Ухвала

від 09.01.2014 по справі 826/16084/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/16084/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов М.П. Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

09 січня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Усенка В.Г., Оксененка О.М.,

при секретарі: Колотушко Г.О.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «М-Сістем Україна» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «М-Сістем Україна» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 12.06.2013 року №0004292260,

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2013 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «М-Сістем Україна» звернулися в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 12.06.2012 року №0004292260.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 листопада 2013 року в задоволенні вимог позивача відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення про задоволення вимог позивача.

В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, учасників судового засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно зі ст.198 ч.1 п. 4 та ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нове рішення, якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Відмовляючи в задоволенні вимог позивача суд першої інстанції виходив з того, що взаємовідносини по господарським операціям між Товариством з обмеженою відповідальністю «М-Сістем Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «МУРЕНА ГРУП», Товариством з обмеженою відповідальністю «Драйфор» за період з 01.12.2011 року по 31.12.2012 року в результаті виконання сторонами нікчемної угоди не підтверджені відповідними первинними документами, а також порушують публічний порядок та суперечать інтересам держави, у зв'язку з чим відповідачем правомірно прийнято спірне податкове повідомлення-рішення.

Апеляційна інстанція не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З матеріалів справи вбачається, та встановлено судом першої інстанції, що в період з 22.05.2013 року по 28.05.2013 року податковим органом проведено позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «М-Сістем Україна» з питань правомірного нарахування та сплати податку на додану вартість при взаємовідносинах з платниками податків Товариства з обмеженою відповідальністю «МУРЕНА ГРУП» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Драйфор» за період з 01.12.2011 року 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт перевірки від 30.05.2013 року №601/22-6/37724868.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму 2 996 467,00 грн..

На підставі висновків акта перевірки податковим органом прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 12.06.2013 року №0004292260, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 4 494 701,00 грн..

В результаті адміністративного оскарження спірне податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

В рішенні суду першої інстанції зазначено, що відповідно до акта №460/22-5-04/38233235 від 15.02.2013 року «Про проведення позапланової перевірки ТОВ «МУРЕНА ГРУП» з питань дотримання вимог податкового законодавства та нарахування податку на прибуток підприємств, та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «ФУРТА» (код за ЄДРПОУ 38133280) за період жовтень, листопад 2012 року» операції ТОВ «МУРЕНА ГРУП» та контрагентів-покупців не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів та наслідком діяльності підприємства є виключно чи переважно формування податкових зобов'язань та податкового кредиту на адресу контрагентів, не встановлено факт передачі товарів (робіт, послуг) від продавця до покупця, в зв'язку з відсутністю поставок з боку постачальників, що свідчить про укладання угод без мети настання реальних наслідків, неможливість фактичного здійснення господарських операцій.

Крім того, відповідно до актів №1286/22-911/37938848 від 04.12.2012 року «Про результати перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ «Драйфор» за період з 01.12.2011 року по 31.12.2011 року» та №1048/22-911/37938848 від «Про неможливість проведення звірки ТОВ «Драйфор» (код ЄДРПОУ 37938848) щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами покупцями та постачальниками за період з 01.01.2012 року по 30.06.2012 року з 01.08.2012 року по 31.08.2012 року» встановлено відсутність поставок товарів (робіт, послуг) від постачальників до підприємства - покупця ТОВ «Драйфор» з огляду на що відсутні поставки товарів (робіт, послуг) до підприємців - покупців, з огляду на що правочини укладені між ТОВ «Драйфор» та контрагентами - покупцями здійснені без мети настання реальних наслідків.

Підпункт 73.5 статті 73 Податкового кодексу України визначає, що з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Щодо розбіжності згідно систем співставлення податкового кредиту позивача з контрагентами слід зауважити, що відповідно до норм чинного законодавства України платник податків не може нести відповідальність за можливе порушення законодавства його контрагентом та за можливу несплату ним податків та зборів.

Вирішуючи правомірність спірного податкового повідомлення-рішення колегія суддів зважає на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «МУРЕНА ГРУП» укладено договір №Т151012-1 від 15.10.2012 року та Товариством з обмеженою відповідальністю «Драйфор» укладеного договори №011211/1 від 01.12.2011 року та № 011211/2 від 01.12.2011 року.

На підтвердження факту реальності правовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «МУРЕНА ГРУП» позивачем надано копію договору №Т151012-1 від 15.10.2012 року, рахунки на оплату, видаткові накладних та податкові накладних.

Відповідно до пункту 1.1 зазначеного договору постачальник зобов'язується поставляти, а покупець зобов'язується купувати програмне забезпечення провідних виробників, зокрема корпорації Microsoft, корпорації IBM та інших, що визначається в замовленнях та в рахунках - фактурах та видаткових накладних на умовах, визначених в договорі.

Пунктом 3.2 договору № Т151012-1від 15.10.2012 встановлено, що номенклатура, кількість та вартість ПЗ, що поставляється за Договором, визначаються за відповідним замовленням та рахунком-фактурою та видатковою накладною, що надається Постачальником.

Згідно з пунктом 3.2 зазначеного договору поставка здійснюється на підставі замовлень покупця, що надсилаються за електронною поштою або факсимільним зв'язком.

Позивачем надано докази транспортування товару поставленого Товариством з обмеженою відповідальністю «МУРЕНА ГРУП».

На підтвердження факту реальності правовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Драйфор» позивачем надано рахунки на оплату, видаткові накладні, податкові накладні та платіжні доручення.

Відповідно до пункту 1.1 договору №011211/1 від 01.12.2011 року постачальник зобов'язується поставляти, а покупець зобов'язується приймати та здійснювати оплату програмного забезпечення, що визначається в рахунках-фактурах та накладних, та/або додатках до цього договору, на умовах, визначених в договорі.

Пунктами 2.1 та 2.3 зазначеного договору встановлено, що асортимент, номенклатура, кількість та характеристики ПЗ вказуються покупцем в замовленні, виходячи з наявності товару на складі постачальника. Поставка здійснюється на підставі узгоджених замовлень покупця, що надсилаються останнім на адресу електронної пошти постачальника.

Згідно з пунктом 2.6 договору №011211/1 від 01.12.2011 року ПЗ вважається поставленим в дату передання ПЗ перевізнику, що підтверджується товарно-транспортною накладною та/або товарною накладною у випадку поставки ПЗ власним транспортом постачальника.

Відповідно до пункту 2.1 договору №011211/2 від 01.12.2012 року виконавець приступає до надання послуг одразу після отримання від замовника письмового повідомлення.

Пунктом 2.3 зазначеного договору встановлено, що результатом наданих послуг є реєстрація виконавцем кодів доступу до Software Maintenance та передача замовнику "Proof Of Entitlement". Одночасно з передачею вказаних документів сторони підписують акт приймання-передачі наданих послуг за формою, визначеною Додатком 2 до цього договору.

В матеріалах справи наявні акти приймання - передачі наданих послуг згідно яких виконавець надав, а замовник прийняв послуги з реєстрації кодів доступу до технічної підтримки програмних продуктів IBM замовника.

Висновки податкового органу про нікчемність правочину укладеного між позивачем та контрагентами ґрунтуються на припущеннях перевіряючих, та не узгоджуються з положенням ст. 215 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, вважається правочином.

Згідно положень ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою, що завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Відповідачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували те, що укладення договорів, на підставі якого виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентами, не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків, питання наявності у представників будь-якої мети взагалі не досліджувалося під час перевірки; отже, доводи відповідача щодо нікчемності (фіктивності) правочинів, укладених між позивачем та контрагентом, колегією суддів до уваги не приймаються.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що інших доказів та обґрунтувань крім зазначених висновків акту перевірки та спростування реальності укладених угод відповідачем не надано, колегія суддів дійшла висновку про те, що господарські операції між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «МУРЕНА ГРУП» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Драйфор» мали реальний характер.

Відповідач у разі необхідності, має право звернутися до суду з метою визнання нікчемним правочину, а не самостійно вирішувати дане питання, а доводи щодо нікчемності спірних операцій є надуманими та необґрунтованими.

Відповідно до пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Згідно п.198.1, п.198.3. ст.198 Кодексу, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.2. ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи (видаткові накладні, податкові накладні, акти виконаних робіт тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Судова колегія зауважує, що законодавцем визначено єдину підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів.

В матеріалах справи відсутні докази, що на момент надання податкових накладних контрагенти позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «МУРЕНА ГРУП» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Драйфор» не були зареєстровані платниками податку на додану вартість, а тому не мали права виписувати податкові накладні.

Право платника податку на додану вартість на отримання податкового кредиту не пов'язано зі сплатою особою, що видала податкову накладну, своїх податкових зобов'язань перед бюджетом, а також із порушенням правил ведення бухгалтерського та податкового обліку.

Факт поставки продукції протягом періоду, що перевірявся підтверджується видатковими та податковими накладними.

Податкові накладні оформлені належним чином відповідно до вимог ст.201 ПК України та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оплата позивачем придбаних товарів підтверджено банківськими виписками з поточного рахунка платника податку на користь контрагента в оплату товару.

Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про правомірність висновків податкового органу щодо заниження суми податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет, у зв'язку з чим спірне податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «М-Сістем Україна» підлягає задоволенню, а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 листопада 2013 року скасуванню з прийняттям нового рішення у справі про задоволення вимог позивача.

Відповідно до ч. 6 ст. 94 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України передбачено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати стягненню з Державного бюджету України.

Сплачений Товариством з обмеженою відповідальністю «М-Сістем Україна» судовий збір за подання адміністративного позову та апеляційної скарги підлягає стягненню з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 158, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254, КАС України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «М-Сістем Україна» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 листопада 2013 року - скасувати.

Постановити по справі нове рішення, яким вимоги позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «М-Сістем Україна» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про скасування податкового повідомлення - рішення від 12.06.2013 року №0004292260 - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби від 12.06.2013 року №0004292260.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «М-Сістем Україна» 2 294,00 грн. судового збору за подання адміністративного позову та 2 294,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст постанови суду виготовлено 16.01.2014 року.

Головуючий суддя: Бистрик Г.М.

Судді: Усенко В.Г.

Оксененко О.М.

.

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Оксененко О.М.

Усенко В.Г.