Ухвала

від 14.01.2014 по справі 810/2030/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/2030/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Колеснікова І.С. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 січня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Романчук О.М.,

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «Еріс» до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, за апеляційною скаргою Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2013 року,

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство «Еріс» звернулося у суд із позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції у Київській області, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення №31880001122230 від 27.12.2012 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Так, суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність доводів відповідача щодо нереальності угод, укладених позивачем з його контрагентом ПП «Укрнафта-Трейд», які стали підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

З таким висновком суду не можна не погодитися.

Колегією суддів установлено, що відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «Укрнафта-Трейд» за період з 01.07.2011 року по 31.07.2011 року, за підсумками якої складено акт від 19.12.2012 року №4979/22-3/25303374/204 та виявлено порушення абз. 1 та 2 п. 198.6, абз. 2 п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на 310843 грн.

На підставі проведеної перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №31880001122230 від 27.12.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі на 388554 грн., в тому числі 310843 грн. - за основним платежем, 77711 грн. - за штрафними санкціями.

Не погоджуючись із таким рішенням податкового органу, а також результатами його адміністративного оскарження до ДПС у Київській області та Міністерства доходів і зборів України, позивач звернувся у суд.

Обговорюючи правомірність прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, судова колегія зважає на таке.

Як убачається із матеріалів справи, а саме акту перевірки, підставою для визначення грошового зобов'язання з ПДВ стало виявлення податковим органом під час перевірки позивача придбання останнім товарно-матеріальних цінностей (паливно-мастильних матеріалів) у ПП «Укрнафта-Трейд» за договором поставки та первинними документами, які не доводять реального здійснення господарських операцій.

Вказані висновки контролюючого органу ґрунтуються на матеріалах перевірки ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області достовірності декларування господарських відносин ПП «Укрнафта-Трейд» із ТОВ «Біотехнології 2000», ТОВ «КТ-Нафта», ПП «Еріс» та ТОВ «Інтернафта» за липень 2011 року, в ході якої, з урахуванням висновку Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру СТКРЗ Білоцерківського МВ при ГУМВС України в Київській області від 20.11.2012 року №641, встановлено що ряд первинних документів, складених внаслідок господарських операцій ПП «Укрнафта-Трейд» та ТОВ «Біотехнології 2000», ТОВ «КТ-Нафта», посадовими особами названих підприємств не підписувались, відтак операції з придбання паливно-мастильних матеріалів між останніми фактично не відбулись. Зазначене, на переконання податкового органу, свідчить про наявність ознак фіктивності у діяльності ПП «Укрнафта-Трейд» та відношення його до «вигодотранспортуючого» суб'єкта господарювання. З огляду на викладене, відповідачем зроблено висновок про те, що правочини, що були вчинені між позивачем та ПП «Укрнафта-Трейд» на виконання договору поставки у липні 2011 року, є нікчемними, оскільки в дійсності спрямовані на отримання першим податкової вигоди за рахунок безпідставного формування податкового кредиту.

Аналізуючи наведені доводи, колегія суддів зважає на таке.

Основним нормативно-правовим актом, що врегульовує спірні правовідносини є Податковий кодекс України.

Відповідно до ст. 198 названого Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду

Частиною 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як убачається із матеріалів справи, 31.03.2011 року між позивачем та ПП «Укрнафта-трейд» укладено договір поставки № 71, згідно з яким продавець (ПП «Укрнафта-трейд») зобов'язується передати у власність покупцю (ПП «Еріс») товар: світлі нафтопродукти, зокрема, бензин марок: А-75, А-80, А-92, А-95, А-98, ДП та інші, а покупець - прийняти і оплатити товар згідно умов договору та додаткових угод до нього. Відповідно до розділу 2 цього договору поставка товару здійснюється зі складу продавця на умовах самовивозу автомобільним транспортом (бензовозами) покупця. За узгодженням сторін поставка товару може здійснюватися транспортом продавця з покладенням на покупця витрат на транспортування. Відвантаження товару здійснюється продавцем лише при наявності у покупця оригіналу належним чином оформленої довіреності на отримання товару. Товар передається покупцю на складі продавця відповідно до порядку, передбаченого Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України. За пунктом 3.1 договору ціна, кількість та асортимент кожної конкретної партії товару та порядок розрахунку заздалегідь узгоджується сторонами і відображається у рахунку-фактурі та у видатково-прибутковій накладній на поставку товару.

Колегією суддів установлено, що у липні 2011 року сторонами виконувались умови зазначеного договору.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано рахунки на оплату товару.

Поставка передбаченого договором товару підтверджується видатковими накладними, виписаними постачальником, підписані та скріплені печатками його сторін.

Внаслідок виконання умов договору, ПП «Укрнафта-Трейд» виписало позивачу податкові накладні на кожну поставку.

Окрім того, на підтвердження факту транспортування та отримання бензину та дизельного палива, позивачем надано належним чином завірені копії товарно-транспортних накладних за формою № 1-ТТН (нафтопродукт), довіреність на отримання від ПП «Укрнафта-Трейд» нафтопродуктів, сертифікати відповідності та паспорти якості товару від заводу виробника.

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились у безготівковій формі, що підтверджується копіями банківських виписок.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що дійсне виконання договору поставки від 31.03.2011 року № 71 належно підтверджене первинними документами, які за формою та змістом відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року № 281/171/578/155.

Аналізуючи висновки податкового органу щодо правомірності включення позивачем до податкового кредиту суми, на яку виписано податкові накладні названим контрагентом, колегія суддів приходить до наступного.

У відповідності до пп. 201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п.п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, судова колегія зауважує, що законодавцем визначено єдину підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Податковим кодексом України, та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

У матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що на момент надання податкових накладених контрагент позивача не був зареєстрованим платником податку на додану вартість, а тому не мав права виписувати податкові накладні.

Колегія суддів звертає увагу на те, що однією із основних засад податкового законодавства України є презумпція правомірності рішень платника податку в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків (пп. 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України).

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Судова колегія вважає за необхідне вказати на те, що подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника на формування податкового кредиту.

Колегія суддів вважає, що одні лише результати перевірки контрагента позивача не можуть бути самостійною підставою для встановлення факту фіктивності господарських операцій, укладених між позивачем та цим контрагентом, за умови документального підтвердження їх фактичного здійснення.

З огляду на все вищевикладене, колегія суддів вважає, що податковим органом не доведено існування обставин, які виключають право позивача на формування податкового кредиту у зв'язку із господарськими операціями, що відбулися між останнім та ПП «Укрнафта-Трейд» у липні 2011 року, а тому не доведено належним чином правомірності податкового повідомлення-рішення, прийнятого на підставі недостатньо обґрунтованих висновків про відсутність реального характеру цих господарських взаємовідносин.

Виходячи із наведеного, судовою колегію не встановлено підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції у Київській області залишити без задоволення .

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2013 року залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.Є. Пилипенко суддяО.М. Романчук

.

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Романчук О.М