Постанова

від 21.01.2014 по справі 919/294/13

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2014 року Справа № 919/294/13

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Черткової І.В.,

суддів Гоголя Ю.М.,

Голика В.С.,

за участю представників сторін:

представник позивача, Любарська Ганна Віталіївна, довіреність № б/н від 01.01.14, товариство з обмеженою відповідальністю "Югсевморсервіс";

представник відповідача, Бондар Віктор Іванович, довіреність № б/н від 03.09.13, приватне підприємство "Черномор-Тур";

розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства "Черномор-Тур" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Щербаков С.О.) від 13 травня 2013 року у справі №919/294/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Югсевморсервіс" (вул. Гер. Севастополя, 13,Севастополь,99001; вул. Дзержинського, 53, м. Севастополь, 99001)

до приватного підприємства "Черномор-Тур" (вул. Л. Толстого, 27,Севастополь,99003)

про стягнення заборгованності та штрафних санкцій за договором

ВСТАНОВИВ

12.03.2013 товариство з обмеженою відповідальністю "Югсевморсервіс" звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до приватного підприємства "Черномор-Тур", в якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості за договором №69 від 10.05.2012 про надання послуг користування пляжем дитячого оздоровчого табору ім. В. Комарова у розмірі 15485,35 грн, з яких: 8000,00 грн - основна заборгованість, 7485,35 грн - штрафні санкції.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 13 травня 2013 року у справі №919/294/13 позов задоволено частково.

Стягнуто з приватного підприємства "Черномор-Тур" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Югсевморсервіс" заборгованість за договором №69 про надання послуг користування пляжем Дитячого оздоровчого табору ім. В. Комарова від 10.05.2012 у розмірі 15444,54 грн (п'ятнадцять тисяч чотириста сорок чотири грн. 54 коп.), з яких: 8000,00 грн сума заборгованості за надані послуги, 7444,54 грн штрафу. Вирішене питання про розподіл судових витрат. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Підставою для скасування рішення суду першої інстанції відповідач вважає неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, вважає рішення господарського суду першої інстанції законим та обгрунтованим.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, наполягав на її задоволенні.

Розпорядженням секретаря судової палати від 14 січня 2014 року суддю Сотула В.В. замінено на суддю Гоголя Ю.М.

У судовому засіданні 10 грудня 2013 року оголошувалась перерва до 14 січня 2014 року, 14 січня 2014 року оголошувалась перерва до 21 січня 2014 року.

При повторному розгляді справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.

25 червня 2007 року Фороська селищна рада уклала з товариством з обмеженою відповідальністю «Югсевморсервис» договір №7 оренди зімельної ділянки, згідно якому товариство з обмеженою відповідальністю «Югсевморсервис» приймає у строкове оплатне користування зімельну ділянку за адресою м.Ялта, смт Санаторне для обслуговуння берегової та пляжної смуги. Договір зареєстрований в Кримській регіональній філії ДП "УДЗК" (т.1 а.с. 72-79).

Згідно п. 3.1 договору № 7 від 25.07.2007 орендар зокрема має право передавати у суборенду об'єкт оренди без зміни його цільового призначення та отримувати плоди та доходи від використання земельної ділянки.

10.05.2012 між товариством з обмеженою відповідальністю "Югсевморсевіс" (виконавець) та приватним підприємством "Черномор-Тур" (замовник) було укладено договір № 69 про надання послуг користування плажем Дитячого оздоровчого табору ім. В.Комарова (т.1 а.с. 18-20), відповідно до пункту 1.1 якого виконавець надає послуги, а замовник приймає та сплачує послуги відповідно до умов даного договору.

Під "послугами" розуміється надання виконавцем у користування замовнику ділянки берегової смуги (пляжу), розташованої на території ДОТ ім. В. Комарова, власником якого є виконавець (п. 1.2 договору). Відповідно до пункту 1.3 договору метою надання послуг є використання замовником даної ділянки берегової смуги (пляжу) для відвідування дітьми, які відпочивають у дитячій установі оздоровлення та відпочинку "Атлантика".

Згідно п. 1.4 цього договору послуги надаються на протязі чотирьох змін ДОТ ім. В. Комарова у період з 05 червня 2012 по 15 серпня 2012.

У розділі 2 сторонами обумовлена ціна та порядок розрахунків.

Так, пунктом 2.1 договору передбачено, що загальна вартість послуг, яка є предметом даного договору, складається із загальної суми виставлених виконавцем рахунків та підписаних сторонами актів наданих послуг.

Відповідно до п.2.2 договору ціна послуг розраховується, виходячи з вартості одного відвідування берегової смуги (пляжу) одною дитиною в сумі 10,00 грн, включаючи ПДВ - 1,67 грн. Вказана ціна є звичайною ціною.

У пункті 2.3 договору встановлено, що виконавець виставляє замовнику рахунки та акти наданих послуг до п'ятого числа місяця, наступного за розрахунковим. Замовник зобов'язаний підписати акт наданих послуг на протязі трьох календарних днів з моменту отримання та повернути його на адресу виконавця.

Пунктом 2.4 договору передбачено, що всі розрахунки за договором здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця в національній валюті України. Замовник зобов'язаний здійснювати плату послуг щомісячно, згідно підписаного сторонами акту наданих послуг, на протязі п'яти банківських днів з моменту отримання рахунку виконавцем, але не пізніше десятого числа місяця, наступного за розрахунковим.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що за прострочення оплати за даним договором замовник сплачує виконавцю штраф у розмірі 0,5% від простроченої суми за кожен день прострочення оплати.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 15.08.2012. За цей період сторони зобов'язані провести всі взаєморозрахунки. У разі, якщо сторонами не проведені взаєморозрахунки за даним договором до 15.08.2012, він продовжує свою дію до виконання ними своїх зобов'язань відносно взаєморозрахунків (пункт 7.1 договору).

На виконання умов договору позивачем були надані послуги по користуванню пляжем, що підтверджується рахунком-фактурою №СФ 420 від 20.07.2012 на суму 5970,00 грн. і актом прийому-передачі послуг від 31.07.2012 на суму 5970,00 грн, рахунком-фактурою № СФ 495 від 31.08.2012 на суму 2030,00 грн і актом прийому-передачі послуг від 31.08.2012 на суму 2030,0 грн.(т.1 а.с. 22-23).

Однак відповідач свої зобов'язання з оплати наданих послуг належним чином не виконав.

29.11.2012 позивачем була направлена претензія №923 з вимогою погасити суму заборгованості за спірним договором у загальному розмірі 8000,00 грн. (т.1 а.с. 24-25)

У зв'язку з несплатою заборгованості позивач звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою про стягнення з приватного підприємства "Черномор-Тур" 15485,35 грн, з яких: 8000,00 грн - основної заборгованісті, 7485,35 грн - штрафних санкцій.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши представників позивача та відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

25 червня 2007 року Фороська селищна рада уклала з товариством з обмеженою відповідальністю «Югсевморсервис» договір №7 оренди земельної ділянки, згідно якому товариство з обмеженою відповідальністю «Югсевморсервис» приймає у строкове оплатне користування зімельну ділянку за адресою м.Ялта, смт Санаторне для обслуговуння берегової та пляжної смуги. Договір зареєстрований в Кримській регіональній філії ДП "УДЗК".

10.05.2012 між товариством з обмеженою відповідальністю „Югсевморсервис" та приватним підприємством „Черномор-Тур" був укладений договір про надання послуг користування пляжем, розташованим на території дитячого оздоровчого табору ім. В. Комарова №69, який став підставою виникнення у відповідача зобов'язань щодо здійснення плати за надані послуги.

Під "послугами" розуміється надання виконавцем у користування замовнику ділянки берегової смуги (пляжу), розташованої на території ДОТ ім. В. Комарова, власником якого є виконавець (п. 1.2. договору). Відповідно до пункту 1.3 договору метою надання послуг є використання замовником даної ділянки берегової смуги (пляжу) для відвідування дітьми, які відпочивають у дитячій установі оздоровлення та відпочинку "Атлантика", власником якого є приватне підприємство «Черномор-Тур», що підтверджується довідкою про внесення дитячого закладу оздоровлення та відпочинку до Державного реєстру (т.2 а.с. 58).

Предметом спору у даній справі є правовідносини сторін, що виникли з приводу виконання договору надання послуг, які регулюються главою 63 Цивільного кодексу України , загальними положеннями про зобов'язання, визначеними Цивільним та Господарським кодексами України , а також умовами самого договору.

Згідно з частиною першою статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України , якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами Договору.

Статтями 530 , 612 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

На виконання умов договору позивачем з червня по серпень 2012 року були надані послуги, що підтверджується рахунком-фактурою №СФ 420 від 20.07.2012 на суму 5970,00 грн і актом прийому-передачі послуг від 31.07.2012 на суму 5970,00 грн, рахунком-фактурою № СФ 495 від 31.08.2012 на суму 2030,00 грн і актом прийому-передачі послуг від 31.08.2012 на суму 2030,0 грн. Зазначені акти підписані представниками сторін без заперечень та скріплені печатками (т.1 а.с. 22-23).

Пунктом 2.4 договору передбачено, що всі розрахунки за договором здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця в національній валюті України. Замовник зобов'язаний здійснювати плату послуг щомісячно, згідно підписаного сторонами акту наданих послуг, на протязі п'яти банківських днів з моменту отримання рахунку виконавцем, але не пізніше десятого числа місяця, наступного за розрахунковим.

Таким чином строк оплати за надані послуги наступив. Доказів сплати заборгованості відповідачем суду не надано.

З огляду на викладене, позовні вимоги у частині стягнення 8 000,00 грн заборгованості за надані послуги підлягають задоволенню.

Позивач також заявив вимоги про стягнення з приватного підприємства «Черномор-Тур» штрафу у розмірі 7485,35 грн, які підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 4.1 договору встановлено, що за прострочення сплати за договором замовник сплачує виконавцю штраф у розмірі 0,5% від простроченої суми за кожен день прострочення оплати.

Відповідно до частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Стаття 217 Господарського кодексу України визначає види правових засобів відповідальності у сфері господарювання (господарські санкції) як заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки; такими засобами є: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Стаття 230 Господарського кодексу України визначає, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного зобов'язання або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

Ознаками штрафу є те, що штраф обчислюється тільки у відсотках та тільки від суми порушенного зобов'язання, від представляє собою грошову суму що разово виплачується порушником зобов'язання, штраф може встановлюватися за будь яке порушення зобов'язання.

Пеня як різновид неустойки характеризується такими ознаками: може встановлюватися тільки за такий вид порушення зобов'язання, як прострочка виконання; пеня обчислюється тільки у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання; вона представляє собою триваючу неустойку, безперевно нараховуєму грошову суму за кожен день прострочки; пеня може встановлюватися за несвоєчасне виконання тільки грошового зобов'язання. Законодавець визначив ознаки штрафу та пені імперативно, не надавши сторонам можливості їх змінювати.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що за прострочення оплати за даним договором замовник сплачує виконавцю штраф у розмірі 0,5% від простроченої суми за кожен день прострочення оплати.

У цьому пункті договору вживається термін штраф. Але у тексті цього пункту йдеться про те, що штраф встановлюється у розмірі 0,5 % від простроченої суми за кожен день прострочки. Це формулювання відповідає правовій конструкції пені, як вона визначена у ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України. За наявності суперечності між змістом правової конструкції, яка використовується у п.4.1 договору, і терміном, яким ця правова конструкція позначається у цьому пункті, перевагу, слід надати формулюванню правової конструкції, а не терміну, яким вона позначена.

Слід зазначити, що представник позивача у судовому засіданні погодився, що штраф, вказаний у договорі, це - пеня за своєю суттю.

Обмеження максимального розміру пені за порушення грошового зобов'язання встановлено Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". У статті 3 цього закону передбачено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

Договором встановлений розмір 0,5 %. Яким би шляхом не визначався у договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який встановлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України (постанова Верховного Суду України від 24.10.2011 у справі № 25/187).

Таким чином, граничний розмір пені, який не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, визначений спеціальним законом,положення якого не встановлюють обмежень щодо визначення сторонами в договорі розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Крім того, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивачем визначений період нарахування пені по рахунку №СФ 420 за період з 10.08.2012 до 21.02.2013 року за 195 днів, по рахунку №СФ 495 з 10.09.2012 до 21.02.2013 року за 164 дні.

Послуги, надані у липні 2012 року, згідно рахунку №СФ 420 від 20.07.2012 та акту від 31.07.2012 на суму 5970,00 грн, повинні бути оплачені до 10.08.2012. Прострочка починається з 11.08.2012.

З 11.08.2012 по 11.02.2013 заборгованість існувала 185 днів у сумі 5970,00 грн за послуги, надані у липні 2012 року, тому пеня складає 452,82 грн.

Послуги, надані у липні 2012 року, згідно рахунку №СФ 495 від 31.08.2012 та акту від 31.08.2012 на суму 2030,00 грн, повинні бути оплачені до 10.09.2012. Прострочка починається з 11.09.2012.

З 11.09.2012 по 20.02.2013 заборгованість існувала 163 дні у сумі 2030,00 грн за послуги надані у серпні 2012 року, тому пеня складає 135,66 грн.

На підставі викладеного, позовні вимоги в частині стягнення штрафних санкцій підлягають задоволенню у сумі 588,48 грн.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що при прийнятті оскаржуваного рішення були порушені вимоги статей 22, 28 Господарського процесуального кодексу України, а також законні права та інтереси приватного підприємства «Черномор-Тур». Відповідач стверджує, що він не був повідомлений належним чином про судові засідання у суді першої інстанціїї, чим були порушені процесуальні права відповідача. Судовою колегією не приймається цей довод апеляційної скарги з наступних підстав.

Як зазначено в п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч.1 ст.64 та ст.87 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Господарським судом міста Севастополя направлялися ухвали про прийняття позовної заяви до провадження від 15 березня 2013 року та про відкладення розгляду справи від 10 квідтня та 25 квітня 2013 року приватному підприємству «Черномор-Тур» за двома адресами: вул. Толстого, 27, м. Севастополь, 99003 та вул. Фадеєва,1, Севастополь, 99057. Ухвали повернуті з відміткою поштового відділення «За закінченням терміну сберігання».

До повноважень суду не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилались згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, а також згідно відомостей, що містяться у спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, станом на час розгляду справи на юридичну та поштову адресу.

Крім того, в апеляційній скарзі приватне підприємство "Черномор-Тур" зазначає таку ж саму адресу, на яку направлялась кореспонденція господарського суду міста Севастополя, а саме м. Севастополь, вул. Л. Толстого, 27.

Слід зазначити, що відповідно до статті 22 Господарського процессуального кодексу України, явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, про дату, час та місце розгляду справи у суді першої інстанції відповідач був повідомлений належним чином та його процесуальні права порушені не були.

В апеляційній скарзі відповідач стверджує, що земельну ділянку позивач відповідачу не передавав, що господарський суд міста Севастополя не перевірив наявність у сторін актів прийому-передачі земельної ділянки. Але цей довод не приймається судовою колегією до уваги, оскільки договором було передбачено право користування пляжем не як земельною ділянкою, а як комплексом послуг, пов'язаних з утриманням пляжу у стані, придатному для відпочинку. Договором не передбачена передача ділянки у володіння, у зв'язку з чим не було підстав для складання актів прийому-передачі.

Зазначення у пункті 1.2 і 1.3 договору на те, що позивач надає відповідачу у користування ділянку берегової смуги, не означає, що дійсно дійлянка берегової смуги повинна передаватися відповідачу. Пунктом 2.2 договору передбачено внесення відповідачем плати за відвідування дітьми пляжу. Установлена плата із розрахунку 10 гривен за одне відвідування. Отже, відповідач на підставі укладеного договору отримував від позивача послуги щодо підтримання позивачем пляжу у стані, придатному для відпочинку і за допуск до належне облаштованого пляжу.

Відповідач зазначає, що господарський суд першої інстанції неправомірно прирівняв договір №69 від 10.05.2012 до договору субаренди земельної ділянки та не перевірив регистрацію права користування земельною ділянкою.

Це твердження апеляційної скарги є хибним та не відповідає тексту оскаржуваного рішення тому, що господарський суд міста Севастополя надав правильну правову класифікацію договору №69, встановивши, що сторони уклали договір про надання послуг. Не було підстав для включення до цього договору істотніх умов договору оренди або суборенди земельної ділянки. Тому у договорі відсутні характеристики земельної ділянки та відсутні посилання на технічну документацію, яка розробляється з метою передання землі в оренду чи субаренду.

Відповідач вважає, що ділянка берегової лінії, яка розташована на території ДОЛ ім. В.Комарова, згідно Водного кодексу України повинна надаватися без перешкод та безоплатно. Цей довод апеляційної скарги не приймається судовою колегію тому, що не відноситься до суті даної справи. Відповідач уклав договір про надання платних послуг добровільно.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що господарський суд першої інстанції не застосував скорочені строки позовної давності згідно пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України. Однак статтею 232 Господарського кодексу України встановлюється максимальний період нарахування неустойки, а не позовна давність, яка у свою чергу встановлюється статтею 258 Цивільного кодексу України строком в один рік для стягнення неустойки. Крім того, слід зазначити, що позовна давність згідно зі статтею 267 Цивільного кодексу України застосовується за заявою сторони, проте такої заяви у матеріалах справи не має.

Довод апеляційної скарги про те, що господарський суд міста Севастополя не перевірив, чим підтверджується вручення відповідачу рахунків на оплату та з якого моменту повинно розраховувати прострочку оплати, не приймається судової колегію у зв'язку з наступним. Це твердження суперечить змісту оскаржуваного рішення тому, що пунктом 2.4. договору передбачено, що всі розрахунки за договором здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця у національній валюті України. Замовник зобов'язаний здійснювати оплату послуг щомісяця, згідно підписаним сторонами актів наданих послуг, протягом 5 банківських днів з моменту отримання рахунку виконавця, але не пізніше 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Таким чином, незалежно від дати отримання рахунку, замовник зобов'язаний оплатити послуги, надані йому, що відображено в підписаному акті про надані послуги не пізніше 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим. Тобто прострочка наступає з 11 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції припустився помилки у застосуванні штрафних санкцій, не врахував, що пеня, передбачена договором перевищає подвійну облікову ставку НБУ, що позивач заявив період нарахування пені по рахунку №СФ 420 більше ніж за 6 місяців.

Відповідно до положень статті 49 ГПК України, понесені позивачем при зверненні з даним позовом до суду витрати зі сплати судового збору відшкодовуються йому за рахунок відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 954,22 грн. (8588,48 х 1720,50)/15485,35), з яких 8588,48 грн - задоволена сума позовних вимог, 1720,50 грн - сплачений позивачем судовий збір при подачі позову, 15485,35 грн - заявлена сума позовних вимог .

На підставі викладеного, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду першої інстанції частковому скасуванню.

Керуючись статтею 49, статтею 101, пунктом 4 статті 103, пунктом 4 частини першої статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 13 травня 2013 року у справі №919/294/13 змінити, виклавши його резолютивну частину у наступній редакції:

„1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства "Черномор-Тур" (99003, м. Севастополь, вул. Л. Толстого,27; 99057, м. Севастополь, вул. Фадеєва,1, ЄДРПОУ 30169807) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Югсевморсервіс" (99001, м. Севастополь, вул. Героїв Севастополя,13; 99001, м. Севастополь, вул. Дзержинського,53, ЄДРПОУ 30120850) 8000,00 грн. основної заборгованості, 588,48 грн. штрафних санкцій.

3. Стягнути з приватного підприємства "Черномор-Тур" (99003, м. Севастополь, вул. Л. Толстого,27; 99057, м. Севастополь, вул. Фадеєва,1, ЄДРПОУ 30169807) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Югсевморсервіс" (99001, м. Севастополь, вул. Героїв Севастополя,13; 99001, м. Севастополь, вул. Дзержинського,53, ЄДРПОУ 30120850) 954,22 грн. судового збору.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити."

3. Господарському суду міста Севастополя видати наказ.

Головуючий суддя І.В. Черткова

Судді Ю.М. Гоголь

В.С. Голик

Розсилка:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Югсевморсервіс" (вул. Гер. Севастополя, 13,Севастополь,99001;

вул. Дзержинського, 53, м. Севастополь, 99001)

2. Приватне підприємство "Черномор-Тур" (вул. Л. Толстого, 27,Севастополь,99003)