Майно - екскаватор-навантажувач JСВ 4СХ, 2008 р.в. вартістю 391 037,50 грн. без ПДВ, ківш 305 мм вартістю 3 587,50 грн. Третя складова майна повинна була бути поставлена за повідомленням ТОВ «Контракти Машинери»впродовж місяця з моменту підписання акту приймання-передачі від 18 вересня 2008р. Однак, згідно з актом прийому-передачі, майна в користування за договором № 080819-168/фл-ю-с фінансового лізингу від 04 вересня 2008р. захват для бордюрного каменя було передано лізингоотримувачу лише 19 грудня 2008р.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про фінансовий лізинг» відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Згідно зі ст. 682 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, що відповідає умові договору купівлі-продажу щодо комплектності. Якщо договором купівлі-продажу не встановлено умов щодо комплектності товару, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, комплектність якого визначається звичаями ділового обороту або іншими вимогами, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 683 Цивільного кодексу України якщо договором купівлі-продажу встановлений обов'язок продавця передати покупцеві певний набір товару у комплекті (комплект товару), зобов'язання є виконаним з моменту передання продавцем усього товару, включеного до комплекту. Продавець зобов'язаний передати весь товар, який входить до комплекту, одночасно, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Отже,    судом    першої    інстанції правомірно    було    встановлено,    що лізингодавцем лізингоодержувачу було передано некомплектне майно, зазначений факт не оспорюється ТОВ «ВіЕйБі Лізинг».

Норми чинного законодавства України регулюють правові наслідки передачі некомплектного товару, так положеннями ст. 684 Цивільного кодексу України встановлено, що, у разі передачі некомплектного товару покупець має право вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) доукомплектування товару в розумний строк. Якщо продавець у розумний строк не доукомплектував товар, покупець має право за своїм вибором: 1) вимагати заміни некомплектного товару на комплектний; 2) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої грошової суми.

Згідно з ч. 1 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України - господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

З огляду на вищезазначене, досліджуючи всі докази у сукупності, на підставі пояснень сторін і матеріалів справи (зокрема листів від 03.10.2008р. № 108, від 23.10.2008р. № 118, від 20.11.2008р. № 128 в яких ДП «УМІТ»АТ «Куряжський домобудівельний комплекс»звертався до ТОВ «ВіЕйБі Лізинг»з вимогою перерахувати щомісячний лізинговий платіж з урахуванням вартості недоотриманого обладнання) колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції законно та обґрунтовано відмовив у задоволенні первісного позову.

Колегія суддів, також, вважає за необхідне звернути увагу на законність і обґрунтованість висновків суду першої інстанції з приводу задоволення зустрічної позовної заяви і визнання недійсним договору № 080819-168/фл-ю-с фінансового лізингу від 4 вересня 2008р., виходячи з наступного.

Згідно з умовами договору, лізингоодержувач здійснює платежі в національній валюті шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця, при цьому лізингоодержувач здійснює платежі за цим Договором відповідно до графіку сплати лізингових платежів з коригуванням на зміну курсу гривні до долару США (крім авансового лізіногового платежу.)

З вищенаведеного вбачається, що умовами Договору передбачено формування ціни договору в залежності від зміни курсу долару США до гривні.

Відповідно до п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про удосконалення порядку формування цін»№ 1998 від 18.12.1998р. формування, встановлення та застосування суб'єктами підприємництва вільних цін на території України здійснюється виключно у національній грошовій одиниці. Вважати під час формування цін обґрунтованим врахування витрат у доларовому еквіваленті лише в частині імпортної складової структури ціни.

Вищенаведене дає підставу прийти до висновку, що умови договору від 4 вересня 2008р. № 080819-168/фл-ю-с фінансового лізингу суперечать вимогам постанови Кабінету Міністрів України «Про удосконалення порядку формування цін»№ 1998 від 18.12.1998 року.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про фінансовий лізинг»відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг»сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Згідно зі ст.ст. 632, 691, 712, 762 Цивільного кодексу України однією з істотних умов договорів купівлі-продажу, поставки, оренди є ціна, яка повинна бути однозначно встановлена як абсолютна величина і може бути змінена виключно за домовленістю сторін. Зазначений висновок також випливає і з цитованої вище норми Закону України «Про фінансовий лізинг».

Пунктами 3.2, 3.3 Договору точно визначена тільки основна гривнева ціна, додатком до Договору - графік сплати лізингових платежів.

Будь-яка зміна істотної умови договору (ціни) відповідно до положень ст. 651 Цивільного кодексу України повинна проводитися двосторонньою додатковою угодою до договору. А зміна істотної умови договору перерахунком за вказаною формулою не відповідає чинному законодавству, оскільки встановлена ціна (а вона повинна бути зазначена в точній абсолютній величині) змінюється згідно з наведеною формулою без двосторонньої угоди сторін про конкретний розмір збільшення ціни договору.

Таким чином, умови оскаржуваного договору, щодо зміни істотної ціни Договору не відповідають нормам ст.ст. 632, 651, 691, 712, 762 Цивільного кодексу України щодо зміни істотної умови договору - визначеної сторонами договору гривневої ціни на момент підписання - якимось іншим чином, ніж двосторонньою угодою сторін із зазначенням нового (збільшеного) розміру ціни.

Відповідно до п. 10 Роз'яснення ВАСУ від 12.03.1999 року № 02-5/111 на підставі ст. 48 Цивільного кодексу недійсними можуть визнаватися не тільки договори, що не відповідають Закону, але й договори, які порушують вимоги указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів та інших нормативних актів, зареєстрованих у встановленому порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ч. З ст. 215 Цивільного кодексу України - якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про удосконалення порядку формування цін»№1998 від 18.12.1998р., формування цін, витрат у доларовому еквіваленті здійснюється лише в частині імпортної складової структури ціни.

В судовому засіданні апеляційного господарського суду 24 червня 2009р., позивач за первісним позовом пояснив, що лізингові платежі, відповідно до графіку, здійснюються згідно п. 3.4.1 договору фінансового лізингу від 04.09.2008 р. №080819-168/фл-ю-с з коригуванням зміни курсу гривні до долара США тому, що майно, яке надано в лізинг, було придбано шляхом банківського кредиту в доларовому еквіваленті. Однак, позивач за первісним позовом не надав суду, витребувані ухвалою апеляційного господарського суду від 24 червня 2009р., докази в підтвердження того, що йому було надано банківський кредит в доларовому еквіваленті. Позивач за первісним позовом надав до матеріалів справи лише договір позики від 18.06.2008р. з нерезидентом і договір застави від 22.09.2009р., з яких не вбачається, що майно, яке було надано в лізинг, придбано за рахунок банківського кредиту в іноземній валюті, а саме в доларах США. Крім того, позивач за первісним позовом в апеляційній скарзі вказував, що коригування зміни курсу гривні до долару США на призводить до збільшення загальної вартості майна, а відповідно не збільшує і частини лізингових платежів, які відшкодовують (компенсують) частину вартості майна. Апелянт зазначав, що таке коригування збільшує частину лізингових платежів –комісію (винагороду) лізингодавця. А відповідно до ч. 2 ст. 198 ГК України та ст. 524 ЦК України, грошові зобов'язання учасників господарських відносин, в тому числі винагорода лізингодавця, повинні бути виражені тільки в гривнях.

З   огляду   на   вищезазначене,   колегія суддів дійшла висновку  що  рішення господарського суду Харківської області від 12.05.2009 р. по справі № 54/40-09 є законним і обґрунтованим, відповідає нормам матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 215, 524, 632, 651, 691, 712, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 198, 207 Господарського кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України «Про удосконалення порядку формування цін»№ 1998 від 18.12.1998р., ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

постановила:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 12.05.2009 р. у справі № 54/40-09 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом місяця у касаційному порядку.

Повний текст постанови виготовлено 10.08.2009р.

         Головуючий суддя                                                                    Шутенко І.А.  

                                 Судді                                                                    Бабакова Л.М.  

                                                                                                               Пуль О.А.